Рішення № 138007725, 06.07.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/15262/25

Провадження № 2/643/6625/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Семенової Я.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Кашуби Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

у с т а н о в и в :

Стислий зміст позовних вимог та доводів позивача

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» в особі представника адвоката Журавльова С.Г. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 87 895,36 грн, що складається із заборгованості за кредитом (у тому числі простроченої) в сумі 30 180,49 грн та заборгованості по сплаті відсотків (у тому числі простроченої) в сумі 57 714,87 грн. Також просить стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 11 200,00 грн.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог представником позивача зазначено, що 24.10.2019 між Акціонерним товариством «Мегабанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір №TDB.2019.0991.1494 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії. Зазначив, що сторони погодили та клієнт своїм підписом підтвердив, що істотні умови, які є обов`язковими для договору даного виду відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у цьому тексті чи додатках, додаткових угодах до нього, так і у Правилах, Тарифах, тощо, що у сукупності складає Договір (п. 4.8. Кредитного договору). Також клієнт своїм підписом підтвердив, що з умовами Договору (з урахуванням Правил, які розміщені на офіційному сайті Банку www.todobank.com та/або www.megabank.ua, та/або у відділеннях Банку, Тарифів, тощо), ознайомлений і згодний (п. 4.8. Кредитного договору). Посилався, що за умовами п. 7.1. Кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 99 років, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним, закінчення строку Договору не звільняє Клієнта від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору. Посилався, що відповідно до умов пункту 1.2. Кредитного договору Банк на підставі отриманої від Клієнта Заяви-анкети встановленого зразка відкрив Клієнту картковий рахунок-1 у гривні, картковий рахунок-2 в доларах США, картковий рахунок-3 в євро та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. Зазначив, що на картковий рахунок-1 Банк надав Клієнту кредит, встановивши доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії, в сумі та на умовах визначених Кредитним договором. Зазначив, що клієнт здійснював користування грошовими коштами доступного ліміту кредитної лінії, що відображено у виписках з його рахунку. Однак, свої зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитною лінією відповідач не виконав. Згідно з виписками по рахунку позичальника станом на 03.09.2024 у позичальника сформувалась заборгованість перед Банком, що складається із: заборгованості за кредитом (у тому числі прострочена) 30 180,49 грн; заборгованості по сплаті відсотків (у тому числі прострочена) 57 714,87 грн, загальна сума заборгованості 87 895,36 грн.

Посилався, що 03.09.2024 відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, між Акціонерним товариством «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (новий кредитор) був укладений Договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за яким ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до боржників за основними договорами, серед яких і право вимоги до відповідача боржника за Кредитним договором №TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019. Зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» 27.12.2024 уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» Договір №1/12 про відступлення прав вимоги, за яким до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло і право вимоги до відповідача боржника за Кредитним договором №TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019. Посилався, що згідно з розрахунком заборгованості відповідача за Кредитним договором №TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019, сформованим АТ «Мегабанк» станом на 03.09.2024 (дата укладання Договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги) заборгованість відповідача становить 87 895,36 грн. Зауважував, що всі нарахування, що відбувалися до дати отримання ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», а в подальшому ТОВ «ФК Єврокредит», права грошової вимоги, здійснювались безпосередньо AT «Мегабанк» станом на день відступлення права вимоги 03.09.2024. У свою чергу, ні ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», ні ТОВ «ФК Єврокредит» не здійснювало жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювало.

Рух справи

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 12 вересня 2025 року відкрив провадження у справі, ухвалив розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Салтівський районний суд міста Харкова заочним рішенням від 10 грудня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором №TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019 в сумі 76 491 гривень 42 копійки, яка складається із: заборгованості за кредитом (у тому числі простроченої) у сумі 30 180,49 гривень, заборгованості по сплаті відсотків (у тому числі простроченої) у сумі 46 310,93 гривень. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 2108,21 гривень. Стягнув з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 9 747,36 гривень.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 04 травня 2026 рокупоновив ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 10 грудня 2025 року, ухваленого у справі за позовом ТОВ «ФК Єврокредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 , подану в особі представника адвоката Кадигроба В.О. про перегляд заочного рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 10 грудня 2026 року, ухваленого по цивільній справі за позовом ТОВ «ФК Єврокредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Призначив у справі судове засідання для розгляду заяви про перегляд заочного рішення на 13 травня 2026 року на 09-00 годину 30 хвилин.

Салтівський районний суд міста Харкова ухвалою від 13 травня 2026 рокузадовольнив заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 10 грудня 2025 року, ухваленого по цивільній справі за позовом ТОВ «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заочне рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 10 грудня 2026 року за позовом ТОВ «ФК Єврокредит» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - скасував. Розгляд справи ухвалив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

Аргументи учасників справи

29 травня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 в особі представника адвоката Кадигроба В.О. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК Єврокредит» в повному обсязі, стягнути з позивача 10 000 грн понесених відповідачем витрат на правничу допомогу. В обґрунтування обраної позиції відповідач посилався, що «сторона відповідача, вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, такими що не основуються на вимогах чинного законодавства та судової практики, а відповідно задоволенню не підлягають. Сторона відповідача не визнає позовні вимоги позивача в повному обсязі. Невизнання позовних вимог позивача стороною відповідача ґрунтується на наступному. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до Цивільного процесуального кодексу України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Положеннями статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Відповідно до матеріалів справи, які містяться в системі «Електронний суд», останні є незасвідченими копіями. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.02.2026 року Справа № 758/14925/23. Таким чином, надані до позову стороною позивача документи не можна вважати доказами, а відповідно вони не можуть бути покладені в обґрунтування рішення суду. Крім цього, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Відповідно до статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності (стаття 262 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України). На підставі викладеного, просимо застосувати строки позовної давності до позовних вимог сторони позивача. Відповідно до укладеного договору про надання правової допомоги, відповідачем сплачено 10000,00 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією». З огляду на викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі; стягнути з позивача 10000,00 гривень понесених відповідачем витрат на правову допомогу.

