Рішення № 138011470, 06.07.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1211/26

Провадження № 2/539/1269/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026

місто Лубни Полтавської області

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі головуючої судді Мирошникової О. Ш.,

за участю: секретаря судового засідання Ануфрієвої Н. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 - позивач, до

Громадянки російської федерації ОСОБА_2 - відповідач,

Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору,

про позбавлення батьківських прав, та

ухвалив це заочне рішення про відмову в задоволенні позову про таке:

І. Стислий виклад позицій позивача та заперечень відповідача

1.19.03.2026 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до громадянки російської федерації ОСОБА_2 про позбавлення її батьківських прав щодо їх спільного малолітнього сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

1.1.Обґрунтування позовних вимог: відповідачка як матір тривалий час ухиляється від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та утримання свого малолітнього сина, не цікавиться його життям та потребами, не надає матеріальної допомоги, має заборгованість зі сплати аліментів. З метою захисту інтересів дитини позивач просив позбавити відповідачку батьківських прав.

2.Відповідачка відзив до суду у встановлений судом строк не подала.

3.Представник третьої особи подала висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав.

ІІ. Заяви, клопотання учасників справи

4.Сторони справи не подавали суду заяв і клопотань.

4.1.Представник третьої особи подала суду такі заяви та клопотання: 25.06.2026 заяву про долучення до справи висновку щодо предмету спору та розгляд справи без представника служби у справах дітей; 03.07.2025 заяву про розгляд справи без участі представника.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі

5.24.03.2026 суд відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначив підготовче засідання з повідомленням (викликом) сторін.

5.1.03.04.2026 та 13.04.2026 суд постановив ухвали про витребування доказів.

5.2.28.04.2026 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив судове засідання з повідомленням учасників справи, ухвалив заслухати думку дитини за участю представника служби у справах дітей.

5.3. 11.06.2026 у судовому засіданні суд з`ясував думку дитини щодо предмету спору.

5.4.06.07.2026 суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

VІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

6.Суд встановив, що між позивачем та відповідачкою виникли спірні правовідносини щодо позбавлення батьківських прав відповідачки щодо спільного малолітнього сина.

7.Суд встановив такі обставини щодо позивача: позивач зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 (а. с. 9).

7.1.Позивачу на праві приватної власності належать житлові будинку АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 (а. с. 13 15).

8.Суд встановив такі обставини щодо відповідачка: відповідачка є громадянкою російської федерації, 29.07.2014 отримала дозвіл на імміграцію в Україну та 30.09.2014 документована посвідкою на постійне проживання зі строком дії безстроково (а. с. 68).

8.1.03.10.2014 відповідачка зареєструвала місце проживання в АДРЕСА_1 , 09.04.2024 відповідачка знята з реєстрації власником житла, яким є позивач (а. с. 17 18, 19).

8.2. За інформацією Лубенського районного відділу поліції від 02.10.2024 та від 12.10.2024, у поліції відсутня інформація про місце перебування відповідачки, поліція проводить розшукові заходи по встановленню її місцезнаходження, у разі встановлення її місця знаходження поліція повідомить (а. с. 28, 29).

8.3. За інформацією Державної прикордонної служби України відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України відповідачкою за період з 08.11.2017 по 24.03.2026 в Базі даних не виявлено (а. с. 78).

9.Суд встановив, що 22.12.2012 позивач та відповідачка зареєстрували шлюб у місті Лубни Полтавської області (а. с. 11).

9.1. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін в шлюбі народився син ОСОБА_3 (а. с. 12).

10.29.03.2017 Лубенський міськрайонний суд Полтавської області ухвалив заочне рішення про розірвання шлюбу між позивачем та відповідачкою. Це заочне рішення набрало законної сили 30.05.2017 (а. с. 16).

11. З 28.01.2014 малолітній син сторін зареєстрований в будинку, який належить позивачу, за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 17 18).

11.1.Згідно з довідкою ЦНАП про склад сім`ї від 14.08.2024, сім`я позивача складається з сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 27).

11.2.Згідно з довідкою Лубенської лікарні від 28.05.2024 малолітній ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у лікаря педіатра; доглядом дитини займається батько, який відповідально ставиться до виховання дитини, виконує всі рекомендації лікаря, вчасно звертається до лікаря та для проведення профілактичних щеплень (а. с. 30).

