Рішення № 138010877, 07.07.2026, Рокитнянський районний суд Київської області

Справа № 375/998/26

Провадження № 2/375/938/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року

Рокитнянський районний суд Київської області у складі головуючого судді Антипенка В. П.

за участю секретаря судового засідання: Голованової В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в селищі Рокитне Білоцерківського району Київської області справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат по сплатісудового збору.

В обґрунтування позову зазначає, що 12.06.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем було укладено договір № 542347-КС-001 у формі електронного документу.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 12.06.2025 направлено відповідачу, пропозицію (оферту) укласти Договір № 451114-КС-001 про надання кредиту.

Зі своєї сторони ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено відповідачу, через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор, на його номер телефону (що зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий Боржником було введено/відправлено.

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 34000 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_1 (який позичальником вказано при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті).

Станом на 07.04.2026 утворилась заборгованість за договором в розмірі 96220,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 34000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах 38420,00 грн., заборгованість за комісією у сумі 6800,00 грн. та 3% річних у сумі 17000,00 грн, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

Заборгованість за цим договором позики відповідач не погасив, внаслідок чого позивач, посилаючись на приписи ст. 512,514, 1082 ЦК України, звернувся до суду.

14.05.2026 відповідач надіслав на адресу суду відзив на позов, у якому частково визнав позовні вимоги, а саме у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Проти стягнення решти суми заборгованості відповідач заперечив, посилаючись на те, що він є військовослужбовцем, а тому на нього поширюються гарантії, передбачені Законом Україн «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Ухвалою суду від 29.04.2026 відкрито провадження по справі.

Представник позивача просив суд розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, у разі неявки відповідача в судове засідання не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

03.06.2026 представник позивача надіслав пояснення по справі, у яких не погодився із доводами відповідача, вказував на те, що ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачає звільнення військовослужбовців від обов`язку по сплаті комісії за надання кредиту.

Представник позивача також вказував на те, що відповідачем не було надано разом із відзивом копію наказу про зарахування особи (відповідача) до Збройних Сил України.

Наказ про зарахування особи до Збройних Сил України є підтвердженням того, що особа стала військовослужбовцем та розпочала військову службу. На переконання позивача мобілізована особа вважається військовослужбовцем з моменту отримання наказу про призов або укладання контракту на військову службу.

Також представник звертав увагу суду на те, що стороною відповідача було надано копію військового квитка, із якого неможливо встановити час служби відповідача, а також інші дані, необхідні для обліку та ведення військової служби.

Представник звертав увагу суду на те, що сторона відповідача не надала суду жодних належних, достовірних та достатніх доказів того, що справді саме Відповідач по справі перебував на військовій службі саме протягом строку (терміну) дії Кредитного договору, а саме з 12.06.2025 р. по 02.10.2025 р., що було б правовою підставою для застосування норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів військовослужбовцям.

Також представник позивача наполягав на правильності нарахування відсотків та комісії по справі, а тому просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи (п.1 ч. 8 ст 128 ЦПК України), заяв про відкладення розгляду справи суду не надавав.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Зважаючи на відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд ухвалює рішення на підставі наявних у справі даних та доказів, при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. ст. 223, 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.06.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем було укладено кредитний договір № 542347-КС-001, за умовами якого товариство надає позичальнику кредит у розмірі 34000,00 грн (п. 2.1.) строком на 16 тижнів, процентна ставка 1,0 у день, комісія за надання кредиту 6800 грн. (п. 2.5 договору).

Згідно п. 2.14 договору кінцевою датою повернення позики визначено 02.10.2025.

Договір укладено дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції.

Договір підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором.

12.06.2025 відповідачеві було перераховано кредит у сумі 34000 грн., що підтверджується листом ТОВ «Профіт Гід».

Доказів повного погашення кредитної заборгованості матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір, судом враховано таке.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень статей 3,627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ст.3,12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За вимогами ЦПК України суди повинні враховувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду.

Так, у пункті 141 Постанови від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила свій висновок зроблений у іншій справі таким, що у разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом»(стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Щодо розрахунку суми заборгованості по вказаним договором позики, то суд зазначає таке.

Враховуючи те, що вказаний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами договору надання грошових коштів у позику.

Доказів повного погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Тому позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості у розмірі 34000 грн. підлягає задоволенню.

