Єдиний державний реєстр судових рішень
Кегичівський районний суд Харківської області
Справа № 629/1560/26
№ провадження 2/624/298/26
РІШЕННЯ
іменем України
селище Кегичівка 07 липня 2026 року
Кегичівський районний суд Харківської області, у складі
головуючої судді Куст Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Ткаченко А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №629/1560/26,
ім`я (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
третя особа: Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області,
третя особа: ОСОБА_3 ,
суть вимог: про звільнення з-під арешту нерухомого майна,
ВСТАНОВИВ:
Питання, що вирішуються ухвалою.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить звільнити з-під арешту (обтяження) все нерухоме майно, що належало ОСОБА_4 , інформація про яке міститься в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: номер запису про обтяження 5574556; дата, час державної реєстрації 30 серпня 2007 року 16:18:45, реєстратор Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області, підстава обтяження невизначене майно, все майно, власник ОСОБА_4 , додаткові дані: архівний номер: 3122570HARKOV111, архівна дата: 06 листопада 2001 року, дата виникнення: 15 серпня 2000, № реєстру: 40, внутр. № DC0157272CF2452B725A.
Згідно з викладеними в позовній заяві обставинами, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла позивача дружина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживала і була зареєстрована до дня смерті в АДРЕСА_1 .
Після її смерті відкрилася спадщина на нерухоме майно, яке належало померлій, а саме:
-житловий будинок з господарськими спорудами, загальною площею 54,3 кв.м., житловою площею 42,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок належав спадкодавцю на підставі договору дарування № 292, укладеного 28 лютого 2007 року та посвідченого приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області Удовиченко С.О;
- земельна ділянка площею 4,73 гектарів, кадастровий номер 6323184800:08:005:0148, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рояківської сільської ради, Кегичівського району, Харківської області. Вказана земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області, зареєстрована в реєстрі за№ 1521.
Заповіту за життя ОСОБА_4 не складала. Позивач є чоловіком та спадкоємцем першої черги разом з їх сином ОСОБА_3 майна померлої дружини і своєчасно подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори після її смерті. Однак під час підготовки документів для видачі свідоцтва про право на спадщину приватним нотаріусом було виявлено обтяження (арешт) на все нерухоме майно, що належало ОСОБА_4 . Вказане підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформованою приватним нотаріусом Берестинського районного нотаріального округу Харківської області, Давиденко О.В., 28 травня 2025 року № 428865519, реєстраційний номер обтяження: 5574556, зареєстровано 30 серпня 2007 року 16:18:45 за № 5574556 реєстратором Лозівською державною нотаріальною конторою; підстави обтяження лист № 6310, 15 серпня 2000 року, Лозівського міського суду, об`єкт обтяження - невизначене майно, все майно, додаткові дані: архівний номер 3122570НАККОУ, архівна дата: 06 листопада 2001, дата виникнення 15 серпня 2000 року, № реєстра: 40, внутр. № ВС0157272СР2452В725А. Внаслідок чого відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом на нерухоме майно, видано не було.
Позивач вважає, що зазначений арешт було накладено Лозівським міським судом Харківської області в зв`язку зі знаходженням в провадженні суду цивільної справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди. І саме ОСОБА_5 є особою в інтересах якої накладений арешт на нерухоме майно, належне померлій дружині.
З метою вирішення вищезазначеного питання позивачем було направлено лист до Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області щодо вжиття необхідних заходів по скасуванню обтяження з об`єкту нерухомого майна. Відповідь Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області свідчить про те, що вчинити дану нотаріальну дію не вбачається можливим.
За даними Лозівського відділу державної виконавчої служби у Лозівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за померлою ОСОБА_4 не числяться виконавчі провадження.
Все вищевикладене свідчить про те, що існування обтяження на все нерухоме майно померлої дружини порушує позивача право на оформлення спадщини на вказане майно, а саме безперешкодно володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, учиняти щодо нього будь-які угоди, відповідно до Закону та своєї волі, незалежно від волі інших осіб, так як наявність в Єдиному реєстрі заборони відчуження перешкоджає у здійсненні (реалізації) вищезазначеного права.