11.3. Згідно з актами від 12.08.2024 та 14.01.2026, який складений директором Української класичної гімназії, дитина ОСОБА_4 навчається в закладі з першого класу. Дитина проживає з батьком, умови проживання родини відповідають санітарно-побутовим нормам, батько піклується про дитину матеріально та відповідально ставиться до виховання та навчання сина, постійно підтримує зв`язок з класним керівником, регулярно відвідує батьківські збори. Мати з сім`єю не проживає, місце знаходження невідомо, життям та здоров`ям сина не цікавиться, участі у вихованні дитини не приймає (а. с. 32).

11.4. Згідно з чотирма актами вуличного комітету від 24.10.2016, 07.08.2024, 14.01.2026, 19.01.2026, за адресою: АДРЕСА_3 , проживає сім`я, яка складається з батька ОСОБА_1 та сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина з народження проживає з батьком, який створив сину належні умови для комфортного проживання. Батько піклується про свого сина, проводить з ним вільний час, забезпечує його матеріально, відповідально відноситься до його виховання та навчання. Мати дитини ОСОБА_2 залишила дворічного сина на батька та з його слів виїхала за межі України. З 2015 року за адресою місця проживання не з`являлася, з сім`єю не проживає, з дитиною зв`язок не підтримує, життям, здоров`ям, розвитком дитини не цікавиться, участі у вихованні не приймає, матеріальної допомоги не надає. Дитина перебуває на утриманні батька та взагалі не пам`ятає свою біологічну матір. Місце перебування ОСОБА_2 її колишньому чоловіку невідомо (а. с. 34 37).

11.5. Згідно з двома актами обстеження умов проживання родини, малолітній ОСОБА_3 проживає разом з батьком, мати дитини більше десяти років тому залишила сина на батька, місце її проживання невідомо. Умови проживання сім`ї задовільні, батько забезпечує малолітнього сина всім необхідним (а. с. 38 39).

12. 28.08.2024 виконавчий комітет Лубенської міської ради прийняв рішення № 199, яким визначив місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком. Підставою прийняття цього рішення була заява батька дитини (а. с. 20).

13. 22.12.2025 Лубенський міськрайонний суд Полтавської області ухвалив рішення про стягнення з відповідачки на користь позивача аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї чверті заробітку (доходу) боржника щомісячно починаючи з 26.09.2025 та до досягнення дитиною повноліття. Це заочне рішення набрало законної сили 22.01.2026 (а. с. 21 23).

13.1.10.02.2026 державний виконавець Лубенського ВДВС відкрив виконавче провадження з примусового виконання цього заочного рішення (а. с. 24).

13.2. Згідно з розрахунком державного виконавця, станом на лютий 2026 року відповідачка мала заборгованість зі сплати аліментів у сумі 26176,50 грн, яка була обчислена виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості (а. с. 26).

14. 24.02.2025 Лубенський міськрайонний суд Полтавської області ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою. В цьому рішенні суд зазначив, що належних і допустимих доказів відсутності відомостей про місце перебування ОСОБА_2 протягом одного року за її останнім відомим місцем проживання заявник не надав. Суд зазначив, що сам по собі факт втрати зв`язку заявника з ОСОБА_2 і фактична відсутність відомостей про її місце перебування не є безумовною підставою для визнання особи безвісно відсутньою. Суд зазначив, що з 2015 року до цього часу заявник мав можливість з`ясувати чи принаймні здійснити спроби з`ясувати причини відсутності матері своєї дитини за останнім відомим місцем проживання і запросити відповідні дані. Цих обставин заявник не навів (а. с. 120 129).

14.1.24.07.2025 Полтавський апеляційний суд постановою залишив без змін рішення Лубенського міськрайонного суду від 24.02.2026. В своїй постанові апеляційний суд зазначив, що ураховуючи, що заявник належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, не надав, зокрема не довів відсутність відомостей про дійсне місце перебування ОСОБА_2 , з урахуванням його твердження щодо її виїзду за межі України. Суд зазначив, що обґрунтованим є висновок суду попередньої інстанції, що сам по собі факт втрати зв`язку заявника із колишньою дружиною і фактична відсутність у заявника відомостей про її місце перебування не є безумовною підставою для визнання особи безвісно відсутньою.

