Рішення № 138009379, 07.07.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/723/26

Провадження по справі №2/276/651/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Семенюка А.С.,

за участю секретаря судового засідання Процюк О.В.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Представник ТОВ «ФК «Солвентіс» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №4331764 від 25.12.2020 року в розмірі 67332,00 грн. В обґрунтування своїх вимог вказує про те, що 25.12.2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4331764, який був підписаний у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», згідно якого ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 10000,00 грн.

29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» було укладено Договір факторингу №29/10-2025, відповідно до якого до ТОВ «Секвоя Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №4331764 від 25.12.2020 року.

31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено Договір факторингу №ДФ-31102025, відповідно до якого до ТОВ «ФК «Солвентіс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №4331764 від 25.12.2020 року.

Відповідач зобов`язання за договором не виконав, в результаті чого в нього виникла заборгованість у сумі 67332,00 грн., яка складається з: 10000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту; 57332,00 грн. заборгованість по відсоткам. На підставі наведеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованість за кредитним договором №4331764 від 25.12.2020 року в розмірі 67332,00 грн. та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 29.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив проводити розгляд справи без участі представника позивача, проти заочного рішення суду не заперечує.

Відповідач у судове засідання двічі не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив до суду не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема, шляхом направлення Ухвали про відкриття провадження та судової повістки у справі за зареєстрованим місцем проживання відповідача, які повернута до суду з відміткою Укрпошти про причини повернення «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про відкриття провадження у цивільній справі, дату, час та місце розгляду справи.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, який належним чином повідомлявся про судове засідання, у порядку заочного провадження і постановити заочне рішення.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25.12.2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №4331764, який був підписаний у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», за допомогою одноразового ідентифікатора PS4331764, згідно якого ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 10000,00 грн. строком до 21.07.2021 включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом (а.с.22-25).

Кредитний договір №4331764 укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Істотні умови договору такі як сума кредиту, строк, процентна ставка та відповідальність за невиконання/неналежне виконання зобов`язання погоджено в Договорі, який містять електронний підпис ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов договору (п. 1.3, 1.4, 1.7.2, 1.7.3) сума кредиту - 10000,00 грн, при використанні позичальником загальних умов кредитування - процентна ставка в базовий період з 25.12.2020 по 22.01.2021 - 1,19 % за один день, процентна ставка в спеціальний період з 23.01.2021 до 21.07.2021 - 3,00 % в день; орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування 17309,40 грн.

В додатку № 1 до Договору позики №4331764 від 25.12.2020 «графік платежів», сторонами узгоджено графік платежів, в тому числі за загальними умовами кредитування - базовий період з 25.12.2020 по 22.01.2021, загальна сума платежу 13331,00 грн; - спеціальний період з 23.01.2021 по 21.07.2021, загальна сума платежу - 6,40 грн; - всього за період з 25.12.2020 по 21.07.2021, загальна сума платежу 13337,40 грн.

ТОВ «Алекскредит» виконало умови договору та 25.12.2020 перерахувало шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідачки через ТОВ «ФК «Елаєнс», яке надає послуги з переказу коштів (Переказ на картку) та про інформаційно-технологічну взаємодію та приймання платежів, кошти у розмірі 10000,00 грн, номер картки 5168742714549478, номер в системі FONDY: 334484753, Номер операції: 03565811689888753792352725921090, що підтверджується копією довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» від 02.11.2024. (а.с.43).

Також між сторонами підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.48-49).

29.10.2025 між ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» укладено договір факторингу № 29/10-2025, за яким ТОВ Алекскредит (клієнт) зобов`язався відступити ТОВ Секвоя Капітал (фактор) права вимоги, зазначені в відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату (п. 1.1) (а.с.26-33).

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025 вбачається, що в такому є запис про кредитний договір №4331764 з ОСОБА_1 , сума заборгованості 67332,00 грн (а.с. 14).

29.10.2025 ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» складено та підписано акт прийому-передачі документів за договором факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025 (а.с. 10).

