Ухвала суду № 138007289, 07.07.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 332/3597/26 2/335/3968/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя Апаллонова Ю.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Василівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання права власності на житло,-

ВСТАНОВИВ:

До Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя 06.07.2026 року з Заводського районного суду м.Запоріжжя за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Василівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання права власності на житло, в якій позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на житло за адресою: АДРЕСА_2 , та земельну ділянку, для особистого підсобного господарства.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2026 року справу передано 06.07.2026 року у провадження судді Апаллонової Ю.В.

Ознайомившись із позовною заявою, доходжу до висновків, що її подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 175, 177 ЦПК України, у зв`язку з наступним.

Так, в порушення вимог пункту 3 частини 3 статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява не містить зазначення ціни позову.

Позивач у позовній заяві зазначив, що ним подано позов немайнового характеру та зазначив про понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. Разом із тим, позови про визнання права власності є позовами майнового характеру і до позовної заяви квитанція про сплату судового збору позивачем не долучена.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю майна. У позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна (п. 9 ч. 1ст. 176 ЦПК України).

Визнання права власності є вимогою майнового характеру, у зв`язку з чим, ціною такого позову має бути вартість майна, щодо якого заявлено вимоги про визнання права власності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №910/13737/19 зазначено, що будь-який майновий спір має ціну. Дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб`єктом оціночної діяльності.

Документом, який підтверджує вартість майна та виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору, є звіт про оцінку майна (ст.12 вказаного Закону). Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Суддя роз`яснює, що дійсну ціну позову можливо встановити шляхом звернення позивача до відповідних експертних та інших установ для визначення оцінки майна, після чого можливо встановити дійсну ціну позову і сплатити відповідний розмір судового збору.

Оскільки позивачем не надано доказів проведення належної оцінки майна, яка б відповідала дійсній вартості майна, яке є предметом спору, станом саме на час звернення до суду з позовними вимогами, суд позбавлений можливості визначити ціну позову.

Тобто позивачу необхідно надати звіт про грошову оцінку спірного майна, вказавши ціну позову з урахуванням вказаного звіту.

Також Позивач не позбавлений можливості безкоштовно визначити дійсну вартість спірного будинку та земельної ділянки із застосуванням модулю електронного визначення оціночної вартості Єдиної бази даних звітів про оцінку Фонду державного майна України, розташованого за адресою https://evaluation.spfu.gov.ua.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до п.п. 1 п. 1 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подачу позову майнового характеру судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивачу необхідно надати суду документи, в яких визначена дійсна вартість спірного будинку та земельної ділянки на момент звернення до суду з позовом, а також документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір на день подачі позову до Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя підлягає сплаті за наступними реквізитами: Отримувач: ГУК у Запорізькій області/м. Запоріжжя/Вознесенівс./22030101; Код отримувача: (ЄДРПОУ) 37941997; Номер розрахунку (IBAN): UA098999980313101206000008513; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Вочевидь зазначена позивачем сума судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. не відповідає розміру судового збору, який повинен бути сплачений при поданні позовної заяви майнового характеру про визнання права власності на нерухоме майно.

Крім того, відповідно до п. п. 4 і 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності:

1) якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами (за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права);

2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності

Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Наприклад, позов про визнання права власності у разі втрати документа, що засвідчує право власності особи на річ, подається за відсутності можливості одержати у відповідних органах дублікат правовстановлюючого документа.

Таким чином, убачається, що загальний місцевий суд може прийняти рішення по суті цивільної справи за майновим позовом особи тільки у разі наявності цивільно-правового спору між позивачем та відповідачем - особою, яка порушує, не визнає або оспорює речове право позивача.

У поданій позовній заяві, позивач вказує, що відповідачем по справі є Василівська районна адміністрація державна адміністрація, однак не викладає обставин, в чому полягає порушення прав позивача з боку відповідача, а саме - яким чином відповідачем оспорюється або не визнається право власності на земельну ділянки і будинок та не зазначає докази, що підтверджують дані обставини, або ж докази втрати позивачем документа, який засвідчує його право власності.

Навпаки, зі змісту позову встановлено, що оригінали правовстановлюючих документів у позивача наявні, відповідно позивач повинен вказати у позові яким чином залучений ним відповідач порушує, не визнає, або оспорює право власності на спірне нерухоме майно.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 3 та ч. 4 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV (з подальшими змінами та доповненнями) (далі - Закон) встановлює положення, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом. Відповідна правова позиція викладена в постановах КГС ВС: від 05.09.2019 у справі № 921/320/18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/84214754; від 22.05.2019 у справі № 918/410/18 http://reyestr.court.gov.ua/Review/81910771; від 20.05.2020 у справі № 911/1603/19 http://reyestr.court.gov.ua/Review/89595389.

Відмова органу державної реєстрації прав в оформленні права власності на об`єкт нерухомого майна та видачі свідоцтва у зв`язку з ненаданням необхідних документів для оформлення такого права не є оспорюванням права власності на об`єкт нерухомого майна (постанова ВС від 20.06.2011 у справі №3-55гс11).

Відповідачем у позові про визнання права власності є будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц дійшла висновку, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У той же час, не втручаючись у право на визначення позивачем належних відповідачів за даним позовом, суд вважає за необхідне акцентувати увагу позивача на вищевказаних висновках Верховного Суду та рекомендовано надати належні докази не визнання відповідачем належності на праві власності майна позивачу та зазначити яким чином право позивача порушено саме Василівською районною адміністрацією Запорізької області.

Згідно із ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Зважаючи на зазначені вище недоліки позовної заяви її необхідно залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 185, 259-261 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 до Василівської районної державної адміністрації Запорізької області про визнання права власності на житло залишити без руху.

Надати позивачу строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду оновленої позовної заяви, яка відповідає вимогам ст. 175,177 ЦПК України згідно мотивувальної частини ухвали, а також квитанції про сплату судового збору відповідно до визначеної позивачем ціни позову.

Роз`яснити позивачу, що у разі усунення недоліків у вказаний строк, заява буде вважатись поданою в день первісного її подання до суду.

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк, заяву буде визнано неподаною та повернуто позивачу зі всіма доданими документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.В. Апаллонова