Ухвала суду № 138011097, 07.07.2026, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/9934/25

Провадження № 2-з/524/48/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2026 Автозаводський районний суд м. Кременчука в складі головуючого судді Андрієць Д.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Кременчуці заяву ОСОБА_1 про забезпечення заяви про перегляд заочного рішення суду

УСТАНОВИВ:

В провадженні Автозаводського районного суду м. Кременчука перебувала цивільна справа за позовом ПОКВПТГ «ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення боргу.

18.09.2025 Автозаводським районним судом м. Кременчука було ухвалено заочне рішення, яке набрало законної сили 21.10.2025.

Відповідач подав заяву про перегляд заочного рішення в якій заявив клопотання про зупинення виконання заочного рішення суду. Крім того, 01.07.2026 від ОСОБА_1 надійшла заява «про забезпечення позову», в якій заявлено вимогу про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження №81277506 від 16.06.2026 до набрання законної сили судовим рішенням про перегляд заочного рішення.

Заява була обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення призведе до того, що заявник повинен буде докласти значних зусиль та часу для повернення стягнутих коштів.

Суд відзначає, що положення ст. 149, 150 ЦПК України не можуть бути застосовані до даних правовідносин, з таких підстав.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно із ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, зокрема й задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення(постанова Верховного Суду від 22 липня 2021 року по справі № 916/585/18 (916/1051/20), постанова Верховного Суду від 07 квітня 2023 року по справі 910/15043/21 (910/10070/22))

Отже, суд наголошує на тому, що положення ст. 149 ЦПК України застосовуються судом у разі розгляду позову, а не заяви про перегляд заочного рішення.

Згідно ч.5 ст.124, п.9 ст.129 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. До основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню по всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У відповідності до вимог ст.34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Положеннями ст.284, 288 ЦПК України, які регулюють порядок перегляду заочного рішення, не передбачено зупинення стягнення за виконавчим документом на стадії вирішення питання про перегляд заочного рішення.

Слід зазначити, що у відповідності до п.5 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню, у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Суд відзначає, що положення ЦПК України не передбачають повноважень, які б надавали право суду першої інстанції зупиняти виконання судового рішення при розгляді заяви про перегляд заочного рішення.

В свою чергу, ОСОБА_1 не позбавлений можливості заявити вимоги про поворот виконання рішення суду у разі задоволення його заяви про перегляд.

Відтак, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення заяви про перегляд заочного рішення суду.

Керуючись ст. 151-154 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення заяви про перегляд заочного рішення суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу подається до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Діна АНДРІЄЦЬ