Щодо нарахування відсотків, суд дійшов таких висновків.

Відповідач заперечує правомірність нарахування відсотків за кредитом за період проходження його військової служби під час мобілізації, починаючи з дати призову, з 26.02.2022.

Судом встановлено, що відсотки на суму заборгованості за кредитом позивачем були нараховані з 12.06.2025 по 09.04.2026.

Відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакціях, які діяли у періоди нарахування відсотків та проходження служби в ЗСУ відповідачем, військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Судом встановлено, що після призову за мобілізацією відповідача, тобто після 26.02.2022, позивачем було нараховано та заявлено у позові до стягнення: 38420,00 грн. відсотків, нарахованих на прострочену суму заборгованості.

У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.

Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.

На підтвердження факту призову на військову службу по мобілізації відповідачем надано військовий квиток, довідки форми 5.

Щодо заперечень позивача, суд зазначає, що відповідачем надано засвідчені ним копії паспорта, картки платника податків, сторінок військового квитка та довідок форми 5.

Отже, суд вважає вказаних доказів достатньо для того, щоб дійти висновку, що додані документи стосуються однієї і тієї ж особи відповідача.

Як вже зазначалось судом, відсотки на суму заборгованості за кредитом позивачем були нараховані з 12.06.2025 по 09.04.2026.

Відповідно до запису у військовому квитку, 26.02.2022 відповідач був призваний на військову службу під час мобілізації. 18.12.2024 його було звільнено в запас (с. 5 військового квитка).

З інших даних військового квитка вбачається, що з 28.01.2025 відповідача знову було призвано на військову службу по мобілізації (ст.15 військового квитка). Відомостей про звільнення в запас, військовий квиток не містить.

Відповідно до довідки форми 5 № 331 від 16.07.2025, ОСОБА_1 перебував на військовій службі під час мобілізації. (т. 1 а.с. 171)

З 28.09.2025 ОСОБА_1 перебував на військовій службі у іншій військовій частині, що підтверджено копією довідки форми 5 від 27.01.2026 № 152. (т. 1 а.с. 170)

Крім того, відповідно до довідки форми 5 від 07.06.2026, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі під час мобілізації у відповідній військовій частині з 28.09.2025.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170, громадяни України, які проходять військову службу відповідно до статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», є військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту. Належність громадянина України до військової служби підтверджується військово-обліковим документом.

Відповідно до п. 2.8.4.3. Інструкції із діловодства у Збройних Силах України, затвердженої накаом Головнокомандувача Збройних Сил України 31 січня 2024 № 40, військовослужбовцям і працівникам Збройних Сил України та членам їх сімей для підтвердження факту перебування на військовій службі (роботі) можуть видаватися довідки за формами 5, 6 (додатки 21, 22) для подання за місцем вимоги.

Отже, відповідачем підтверджено належними доказами, що відсотки за кредитом нараховувалися у період, коли він перебував на військовій службі у ЗСУ.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що нарахування відсотків за кредитом у період мобілізації відповідача, не відповідає приписам пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що є підставою для відмови у позові у цій частині.

Стягнення 3% річних у сумі 17000,00 грн, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК Українибуде суперечити приписам п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Щодо стягнення комісії суд звертає увагу на те, що приписи Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» не передбачають можливості звільнення військовослужбовця від сплати комісії за надання кредиту.

Отже, позов слід задовольнити частково, стягнути із відповідача:

заборгованість у сумі 40800,00 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 34000,00 грн; заборгованість за комісією у сумі 6800,00 грн..

У силу приписів ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач просив стягнути із відповідача 96220,00 грн., натомусть суд дійшов висновку про необхідність стягнення 40800,00 грн, що становить 42,4 %

Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі: 2662,40 грн. х 42,4 % = 1128,85 грн.

Керуючись статтями 258-259, 264-265, 268, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 40800,00 (сорок тисяч вісімсот гривень 00 коп.) грн за кредитним договором від 12.06.2025 № 542347-КС-001, що складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту 34000,00 грн; заборгованість за комісією у сумі 6800,00 грн..

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 1128,85(одну тисячу сто двадцять вісім гривень 85 коп.) грн. витрат по сплаті судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне найменування сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», 01133, місто Київ бульвар Лесі Українки, 26 офіс 411, код ЄДРПОУ 41084239.

відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя В. П. Антипенко