Рішення № 138011375, 03.07.2026, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2-о/537/111/2026

Справа № 537/3699/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.07.2026 м. Кременчук

Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді Мартишева Т. О.

за участю секретаря Антохіної Ю.С.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кременчук цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, про встановлення факту спільного проживання та перебування фізичної особи на утриманні, -

В С Т А Н О В И В:

До Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області звернулася заявник ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту спільного проживання та перебування фізичної особи на утриманні, у якій заявниця просить суд встановити факт її перебування на утриманні чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та їх проживання однієї сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 , з 2015 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . В обґрунтування заяви вказує, що з 2015 року вона, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали разом у АДРЕСА_2 .З 09 лютого 2021 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Після реєстрації шлюбу вони надалі проживали разом у АДРЕСА_2 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки. Її місце проживання зареєстровано за вищевказаною адресою. Однак її чоловік, ОСОБА_4 був зареєстрований за іншою адресою у АДРЕСА_3 . Вона з 2006 року по 2015 рік працювала у Польщі. Після повернення в Україну вона не працювала. На прохання чоловіка займалася хатніми справами, приділяла йому увагу та допомагала. Чоловік прохав її не працевлаштовуватись, щоб вони могли більше часу проводити разом. Відтак, вона не мала самостійного заробітку та перебувала на повному матеріальному утриманні чоловіка. Матеріальна допомога, яка надавалась від чоловіка, була постійним і основним джерелом засобів до існування. Чоловік оплачував комунальні послуги, купляв харчі, одяг, ліки, предмети побуту та ніс інші витрати для підтримання їх спільної життєдіяльності. ОСОБА_4 отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 року «Про пенсійне забезпечені осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. 03 березня 2026 року вона звернулась до відділу обслуговування громадян у м. Кременчук Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії в разі втрати годувальника. 13 березня 2026 року розпорядженням Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №1600-0210-10-53 їй відмовлено в призначенні пенсії в разі втрати годувальника, оскільки відсутня довідка уповноваженого органу за місцем проживання особи чи органу місцевого самоврядування про проживання разом з годувальником за однією адресою, чи перебування на утриманні померлого годувальника. У розпорядженні зазначено, що за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатного члена сім`ї, приймаються відомості про проживання (разом з годувальником за однією адресою), або інші документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт. В разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється в судовому порядку. Відтак, встановлення факту спільного проживання з чоловіком та перебування на його утриманні необхідно для призначення пенсії в разі втрати годувальника. Інших осіб, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника немає. Враховуючи, що іншим шляхом вирішити це питання неможливо, заявник звернулася з цією заявою до суду.

Ухвалою судді Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 08 червня 2026 року заяву прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник адвокат Сирота Д.І. заяву підтримали, просили її задовольнити з підстав зазначених у заяві.

Представник заінтересованої особи Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд вважає, що в справі достатньо доказів для її розгляду без участі представника заінтересованої особи.

Суд вислухавши заявника та її представника, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні та зокрема потверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Північно Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) 09.02.2021, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , 04 вересня 1937 року, перебували у зареєстрованому шлюбі з 09 лютого 2021 року.

Місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою, виданою ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс» 26.03.2026 за вих.№182/23.

Згідно довідки, виданої ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс» 26.03.2026 за вих.№181/23, місце проживання ОСОБА_3 було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно акту про проживання б/н від 27.02.2026, складеного фахівцем відділу по роботі з абонентами ТОВ «Керуюча компанія «Будсервіс» ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 07.11.2020 та на момент смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 проживали за адресою: АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні заявницею та її представником надано пояснення про те, що фактично заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 , з 2015 року.

Як встановлено судом, ОСОБА_3 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області, як пенсіонер, та отримував пенсію за вислугу років, відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно витягу з особового кабінету ОСОБА_3 , інформація станом на 21.11.2023, яка розміщена на веб порталі Пенсійного фонду України, ОСОБА_3 з 01.06.2000 року було призначено пенсію за вислугу років у розмірі 20 716 грн 71 коп. довічно.

