Ухвала суду № 138010848, 23.06.2026, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 760/9406/21

Провадження 2-220/26

ухвала

23 червня 2026 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кравченка М.В.

при секретарі Ільїній А.В.,

за участю представниці позивачки ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, про визнання об`єктом права спільного сумісного майна подружжя земельної ділянки, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді в Обухівському районному суді Київської області перебуває вказана цивільна справа.

23.06.2026 року в судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 подав заяву про відвід головуючого судді Кравченка М.В. від подальшої участі у розгляді справи. В обґрунтування заяви зазначає, що існують обставини, які викликають сумніви в об`єктивності та неупередженості судді під час розгляду справи, подану заяву підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 заяву свого представника підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

В судовому засіданні представниця позивачки заперечила проти заяви про відвід головуючого судді.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Відповідно до ч. 7 ст. 40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. У разі розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Оскільки заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, а саме в межах проведення цього ж судового засідання, вона не підлягала передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Вислухавши думку відповідача, представників сторін, вивчивши доводи заяви, дослідивши матеріали справи та докази, надані в обґрунтування заявлених вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви з огляду на наступне.

Згідно ч. ч. 1, 2, 4, ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо зокрема він: брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, що виключають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

Підстави для відводу судді передбачені ст. 36-37 ЦПК України розширеному тлумаченню не підлягають.

Наявність у осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, заперечень, сумнівів щодо правильності та відповідності процесуальних дій судді протягом розгляду та судових рішень чинному законодавству України не можуть бути підставою для відводу судді.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією України і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналогічні вимоги щодо гарантування захисту прав, свобод та інтересів кожного у розумні строки незалежним, безстороннім та справедливим судом передбачені і у ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Визначаючись щодо наявності підстав для відводу, необхідно враховувати, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі.

Згідно з об`єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи має забезпечуватися суб`єктивний критерій неупередженості (безсторонності) суду. У сторони мають бути відсутні будь - які побоювання у безсторонності суду. Кожна із сторін вправі сподіватися на об`єктивне рішення у справі.

Так, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в його упередженості (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK).

Європейський суд з прав людини визнає, що підставою відводу судді може бути як реальне існування обставин, які свідчать про упередженість суду, так і суб`єктивне переконання сторони у їх наявності, наслідком чого може бути відвід складу суду від розгляду справи.

У справі "Фей проти Австрії" ЄСПЛ вказав, що об`єктивна неупередженість суду полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено та гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є факти, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників цивільного процесу.

При цьому, у справі «Морріс проти Об`єднаного королівства» Європейський суд з прав людини пояснив: Щодо питання безсторонності існує два аспекти цих вимог. По-перше, суд має бути суб`єктивно вільним від особистої упередженості чи необ`єктивності. По-друге, він має також безстороннім з об`єктивного погляду, для чого він має надати істотні гарантії, аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви стосовно цього.

Практика Європейського Суду з прав людини свідчить, що право на безсторонній суд включає як об`єктивні, так і суб`єктивні елементи (рішення у справах «П`єрсак проти Бельгії»; «Де Куббер проти Бельгії»). Об`єктивний критерій безсторонності полягає в тому, щоб встановити, чи існували при розгляді справи факти, які ставлять під сумнів незалежність судді.

Таких фактів у заяві про відвід наведено не було.

Згідно п.п. 49, 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Білуха проти України" (заява N 33949/02) відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 and 30; рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII). У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п.38). З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (див. рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), від 26 жовтня 1984 року, п. 26). Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (див. вищевказане рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland) та рішення у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" (Castillo Algar v. Spain), від 28 жовтня 1998 року, п. 45).

Суб`єктивний критерій безсторонності полягає у відсутності упередженості або тенденційності в поведінці судді при розгляді конкретної справи. За загальним правилом існує презумпція особистої безсторонності доти, доки не доведено інше. Суддя вважається безстороннім, якщо тільки не з`являються докази протилежного. Якщо з`являються сумніви щодо цього, то для відводу судді в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі. У кожній окремій справі слід визначати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі «Мироненко і Мартиненко проти України).

У судовій практиці використовується презумпція особистої безсторонності суду, яка передбачає такий стан, допоки не надано доказів протилежного (ухвала ВС від 15 липня 2019 р. у справі № 9901/116/19).