Відповідно до платіжної інструкції № 339 від 30.10.2025 (а.с. 50) ТОВ «Секвоя Капітал» сплатило на користь ТОВ «Алекскредит» 2000000,00 грн оплати за переуступлення права вимоги за грошовими зобов`язаннями згідно договору факторингу № 29/10-2025 від 29.10.2025.

На підставі наведених доказів суд вважає доведеним перехід права вимоги до відповідача за кредитним договором №4331764 від ТОВ «Алекскредит» до ТОВ «Секвоя Капітал».

31.10.2025 між ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» укладений договір факторингу № ДФ-31102025, за яким ТОВ Секвоя Капітал (клієнт) зобов`язався відступити ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» (фактор) права вимоги, зазначені в відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату (п. 1.1) (а.с.34-41).

З витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 вбачається, що в такому є запис про кредитний договір №4331764 з ОСОБА_1 , сума заборгованості 67332,00 грн (а.с. 15)

31.10.2025 ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» та ТОВ «Секвоя Капітал» складено та підписано акт прийому-передачі документів за договором факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025 (а.с. 11).

Відповідно до платіжної інструкції № 1118 від 05.11.2025 (а.с. 51) ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» сплатило на користь ТОВ «Секвоя Капітал» 2071261,13 грн оплати за переуступлення права вимоги за грошовими зобов`язаннями згідно договору факторингу № ДФ-31102025 від 31.10.2025.

На підставі наведених доказів суд вважає доведеним перехід права вимоги до відповідача за кредитним договором №4331764 від ТОВ «Секвоя Капітал» до ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс».

Таким чином, вказаними доказами, які суд вважає належними і допустимими підтверджено факт набуття позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Солвентіс» права вимоги до відповідача за договором №4331764 від 25.12.2020.

Відповідно до детального (щоденного) розрахунку заборгованості за Договором про надання кредиту №4331764 від 25.12.2020 року станом на 29.10.2025 року мається заборгованість в розмірі 67332,00 грн. Яка складається з тіла кредиту в сумі 10000,00 грн., нарахованих відсотків в сумі 57332,00 грн (а.с.16-17). З даного розрахунку вбачається, що позивачем здійснено нарахування відсотків в межах строку кредитування, тобто до 21.07.2021. Відповідачем оплати по тілу кредиту та відсоткам не здійснювалися. З розрахунку заборгованості слідує, що відсотки нараховувалися на визначених кредитним договором умовах та в межах строку кредитування до 21.07.2021.

Відповідно до частин першої, третьої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Розмір вказаної заборгованості за кредитним договором відповідач не спростував, власного контррозрахунку, доказів про належне виконання умов кредитного договору не надав, а відтак вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відтак суд вважає, що позов є обґрунтованим, позовні вимоги є доведеними, а тому із ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у повному обсязі.

Щодо заявленої представником позивача вимоги про відшкодування витрат понесених на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 6000,00 грн суд виходить з такого.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті12,46,56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Такої правової позиції щодо застосування норм права дотримується Верховний Суд у постанові від 23 січня 2019 року по справі № 552/2145/16-ц.

Надані стороною позивача документи є належними та достатніми доказами на підтвердження витрат, які позивач поніс на оплату професійної правничої допомоги у цій справі.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Визначаючи розмір суми наданої правничої допомоги, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, а також враховуючи виконання роботи адвокатом у відповідності до детального опису робіт (наданих послуг), суд доходить висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, який буде достатнім, співмірним і справедливим, з огляду на категорію та складність справи.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 2662,40 гривень судового збору, що був сплачений позивачем при зверненні до суду.

З огляду на наведене, керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 277-279, 280, 281, 352, 354 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»» заборгованість за кредитним договором №4331764 від 25.12.2020 у розмірі 67332,00 гривень (шістдесят сім тисяч триста тридцять дві гривні 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс»» судовий збір в розмірі 2662,40 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень (три тисячі гривень 00 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Оскарження заочного рішення відповідачем в апеляційному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення судом першої інстанції. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право на оскарження заочного рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку після закінчення строку для подання апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», код ЄДРПОУ 43657029, місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська обл.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя А.С.Семенюк