Згідно відповіді з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом № 1603-26-07759 від 04.05.2026 року, заявниця ОСОБА_1 , у період з 01.01.2015 року по 31 січня 2023 року доходу не отримувала, період з березня 2023 року по листопад 2025 року отримувала дохід від ПАТ «ПУМБ» у вигляді відсотків за депозитний вклад, від Благодiйного фонду "Країна вільних" у вигляді заробітної плати та від Полтавський ОЦЗ у вигляді соціальних виплат, та загальний дохід за вказаний період склав 39 177 грн 53 коп.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Кременчук Полтавської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане 09 лютого 2024 року Департаментом «Центр надання адміністративних послуг» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

Згідно довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_5 13.03.2024 за вих.№9/1/13фп66603, ОСОБА_1 є вдовою померлого ветерана військової служби міністерства оборони України ОСОБА_3 , та згідно ст.7 ЗУ «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» має право на пільги.

ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області з заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Розпорядженням відділу з питань призначення пенсії та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян, управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг від 13.03.2026 №1600-0210-10-53, відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії в разі втрати годувальника, у зв`язку з відсутністю довідки уповноваженого органу за місцем проживання особи чи органу місцевого самоврядування про проживання разом з годувальником за однією адресою, чи перебування на утриманні померлого годувальника.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 , у судовому засіданні пояснили, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 проживали разом однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 , з 2015 року по день смерті останнього, разом ходили до магазину, виходили на прогулянки, приймали участь у благоустрою та прибиранні території, подорожували, робили ремонт у помешканні тощо, при цьому заявниця перебувала на утриманні ОСОБА_3 , та у свою чергу дбала про нього та піклувалася про його здоров`я.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 5 ч. 2 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 293ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, зокрема суди розглядають справи про встановлення факту проживання та перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Конституційний суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 року у справі №1-8/99 зазначив, що обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто: наявність спільних витрат; спільний бюджет; спільне харчування; купівля майна для спільного користування; участі у витратах на утримання житла, його ремонт; надання взаємної допомоги; наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням; інші обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім`ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Згідно з роз`ясненнями Верховного суду України від 01.01.2012 року, викладеними у судовій практиці щодо розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відповідно до п. 5 ч. 1ст. 315 ЦПК України суд вправі розглядати справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки за таких умов: має місце спільне проживання чоловіка та жінки однією сім`єю, термін спільного проживання (не менше п`яти років); мета встановлення факту (розподіл спільно набутого майна, спадкування за законом); відсутній спір про право.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться: показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту; документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки; довідки з місця проживання, фотографії певних подій; документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази), докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства, заяви, анкети, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного та ін.

Суд звертає увагу, що право на вибір місця проживання закріплено уст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає. Тимчасовим місцем проживання є місце перебування фізичної особи, де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо).

Частиною 1ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Положення ст. 29 ЦК України не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Зазначена норма відображає загальний принцип недискримінації за ознакою наявності чи відсутності реєстрації місця проживання чи місця перебування особи.

Таким чином, реєстрація місця проживання заявниці і її чоловіка за різними адресами не свідчить про те, що вони, перебуваючи у шлюбі, не проживали однією сім`єю.

З огляду на надані пояснення свідків, досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає доведеним факт спільного проживання ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2015 року по день його смерті, за однією адресою.

Пунктом 2 частини 1 статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

У статті 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено поняття членів сім`ї, які вважаються утриманцями.

Члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Як роз`яснено в пункті 8постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання призначення пенсії, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту перебування на утриманні чоловіка, заявниця посилається на те, що вона перебувала у шлюбі з чоловіком, проживала з ним спільно і пенсія її чоловіка була основним джерелом для її існування адже вона значно більше від її доходу.