Однак, ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, що встановлено ухвалою Лозівським міськрайонним судом Харківської області від 29 грудня 2025 року (справа № 629/8642/25). Вказаною ухвалою було відмовлено у відкритті провадження і роз`яснено, що смерть ОСОБА_5 не позбавляє позивача права на звернення до суду з позовом до спадкоємців померлого в порядку ст. 1281 ЦК України.
Спадкоємцем померлого ОСОБА_5 є його дружина - ОСОБА_2 . У зв`язку з зазначеним повторно звертається до суду з позовною заявою про звільнення з-під арешту нерухомого майна.
Правова природа заборони на майно полягає у забезпеченні реального зобов`язання. Не зважаючи на це, заборона, накладена на підставі листа за № 6310, від 15 серпня 2000 року Лозівського міського суду та формально продовжує діяти вже понад 25 років. За таких обставин спірне обтяження не виконує своєї основної функції та не спрямоване на реальне забезпечення будь-якого зобов`язання.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
27 лютого 2026 року позивач звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з позовом.
Ухвалою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 23 березня 2026 року цивільну справу передано за підсудністю до Кегичівського районного суду Харківської області.
16 квітня 2026 року матеріали цивільної справи надійшли до Кегичівського районного суду Харківської області.
Ухвалою суду від 17 квітня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 12 травня 2026 року.
Ухвалою суду від 03 червня 2026 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду на 07 липня 2026 року.
Учасники справи у судове засідання не з`явились, належно повідомлені про його місце, дату і час, натомість надали заяви з проханням розглядати справу у їх відсутність, окрім того:
- позивач - про підтримання позову;
- відповідачка при визнання позовних вимог,
- третя особа ОСОБА_3 : просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частиною 4 ст. 200 ЦПК України встановлено, що ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 ст. 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Як передбачено ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Фіксація судового розгляду справи технічними засобами не проводилась, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.с.14).
Позивач ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.15).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на нерухоме майно, яке належало померлій, а саме: -житловий будинок з господарськими спорудами, загальною площею 54,3 кв.м., житловою площею 42,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний будинок належав спадкодавцю на підставі договору дарування № 292, укладеного 28 лютого 2007 року та посвідченого приватним нотаріусом Кегичівського районного нотаріального округу Харківської області Удовиченко С.О; - земельна ділянка площею 4,73 гектарів, кадастровий номер 6323184800:08:005:0148, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рояківської сільської ради, Кегичівського району, Харківської області. Вказана земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Кегичівської державної нотаріальної контори Харківської області, зареєстрована в реєстрі за № 1521 (копія, а.с.18-20, 21).
Відповідно до копії рішення Лозівського міського суду від 17 серпня 2000 року вбачається що з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 стягнуто 25283,00 грн та судовий збір, рішення набрало законної сили 27 серпня 2000 року (а.с.16-17).
Згідно відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, вбачається обтяження на все майно ОСОБА_4 , на підставі листа 6310, 15 серпня 2000 року Лозівський міський суд, зареєстровано 30 серпня 2007 року 16:18:45 за № 5574556 реєстратором: Лозівська державна нотаріальна контора, реєстраційний номер обтяження 5574556 (а.с.21 зворотної сторінки).
Постановою приватного нотаріуса Берестинського районного нотаріального округу Давиденко О.В. за № 159/02-31 від 10 вересня 2025 року відмовлено позивачу у видачі свідоцтва права на спадщину після померлої ОСОБА_4 , у зв`язку із обтяженням на все нерухоме майно останньої (копія, а.с.21).
Згідно відповіді на адвокатський запит № 99184/26.12-30/11 від 11 листопада 2025 року Лозівським ВДВС у Лозівському районі Харківської області, відповідно до відомостей з АСВП станом на 06 листопада 2025 року на примусовому виконанні у відділі не перебувають виконавчі провадження, за яким боржник є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія, а.с.12).
Згідно листа Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області № 802/01-16 від 24 жовтня 2025 року роз`яснено позивачу про неможливість самостійного зняття арешту та пропозицію вирішення питання в судовому порядку (копія, а.с.13).
