Ухвала суду № 138010142, 06.07.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 370/1414/26

Провадження № 2/357/6961/26

У Х В А Л А

іменем України

"06" липня 2026 р. cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. , розглянувши позовну заяву з додатками ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способу участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною,

В С ТА Н О В И В :

У травні 2026 року позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до Макарівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про визначення способу участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Ухвалою судді Макарівського районного суду Київської області Білоцької Л.В. від 11 травня 2026 року постановлено направити цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способу участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною за підсудністю до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

В червні 2026 року справа надійшла до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, що підтверджується штампом канцелярії.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від головуючим суддею визначено Орєхова О.І. та матеріали передані для розгляду.

Ухвалою судді від 19 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк, протягом п`яти днів з моменту отримання копії ухвали судді, для усунення недоліків поданої заяви. При цьому, в ухвалі судді не тільки зазначено недоліки позовної заяви з посиланням на відповідні положення законодавства України, а й окремо зазначено конкретні способи усунення вказаних недоліків, а саме: позивачу необхідно надати суду оригінал квитанції чи іншого платіжного документу про сплату судового збору за вимогу немайнового характеру у розмірі визначеному чинним законодавством або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; належні докази по справі; докази направлення відповідачу ОСОБА_2 копії даної позовної заяви з додатками.

Таким чином, суддею було вжито необхідних заходів для реалізації права позивача на звернення до суду в порядку, визначеному ЦПК України, та роз`яснено дії, які необхідно вчинити для усунення недоліків позовної заяви та відкриття провадження у справі.

Також, крім недоліків позовної заяви, в ухвалі судді від 19 червня 2026 року позивачу були роз`яснені наслідки у вигляді повернення позовної заяви, якщо недоліки усунуті не будуть та встановлено можливий строк для усунення недоліків, передбачений ч. 2 ст. 185 ЦПК України.

Згідно ч. 5,6 ст. 14 ЦПК України суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України). Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку .

Згідно ч. 7 ст. 14 ЦПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Вказаний висновок також узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 (провадження № 61-1933св22) та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20 (провадження № 61-11706св21).

Крім того, Верховний Суд виходить із того, якщо учасник надав суду електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них.

З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи за допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з «презумпції обізнаності»: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення.

Копію ухвали судді про залишення позову без руху від 19 червня 2026 року було направлено до електронного кабінету позивача ОСОБА_1 у підсистемі "Електронний суд".

З довідки про доставку електронного листа, сформованої в автоматизованій системі документообігу суду, вбачається, що копію ухвали судді від 19 червня 2026 року доставлено до електронного кабінету позивача 23 червня 2026 року о 09:44:44

Як вбачається з висновків щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 761/14537/15-ц, від 18.04.2022 у справі № 750/3275/21, від 27.03.2023 у справі № 300/3013/22, перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Оскільки копія ухвали судді від 19 червня 2026 року доставлена до електронного кабінету позивача 23 червня 2026 року, перебіг п`ятиденного строку для усунення недоліків позовної заяви почався 24 червня 2026 року, а закінчився 29 червня 2026 року.

23.06.2026 до канцелярії суду за вх. № 40545 надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору та отримано для розгляду.

В обґрунтування поданого клопотання зазначила, що відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може відстрочити, розстрочити або звільнити особу від сплати судового збору з урахуванням її майнового стану. На даний час вона перебуває у складному матеріальному становищі, оскільки: самостійно утримує малолітню дитину віком до трьох років; є внутрішньо переміщеною особою (ВПО); не має стабільного достатнього доходу для сплати судового збору; витрачає значні кошти на забезпечення житла (оренда), харчування та утримання дітей. Сплата судового збору у повному обсязі є для неї обтяжливою та фактично неможливою без шкоди для забезпечення базових потреб дитини. Вважає, що зазначені обставини підтверджують її скрутне матеріальне становище та є підставою для звільнення від сплати судового збору.

З ухвали судді від 19 червня 2026 року вбачається, що позивачу ОСОБА_1 для усунення одного із зазначених недоліків позовної заяви необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 1065,00 грн.

Згідно ч.1, 3 ст.136 ЦПК України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 136 ЦПК України, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину- інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сімї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

З огляду на викладене, фактичною підставою для відстрочення сплати судового збору, розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати є майновий стан сторони, що ускладнює сплату судового збору в зазначеному законом розмірі.

В Постанові КАС Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі № 160/12251/20 дійшов висновку, що документом, який відображає реальну суму доходу позивача за попередній календарний рік може бути, зокрема, довідка про суми виплачених доходів та утриманих податків, яка формується на підставі відомостей, що містяться у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (п. 44 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Kniat v. Poland»; пункти 6364 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Jedamski and Jedamska v. Poland»).

Разом із тим, ураховуючи положення п. 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі"), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку із цим, при здійсненні правосуддя у цивільних справах, суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Отже, чинним законодавством визначено право суду, а не обов`язок щодо відстрочки, розстрочки, зменшення розміру судового збору або звільнення заявника від сплати судового збору. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір за своїм внутрішнім переконанням.

Враховуючи вищевикладене, вивчивши клопотання позивача ОСОБА_1 та додані документи, суддя дійшов висновку, що заявлене клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Так, вирішуючи заявлене клопотання про звільнення від сплати судових витрат, встановлено, що позивачем не надано доказів її реального доходу за 2025 рік, доказів на підтвердження того, що вона відноситься до категорії малозабезпечених громадян, як і не надано відомостей щодо наявності рухомого та нерухомого майна. Сам факт того, що позивач є внутрішньо-переміщеною особою та самостійно утримує малолітню дитину не є безумною обставиною щодо звільнення від сплати судового збору,

З огляду на недоведеність обставин, що можуть бути підставою для звільнення від сплати судового збору, суд не бачить необхідності при розгляді цієї справи реалізувати право на звільнення позивача від сплати судового збору.

Жодних інших доказів на усунення недоліків позову протягом надано судом п`ятиденного строку з дня отримання ухвали судді, від позивача до суду не надходило.

Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до п. 1, 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на зазначене, суддя вважає, що позивача було повідомлено про залишення її позовної заяви без руху та про порядок і спосіб усунення недоліків позовної заяви. Проте, у вказаний п`ятиденний строк, документів на усунення недоліків позовної заяви від позивача до суду не надходило. Відтак, ухвала судді від 19 червня 2026 року про залишення позовної заяви без руху позивачем не виконана, недоліки позовної заяви не усунуто, а тому суддя не може вирішити питання про відкриття провадження у справі.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі "Станков проти Болгарії" від 12 липня 2007 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 3 ст. 185 ЦПК України зазначено, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи вищевикладене, вважаю за необхідне визнати позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способу участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною неподаною та повернути її заявнику разом з доданими до неї документами.

Згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК України, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись: ст.ст. 185, 258-260, 353 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення способу участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною, - вважати неподаною та повернути заявнику разом з доданими до неї документами.

Роз`яснити, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня підписання ухвали. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.

Повний текст ухвали складено 06 липня 2026 року.

Суддя О. І. Орєхов