У постанові від 18 січня 2024 року в справі №560/17953/21 (провадження № 11-150апп23) Велика Палата Верховного Суду наголосила, що до юрисдикції цивільних судів справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам право подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Аналогічні висновки зробив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду в постановах від 05 червня 2024 року в справі № 557/1535/23 (провадження № 61-1723св24), від 24 квітня 2024 року в справі № 694/2318/23 (провадження № 61-2911св24), від 08 травня 2024 року в справі №214/4921/23 (провадження № 61-15863св23) та інших.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується із наступним вирішенням спору про право, і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

За змістом ст. 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).

Відповідно до вимог ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Відповідно до частини 10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року № 3-1, до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, крім іншого, надається документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

У разі неможливості надати такі документи факт перебування на утриманні померлого годувальника встановлюється у судовому порядку.

Тобто у будь-якому випадку переживший з подружжя, який виявив бажання отримувати пенсію у зв`язку з втратою годувальника зобов`язаний подати документи на підтвердження перебування його на утриманні померлого годувальника.

Як роз`яснено в пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику по справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання призначення пенсії, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.

Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.

Як встановлено судом, з метою призначення пенсії по втраті годувальника, заявниця звернулась до уповноваженого органу з відповідною заявою, однак розпорядженням відділу з питань призначення пенсії та перерахунків пенсій військовослужбовців та деяких інших категорій громадян, управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат та соціальних послуг Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 13.03.2026 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії в разі втрати годувальника у зв`язку з тим, що не було підтверджено факт реєстрації з годувальником за однією адресою та факт перебування на його утриманні.

Таким чином, суд враховує, що необхідність встановлення факту спільного проживання та перебування на утриманні чоловіка до смерті останнього необхідно заявниці для призначення пенсії в разі втрати годувальника, і саме у зв`язку з тим, що заявниця не має іншої можливості одержати документ, який посвідчує такий факт, вона звернулася до суду в порядку окремого провадження разом із заявою про встановлення факту і подала докази на підтвердження того.

Факт того, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із ОСОБА_3 на момент його смерті, а саме підтверджується зібраними та дослідженими в справі доказами та показаннями свідків.

Також, згідно з наданими заявником документами, розмір її доходів є значно меншим, ніж розмір пенсії, яку отримував її померлий чоловік. При цьому, в даному випадку, отримання дружиною померлого доходу не є підставою для відмови у встановленні факту перебування її на утриманні чоловіка. Хоча заявник і отримувала дохід, але її розмір був менший від розміру пенсії ОСОБА_3 , а тому, вочевидь, допомога чоловіка була постійним і основним джерелом її засобів до існування.

Отже, факт перебування фізичної особи на утриманні померлого має значення для призначення пенсії в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

З огляду на зазначене, оскільки допомога, яка надавалась ОСОБА_3 була для заявниці хоч і не єдиним, проте постійним і основним джерелом засобів до існування, суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви.

Така ж позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року №592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17.

Встановлення факту проживання заявниці однією сім`єю та перебування її на утриманні чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , має для неї юридичне значення і потрібне для призначення пенсії по втраті годувальника.

Заінтересованою особою не подано заперечень проти задоволення заяви про встановлення факту спільного проживання та перебування фізичної особи на утриманні, тому суд не вбачає підстав вважати наявність оспорюваних прав (спір про право).

З огляду на наведене, суд вважає, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання та перебування фізичної особи на утриманні є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 263-265, 293, 294, 315, 316 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 (місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_3 ), заінтересована особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (місцезнаходження: місто Полтава, вулиця Гоголя, будинок 34, код ЄДРПОУ 13967927), про встановлення факту спільного проживання та перебування фізичної особи на утриманні задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Кременчук Полтавської області, однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_2 , з 2015 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманні її чоловіка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2015 року по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 03 липня 2026 року. Повний текст рішення суду складений 07 липня 2026 року.

Суддя : Т.О. Мартишева