26 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів.

Позивач процесуальним правом на подання відповіді на відзив не скористався. Натомість скерував до суду через підсистему «Електронний суд заперечення проти клопотання відповідача про застосування до позовних вимог позовної давності. В обґрунтування позиції посилався, що відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно зі ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За положеннями ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Посилався, що згідно із Законом України № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк ді такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями), установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин, дію якого неодноразово було продовжено, останній раз термін дії карантину було продовжено на всій території України до 30.06.2023 року. Законом України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX, запроваджено в Україні воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24.02.2022 року, дія якого неодноразово продовжувалася. Воєнний стан, який запроваджено в Україні 24.02.2022, наразі не припинено та не скасовано. З 30.01.2024, перебіг позовної давності призупинявся на період дії воєнного стану. Зокрема, Законом України №3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» було змінено п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». У постанові Верховного Суду від 13.11.2024 року по справі № 383/1645/23 щодо позовної давності зазначено про те, що строк позовної давності продовжено в силу положень пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України на строк дії карантину та воєнного стану в Україні. Позовна давність для пред`явлення позовних вимог на день звернення до суду не спливла, її перебіг був зупинений до кінця дії карантину, який був введений з 12 березня 2020 року та продовжувався до 30 червня 2023 року. Після припинення дії карантину строк, що залишився до кінця спливу позовної давності, продовжується на строк дії воєнного стану в Україні. 14.05.2025 Верховна Рада України ухвалила Закон № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким було виключено положення про зупинення перебігу строків позовної давності на період дії воєнного стану (п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). Вказаний Закон набрав чинності з 04.09.2025 (через три місяці з дати опублікування). Тобто, із 04.09.2025 було поновлено відлік строку позовної давності. Зауважував, що з тексту відзиву на позовну заяву взагалі неможливо зрозуміти з якою саме датою представник відповідача пов`язує початок строку позовної давності. Станом на день набрання чинності Законом України від 30.03.2020 року №540 IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (02.04.2020 року) позовна давність за вимогами Позивача не спливла, що слідує з наступного. Як вже було зазначено вище, у разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану (п. 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі №903/602/24 ). Зауважував, що повна інформація про рух коштів відображається у виписках по особовим рахункам клієнта. Згідно з Випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 з 24.10.2019 .по 02.12.2022, що сформована у програмному комплексі Акціонерного товариства «МЕГАБАНК», яка була додана до Позовної заяви, відповідач постійно користувався отриманою платіжною карткою, здійснював часткове погашення заборгованості, що у будь-якому разі свідчило б про переривання позовної давності. Зокрема, останній платіж відповідач зробила 02.02.2022 на суму 100,00 грн. Ураховуючи, що строк позовної давності було продовжено на період дії карантину та воєнного стану, фактично, строк позовної давності не протікав з березня 2020 року, а отже, у даному випадку навіть не розпочався. Якщо порушення зобов`язання виникло вже в період карантину чи воєнного стану, то після набрання чинності Законом України № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» строк позовної давності тільки починає відраховуватись. Тож, загальна позовна давність для звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу за Кредитним договором № TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019 тільки почала відлік після 04.09.2025. Тобто, Позивачем не пропущений строк позовної даності з часу виникнення у нього права вимоги за означеним Кредитним договором і до цього часу, а отже заява представника Відповідача про пропуск строку позовної давності є необґрунтованою. З огляду на викладене, просив урахувати викладені обставини під час прийняття рішення у справі, позовні вимоги позивача задовольнити.

Участь у справі сторін та інших учасників справи

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, через підсистему «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Журавльова С.Г. надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ФК Єврокредит».

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні 11 червня 2026 року просила суд долучити поданий нею відзив на позовну заяву, клопотання відповідача було судом задоволено. Також надала суду докази, які до відзиву на позовну заяву не додавала, доказів на підтвердження скерування нових доказів до електронного кабінету позивача відповідач не надала, з огляду на що просила в судовому засіданні оголосити перерву для надання їй можливості виконати вимоги цивільного процесуального законодавства щодо надіслання нових доказів позивачу. Клопотання відповідача було судом задоволено, в судовому засіданні було оголошено перерву на 06 липня 2026 року на 14-00 годину.

26 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 06 липня 2026 року на 14-00 годину не з`явилася не з`явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином та своєчасно під розписку, яка міститься при матеріалах справи. 06 липня 2026 року через підсистему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату з посиланнями на необхідність опрацювати заперечення представника позивача на клопотання відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог та необхідність зібрати нові докази у справі для подальшого їх долучення до матеріалів справи.