Інститут відводу має важливе значення для реалізації демократичних принципів цивільного процесу, сприяє ефективному розгляду справи і забезпечує правильне вирішення спору.

Норма про відвід гарантує неупередженість у здійсненні правосуддя, запобігає можливості скасування рішень за мотивами незаконності складу суду, заінтересованості певних суб`єктів, що з`ясувалися під час перевірки справи вищестоящими інстанціями.

Аналізуючи підстави, які зазначені представником відповідача Горбовим В.А. для відводу судді, суд вважає, що вони не є такими, що свідчать про упередженість судді, оскільки заявником не доведено конкретних фактів та наслідків цих фактів (обставин), які можуть вплинути на об`єктивність і упередженість розгляду даної справи.

Аналізуючи підстави, які зазначені у заяві про відвід судді, суд вважає, що вони не є такими, що свідчать про упередженість судді, оскільки заявником не доведено конкретних фактів та наслідків цих фактів (обставин), які можуть вплинути на об`єктивність і упередженість розгляду даної справи. Заявлені підстави для відводу ґрунтуються на припущеннях і суб`єктивних оцінках обставин і нормативно-правових актів, які не стосуються безпосередньої процесуальної діяльності головуючого судді у цій цивільній справі.

Суд вважає, що доводи заяви не ґрунтуються на нормах ЦПК України, під час розгляду заяви не зазначено і не доведено наявність вказаних обставин, які б слугували підставою для відводу судді. Заявником не доведено належними та допустимими доказами тверджень про вчинення головуючим суддею процесуальних дій при розгляді справи, які могли би свідчити про упередженість чи не об`єктивність судді, відмови доступу до правосуддя або інших, які би порушували процесуальні права заявника, не встановлено. При цьому незгода сторони із прийнятими головуючим суддею процесуальними рішеннями у справі не може слугувати підставою для відводу у цій справі.

Суд не вбачає достатніх підстав для відводу головуючого судді ні за об`єктивним, ні за суб`єктивним критерієм.

У відповідності до приписів статті 6 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Згідно із ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови «Про незалежність судової влади» за № 8 від 13.06.2007, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, розгляд суддею клопотань сторін по справі, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

З вищевикладеного вбачається, що розглядаючи конкретну судову справу (здійснюючи правосуддя) суд самостійно визначає порядок ведення судового засідання на підставі приписів процесуального закону, вирішує питання про розгляд по суті заяв та клопотань учасників судового провадження, надає правову оцінку обставинам справи на підставі внутрішнього переконання, що ґрунтується на приписах закону.

Таким чином, з поданих матеріалів не вбачаються порушення прав заявника, які б підлягали відновленню у судовому порядку.

Вирішуючи вимоги заяви на засадах диспозитивності цивільного судочинства, вважаю, що доводи представника відповідача про наявність передбачених законом підстав для відводу судді, не знайшли підтвердження під час розгляду, не доведені належними і допустимими доказами.

За таких обставин, в задоволенні заяви слід відмовити в повному обсязі.

Зважаючи на те, що заява була подана в друкованому вигляді, тобто завчасно була підготовлена представником відповідача, однак він її подав на розгляд суду на неналежній стадії процесу, після вирішення різних процесуальних питань, але при цьому заява вмотивована обставинами, які існували до початку судового засідання і не стосуються процесуальних дій судді вже після завершення процесуальної стадії, на якій ЦПК України передбачає вирішення подібних заяв, суд вважає, що заява є черговим і очевидним проявом неналежної процесуальної поведінки сторони відповідача та свідчить про зловживання процесуальними правами.

Слід також звернути увагу представника відповідача ОСОБА_3 на неприпустимість зловживання правом на відвід з метою штучного затягування судового провадження.

Керуючись ст.ст. 36, 40, 44 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 про відвід головуючого судді Кравченка Максима Володимировича від участі в розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа Козинська селищна рада Обухівського району Київської області, про визнання об`єктом права спільного сумісного майна подружжя земельної ділянки, скасування державної реєстрації права приватної власності на земельну ділянку, поділ спільного майна подружжя відмовити.

Роз`яснити заявникам, що згідно ч.1 ст.44 Цивільного процесуального кодексу України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя М.В.Кравченко