Ухвала суду № 138009820, 06.07.2026, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/1768/26

Провадження № 2-о/935/70/26

У Х В А Л А

06 липня 2026 року м.Коростишів

Суддя Коростишівського районного суду Житомирської області Рибнікова М. М. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту державної реєстрації права власності на житлову квартиру, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Управління центру надання адміністративних послуг Коростишівської міської ради, Ясинуватська міська рада,

в с т а н о в и в:

До Коростишівського районного суду Житомирської області звернувся ОСОБА_1 з даною заявою, в якій зазначає, що він є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Свідоцтво про право власності на житло було видане Комісією по приватизації Ясинуватської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці згідно рішення Ясинуватської дирекції залізничних перевезень Донецької залізниці №11 від 24.09.2002, та зареєстровано Донецьким бюро технічної інвентаризації 21.10.2002 року. 16.08.2013 ТОВ «Міське БТІ» виготовлено новий Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 . У зв`язку із повномасштабним вторгненням військами країни-агресора та через тимчасову окупацію м. Ясинувата Донецького району Донецької області заявник та заінтересована особа 1, заінтересована особа 2, заінтересована особа 3 були вимушені евакуюватись із зазначеного населеного пункту та залишити належну їм житлову квартиру, яка була пошкоджена внаслідок обстрілів військовослужбовцями РФ.

Як зрозуміло із змісту позовної заяви, заявник має намір звернутися за компенсацією за пошкоджене або знищене житло в межах програми «єВідновлення».

Однією з обов`язкових умов отримання такої компенсації є наявність відомостей про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

З метою реалізації права власника щодо звернення за відшкодуванням шкоди завданої країною-агресором заявник звернувся через ЦНАП до державного реєстратора прав на нерухоме майно Управління Центру надання адміністративних послуг Коростишівської міської ради Житомирської області, за внесенням відомостей про право власності на квартиру до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у відповідності із вище вказаним Законом №1952-IV. Проте рішенням державного реєстратора №82480005 від 18.12.2025 року було відмовлено в державній реєстрації прав на нерухоме майно через те, що отримана відповідь від Донецької обласної державної адміністрації, яка набула статус Донецької обласної військової адміністрації, не містить інформації, необхідної для державної реєстрації об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Вся територія Донецького району Донецької області (в т.ч. м. Ясинувата) є тимчасово окупованою російською федерацією територією України з 07.04.2014 відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велись) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за №380/43786. Архівні документи Державного комунального підприємства БТІ м. Донецька на підконтрольну Україні територію вивезені не були. Враховуючи вищенаведене, отримати інформацію від КП БТІ м. Донецька не можливо.

Заявник має оригінали правовстановлюючих документів, однак інформація про його право власності відсутня у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Іншого порядку підтвердження факту державної реєстрації права власності законодавством не передбачено. Звернення до суду обумовлене необхідністю підтвердження факту державної реєстрації права власності для подальшої реєстрації права в Державному реєстрі та реалізації права на отримання компенсації за програмою «єВідновлення». Отже, встановлення судом факту державної реєстрації права власності на квартиру має для заявника юридичне значення та є необхідним для захисту його майнових прав.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, крім іншого, суддя перевіряє додержання усіх передумов відкриття провадження.

Дослідивши зміст заяви та доданих до неї документів, суд дійшов до висновку, що провадження по даній справі не може бути відкрито, виходячи з наступного.

Відповідно до положення статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження /загального або спрощеного; 3) окремого провадження.

Відповідно частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного та безспірного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що можуть бути встановлені в судовому порядку, наведений у частині першій статті 315 ЦПК України. Серед вказаного переліку факт про встановлення належності особі майна на праві власності відсутній.

Водночас зазначений перелік не є вичерпним. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

За загальним правилом, юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18).

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 та від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Отже, однією з підстав неможливості встановлення юридичного факту судом загальної юрисдикції є наявність позасудового порядку його встановлення, що може передбачати можливість отримання особою документа, який посвідчує (підтверджує) факт, що має юридичне значення, в інший (не судовий) спосіб.

До того ж суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, прослідковується (вбачається) спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України).

Звертаючись до суду з заявою про встановлення факту державної реєстрації права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , метою звернення до суду заявник визначив упорядкування документів про право власності згідно чинного законодавства з метою державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що виникло в установленому законному порядку до 01.01.2013 року та подальшого отримання компенсації за пошкоджене/знищене житло.

Фактично заявник зазначає, що у позасудовому порядку обставину належності на праві власності нерухомого майна неможливо підтвердити з огляду на те, що рішенням державного реєстратора у проведенні державної реєстрації права власності було відмовлено.

Підставою для відмови стало те, що за результатами перевірки відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрів, які діяли до 01.01.2013 року, інформація про реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомості відсутня. У ході розгляду заяви державним реєстратором було направлено запит до Донецької ОВА. Водночас, отримана відповідь не містить інформації, необхідної для державної реєстрації об`єкта нерухомого майна , у зв`язку з цим подані документи, на думку державного реєстратора, не дають можливості встановити набуття речового права на нерухоме майно, що і стало підставою для відмови у проведенні державної реєстрації. Таким чином, підтвердити факт державної реєстрації права власності заявник не має можливості, що зумовлює необхідність звернення до суду із заявою про встановлення відповідного юридичного факту.

Оцінюючи такі доводи заявника, суд насамперед нагадує, що питання підтвердження права власності на майно зазвичай вирішується в позасудовому порядку шляхом отримання відповідних правовстановлюючих документів. Такі документи до 01 січня 2013 року реєструвалися в книгах бюро технічної інвентаризації, а з 01 січня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі правовстановлюючого документа реєструється відповідне речове право (а не сам документ).

За змістом частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 27 цього Закону державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката.

За змістом пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

В силу приписів пункту 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор не завжди звертається до органів технічної інвентаризації за інформацією, необхідною для проведення державної реєстрації, а лише в разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

Інформацією, необхідною для проведення державної реєстрації права власності, яке виникло до 01 січня 2013 року, Закон визначає, зокрема, довідки та засвідчені в установленому законодавством порядку копії правовстановлюючих документів.

За своїм визначенням державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав не нерухоме майно та їх обтяжень»).

Отже, зміст прийнятого державним реєстратором рішення дає підстави для висновку, що держава не визнає факт набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , як таке, що не підтверджується необхідними документами.

Випадки, коли право власності особи не визнається, регулюються статтею 392 ЦК України, якою передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Таким чином, факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки є порядок захисту порушеного права, а саме звернення до суду в порядку позовного провадження шляхом подання позовної заяви (стаття 392 ЦК України), а не заяви про встановлення юридичного факту в порядку окремого провадження. (позиція у подібних правовідносинах викладена в ухвалі Верховного Суду у справі № 336/10861/25)

Оскільки справа не може бути розглянута в порядку окремого провадження, у відкритті провадження слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 30,31, 32, 258, 260, 315 ЦПК України, суддя,-

п о с т а н о в и в:

Відмовити у відкритті окремого провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту державної реєстрації права власності на житлову квартиру, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Управління центру надання адміністративних послуг Коростишівської міської ради, Ясинуватська міська рада.

Ухвалу про відмову у відкритті провадження по справі невідкладно надіслати заявнику разом із заявою та всіма доданими до неї документами.

Роз`яснити заявнику, що він має право звернутися до суду в порядку позовного провадження.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення та подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Суддя М. М. Рибнікова