15. 24.06.2026 виконавчий комітет затвердив висновок служби у справах дітей, згідно з яким орган опіки та піклування Лубенської міської ради дійшов висновку про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 116 119).

15.1.В цьому висновку зазначено, що відсутні жодні факти або документальне підтвердження того, що відповідачка не виконує своїх батьківських обов`язків внаслідок смерті, душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання, що вказує на наявність у неї цивільної правоздатності та презумує її здатність повноцінно займатись вихованням власної дитини.

15.2.Враховуючи, що протягом десяти років відповідачка за власною волею не вчиняла жодних дій для встановлення контакту з дитиною, не цікавилася її станом здоров`я та розвитком, її тривала відсутність за місцем проживання дитини розцінюється як свідоме самоусунення.

16. В судовому засіданні 11.06.2026 суд з`ясував думку малолітнього ОСОБА_3 щодо позбавлення його матері батьківських прав, за участю представника служби у справах дітей.

16.1. Малолітній ОСОБА_3 пояснив, що проживає разом з батьком, який повністю займається його вихованням та матеріально його забезпечує. Про свою матір він нічого не знає, не пам`ятає її взагалі, батьків матері ніколи не бачив і не знає. Малолітній ОСОБА_3 бажає проживати разом з батьком і надалі.

17. В судовому засіданні 11.06.2026 свідок ОСОБА_5 надала такі показання: свідок є матір`ю позивача ОСОБА_1 та бабою малолітнього ОСОБА_6 . Свідку відомо, що 28.09.2015 її колишня невістка ОСОБА_2 покинула сім`ю, поїхала в невідомому напрямку і не повернулася. На цей час місце її знаходження свідку не відоме.

17.1.Свідку відомо, що її онук ОСОБА_6 проживає разом зі своїм батьком, який його забезпечує всім та займається вихованням дитини. Свідок вважає доцільним позбавити колишню невістку батьківських прав, бо вона жодного разу з 2015 року не поцікавилася дитиною, його життям, навчанням, здоров`ям.

V. Законодавство, яке застосував суд

18. Конвенція про права дитини:

Стаття 3 - в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Стаття 9 Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

19.Частини друга та третя статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

20.Закон України «Про охорону дитинства»:

Стаття 11, зокрема сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Частина перша статті 12 - виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частини перша та друга статті 15 - дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

21. Сімейний кодекс України:

Частини перша, друга, третя статті 5 держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Частини сім, вісім статті 7 - дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Частина перша статті 19 - у випадках, передбачених цим Кодексом, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування.

Частина п`ята статті 19 - орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Частина перша статті 141 мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Стаття 150, зокрема батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Частина третя статті 151 батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Стаття 152, зокрема - право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов`язків щодо неї.

Частина перша статті 164, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Стаття 171, зокрема дитина має право на те, щоб бути вислуханою посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

VІ. Мотивована оцінка суду

22. Суд встановив, що між сторонами цієї справи виник спір щодо позбавлення батьківських прав матері малолітньої дитини.

22.1. Сторона позивача стверджувала про те, що наявні такі підстави за статтею 164 СК України для позбавлення батьківських прав відповідача як: ухилення від виконання батьківських обов`язків щодо дитини.

22.2. Служба у справах дітей надала висновок про доцільність позбавити відповідача батьківських прав.

23.У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються витаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

23.1. В цій справі суду належить вирішити питання чи доведено позивачем наявність передбачених законом підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 .

23.2. Суд розглянув цю справу з дотриманням принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

23.3. При визначені найкращих інтересів дитини в цій справі суд врахував два чинники: 1) інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; 2) у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.

24.В цій справі суд встановив, що батьками малолітнього ОСОБА_3 є позивач та відповідачка.

25.Суд проаналізував підставу для позбавлення батьківських прав відповідача пункт 2 частини першої статті 164 СК України, яку заявляв позивач та дійшов таких висновків:

25.1. У пункті 2 частини першої статті 164 СК України зазначена така підстава для позбавлення батьківських прав: мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини.

25.2. Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є виключним заходом, застосування якого допускається лише за умови доведення свідомого, винного ухилення батьків від виконання своїх обов`язків та за умови, що застосування цього заходу відповідає найкращим інтересам дитини.