Так, суд бере до уваги, що згідно з вимогами ч. 3, 4 ст. 83 ЦПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У поданому суду клопотанні про відкладення розгляду справи відповідачем не наведено, які докази вона не могла подати раніше, причини, з яких такі докази не було подано нею у визначений законом строк та не надано доказів, які підтверджують, що відповідач здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання необхідних доказів.

Разом з тим, суд зазначає, що клопотання відповідача про оголошення в судовому засіданні перерви для надання їй можливості опрацювати заперечення позивача на її заяву про застосування позовної давності до позовних вимог ТОВ «ФК Єврокредит» та надання інших доказів свідчить про намір відповідача затягнути розгляд справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження та, відповідно до вимог ст. 275 ЦПК України, повинна бути розглянута у строк не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Натомість, суд наголошує на тому, що вирішуючи заяву відповідача про застосування позовної давності до вимог позивача, суд надає оцінку аргументам та доводам сторін з цього питання.

Суд, беручи до уваги, що представник позивача та відповідач належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, представник позивача надав суду заяву про розгляд справи за відсутності ТОВ «ФК Єврокредит», відповідач скористалася процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, подала суду заяву про застосування позовної давності до позовних вимог ТОВ «ФК Єврокредит», надала суду додаткові докази вже після подання нею відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Ураховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

24 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до АТ «Мегабанк» із Заявою-Анкетою на відкриття рахунку та видачу платіжної картки, у якій просила відкрити на її ім`я поточні рахунки: в доларах США, у Євро, у гривні, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу, та надати платіжну картку міжнародної платіжної системи MasterCard Worldwide / Visa International Gold Rewards миттєвого випуску (неперсоніфіковану). Просила встановити на її поточний рахунок у гривнях № НОМЕР_1 ліміт кредитної лінії в розмірі 0,00 грн на умовах згідно з тарифами банку (а.с. 39).

У Заяві-Анкеті міститься підпис уповноваженої особи Банку про дозвіл відкрити поточні рахунки у гривні, доларах США, у Євро, операції за якими можуть здійснюватися з використанням електронних платіжних засобів, видати платіжну картку з встановленим лімітом кредитної лінії. Датою відкриття рахунків зазначено 24.10.2019, датою видачі картки № НОМЕР_2 та датою отримання картки 30.10.2019, про що міститься підпис уповноваженої особи Банку та ОСОБА_1 (а.с. 39 зворот).

24 жовтня 2019 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 укладено Договір №TDB.2019.0991.1494 про відкриття рахунків, видачу та обслуговування платіжних карток МПС з відкриттям кредитної лінії (далі - Договір), відповідно до умов якого Банк відкриває Клієнту: поточний рахунок 1 № НОМЕР_1 (у гривні), поточний рахунок 2 № НОМЕР_3 (у доларах США), 3 № НОМЕР_4 (у Євро), на підставі отриманої від Клієнта Заяви-анкети встановленого зразка, а також видає платіжну картку міжнародної платіжної системи. Картковий рахунок 1 обслуговується за дебетово-кредитною схемою, карткові рахунки 2, 3 - за дебетовою схемою. Картка є власністю Банку (а.с. 54).

У п. 1.4 Договору сторони погодили, що Банк має право надавати клієнту на картковий рахунок 1 кредит (встановити доступний ліміт кредитної лінії у межах максимального ліміту кредитної лінії) в сумі та на умовах визначених Договором. Операції за картковим рахунком 1 проводяться з урахуванням встановленого доступного ліміту кредитної лінії.

Пунктом 2.1 Договору закріплено, що Банк може надавати Клієнту кредит шляхом сплати з Карткового рахунку 1 платежів Клієнта, здійснення його розрахункових операцій та видачі йому готівки на суму, що перевищує залишок на цьому рахунку, але в межах Доступного ліміту кредитної лінії.

У п. 2.2 Договору сторони погодили умови кредитування: тип кредиту кредитування рахунку (кредитна лінія), максимальний ліміт кредитної лінії - 200 000,00 грн; пільговий період для нарахування процентів по заборгованості до 62 днів; процентна ставка за користування Доступним лімітом кредитної лінії по операціям, які здійснені в торгово-сервісних мережах у пільговий період з дати першого зняття коштів (фіксована) - 0,0001 % річних; процентна ставка за користування Доступним лімітом кредитної лінії по операціям, які здійснені в торгово-сервісних мережах (фіксована) 56,00 % річних (тариф todobank), 48,00% річних (тариф todobank+), процентна ставка за користування Доступним лімітом кредитної лінії по операціям зняття готівки в термінальних пристроях POS-термінал, банкомат (фіксована) 56,00 % річних (тариф todobank), 48,00% річних (тариф todobank+). Кінцевий строк, до якого має бути сплачена заборгованість за Доступним лімітом кредитної лінії у повному обсязі 23 жовтня 2020 року.

Згідно з умовами п. 5.1. Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання Клієнтом зобов`язання щодо сплати заборгованості за Кредитною лінією, Клієнт на письмову вимогу Банку, у строк зазначений у вимозі, сплачує на користь Банку суму боргу, з урахуванням індексу інфляції (тільки якщо індекс інфляції більше одиниці), а також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 80% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Відповідно до п. 5.2. Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання Клієнтом зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитною лінією, Клієнт на письмову вимогу Банку, у строк зазначений у вимозі, сплачує на користь Банку суму боргу, з урахуванням індексу інфляції (тільки якщо індекс інфляції більше одиниці), а також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 80% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Крім того, ОСОБА_1 підписано Додаток №1 до Договору №TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019 (Тарифний пакет «todobank») (а.с. 55).

