Рішення № 138009964, 07.07.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/1822/26

провадження у справі № 2/0285/1624/26

07 липня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючої судді………………..........Літвин О. О.,

секретаря…………………………......Клечковської М. М.,

розглянувши цивільну справу за правилами спрощеного позовного провадження

без повідомлення сторін

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

(представник позивача адвокат Усенко Михайло Ігорович),

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року позивач (далі за текстом ТОВ «Кредит-Капітал») звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за договором №349853 від 19.12.2019 у розмірі 8250,9 грн, яка складається з тіла кредиту, відсотків та пені.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі по тексту ТОВ «Лінеура») та відповідачем укладено договір в електронному вигляді, відповідно до умов якого вона отримала грошові кошти, які у строк не повернуто.

В подальшому первісний кредитор відступив право вимоги за цим договором позивачу, у зв`язку з чим він набув статусу нового кредитора.

Позивач посилається на те, що відповідачем належним чином не виконано зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати платежів, унаслідок чого утворилась заборгованість, яку просить стягнути на свою користь, а також витрати на правову допомогу в сумі 8000 грн.

Ухвалою суду від 17.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення сторін, заперечення проти чого від них не надійшло.

Відзиву на позов або будь-яких заперечень щодо змісту і вимог позовної заяви, а також жодних заяв чи клопотань щодо розгляду справи, відповідачем не подано.

Повідомлення про розгляд справи здійснювалися як рекомендованим листом за місцем реєстрації відповідача так і через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України. Крім того, вказана інформація була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є вільним, цілодобовим і безкоштовним.

Згідно з постановою Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду.

Правова позиція Європейського суду з прав людини виходить із принципу належної процесуальної обачності (due diligence): сторона, яка знає або повинна знати про існування судового провадження відносно неї, зобов`язана виявляти розумну уважність до його перебігу та вживати заходів для участі в ньому.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд приходить такого висновку.

Відповідно до ст.ст.3, 626-628 ЦК України договір є домовленістю сторін, які є вільними в його укладенні та визначенні умов.

Статтями 1046, 1049 ЦК передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Стаття 1048 ЦК України визначає правову природу процентів як плату за користування позикою (грошима) та встановлює право позикодавця на проценти, договірний характер їх розміру і порядку.

Оскільки договір позики є двостороннім, права та обов`язки виникають у кожної зі сторін.

З матеріалів справи встановлено, що 19.12.2019 між ТОВ «Лінеура» та відповідачем укладено договір про надання позики №349853, за умовами якого позичальнику надано кредит у сумі 2100 грн строком на 30 днів. Сторони погодили такі процентні ставки: акційна ставка 0,01?% від суми позики за кожен день користування у межах строку надання позики; стандартна ставка 1,90?% за кожен день користування позикою. У разі прострочення застосовується стандартна ставка, яка нараховується до дня повернення позики, але не більше, ніж до 90 дня прострочення. Кошти надаються шляхом переказу на банківську картку клієнта.

Підписанням договору відповідачем підтверджено ознайомлення та згоду з усіма його умовами.

Договір підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту в електронній формі і, за умови підписання у порядку, визначеному законом, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст.3,12).

Використання одноразового ідентифікатора прирівнює електронний договір до письмового. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19, від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20.

Згідно зі ст.639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Після укладання договору відповідачем отримано грошові кошти в сумі 2100 грн на платіжну карту, що підтверджується що підтверджується повідомленням іPay.ua товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальні платіжні рішення» та випискою по рахунку, наданою АТ КБ «Приватбанк» за ухвалою суду в порядку витребування доказів за клопотанням позивача.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанова Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).

Отже, виписка є належним доказом щодо заборгованості відповідача за кредитом.

Підстав вважати, що кошти отримано сторонньою особою внаслідок шахрайський дій, а персональні дані відповідача у ІТС кредитора/позикодавця були введені не нею особисто, матеріали справи не містять. Зазначені у договорі реєстраційний номер облікової картки платника податків та адреса реєстрації відповідача відповідає даним, що містяться у матеріалах справи.

Із вищенаведеного вбачається, що позивачем надано суду належні та допустимі докази укладення між ТОВ «Лінеура» та відповідачем договору позики та отриманням відповідачем грошових коштів.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

За змістом ст.ст.634, 638 ЦК України кредитний договір може бути укладений як договір приєднання шляхом приєднання позичальника до визначених кредитодавцем умов, а договір є укладеним у разі досягнення сторонами згоди щодо його істотних умов.

Укладення кредитних договорів в електронній формі відповідає вимогам законодавства України, а зобов`язання за таким договором є обов`язковими для виконання сторонами.

Отже, між сторонами спірного договору правовідносини виникли внаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої. Із запропонованими умовами ОСОБА_1 ознайомилася, погодилася та не сприймала їх, як невигідні для себе.

Спірний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у них, відповідно до приписів ст.11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із договору.