25.3. Сам по собі факт окремого проживання одного з батьків, несплата аліментів чи тривалої відсутності одного з батьків в місті проживання дитини не є безумовною підставою для позбавлення батьківських прав без встановлення причин такої поведінки, наявності вини та оцінки пропорційності такого втручання у права відповідачки.

26. В цій справі суд установив, що з 2015 року малолітній син сторін проживає разом із батьком.

26.1. Батько належним чином виконує свої батьківські обов`язки, забезпечує дитині належні умови проживання, навчання, розвитку та одержання медичної допомоги.

26.2. Ці обставини підтверджуються письмовими доказами, показаннями свідка та поясненнями самої дитини.

26.3. Суд також установив, що відповідачка протягом тривалого часу не проживає разом із дитиною, не бере участі у вихованні сина та має заборгованість зі сплати аліментів.

26.4. Разом із тим наведені обставини самі по собі не свідчать про доведеність саме винного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків відповідно до статті 164 СК України.

27. Суд встановив, що наявні у справі докази свідчать, що місце перебування відповідачки на час розгляду справи не встановлено.

27.1. За інформацією поліції місцезнаходження відповідачки невідоме.

27.2. Відомості про перетин державного кордону відповідачкою у справі відсутні.

27.3. Позивач, зазначаючи у позові та судовому засіданні про виїзд відповідачки до російської федерації, також не надав належних та допустимих доказів суду в підтвердження цих обставин.

27.4. Суд зазначає, що ці обставини не дають можливості встановити причини тривалої відсутності відповідачки за місцем проживання позивача та малолітньої дитини, характер такої її поведінки та зробити судом висновок про свідоме й умисне самоусунення від виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків.

27.5. Довід позивача та його представника про те, що відповідачка добровільно залишила сім`ю та виїхала у невідомому напрямку не може підміняти належні та допустимі докази, які б підтверджували саме винну поведінку відповідачки протягом усього періоду її відсутності.

28. Суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_5 у тій частині, в якій вона зазначила, що у 2015 році відповідачка добровільно покинула свою сім`ю та виїхала в невідомому напрямку, оскільки свідок не повідомила суду про обставини, що відповідачка свідомо відмовилася від виконання батьківських обов`язків. Навпаки, свідок повідомила суд, що вона з сином не спілкувалися з колишньою невісткою та її родичами.

29. Суд враховує, що заочні рішення про розірвання шлюбу та про стягнення аліментів з відповідачки, й рішення про відмову у визнанні її безвісно відсутньою ухвалені без участі відповідачки.

29.1. У справі відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачка була обізнана про розгляд зазначених справ, отримала копії цих рішень суду чи іншим способом дізналася про їх зміст.

29.2. За таких обставин сам по собі факт існування цих рішень суду не може свідчити про свідоме ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків.

30. Також, рішенням Лубенського міськрайонного суду від 24.02.2025, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду, вже встановлено, що позивач не довів відсутності відомостей про місце перебування відповідачки та не вжив достатніх заходів для його з`ясування.

30.1. Суд звертає увагу, що наведені в цьому рішенні висновки підтверджують відсутність належних доказів щодо причин відсутності відповідачки та мотивів її поведінки.

31. Щодо виконавчого провадження про стягнення аліментів, то суд бере до уваги, що 10.02.2026 державний виконавець відкрив виконавче провадження за останнім відомим місцем реєстрації відповідачки. Водночас матеріали справи підтверджують, що 09.04.2024 позивач, як власник житла, зняв відповідачку із реєстрації за цією адресою.

31.1. В матеріалах справи відсутні докази вручення відповідачці постанови про відкриття виконавчого провадження або інших документів виконавчого провадження.

31.2. Тому суд вважає, що лише наявність заборгованості зі сплати аліментів не може безумовно свідчити про свідоме ухилення відповідачки від виконання обов`язку з утримання свого малолітнього сина.

32.Суд враховує, що відповідачка є громадянкою російської федерації. Тому за відсутності встановлених судом відомостей про її фактичне місце перебування, неможливо зробити однозначний висновок про те, що її тривала відсутність та непідтримання контактів з дитиною були зумовлені лише свідомим небажанням відповідачки виконувати батьківські обов`язки.

33. Суд відхиляє довід представника позивача про те, що відповідачка залишила територію України через несприйняття подій 2014 року в Україні та з мотивів підтримки російської федерації.