Як убачається з виписок по особовим рахункам «todobank» за період з по 24.10.2019 по 02.12.2022, та з 03.12.2022 по 03.09.2024, відкритого відповідачці в АТ Мегабанк, позивач відкрив відповідачці поточні рахунки, видав платіжну картку та здійснив перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідачки в межах ліміту кредитної лінії. Відповідач, у свою чергу, користувався кредитними коштами (а.с. 43-48; 51-53).

Відповідач взяті на себе договірні зобов`язання не виконав, внаслідок чого, згідно з довідкою-розрахунком, складеною АТ «Мегабанк», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019 станом на 03.09.2024 позивачем нарахована в сумі 87 895,36 грн, з яких: 30 180,49 грн - заборгованість за основним боргом; 57 714,87 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками (а.с. 50).

09.07.2024 відповідно до протоколу електронного аукціону №GFD001-UA-20240618-01260 переможцем електронного аукціону з придбання прав вимоги за кредитним договорами стало ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (а.с. 33).

03 вересня 2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» укладено договір №GL1N426240, відповідно до умов якого АТ «Мегабанк» (Банк) відступає ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (Новий кредитор) належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, Зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором (а.с. 27-29).

Відповідно до п. 4 Договору №GL1N426240, сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 грн. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор.

Оплата за договором №GL1N426240 підтверджується копією Платіжної інструкції кредитового переказу коштів № 66895 від 31.07.2024 (а.с. 32).

Відповідно до витягу з Додатку №1 до Договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, укладеного 03.09.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 у загальній сумі 87 895,36 грн, що складається з основного боргу в сумі 30 180,49 грн; заборгованості по сплаті відсотків у сумі 57 714,87 грн (а.с. 68).

27.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» та ТОВ «ФК Єврокредит» укладено Договір №1/12 про відступлення прав вимоги, у п. 1 якого зазначено, що за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, Зазначених у Додатку №1 до цього Договору (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами), надалі за текстом Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», надалі за текстом Права вимоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

Права вимоги, що відступаються за цим Договором належать Первісному кредитору на підставі договору від 03.09.2024 №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, що укладений ним з попереднім кредитором Боржників АТ «Мегабанк», відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024, переможцем яких став Первісний кредитор (а.с. 25-26).

Пункт 2 Договору №1/12 визначає, що за цим Договором Новий кредитор набуває усі права кредитора за Основними договорами. Права вимоги переходять від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку №1 (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами).

Відповідно до Додаткової угоди №1 до договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024, підписаної 23 травня 2025 року ТОВ «Єврокредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс», сторони дійшли згоди викласти п. 4 Договору в такій редакції: «сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Первісному кредитору грошові кошти у сумі 22 730 000,00 грн. Ціна договору сплачується Новим кредитором шляхом безготівкового перерахування коштів на будь-який з рахунків Первісного кредитора в банківських установах за реквізитами, що зазначені у цьому Договорі. Оплата здійснюється з розстроченням платежу наступними частинами: 1) в строк до 31 грудня 2024 року включно має бути сплачений аванс в сумі 8 030 000 (вісім мільйонів тридцять тисяч гривень) 00 копійок; 2) в строк до 31 серпня 2025 року включно має бути сплачений залишок суми в розмірі 14 700 000 (чотирнадцять мільйонів сімсот тисяч гривень) 00 копійок (а.с. 30).

Згідно з платіжною інструкцією №1074 від 27.12.2024 ТОВ «ФК Єврокредит» сплатило ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» 8030000,00грн, призначення платежу: «аванс згідно договору №1/12 про відступлення права вимоги від 27.12.2024 за права вимоги за договорами на розрахунково-кассове обслуговування, користування банківськими індивідуальними сейфами та за кредитними договорами без ПДВ» (а.с. 31).

Відповідно до Витягу з Додатку №1 до Договору №1/12 про відступлення прав вимоги від 27 грудня 2024 року, до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019 в сумі 87 895,35 грн, з яких: 30 180,49 грн основний борг, 57 714,87 грн - відсотки (а.с. 42).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

За правилами ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правилами ч. 1ст. 1054 ЦК України унормовано, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Положеннями ч. 2ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, як це закріплено вимогами ст. 526 ЦК України.

Положеннями ст. 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що закріплено вимогами ст. 611 ЦК України.

За змістом ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

Як убачається з матеріалів справи, між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено договір №TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019 шляхом його власноручного підписання.

У вказаному Договорі, укладеному між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 були погоджені всі істотні умови договору. Також матеріали справи містять належні докази того, що АТ «Мегабанк» виконав свої зобов`язання за Договором, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії на Картковий рахунок Клієнта і надавши їй можливість користуватись кредитними коштами у межах Доступного ліміту кредитної лінії, визначеного Кредитним договором. Відповідач, у свою чергу, користувалася кредитними коштами, що підтверджується виписками з її особового рахунку за період з 24.10.2019 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.09.2024, відкритим відповідачу в АТ «Мегабанк».