Також в судовому засіданні досліджено копію ухвали Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 29 грудня 2025 року (справа № 629/8642/25), якою позивачу було відмовлено у відкритті провадження і роз`яснено, що смерть ОСОБА_5 не позбавляє позивача права на звернення до суду з позовом до спадкоємців померлого в порядку ст. 1281 ЦК України (а.с.15).
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ч.1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина 5 статті 1268 ЦК України).
Частиною 1 статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 ЦК України).
В спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння, та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України, зокрема і шляхом звільнення спадкового майна з-під арешту (постанова Верховного Суду України від 23 січня 2013 року).
Отже, системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є її власником з часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Також ч.1,2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року за № 5, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження).
Крім цього, згідно положень Закону України «Про виконавче провадження» від 1999 року (у редакції, що діяла на момент завершення виконавчого провадження), а саме ст.50 цього Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно п.2 та п.4 ч.1 ст.47 Закону у редакції від 1999 року підставами для повернення виконавчого документа є: у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.
У Законі України «Про виконавче провадження» (від 2016 року) у ч.1 ст.40 вказано, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
Судом встановлено, що арешт на все нерухоме майно ОСОБА_4 був накладений понад двадцять п`ять років тому, при цьому виконавчі провадження щодо неї відсутні, а нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину виключно у зв`язку з наявністю зазначеного обтяження. Подальше існування арешту за відсутності доказів його необхідності безпідставно перешкоджає позивачу як спадкоємцю реалізувати право на оформлення спадщини, а тому порушує його майнові права. За таких обставин наявні правові підстави для звільнення нерухомого майна з-під арешту.
За змістом статті 41 Конституції України, статей 317, 319, 321 ЦК України право власності є непорушним, а власник має право вільно володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном. Будь-яке обмеження права власності повинно ґрунтуватися на законі, бути необхідним та існувати лише протягом часу, коли є підстави для такого обмеження.
Оскільки судом не встановлено існування передбачених законом підстав для подальшого збереження арешту майна, а його наявність перешкоджає позивачу реалізувати спадкові права, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, з урахуванням наведених обставин та визнання позовних вимог відповідачкою, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
У зв`язку із задоволенням позову арешт (обтяження), зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за реєстраційним номером 5574556, підлягає припиненню (скасуванню) щодо всього нерухомого майна, яке належало ОСОБА_4 .
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, у зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12ААБ, відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про судовий збір", судовий збір на користь держави компенсується за рахунок відповідача.
Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Керуючись ст. 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області, ОСОБА_3 про звільнення з-під арешту нерухомого майна - задовольнити.
Скасувати (зняти) арешт (обтяження) все нерухоме майно, що належало ОСОБА_4 , інформація про яке міститься в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: номер запису про обтяження 5574556; дата, час державної реєстрації 30 серпня 2007 року 16:18:45, реєстратор Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області, підстава обтяження невизначене майно, все майно, власник ОСОБА_4 , додаткові дані: архівний номер: 3122570HARKOV111, архівна дата: 06 листопада 2001 року, дата виникнення: 15 серпня 2000, № реєстру: 40, внутр. № DC0157272CF2452B725A.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави (розрахунковий рахунок UA908999980313111256000026001, банк отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів: 22030106, ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)) у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн 20 коп.
Відповідно до п.п.15.5 п.15 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи Харківському апеляційному суду або через Кегичівський районний суд Харківської області, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім`я) сторін:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець с. Дальнє Кегичівського району Харківської області, паспорт № НОМЕР_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ,
відповідач: ОСОБА_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ,
третя особа: Лозівська державна нотаріальна контора Харківської області, місцезнаходження: 64602, Харківська область м. Лозова, вул. Михайла Грушевського, буд. 7,
третя особа: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Суддя Н.М. Куст
Судове рішення № 138007177, Кегичівський районний суд Харківської області було прийнято 07.07.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити ключові дані.
Це рішення відноситься до справи № 629/1560/26. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: