Рішення № 138007375, 23.06.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/4763/26

Провадження №: 2/336/3736/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року місто Запоріжжя

Шевченківський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Турчинського Максима Ігоровича, за участі секретаря судового засідання Єршової Алли Олексіївни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Позивач, ТОВ « Споживчий центр», звернувся до Шевченківського районного суду міста Запоріжжя з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором (оферти) №29.09.2023-100001106 від 29.09.2023 року.

В обгрунтування позову зазначено, що 29.09.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено зазначений кредитний договір, відповідно до умов якого Позичальнику надано кредит у розмірі 11 000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 29.09.2023, строком на 70 днів.

У зв`язку з порушенням договірних умов, зокрема, Відповідач користувався кредитними коштами, але своєчасно та в повному обсязі не вносив щомісячні платежі на погашення кредиту, внаслідок чого станом на 17.04.2026 утворилась заборгованість у розмірі 20 350,08 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 11 000,00 грн, по процентам в розмірі 7 700,08 грн та комісій 1 650,00 грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр», просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитом та судові витрати.

Рух справи

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22.05.202р. відкрито провадження у справі за праивлами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив.

Відповідач з`явилась в судове засідання, надала усні пояснення стосовно обставин справи.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх учасників справи.

Встановлені судом фактичні обставини по справі та правовідносини сторін

Відповідно до Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 29.09.2023, за цим договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Електронний кредитний договір, частиною якого є дана Пропозиція укладається у порядку, передбаченому Законом України Про електронну комерцію.

Електронний кредитний договір складається з Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), Заявки та Відповіді позичальника про прийняття Пропозиції.

Згідно Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах строковості, платності і поворотності. Відповідно до умов сума кредиту встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; тип кредиту фіксований кредит; строк, на який надається кредит - встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; проценти за користування кредитом (проценти) - встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти; графік платежів - встановлюється у заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору.

Як вказує позивач, 29.09.2023 року позичальник ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором підписала заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився, та відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт).

Згідно вказаної Заявки: кредитор ТОВ «Споживчий центр»; позичальник ОСОБА_1 ; сума кредиту 11 000 гривень 00 коп.; строк кредиту 70 календарних днів з дати надання; процентна ставка фіксована у розмірі 1% за 1 день; комісія, пов`язана з наданням кредиту- 15% від суми кредиту, що становить 1650,00 грн; неустойка: 110,00 грн за кожен день невиконання зобов`язання; реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів за даним та наступним договорами № 5168-74ХХ-ХХХХ-7243.

Матеріали справи містять роздруківку квитанції АТ КБ «ПриватБанк» щодо переказу швидкого кредиту 29.09.2023 коштів у сумі 11 000,00 грн за договором кредиту № 29.09.2023-100001106 на картку отримувача № 5168-74*43.

Відповідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 29.09.2023-100001106, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за даним кредитним договором складає разом 20 350,08 грн, з яких: 11 000,00 грн. основний борг; 7 700,08 грн. проценти; 1 650,00 грн комісія. Проценти по кредиту нараховані за період 29.09.2023 по 07.12.2023.

Отже, зі змісту Договору вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування, його підписано одноразовим ідентифікатором Р864, а відтак є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов`язків сторін.

На день розгляду справи доказів належного виконання відповідачем договірних зобов`язання за Договором не надано та підтверджено зазначене самим Відповідачем.

Норми права застосовані судом та висновки суду

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до приписів частини 1статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Нормою статті 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положеннями частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним кодексом України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»). Статтею 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» визначено, що електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та позбавлені можливості розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки.

Судом встановлено, що кредитний договір укладено між кредитором та позичальником ОСОБА_1 в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

При цьому відповідач на веб-сайті кредитора через особистий кабінет подавав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе.

Пропозиція на укладення кредитного договору (оферта) прийнята (акцептована) відповідачем, договір підписаний одноразовим ідентифікатором Р864.

Доказів, що вказаний у договорі одноразовий ідентифікатор та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, сторонами не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження ОСОБА_1 не могла би отримати кредитні кошти.

Будь-які докази протиправності дій третіх осіб щодо ОСОБА_1 , які стосуються підписання кредитного договору, у матеріалах справи відсутні.

Факт укладення правочину та отримання грошових коштів підтверджено в судовому засіданні самим Відповідачем.

Факт перерахування відповідачу коштів в розмірі 11 000 грн також підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» про виплату ID платежу: 2371839429, здійсненого 29.09.2023 о 12:11, що відповідає часу підписання електронним підписом пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та укладення кредитного договору (29.09.2023 12:10), призначенням платежу: видача за договором кредиту № 29.09.2023-100001106, картрахунок отримувача 516874*43, саме цю картку вказано відповідачем при погодженні оферти та поданні заявки на отримання кредиту.

Згідно з нормами статті 46 Закону України «Про платіжні послуги» порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією.

У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право: - зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; - не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов`язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.

Зважаючи на наведені норми Закону «Про платіжні послуги» у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.

Отже, TOB «Споживчий центр» виконало свої зобов`язання за спірним кредитним договором.

Згідно з довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором № 29.09.2023-100001106 від 29.09.2023 заборгованість позичальника ОСОБА_1 складає 20 350,08 грн, з яких 11 000,00 грн - основний борг, 7 700,08 грн - проценти, 1 650 грн - комісія. У довідці також вказано, що проценти за кредитом нараховані за період з 29.09.2023 до 07.12.2023.

Оскільки матеріали справи не містять доказів виконання умов кредитного договору в частині сплати основного боргу та відсотків, тому заявлений до стягнення розмір в частині основного боргу та відсотків підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 11 000,00 грн та за процентами - в розмірі 7 700,08 грн, що в сумі складає 18 700,08 грн, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача комісії в розмірі 1 650 грн слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з ч.1 ст.1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч.1 ст.3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України. Таким чином дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У чч.1,3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У п.19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Як зауважував Конституційний Суд України, межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 10 листопада 2011 року N 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Суд з цього приводу враховує також правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.02.2023 у справі №199/7014/20, пр. №61-17825св21. Так, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом № 1734-VIII (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону № 1734-VIII.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21, пр.№61-4202сво22 дійшов висновку про те, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У разі, якщо з`ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.3,ч.4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення contra proferentem сontra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Такий висновок висловлено Верховним Судом у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного в постанові від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц, пр.№ 61-11сво17.

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як обслуговування кредитної заборгованості (або кредиту), має надаватися клієнту банку безоплатно.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про безпідставність нарахованої суми комісійної винагороди, яка була зарахована кредитодавцем неправомірно як комісія.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82,89,141,263-265,279 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором №29.09.2023-100001106 від 29.09.2023р. основної суми за тілом кредиту у розмірі 11000,00 гривень та суми нарахованих процентів у розмірі 7700,08 гривень, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2450,00 гривень та сплаті поштових послуг у розмірі 130,00 гривень.

В інші частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ:37356833, адреса місцезнаходження: 01032 м.Київ вул.Саксаганського, 133А;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено та підписано 06.07.2026 року.

Суддя Шевченківського районного суду м.Запоріжжя Максим ТУРЧИНСЬКИЙ

23.06.26