Надані позивачем докази є належними та достатніми для висновку про виконання кредитором АТ «Мегабанк» свого обов`язку за кредитним договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 57, 60-62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, що затверджений Постановою Правління НБУ від 04.07.2018 №75, інформація, що міститься в прийнятих для обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Регістри синтетичного та аналітичного обліку ведуться на паперових носіях або в електронній формі. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа (паперового або електронного).

Особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.

Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З наведеного вбачається, що виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Позивачем разом з позовною заявою надано виписки по рахунках відповідача, в яких відображені як зарахування кредитних коштів, так і використання відповідачем коштів у межах встановленого йому кредитного ліміту.

Як це унормовано вимогами ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Правилами ст. 513 ЦК України визначено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням, як це визначено положеннями ст. 516 ЦК України.

Правилами ст. 517 ЦК України закріплено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Виходячи з наведеного вище, до ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» від АТ «Мегабанк» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019 на підставі договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги від 03.09.2024.

27.12.2024 до ТОВ «ФК Єврокредит» від ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором №TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019 на підставі Договору №1/12 про відступлення прав вимоги.

Правилами ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначене свідчить про те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки це не буде спростовано, зокрема на підставі судового рішення.

Доказів на підтвердження того, що Договір №GL1N426240 від 03.09.2024 та Договір №1/12 від 27.12.2024 про відступлення позивачу права вимоги до відповідача за Кредитним договором №TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019 є нікчемними або у встановленому законом порядку визнані недійсними матеріали справи не містять, а відтак Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» є належним позивачем у даній справі.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За правилами ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання вважається належним. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

У свою чергу, на час розгляду справи судом відповідачем не надано даних, які б свідчили про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку ані первісному кредиторові, ані ТОВ «ФК «Єврокредит».

За правилами ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, як це закріплено положеннями ст. 599 ЦК України.

Положення ст. 610 ЦК України унормовують, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

З огляду на те, що відповідачем не надано суду доказів на підтвердження того, що нею належним чином виконувалися умови вказаного вище Договору №TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019, беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи, які свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 30 180,49 грн.

Що стосується позовних вимог ТОВ «Єврокредит» про стягнення з відповідача процентів в сумі 57 714,87 гривень, то суд керується таким.

Як це закріплено вимогами ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Як убачається зі змісту Кредитного договору №TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019, його умовами (п. 2.2.5., 2.2.6.) сторонами погоджено процентну ставку у розмірі 56%, відтак, сторонами узгоджені проценти за правомірне користування чужими коштами.

У свою чергу, у випадку невиконання та/або неналежного виконання Клієнтом зобов`язання щодо сплати заборгованості за Кредитною лінією, Клієнт на письмову вимогу Банку, у строк зазначений у вимозі, сплачує на користь Банку суму боргу, з урахуванням індексу інфляції (тільки якщо індекс інфляції більше одиниці), а також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 80% річних від простроченої суми за весь період прострочення, що визначено сторонами п. 5.1. Кредитного договору №TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019.

Відповідно до умов п. 5.2. Кредитного договору №ТDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019 у випадку невиконання та/або неналежного виконання Клієнтом зобов`язання щодо сплати процентів за користування кредитною лінією, Клієнт на письмову вимогу Банку, у строк зазначений у вимозі, сплачує на користь Банку суму боргу, з урахуванням індексу інфляції (тільки якщо індекс інфляції більше одиниці), а також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України 80% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Отже, сторони чітко визначили, що поза межами строку кредитування позичальником сплачуються проценти, які при цьому не є процентами за «користування кредитом», а є відповідальністю за порушення зобов`язання, та погодили їх розмір.

Відтак, виходячи з умов укладеного між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 . Кредитного договору №TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019, за правомірне користування чужими коштами в межах строку кредитування відповідач сплачує проценти у розмірі 56% річних, що погоджено сторонами в п. 2.2.5., 2.2.6. Договору.

Водночас, після закінчення строку кредитування відповідач бере на себе зобов`язання сплатити проценти за неправомірне користування чужими коштами згідно з умовами п. 5.1., 5.2. Договору та відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, якими закріплено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023, прийнятій у справі №910/4518/16.

З огляду на викладене, регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак, якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Отже, регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 ЦК України та охоронна норма ч. 2 ст. 625 ЦК України не можуть застосовуватись одночасно.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року, прийнятій по справі №912/1120/16.

Відтак, якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема, настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним.

Крім того, якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачеві нараховано заборгованість за процентами за Кредитним договором №TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019 в сумі 57 714,87 гривень, які, відповідно до відомостей банківських виписок, нараховані ОСОБА_1 як проценти за правомірне користування кредитом (що сторонами погоджено в умовах п. 2.2.5, 2.2.6 Договору), так і проценти за неправомірне користування кредитом (відповідно до умов п. 5.1., 5.2. Договору за період з 24.10.2019 по 03.09.2024.

Натомість, суд, перевіривши заявлений позивачем до стягнення з відповідача ОСОБА_1 розмір процентів в сумі 57 714,87 гривень, доходить висновку, що він не повністю відповідає положенням чинного законодавства, з огляду на таке.

