Ухвала суду № 138007993, 03.07.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/3525/26

Провадження № 2-о/456/161/2026

УХВАЛА

про залишення заяви без руху

03 липня 2026 року місто Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Гула Л. В. , вивчивши заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства,

ВСТАНОВИВ:

Представник заявниці ОСОБА_1 адвокат Лихачов Р.Б. просить визнати ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час захисту Батьківщини, громадянина України, батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 № 45 від 20 січня 2016, складеного відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Стрию Стрийського міськрайонного управління юстиції у Львівській області, зазначивши його батьком ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час захисту Батьківщини.; визнати ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час захисту Батьківщини, громадянина України, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 № 458 від 26 серпня 2007, складеного відділом реєстрації актів цивільного стану м. Стрия Стрийського міськрайонного управління юстиції Львівської області, зазначивши її батьком ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час захисту Батьківщини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Порядок звернення до суду із заявою урегульований Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 та ч. 2 ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо згідно із законом вони породжують юридичні наслідки.

Перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначено в ст. 315 Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

Тобто, подання заяви має відбуватись з дотриманням певних умов, які передбачені, зокрема, в статтях 175, 177 ЦПК України.

Так, заявником до матеріалів справи не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Заява містить покликання на п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», як підставу для звільнення від сплати судового збору, що даному випадку є безпідставним.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Проте заява про встановлення факту батьківства не входить до згаданого переліку.

Тобто, справа не пов`язана із стягненням аліментів, збільшенням їх розміру, оплатою додаткових витрат на дитину, стягненням неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацією аліментів чи зміну способу їх стягнення, а відтак ОСОБА_1 не є такою , що звільнена від сплати судового збору.

Жодних інших доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору заявником не надано.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони чи обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З огляду на викладене, приходжу до висновку про відсутність підстав для звільнення заявниці від сплати судового збору.

Оскільки суд не наділений повноваженнями відстрочити (звільнити) сплату судового збору без будь-яких достатніх правових підстав та, враховуючи, що відстрочення (звільнення) сплати судового збору є правом, а не обов`язком суду, приходжу до висновку про відмову у звільненні від сплати судового збору.

При цьому, вважаю за необхідне зазначити, що правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» №3674-VI від 8 липня 2011 року.

Відповідно до статті 1 цього Закону судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції на момент подачі позову) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 3328 грн.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду заяви у справах окремого провадження фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на дату звернення з цією заявою до суду становить 665 грн 60 коп., юридичною особою або фізичною особою-підприємцем у розмірі 0,5 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Таким чином, за вказаною заявою (наявні 2 факти) необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Реквізити для сплати судового збору: одержувач ГУК/ЛЬВІВ Стрийська ТО; код ЄДРПОУ 38008294; банк отримувача - казначейство України (ЕАП); код банку (МФО) 899998; рахунок одержувача: UA 038999980313111206000013941; код платежу: 22030101.

На підтвердження сплати судового збору до суду необхідно надати оригінал квитанції про сплату судового збору або документи, що підтверджують підстави звільнення від його сплати відповідно до закону.

Вказані обставини є перешкодою для відкриття провадження в цивільній справі.

Вважаю, що за таких обставин заяву слід залишити без руху і надати заявниці термін для усунення недоліків.

Керуючись ст. 175-177, 185, 260, 261, 294, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства залишити без руху і надати заявниці термін для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

У разі невиконання вимог даної ухвали заява вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.В.Гула