33.1.Такі твердження представника позивача не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. В справі відсутні докази, які б підтверджували переконання відповідачки, в тому числі й політичні, та факт її виїзду з України, в тому числі й з наведених представником позивача причин чи взагалі факт її перебування за межами України.

33.2. Навпаки, за інформацією Державної прикордонної служби України у базі даних відсутні відомості про перетин відповідачкою державного кордону України або лінії розмежування з тимчасово окупованої території за період з 08.11.2017 по 24.03.2026.

33.3. Оскільки в силу положень частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд не приймає цей довід представника позивача про причини відсутності відповідачки за місцем проживання позивача та їх малолітнього сина.

34. Суд також відхиляє довід представника позивача про те, що у разі непозбавлення відповідачки батьківських прав вона може приїхати в Україну та вивезти малолітнього сина до держави-агресора.

34.1. Суд оцінює цей довід та вважає, що він має характер припущення та не підтверджений жодним належним і допустимим доказом.

34.2.У справі відсутні докази того, що відповідачка вчиняла дії, спрямовані на зміну місця проживання дитини, зверталась до суду чи іншого органу із вимогами про визначення місця проживання дитини, її відібрання, усунення перешкод у спілкуванні з дитиною або про надання дозволу на виїзд дитини за межі України.

34.3.Суд встановив, що рішенням виконкому Лубенської міської ради від 28.08.2024 місце проживання малолітнього сина сторін визначено разом із батьком.

34.4. Припущення представника позивача про можливу поведінку відповідачки у майбутньому не є юридичним фактом, який відповідно до статті 164 СК України може бути підставою для позбавлення батьківських прав, що є винятковим заходом та застосовується за наявності доведених законом підстав, а не з метою запобігання можливим подіям у майбутньому.

35. Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, оскільки суд вважає, що цим органом не були повністю встановлені обставини, які необхідні для такого висновку, він не ґрунтується на достатніх доказах, при його складанні не була з`ясована думка відповідачки щодо суті спору.

35.1. Суд звертає увагу, що висновок органу опіки та піклування у частині доводів про те, що відповідачка у 2015 році залишила дворічного сина та добровільно самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, ґрунтується на відомостях, повідомлених позивачем, а не на безпосередньо встановлених органом опіки фактах.

35.2. Також у висновку не зазначені причини відсутності відповідачки, не встановлено її місце перебування, не зазначено, що орган опіки вживав заходи для з`ясування її позиції чи можливості виконання нею батьківських обов`язків.

35.3. Тому, суд вважає, що цей висновок не підтверджує наявність винного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків.

36. Суд враховує думку малолітнього ОСОБА_3 , що він бажає і надалі проживати разом з батьком.

36.1.Під час з`ясування думки дітей щодо цього спору, малолітній ОСОБА_6 пояснив, що не пам`ятає матері і проживає з батьком. Суд вважає, що такі пояснення підтверджують фактичні сімейні відносини, проте вони не можуть бути достатньою підставою для позбавлення матері батьківських прав.

37.Позбавлення батьківських прав має серйозні правові наслідки для матері та дитини і застосовується лише тоді, коли суд переконався, що таке втручання є необхідним, пропорційним та відповідає найкращим інтересам дитини.

37.1. За встановлених у справі обставин суд вважає, що позивач не довів наявності достатніх підстав для такого висновку.

37. Оцінивши докази в їх сукупності відповідно до статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що позивач не довів наявності передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 СК України підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав, тому в задоволенні позову слід відмовити.

VII. Судові витрати:

38.Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

38.1.Оскільки суд відмовив в задоволенні позову, сплачений судовий збір у сумі 1331,20 грн суд залишає за позивачем.

З цих підстав суд вирішив:

1.Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 до громадянки російської федерації ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Служба у справах дітей виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, про позбавлення батьківських прав.

2.Копію рішення вручити учасникам справи.

3.Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подання до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

4.У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

5.Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

6.Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ;

6.1.Відповідач: Відповідач: ОСОБА_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка російської федерації, останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП відсутній.

6.2. Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області, місцезнаходження: Полтавська область, місто Лубни, вулиця Ярослава мудрого, будинок 33, ЄДРПОУ 04057439.

7.Суд підписала повне рішення 07.07.2026

Суддя Лубенського міськрайонного суду

Полтавської області Мирошникова О. Ш.