Так, як це убачається з умов п. 2.2.7. Кредитного договору №TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019, кінцевим строком повернення кредиту є 23.10.2020. Отже, проценти за правомірне користування кредитними коштами нараховуються відповідачу по 23.10.2020 включно, а з 24.10.2020 проценти нараховуються як відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань відповідно до умов п. 5.1., 5.2. Договору №TDB.2019.0991.1494 та що відповідає положенням ст. 625 ЦК України.

У свою чергу, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу, включаючи дату постановлення судового рішення.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, нарахування відповідачу процентів відповідно до п. 5.1., 5.2. Договору №TDB.2019.0991.1494, починаючи з 24.02.2022 року є неправомірним.

З огляду на наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Єврокредит» в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 процентів підлягають частковому задоволенню в розмірі 46310,93 гривень, з яких: проценти за правомірне користування кредитом 14 030,21 гривень, які обраховуються таким чином: 30 180,49 х (56% : 365) х (365-62) : 100 = 14 030,21 грн, та проценти за неправомірне користування кредитом за період з 24.10.2020 по 23.02.2022 включно (488 днів) в сумі 32 280,72 гривень, які обраховуються таким чином: 30 180,49 х 80% х 488 : 365 : 100 = 32 280,72.

Разом з тим, як це убачається з наданих відповідачем доказів, після скасування заочного рішення у даній справі вона зверталася до приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Петренка Д.О. із заявою про повернення їй, ОСОБА_1 , у зв`язку із скасуванням заочного рішення у даній справі, стягнутих з неї коштів у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Петренком Д.О. було скеровано на адресу ОСОБА_1 повідомлення № 01-29/107847 від 25.05.2026, згідно з яким у межах виконавчого провадження №80789388 кошти у сумі 7998,95 грн були перераховані стягувачу ТОВ «ФК Єврокредит» 30.04.2026 платіжною інструкцією №2210 на виконання чинного на момент вчинення виконавчих дій виконавчого документа. Станом на дату розгляду заяви зазначені кошти на депозитному рахунку приватного виконавця відсутні. Стягнута в межах вищевказаного провадження основна винагорода приватного виконавця повернута на вказаний ОСОБА_1 рахунок 19.05.2026, платіжна інструкція №26718.

Відтак, з рахунку ОСОБА_1 було стягнуто 7998,85 гривень в ході примусового виконання заочного рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 10.12.2025 по справі №643/15262/25, які було перераховано стягувачу.

Отже, з суми заборгованості за кредитним договором №TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019 в розмірі 76 491,42 гривень, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 , належить вирахувати стягнуту з неї та переведену приватним виконавцем на рахунок ТОВ «ФК Єврокредит» суму в розмірі 7998,85 грн, унаслідок чого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Єврокредит» підлягає стягненню сума в розмірі 68 492,57 грн (76 491,42 7998,85 = 68 492,57).

Разом з тим, відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про застосування позовної давності до заявлених позивачем вимог.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, як це закріплено положеннями ст. 257 ЦК України.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність, зокрема ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, як це унормовано вимогами ч. 1 ст. 261 ЦК України.

За правилами ч. 5 ст. 216 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.

У постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року, прийнятій у справі №6-14цс14, від 29 жовтня 2014 року, прийнятій у справі №6-169цс14, від 30 вересня 2015 року, прийнятій у справі №6-154цс15, зроблено висновок про те, що за договором, що визначає щомісячні платежі перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а також початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 ЦК України позивач має право отримати судовий захист у разі визнання судом поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладено обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду було пропущено з поважних причин (п.п. 6.43, 6.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019, прийнятій по справі №911/3681/17).

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 20.09.2011 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії», та від 22.10.1996 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Суд зазначає, що правила про позовну давність мають застосовуватись лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадку відсутності такого права або коли воно ніким не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Як зазначалося судом вище, суд вважає доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 68 492,57 грн.

Як убачається з умов п. 2.2.7. Кредитного договору №TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019, кінцевим строком повернення кредиту є 23.10.2020. Отже, у розумінні вимог ст. 257 ЦК України позивач мав право пред`явити позов в межах строку позовної давності до 23.10.2023.

Водночас, вирішуючи питання про застосування строків позовної давності до пред`явлених позивачем вимог, суд зважає на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України №530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України від 30.03.2020 №540-IX набрав чинності 02.04.2020.

У постановах Верховного Суду від 7 вересня 2022 року, прийнятій у справі № 679/1136/21 (провадження № 61-5238св22) та від 20 квітня 2023 року, прийнятій у справі №728/1765/21 (провадження № 61-6640св21) зазначено, що «у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2.

Отже, у спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором з 01 квітня 2017 року по 30 червня 2023 року, в силу п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не спливла та продовжувалася на строк дії карантину.

Крім того, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», на території України введено воєнний стан з 05 години 30 хвилини 24.02.2022 строком на 30 днів. Воєнний стан в Україні ще не скасований.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема пунктом 19 такого змісту: «у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Зазначений Закон України від 15.03.2022 №2120-IX набрав чинності 17.03.2022.

Отже, у спірних правовідносинах позовна давність щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором з 01 липня 2023 року по 04 вересня 2025 року в силу п. 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не спливла та продовжувалася на строк дії воєнного стану та до 03 вересня 2025 року включно.

У свою чергу, Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» №4434-ІХ від 14.05.2025, який набрав законної сили 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Відтак, з позовну давність відновлено з 04.09.2025.

