Ухвала суду № 138007641, 06.07.2026, Жовківський районний суд Львівської області

Справа № 444/37/26

Провадження № 2/444/840/2026

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

06 липня 2026 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Зеліско Р. Й.

секретар судового засідання Мамедова Г.І.

розглянувши у залі суду у місті Жовква Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамантгаз", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобіль" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Жовківського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамантгаз", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобіль" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.

В судове засідання представник позивача подав заяву про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору. Просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн. та судовий збір в розмірі 968,96 грн. Справу просить слухати у його та позивача відсутності.

Представчник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамантгаз" подав у судове засідання заяву у якій просить закрити провадження у справі у зв"язку із відсутністю предмету спору, так як відповідачем оплачено заборгованість в користь позивача, про що долучив відповідну квитанцію.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився.

З огляду на викладене, враховуючи заяву представника позивача про закриття провадження у справі за відмовою від позову, заяву представника відповідача, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст. 206 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Підстав для не прийняття заяви про відмову від позову судом не встановлено.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

Позивач відмовляється від позову у зв`язку з сплатою відповідачем заборгованості до початку розгляду справи по суті.

Так відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у звязку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що підстав для не прийняття заяви про закриття провадження по справі судом не встановлено, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю в зв`язку з відмовою позивача від позову.

Окрім того, представник позивача просить стягнути з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. та судовий збір.

Згідно ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

За змістом наведеної норми при відмові позивача від позову на користь позивача присуджується стягнення всіх понесених ним у справі витрат з відповідача у разі, якщо він не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Визнання позову чи добровільне задоволення вимог відповідачами після пред`явлення позову не звільняє їх від відшкодування понесених позивачем судових витрат при ухваленні рішення або при закритті провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову з мотивів задоволення його вимог відповідачем.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2024 року у справі №461/4349/23 (провадження №61-1св24), тлумачення зазначеної норми дає підстави для висновку, що у разі відмови позивача від позову, понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача, за виключенням, якщо позивач не підтримує свої вимоги унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Тобто друге речення частини третьої статті 142 ЦПК України повинно застосовуватися у системному зв`язку із першим реченням, де йдеться про відмову від позову позивача.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги позивача про стягнення заборгованості задоволено відповідачем вже після звернення до суду з відповідним позовом та до ухвалення рішення суду і вирішення спору, а закриття провадження у справі у зв`язку із цим провадження у справі зумовлено фактом задоволення відповідачем заявлених вимог, відтак суд дійшов переконання, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

На підтвердження понесених витрат представником позивача, суду надано:

1) копію договору про надання правничої (правової) від 30.12.2025 року;

2) копію акту прийому-передачі наданих послуг до договору від 30.12.2025 року;

3) копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю , а також копію ордеру.

Однак, до позовної заяви не долучено документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

У з"вязку із вищенаведеним, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу не підлягає до задоволення.

Щодо заяви представника позивача про повернення судового збору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", то суд приходить до наступного висновку.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки, підставою для закриття провадження у справі є клопотання представника позивача про відсутність предмету спору, тобто на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, а тому судовий збір підлягає поверненню.

У зв"язку із вищенаведеним, заява представника позивача про повернення судового збору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 255, 256,259, 260 ЦПК України, , п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" суд,-

У Х В А Л И В:

Клопотання представника позивача про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України та повернення судового збору - задоволити.

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамантгаз", третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобіль" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу.

Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОККП НОМЕР_1 ; паспорт № НОМЕР_2 виданий 25.11.2020 року, орган, що видав 4654) судовий збір, сплачений нею при зверненні в суд із позовною заявою згідно квитанції про сплату № 2933-8642-1182-9924 від 31.12.2025 року в розмірі 968 грн. 96 коп.

У вимозі представника позивача про стягнення в користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамантгаз" витрат на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн. - відмовити.

Роз`яснити учасникам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копію ухвали направити учасникам- для відома.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення, проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили з дня прийняття рішення апеляційною інстанцією.

Суддя: Зеліско Р. Й.