Рішення № 138008989, 07.07.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/540/26

Номер провадження 2/167/580/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Гармай І. Т.,

з участю секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим в його інтересах представником ОСОБА_2 до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позицій позивача та відповідача.

01 травня 2026 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_3 . Після смерті останньої відкрилась спадщина на майно, зокрема на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що на випадок своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавцем ОСОБА_3 був складений заповіт, відповідно до якого вищевказаний житловий будинок вона заповіла своєму синові ОСОБА_1 . Вказує, що після смерті матері позивач фактично прийняв спадщину, оскільки вступив у володіння та користування спадковим майном, зокрема, проживав у спадковому будинку, забезпечував його належне утримання та зберігав документи. Інших спадкоємців, у тому числі, що мають обов`язкову частку на спадщину та пережилого подружжя немає.

Покликається, що звернувшись до Рожищенської державної нотаріальної контори з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом на будинковолодіння позивачу було відмовлено у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на спадкове нерухоме майно, про що нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30 квітня 2026 року.

За наведених обставин просить визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідачу Рожищенській міській раді Луцького району Волинської області було забезпечено право подати відзив на позовну заяву, однак такий не було подано.

Заяви та клопотання учасників справи.

Позивач ОСОБА_3 та представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися. 07 липня 2026 року представник позивача подав суду заяву в якій позовні вимоги підтримав та просив розгляд справи проводити у його та позивача відсутності, сплачений при подачі судовий збір залишити за позивачем.

Відповідач Рожищенська міська рада Луцького району Волинської області в судове засідання не з`явилась. 06 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» надіслали заяву в якій просять розгляд справи проводити у їхній відсутності. У задоволенні заявлених вимог не заперечують.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 13 травня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Витребувано у Рожищенської державної нотаріальної контори Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України належним чином засвідчену копію спадкової справи № 403/2000, заведену після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 11 червня 2026 року підготовче провадження по справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), суд ухвалив розглядати справу за відсутності учасників справи.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Переспівською сільською радою Рожищенського району Волинської області.

Згідно з записом з погосподарської книги № 2 за 1996-2000 роки ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 була головою домогосподарства по АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою з погосподарської книги від 11 березня 2026 року № 384.

Станом на 31 грудня 2012 року право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано, що підтверджується повідомленням комунального підприємства «ВОЛИНЬПРОЕКТ» № 2413/01-14 від 23 квітня 2026 року.

Згідно копії архівного витягу з рішення сесії Переспівської сільської ради народних депутатів Рожищенського району Волинської області від 24 жовтня 1996 року № 8/7.6 вирішено передати безкоштовно у приватну власність земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель споруд /присадибних ділянок/, особистого підсобного господарства громадянам згідно з додатком № 1.

З списку громадян Переспівської сільської ради, яким передаються земельні ділянки у власність та постійне користування, який є додатком № 1 до рішення № 8/7.6 Переспівської сільської ради встановлено, що ОСОБА_4 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,85 га, з яких: 60 га для особистого підсобного господарства та 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку.

30 серпня 1995 року ОСОБА_3 на випадок смерті був складений заповіт згідно якого належний їй житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 заповіла своєму синові ОСОБА_1 , жителю с. Переспа Рожищенського району Волинської області. Заповіт посвідчений виконавчим комітетом Переспівської сільської ради Рожищенського району Волинської області, зареєстрований в реєстрі за № 27.

Факт родинних відносин між спадкодавцем ОСОБА_3 та позивачем ОСОБА_1 , як матір`ю та сином підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого церквою села Пожарки Рожищенського району Волинської області.

Згідно витягу з реєстру територіальної громади Рожищенської територіальної громади № 2026/004124567 від 16 березня 2026 року місце проживання позивача ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

З копії матеріалів спадкової справи № 403 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 встановлено, що 27 квітня 2000 року спадкоємець ОСОБА_1 звернувся в Рожищенську державну нотаріальну контору Волинської області з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом та заповітом після смерті матері ОСОБА_3 , інших спадкоємців немає, пережилого подружжя немає.

Спадкодавець ОСОБА_3 до дня смерті проживала з сім`єю свого сина ОСОБА_1 . Факт прийняття спадщини ОСОБА_1 підтверджується тим, що він на протязі 6 місяців з дня смерті спадкодавця прийняв спадщину шляхом догляду за будівлями, садінням огороду, збиранням врожаю, проводив поточний ремонт будинку та постійно проживав у спадковому будинку.

27 квітня 2000 року спадкоємцю ОСОБА_1 було видано свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 , а саме на: земельну ділянку /пай/ у землі агрофірми «Стохід» Рожищенського району Волинської області, розміром 4,05 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30 квітня 2026 року державним нотаріусом Рожищенської державної нотаріальної контори Волинської області Демчук Т. М. позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на спадкове майно.

Відповідно до копії технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що житловий будинок за вказаною адресою складається з: трьох кімнат, кладової та двох коридорів, загальна площа будинку становить 67,1 кв.м, з яких: житлова 47,9 кв.м, допоміжна 19,2 кв.м. Господарські споруди: погріб (а3), сарай (Б-1), сарай (б2), літня кухня (В-1), сарай (в2), гараж (в3), погріб (в4), вбиральня (Г), колодязь (1), огорожа (№2).

Вартість житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 становить 128800 грн, що підтверджується висновком про вартість майна.

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивача права на спадкування за законом і неможливістю реалізації цього права через відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Враховуючи, що спадкодавець ОСОБА_3 померла до набрання чинності Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), а саме до 01 січня 2004 року, тому відповідно до ст. 5 ЦК України, до даних правовідносин необхідно застосовувати норми Цивільного Кодексу УРСР 1963 року, який регулював відносини спадкування на момент смерті спадкодавця.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Згідно з ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Статтею 527 ЦК УРСР визначено, що спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця.

Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.(ч. 1 ст. 534 ЦК УРСР).

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Статтею 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Статтею 553 ЦК УРСР визначено, що спадкоємець за законом або за заповітом має право відмовитися від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчить про прийняття спадщини.

Як передбачено у підпунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до п. 23 постанови пленуму Верхового суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В п. 3. 3. роз`яснень, що містяться у листі №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди в основному задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно. Судам при вирішенні справ цієї категорії необхідно згідно із нормами, що регулюють підстави виникнення права власності на нерухоме майно, та нормами щодо складу спадщини перевіряти, чи належав та на якій правовій підставі об`єкт нерухомості спадкодавцеві.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (зокрема й право власності на нерухоме майно ч. 1 ст. 4 Закону).

Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР був встановлений Інструкцією, яка була затверджена Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року та втратила чинність згіднонаказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13 грудня 1995 року.

Згідно з п. 4, 7 цієї Інструкції підлягали реєстрації всі будинки і домоволодіння, у тому числі належні громадянам на праві особистої власності, і здійснювалась вона на підставі документів, що встановлюють право власності (правовстановлюючих документів, перелік яких додано до вказаної Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах(п. 20 Інструкції). Тобто, записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право власності.

Пленум Верховного Суду України у п. 9 своєї постанови від 04 жовтня 1991 року № 7 «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» роз`яснив, що право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

Вказаною інструкцією обов`язковою була реєстрація права власності на житлові будинку в органах БТІ лише у містах і селищах міського типу, однак не у сільській місцевості.

Як роз`яснено в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Україської РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність згіднонаказу Держжитлокомунгоспу № 56 від 13 грудня 1995 року, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах(п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Згідно з ч. 2 ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом майна після смерті матері ОСОБА_3 , а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій.

Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 спадщину після смерті матері ОСОБА_3 прийняв фактично шляхом догляду за будівлями, садінням огороду, збиранням врожаю, проводив поточний ремонт будинку та постійно проживав у спадковому будинку, протягом шестимісячного строку не заявив про відмову від спадщини та частково її оформив.

За наведених обставин, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд доходить висновку, що позов необхідно задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, згідно клопотання судовий збір необхідно залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Керуючись ст. 12, 13, 77, 81, 89, 263, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , поданbq в його інтересах представником ОСОБА_2 до Рожищенської міської ради Луцького району Волинської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок (А-1, а2), загальною площею 67,1 кв.м з надвірними будівлями і спорудами, а саме: погріб (а3), сарай (Б-1), сарай (б2), літня кухня (В-1), сарай (в2), гараж (в3), погріб (в4), вбиральня (Г), колодязь (1), огорожа (№2), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Сплачений судовий збір залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 07 липня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Рожищенська міська рада Луцького району Волинської області, місцезнаходження: вул. Незалежності, 60, м. Рожище, Волинська область, код ЄДРПОУ 04333268.

Головуючий суддя І. Т. Гармай