Таким чином, у спірних правовідносинах позовна давність з квітня 2017 року по 03 вересня 2025 року, в силу п. 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не спливла та продовжувалася на строк дії воєнного стану.

З 04 вересня 2025 року позовна давність була відновлена та, ураховуючи, що позов ТОВ «ФК Єврокредит» був пред`явлений 10.09.2025, то на момент пред`явлення позову після відновлення позовної давності 04.09.2025 сплинуло лише 9 місяців 27 днів, а відтак, підстави для відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК Єврокредит» у зв`язку зі спливом строку позовної давності відсутні.

Між тим, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України.

Що стосується посилань відповідача у відзиві на позов про те, що матеріали справи, які містяться в системі «Електронний суд» є незасвідченими копіями, то суд зважає на таке.

Як виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 11.09.2024, прийнятій у справі №591/6212/23, провадження №61-9062св24, «Згідно із пунктом 1 Розділу XI Положення № 30, з 22 грудня 2018 року у всіх місцевих та апеляційних судах обмін електронними документами між судом, фізичними особами та учасниками судового процесу забезпечується засобами підсистеми «Електронний суд».

Учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого Електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи (пункт 2 Положення № 30).

Електронний кабінет - захищений веб-сервіс, за допомогою якого забезпечується взаємодія авторизованого користувача з АСДС у режимі реального часу. Порядок реєстрації та роботи з електронним кабінетом встановлюється адміністратором (пункт 15 частини першої розділу II Положення № 30).

Згідно з вимогами розділу XI Положення №30, обмін процесуальними документами в електронній формі повинен здійснюватися з офіційних електронних адрес (Електронних кабінетів), які вони мають створити в підсистемі «Електронний суд», розміщеній за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua.

Відсутність факту початку повноцінного функціонування ЄСІТС не може бути перешкодою для роботи її підсистеми «Електронний суд» та, відповідно, права особи на подання процесуальних документів через цю підсистему в електронній формі (правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 06 серпня 2020 року у справі № 160/1841/19 (провадження №К/9901/10608/19)).

З 22 грудня 2018 року отримані місцевими судами заяви та інші процесуальні документи через підсистему «Електронний суд» мають реєструватися та розглядатися в установленому порядку (правовий висновок викладений Верховним Судом від 10 вересня 2019 року у справі № 640/1374/19 (провадження № № К/9901/19224/19, К/9901/16734/19, К/9901/19231/19).

Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через «Електронний кабінет».

Водночас здійснити реєстрацію офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) за відсутності власного електронного підпису неможливо. Тому усі документи, що надійшли до суду саме через зазначений сервіс, вважаються такими, що подані з використанням власного електронного підпису.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 9901/335/20 (провадження № 11-361заі20), та постановах Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у справі № 2340/4648/18 (провадження № К/9901/11223/19), від 06 серпня 2020 року у справі № 160/1841/19 (провадження № К/9901/10608/19))».

З огляду на наведене вище, доводи відповідача про те, що матеріали справи, які містяться в системі «Електронний суд» є незасвідченими копіями є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Беручи до уваги наведене вище, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Єврокредит» підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь ТОВ «ФК Єврокредит» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019 в сумі 68 492,57 гривень.

Розподіл судових витрат

Згідно з платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №1370 від 05 вересня 2025 року при пред`явленні позову до суду через підсистему «Електронний суд» позивачем були понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача на 77,92%, з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в сумі 1887,53 гривень (2 422,40 : 100 х 77,92 = 1887,53).

Крім зазначеного, у пред`явленому позові позивач просить стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 11 200,00 гривень.

У відзиві на позов, представник відповідача зауважував, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, яка відповідно до ухвали суду від 13.08.2025 є справою незначної складності; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт (справа розглядається в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, що в свою чергу вказує, що адвокат не здійснює представництва інтересів позивача в судовому засіданні, що зменшує обсяг наданих послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Зазначив, що до суду не надано розрахунку витрат, інших документів, що в повній мірі підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката необхідні для надання правничої допомоги. Посилався, що зменшення витрат на правничу допомогу адвоката є обґрунтованим у ситуаціях, коли обсяг роботи, пов`язаної зі справою, є відносно невеликим, а сама справа характеризується низьким рівнем складності. Одним із таких прикладів, як і в даній справ, і є розгляд малозначної справи у порядку спрощеного провадження. Зазначив, що сам факт розгляду справи у цьому порядку свідчить про її відносну нескладність, а отже, і про обмежений обсяг правової допомоги, який є об`єктивно необхідним.

Суд, вивчивши матеріали справи, аргументи відповідача щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, викладені у відзиві на позовну заяву, доходить таких висновків.

Так, судом встановлено, що 01.07.2025 між ТОВ «ФК «Єврекредит» та АО «Альянс ДЛС» укладено договір про надання правничої допомоги № 1/07, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокатське об`єднання зобов`язується надавати йому на довгостроковій основі, відповідно до умов даного договору, правничу допомогу, у відповідності до завдання клієнта, а клієнт зі свого боку зобов`язується прийняти зазначені послуги і сплатити винагороду (а.с. 19-22).

У п. 3.2. Договору встановлено, що сума гонорару за надання послуг по стягненню Заборгованості з Боржників, визначається виходячи із фактичного обсягу наданих послуг та вартості послуг (прейскуранту), зазначеного в Додатку №2 до цього Договору, та зазначається Об`єднанням в Акті приймання-передачі наданих послуг.

21 липня 2025 року ТОВ «ФК Єврокредит» та АО «Альянс ДЛС» підписали «Реєстр боржників», згідно з яким на виконання умов п. 2.1. Договору, Клієнт передав, а Адвокат отримав в роботу наступний Реєстр прав вимог щодо наступних Боржників: TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019, ОСОБА_1 , заборгованість за основним боргом - 30 180,49 грн, заборгованість за відсотками 57 714,87 грн, загальна сума заборгованості 87 895,36 грн (а.с. 49).

14 серпня 2025 року між ТОВ «ФК Єврокредит» та АО «Альянс ДЛС» підписано «Акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги» №12116448, підписанням якого сторони підтвердили, що Адвокат надав Клієнту наступні послуги: 1) проведення юридичного та фінансового аналізу боржника ОСОБА_1 - 1200,00 грн; 2) складання, підписання та подання до суду позовної заяви щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 10 000,00 грн. Загальна сума 11 200,00 грн (а.с. 67).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 вказано, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно з якою розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

У справі «East/West Alliance Limited проти України», заява №19336/04 від 23.01.2014 Європейський суд з прав людини вказав, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У справі «Лавентс проти Латвії», заява №58442/00 від 28.11.2002 Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд, ураховуючи обсяг виконаної адвокатом роботи, беручи до уваги, що справа, яка розглядається судом, за своєю категорією в розумінні п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України відноситься до малозначних справ, беручи до уваги обсяг правової допомоги, наданої адвокатом, визначений в Акті приймання-передачі послуг з правничої допомоги №12116448, доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог на 77,92% - у сумі 8727,04 гривень (77,92% х 11200,00 гривень : 100 = 8727,04).

Крім того, відповідач ОСОБА_1 просить стягнути з позивача на її користь понесені нею витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.

Так, відповідачем на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу надано копію Договору №2242608/Б про надання правової допомоги/юридичних послуг від 22.04.2026, укладеного між Фізичною особою-підприємцем Пухтєєвим О.В. та ОСОБА_1 .

Згідно зі змістом наданого суду Договору, ФО-П Пухтєєв О.В. здійснює діяльність за КВЕД 69.10. «Діяльність у сфері права», жодних посилань на те, що Пухтєєвим О.В. надається професійна правнича допомога Басовій В.В. як адвокатом, зміст Договору не містить.

Як це убачається з Акту №22042608/Б приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги/юридичних послуг №22042608/Б від 22.04.2026, Басова В.В. та ФО-П ОСОБА_3 погодили вартість послуг виконавця ФО-П Пухтєєва О.В. за підготовку ним «проєкту заяви до суду з його подачею через ел. суд» в розмірі 14 000,00 грн.

Суду надано копію чека на підтвердження оплати 5 000,00 грн від 22.04.2026 на користь юриста ОСОБА_3 невідомою особою.

Також суду надано копію фіскального чека на суму 9 000,00 грн від 23.04.2026 про сплату невідомою особою на користь ФО-П ОСОБА_3 за юридичні послуги/правову допомогу.

Відтак, наданий суду акт прийому-передачі підтверджує обставини того, що професійна правнича допомога надавалася ОСОБА_1 ФО-П Пухтєєвим О.В., а ні адвокатом, а надані суду чеки на суму 5 000,00 грн та 9 000,00 грн доводять лише переведення невідомою особою вказаних сум грошових коштів на рахунок ФО-П ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За правилами ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, як це закріплено положеннями п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України.

Правилами ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України унормовано, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відтак, у розумінні наведених вище норм цивільного процесуального законодавства України серед витрат, пов`язаних з розгляду справи, є зокрема витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

Беручи до уваги обставини того, що Договір №2242608/Б про надання правової допомоги/юридичних послуг від п22.04.2026 укладався ОСОБА_1 не з адвокатом, а з Фізичною особою-підприємцем Пухтєєвим О.В., підстави для стягнення таких витрат з відповідача на користь позивача відсутні. Разом з тим, суд вдруге наголошує, що матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження обставин того, що грошові кошти в сумі 5 000,00 грн та 9 000,00 грн сплачувалися на користь ОСОБА_3 саме ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Надання до матеріалів справи копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я адвоката Кадигроба В.О. не нівелює наведених вище висновків суду, позаяк, як про це зазначалося судом вище, адвокат Кадигроб В.О. не є стороною Договору №2242608/Б про надання правової допомоги/юридичних послуг від п22.04.2026.

Відтак, судом установлено, що відповіадчем не надано суду належних доказів на підтвердження понесених нею витрат на професійну правничу допомогу адвоката, з огляду що суд вважає за необхідне відмовити у стягненні таких витрат з позивача на користь відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором №TDB.2019.0991.1494 від 24.10.2019 в сумі 68 492 (шістдесят вісім тисяч чотириста дев`яносто два) гривень 57 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в сумі 1 887,53 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 8 727,04 гривень.

У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу адвоката - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», код ЄДРПОУ 40932411, місцезнаходження: 49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 06 липня 2026 року.

Суддя : Я.Ю. Семенова