Постанова № 138010883, 07.07.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/1460/26

Провадження № 3/375/780/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року селище Рокитне

Суддя Рокитнянського районного суду Київської області Банах-Кокус О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли від Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця міста Києва, начальника ремонтного цеху озброєння, техніки та майна спецівальних військ ремонтно-технічної бази військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, обіймаючи посаду начальника ремонтного цеху озброєння, техніки та майна спецівальних військ ремонтно-технічної бази, старший лейтенант військової частини НОМЕР_1 , дислокованої поблизу АДРЕСА_3 , являючись при цьому військовою службовою особою, достовірно знаючи вимоги керівних документів, що регламентують його діяльність, недбало ставлячись до служби в умовах особливого періоду, маючи реальну можливість для належного виконання службових обов`язків, належним чином не контролював витрату запасних частин під час проведення ремонту 15 березня 2024 року шляхопрокладача БАТ-2 зав. № 88117113, 1988 року випуску та 10 червня 2025 року шляхопрокладача БАТ-2 зав. № 8501987, 1985 року випуску, внаслідок чого допустив перевитрату (нестачу) редукторів 429АМ.47.001СБЗ у кількості 2 шт. загальною вартістю 25714,20 грн, заподіявши при цьому шкоду державі в особі військової частини НОМЕР_1 у зазначеному розмірі.

Відповідно до наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 25 січня 2024 року № 16 старшого лейтинанта ОСОБА_1 , прийнятого на військову службу за контрактом, призначено на посаду начальника ремонтного цеху озброєння, техніки та майна спецівальних військ ремонтно-технічної базивійськової частини НОМЕР_1 , дислокованої поблизу АДРЕСА_3 , яку він обіймає з 1 лютого 2024 року.

Старший лейтенант ОСОБА_1 як військовослужбовець Збройних Сил України, обіймаючи посаду командира батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 повинен керувалися вимогами статтей 4, 9, 11, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Силі України, п.п. 3.1.9. «Положення про військове (корабельне) і господарство Збройних Сил України», затвердженого наказом Міністра оборони України № 300 від 16 липня 1997 року.

Крім того, відповідно до функціональних обов`язків начальника ремонтного цеху озброєння, техніки та майна спеціальних військ, затверджених заступником командира військової частини НОМЕР_1 - головним інженером 1 лютого 2024 року, старший лейтенант ОСОБА_1 є прямим начальником для особового складу ремонтного цеху.

Таким чином, старший лейтенант ОСОБА_1 з 1 лютого 2024 року виконує адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі обов`язки, а відтак, відповідно до примітки 1 статті 425 КК України та примітки до статті 172-13 КУпАП є військовою службовою особою.

У свою чергу, відповідно до статті 1, 3, 4 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», п. 13, 15 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1225 від 04.08.2000, військове майно зберігається з дотриманням вимог, передбачених документацією заводів-виробників, умови зберігання цього майна повинні забезпечувати збереження його належного якісного (технічного) стану, виключати можливість втрати, а зберігання майна організовується в установленому порядку, порядок зберігання, використання і технічного обслуговування військового майна визначається статутами Збройних Сил, цим Положенням, нормативно-правовими актами і нормативними документами Міноборони та документацією заводів-виробників.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 не з`явився. Надіслав до суду заяву від 18 червня 2026 року, в якій просив проводити розгляд справи без його участі. Свою провину у вчиненні правопорушення визнає.

Судом досліджені докази, які містяться в матеріалах справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення № 23 від 19 червня 2026 року; витяг з ЄРДР від 26 травня 2026 року; постанову про закриття кримінального провадження в частині від 17 червня 2026 року; протокол допиту свідка ОСОБА_1 від 17 червня 2026 року; акт приймання-передачі запасів від 22 листопада 2023 року; акт списання № 55/авт від 15 березня 2024 року; акт списання № 87авт від 10 червня 2025 року; донесення № 598/авт про наявність та рух матеріальних засобів в період з 1 по 30 листопада 2024 року; довідку-розрахунок, яка затверджена 12 листопада 2025 року; наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по основній діяльності) від 21 листопада 2025 року № 161; витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 1 травня 2024 року № 134; функціональні обов`язки начальника ремонтного цеху озброєння, техніки та майна спеціальних військ затверджені від 1 лютого 2024 року; службова характеристика ОСОБА_1 від 16 червня 2026 року; службова картка № 31 ОСОБА_1 ; посвідчення офіцера НОМЕР_2 ОСОБА_1 , посвідчення УБД серії № НОМЕР_3 ОСОБА_1 , копію пастпорта ОСОБА_1 .