При цьому, без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договір позики не був би укладений.

Закон України «Про захист прав споживачів» покладає обов`язок на позичальника бути відповідальним та добросовісним при укладенні договору та вчиняти відповідні дії з метою повного з`ясування умов кредитування.

Відповідачем самостійно обрано пропозицію фінансової установи щодо надання позики/кредиту, свідомо погоджено її умови, підтверджено їх акцепт шляхом вчинення передбачених електронних дій та отримано грошові кошти. З огляду на це, покладення на відповідача обов`язку виконати взяті на себе зобов`язання відповідає принципу відповідальності сторони за власні рішення у межах свободи договору.

У ст.629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати.

Оскільки кредитодавець/позикодавець та позичальник у цій справі досягли домовленості згідно з положеннями чинного на момент укладання договору кредиту/позики ЦК України та уклали його, у якому передбачені певні умови, то вони підлягають виконанню.

Після закінчення строку договору позики відповідачем не повернуто грошові кошти та не сплачено обумовлені проценти.

Згідно зі ст.ст.12, 78, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З долученого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що станом на 17.11.2020 така становить 8250,9 грн та складається із основного боргу в сумі 2100 грн, відсотків в сумі 4788 грн та 1362,9 грн пені.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування презумпції правомірності укладеного договору, зокрема таких, які б спростовували факт надання кредиту/позики у визначеному договором розмірі чи правильність проведеного позивачем розрахунку заборгованості. Будь-яких клопотань щодо перевірки чи спростування такого розрахунку відповідачем не заявлено, власного розрахунку також не надано.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ст.512 ЦК України). Відступлення права вимоги відбувається на підставі правочину, зокрема, внаслідок укладення договору купівлі-продажу чи міни; дарування; факторингу.

Право вимоги за договором №349853 ТОВ «Лінеура» 16.11.2020 відступило ТОВ «Кредит-Капітал» за договором факторингу №ККЛУ-16112020, що підтверджується реєстром боржників, у якому містяться дані щодо відповідача та загальна сума заборгованості, яка збігається із сумою, зазначеною позивачем у своїй довідці/виписці.

Отже, позивач набув статусу нового кредитора та право вимоги до відповідача за спірним договором позики.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). За правилами ст.ст.525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов`язання має виконуватись відповідно до умов договору та вимог закону.

Встановлення судом обставин неналежного виконання відповідачем зобов`язання та відсутності доведеності зворотного, дає підстави дійти висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 2100 грн основного боргу та 4788 грн процентів.

Разом з тим, обов`язку відповідача сплачувати позивачу 1362,9 грн пені судом не встановлено, оскільки вказане прямо суперечить вимогам п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо заборони стягнення неустойки (штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2025 у справі №727/1788/23 зазначав, що законодавцем звільнено позичальників від відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов?язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану.

Таким чином, відповідач в силу закону звільнена від відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Резюмуючи вищевикладене, позовні вимоги слід задовольнити частково на суму 6888 грн.

У силу приписів ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають відшкодуванню понесені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст.133 ЦПК України). До останніх належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем заявлено до відшкодування витрати на правничу допомогу в сумі 8000 грн, на підтвердження чого надано копії договору про надання правової допомоги, акту і детального опису наданих послуг.

Як передбачено ч.ч.4,5 ст.137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Суд звертає увагу, що витрати на професійну правничу допомогу повинні відповідати критерію необхідності чи було їх вчинення обов`язковим, і чи доцільним було їх виконання чи вплинули вони на перебіг розгляду справи. Розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову та предмету спору, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Предметом спору в дані справі є стягнення заборгованості за договором.

На теперішній час судова практика розгляду даної категорії справ є поширеною. Її вивчення, аналіз обставин справи та складання процесуальних документів, на думку суду, за наявності звичайної професійної підготовки в галузі права, об`єктивно не вимагає витрачання значного часу та зусиль адвоката.

Розподіляючи витрати, понесені заявником на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи та надані суду документи є підставою для часткового відшкодування судом витрат на правничу допомогу з іншої сторони, адже цей розмір не є доведений, необхідним та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Відтак, з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, складності справи, ціни позову, критерію реальності адвокатських витрат, необхідних процесуальних дій сторони та часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, часткове задоволення вимог, а також критерію розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн, що буде відповідати принципу співмірності, виваженості та розумності.

При подачі позовної заяви позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. Оскільки судом задоволено позовні вимоги частково, тому пропорційно задоволених вимог слід стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого судового збору в розмірі 2223 грн.

Керуючись статтями 76-81, 141, 259, 263-265 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ),

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236),

заборгованість за договором позики №349853 від 19.12.2019 в розмірі 6888 грн та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2223 грн і 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.?

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку оскарження, рішення набирає законної сили за результатом апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги на нього безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Головуюча суддя О. О. Літвин