Рішення № 138008375, 06.07.2026, Підгаєцький районний суд Тернопільської області

Справа № 605/191/26

РІШЕННЯ

Іменем України

06 липня 2026 рокум.Підгайці

Підгаєцький районний суд

Тернопільської області

в складі

головуючого судді Горуц Р.О.

при секретарі судового засідання Костенюк М.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Підгайці цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Юніт Капітал» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Як вбачається із змісту поданої позовної заяви, останній позовні вимоги підтримує повністю та просить розглядати дану справу у його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи. Відзив на позов не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши та оцінивши наявні у ній докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» слід задовольнити, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 15 березня 2025 року укладено договір кредитної лінії №719995197.

Такий договір був укладений в електронній формі та підписаний електронним цифровим підписом позичальника у формі одноразового ідентифікатора ZAPK який йому було надіслано на його номер телефону, що відображено в паперовій копії електронного договору, яку додано до матеріалів справи.

Відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_1 було надано кредит в розмірі 5 000 грн на строк до 14 квітня 2030 року, або до його дострокового припинення.

Того ж дня кредитодавцем на картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 , який попередньо був узгоджений в кредитному договорі сторонами, було перераховано кредитні кошти в сумі 5 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням №6cface62-901a-44a7-83dc-7156263e3e39.

В свою чергу відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання за укладеним кредитним договором не виконав, в результаті чого в нього виникла заборгованість за даним кредитним договором в розмірі 17 131 грн, з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 9 331 грн заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом, 300 грн заборгованість за комісією, 2 500 грн заборгованість за штрафними санкціям.

Така заборгованість підтверджується доданим до матеріалів справи розрахунком заборгованості первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон плюс».

При цьому, позивач не заявляє вимоги щодо стягнення штрафних санкцій в розмірі 2500 грн, а тому загальна заборгованість за договором становить 14 631 грн.

Що стосується переходу права грошової вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до договору факторингу №МВ-ТП/33 від 29 квітня 2025 року та реєстру прав вимог, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон плюс» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором.

Таким чином ТОВ «Таліон плюс» отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 , на суму 9 879 грн.

Після отримання права грошової вимоги, ТОВ «Таліон плюс» здійснило нарахування відсотків за користування кредитом, відповідно до умов кредитного договору, в результаті чого загальна заборгованість зросла до 17 131 грн.

30 вересня 2025 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Юніт капітал», укладено договір факторингу 30/0925-01 відповідно до умов якого ТОВ «Таліон плюс» відступило ТОВ «Юніт капітал» за плату, право грошової вимоги до боржників, в тому числі згідно Реєстру боржників №2 від 30 вересня 2025 року до ОСОБА_1 на суму 17 131 грн.

У зв`язку з вищенаведеним, ТОВ «Юніт капітал» отримало право на звернення з позовом до суду.

Пред`являючи позовні вимоги, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №719995197 від 15 березня 2025 року в розмірі 14 631 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України).

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В силу ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Судом встановлено, що договірні відносини між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 були укладені шляхом підписання його електронним цифровим підписом позичальника у формі коду алфавітно-буквенної комбінації «ZAPK». Такий код був відправлений відповідачу для підписання договору на його номер телефону, що підтверджується довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відображається в договорі.

Підписуючи такий договір, відповідач підтвердив, що ознайомився з його умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись його, невід`ємною частиною якого є Правила та Паспорт споживчого кредиту.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Обґрунтовуючи позовні вимоги за кредитним договором, позивач вказує про наявну заборгованість в розмірі 17 131 грн, яка складається з заборгованості за основним зобов`язанням в розмірі 5 000 грн та заборгованістю за процентами 9 331 грн, заборгованість за комісією в розмірі 300 грн та заборгованість за штрафами санкціями в розмірі 2 500 грн на підтвердження чого додано відповідний Розрахунок заборгованості.

При цьому позивач добровільно списав заборгованість в розмірі 2 500 грн та не заявляє вимогу щодо такого стягнення.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог відповідача в частині стягнення заборгованості за кредитним договором №719995197 від 15 березня 2025 року в розмірі 14 631 грн з яких: 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 9 331 грн заборгованість за нарахованими відсотками за користування кредитом, 300 грн заборгованість за комісією.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Судом встановлено, що у даному випадку, за вказаних вище обставин, між сторонами виникли договірні правовідносини.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Що стосується судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач щодо понесених судових витрат зазначає, що окрім судового збору в розмірі 2662,40 грн також поніс витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн, які просить стягнути в його користь з відповідача.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України відносить витрати на професійну правничу допомогу саме до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Наявність договірних відносин між АБ «Тимошенко та партнери» та ТОВ «Юніт капітал» підтверджуються договором про надання правничої допомоги від 20 січня 2026 року, додатковою угодою № 25771377859 до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року, довіреністю від 12 лютого 2026 року, актом прийому-передачі наданих послуг.

За частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року Лавентс проти Латвії (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах Ніколова проти Болгарії та Єчюс проти Литви, пункти 79 і 112 відповідно).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

За змістом пункту 1 частини другої статті 137 ЦПК України здійснені стороною у справі судові витрати на правничу допомогу визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічних висновків дійшла ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, ОП КГС ВС від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. (Постанова ВП ВС від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16)

Підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі може бути ненадання переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом. (Постанова ВС від 05.06.2018 року у справі № 904/8308/17).

Із акту прийому-передачі наданих послуг від 20 січня 2026 року вбачається, що сума гонорару адвоката складає 7 000 грн та складається з таких наданих послуг:

-Складання позовної заяви ТОВ «Юніт капітал» до позичальника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №719995197 від 15 березня 2025 року, на що було витрачено 2 години, що в сумі склало 5 000 грн;

-Вивчення матеріалів справи про стягнення заборгованості з позичальника, яким є ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №719995197 від 15 березня 2025 року на що було витрачено 2 години, що в сумі склало 1000 грн;

-Підготовка адвокатського запиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №719995197 від 15 березня 2025 року на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 на що було витрачено 1 годину, що в сумі склало 500 грн;

-Підготовка та подача клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором №719995197 від 15 березня 2025 року на рахунок позичальника, яким є ОСОБА_1 на що було витрачено 1 годину, що в сумі склало 500 грн;

Надані адвокатом послуги підтверджуються матеріалами справи та не заперечені відповідачем.

На підставі вищенаведеного, суд, вважає, що вимога про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 гривень, підлягає задоволення.

Судовий збір в сумі 2662,40 грн, відповідно до ст.141 ЦПК України, слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, ст.ст.509, 526, 527, 626, 638, 1046-1053 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», 01133, м.Київ бульв.Лесі Українки, 34 оф.333 код ЄДРПОУ: 43541163, заборгованість за договором №719995197 від 15 березня 2025 року в розмірі 14 631 грн, з яких 5 000 грн заборгованість за тілом кредиту, 9331 грн заборгованість за нарахованими відсотками, 300 грн заборгованість за комісією.

Стягнути із ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», 01133, м.Київ бульв.Лесі Українки, 34 оф.333 код ЄДРПОУ: 43541163, судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», 01133, м.Київ бульв.Лесі Українки, 34 оф.333 код ЄДРПОУ: 43541163 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 7000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт капітал», 01133, м.Київ бульв.Лесі Українки, 34 оф.333 код ЄДРПОУ: 43541163;

Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя: Р. О. Горуц