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, суддя дійшов наступного висновку.

Статтею 172-15 КУпАП передбачено недбале ставлення військової службової особи до військової служби.

Частиною 2 статті 172-15 КУпАП передбачено, що діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах особливого періоду, - тягне за собою накладення штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Об`єктом правопорушень, передбачених частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є суспільні відносини у сфері військової дисципліни, належне несення військової служби. При цьому кваліфікуючою ознакою правопорушень є їх вчинення в умовах особливого періоду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій (абзац 5 статті 1 Закону України від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оброни України введений воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Крім того, 24 лютого 2022 року набрав чинності Указ Президента України № 29/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію». Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

В подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та діяв на час вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Виходячи із вищевикладеного вбачається, що особливий період охоплює собою мобілізацію, воєнний час та частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Таким чином, починаючи з 24 лютого 2022 року та по теперішній час в Україні діє режим воєнного стану, який є особливим періодом.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 172-15 КУпАП, є військова службова особа.

З витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 1 травня 2024 року № 134, встановлено, що відповідно до наказу Командувача Сил логістики Збройних Сил України (по особовому складу) від 25 січня 2024 року № 16 молодшого лейтинанта ОСОБА_1 , прийнятого на військову службу за контрактом, призначено на посаду начальника ремонтного цеху озброєння, техніки та майна спецівальних військ ремонтно-технічної базивійськової частини НОМЕР_1 , дислокованої поблизу АДРЕСА_3 .

Старший лейтенант ОСОБА_1 як військовослужбовець Збройних Сил України, обіймаючи посаду командира батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 повинен керувалися вимогами статтей 4, 9, 11, 16, 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Силі України, п.п. 3.1.9. «Положення про військове (корабельне) і господарство Збройних Сил України», затвердженого наказом Міністра оборони України № 300 від 16 липня 1997 року.

Таким чином, старший лейтенант ОСОБА_1 виконує адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі обов`язки, а відтак, відповідно до примітки 1 статті 425 КК України та примітки до статті 172-13 КУпАП є військовою службовою особою.

Під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування (примітка до статті 172-13 КУпАП).

Отже, ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-15 КУпАП.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 повністю підтверджується матеріалами справи, а його дії правильно кваліфіковані за частиною 2 статті 172-15 КпАП України.

Вирішуючи питання про визначення виду і розміру адміністративного стягнення, яке слід застосувати до правопорушника, суддя дійшов до таких висновків.

Статтею 33 КУпАП передбачено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Санкцією статті частини 2 статті 172-15 КУпАП передбачено накладення стягнення у виді штрафу від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк від десяти до п`ятнадцяти діб.

Враховуючи особу правопорушника, який позитивно характеризується за місцем служби, ступінь його вини, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин, суддя вважає, що ОСОБА_1 має бути призначене покарання в межах санкції, передбаченої частиною 2 статті 172-15 КУпАП України, а саме: у виді штрафу.

На переконання судді саме таке покарання є найбільш доцільним та достатнім для виховання особи, її виправлення та запобігання вчиненню нових правопорушень, оскільки фінансовий тягар виховує особу правопорушника в дусі поваги до законів України та подальшої поведінки у суспільстві, і в більшій мірі є чинником запобігання вчиненню нових правопорушень.

Згідно із пунктом 12 статті 5 Закону України «Про судовий збір», суддя приходить до висновку про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, оскільки останній є військовослужбовцем, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 40-1, 172-15, 221, 246, 248, 249, 251, 256, 279, 280, 283-285 КУпАП, статтею 5 Закону України «Про судовий збір», суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-15 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави (рахунок отримувача: UA638999980313070106000010842; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37955989; код класифікації доходів бюджету: 21081100).

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від сплати судового збору на підставі пункту 12 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Згідно зі статтею 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною 1 статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Рокитнянський районний суд Київської області. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано.

Строк пред`явлення постанови до примусового виконання протягом трьох місяців з дня її винесення.

Суддя О.В. Банах-Кокус