Вирок № 138006899, 07.07.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/7198/26

Провадження № 1-кп/638/1590/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5

захисника ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

розглянувши матеріали об`єднаної справи за обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221200001412 від 30.07.2025, № 120262262140000177 від 18.03.2026 щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Чернігова, з середньою освітою, неодруженого, громадянина України, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 , раніше судимого:

-06.11.2020 Приморським районним судом м. Одеси за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, 06.11.2020 на підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

-07.06.2022 Дарницьким районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць;

-28.03.2024 Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 1 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць, 30.12.2024 звільнений умовно - достроково з метою проходження подальшої військової служби в лавах Збройних сил України в/ч НОМЕР_2 ;

-12.05.2026 Холодногірським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.03.2024 та остаточно призначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі;

- 18.06.2026 Новобаварським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185, ч.ч.1,2 361, ч. 1 ст. 357 КК України, ч. 1 ст. 70 КК України, ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання більш суворим покаранням призначеним вироком Холодногірського районного суду м. Харкова від 12 травня 2026 року менш суворого, остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць позбавлення волі.

- 22.06.2026 Салтівським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185 ч. 1, 3 ст. 357, ч. 1, 2 ст. 361 КК України, ч. 1 ст. 70, ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 81-1 КК України до покарання у виді 6 (шести) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

- 02.07.2026 Індустріальним районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 361 КК України, ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та за вироком Новобаварського районного суду м. Харкова від 18.06.2026, призначене остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та 6 (шість) місяців;

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1,2 ст. 361 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем, перебуваючи на посаді водія-радіотелефоніста 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_2 , у порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від проходження військової служби та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без дозволу командування, в умовах воєнного стану, за відсутності законних підстав та поважних причин ОСОБА_7 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 05.06.2025 № 224 був евакуйований до СП «Борова» звідкіля направлений на стаціонарне лікування у КНП «МКВЛ № 17» м. Харкова, де перебував з 05.06.2025 до 18.06.2025 та ОСОБА_7 було виписано з вищепойменованого лікувального закладу відповідно до виписки №5457а від 18.06.2025. Після чого, ОСОБА_7 без відповідних дозволів командирів і начальників, без поважних причин, в умовах воєнного стану, не повернувся до місця несення служби, а саме до тимчасового розташування свого підрозділу в м. Ізюм Харківської області та з 19.06.2025 по 29.10.2025, а саме до моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідим суддею Шевченківського районного суду м. Харкова перебував поза службою, проводячи час на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопрушення-злочин, передбачене ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України, тобто у нез`явленні вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Крім того, 26 липня 2025 року у період часу з 08 год 57 хв по 09 год 03 хв, встановити більш точний час не виявилося можливим, у період дії воєнного стану на всій території України (введеного в дію Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», дію якого продовжено по теперішній час), перебуваючи у приміщенні комунальної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна грошових коштів з банківських рахунків належних ОСОБА_8 .

Реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , будучи особою, раніше судимою за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, маючи не зняту та непогашену судимість, діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного особистого збагачення за рахунок інших осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу до мобільного телефону, впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав грошові кошти з банківських рахунків, які належать потерпілій ОСОБА_8 на загальну суму 13 065 гривень 34 копійки, а саме:

№ UA953052990262066400972809033

- 26.07.2025 о 08:57 год. переказ грошових коштів на банківську картку належної ОСОБА_9 № НОМЕР_3 у сумі 5025 гривень 13 копійок;

- 26.07.2025 о 09:03 год. переказ грошових коштів на банківську картку належної ОСОБА_9 № НОМЕР_3 у сумі 1005 гривень 03 копійки;

№ НОМЕР_4

- 26.07.2025 о 08:59 год. переказ грошових коштів на банківську картку належної ОСОБА_9 № НОМЕР_3 у сумі 2010 гривень 05 копійок;

№ НОМЕР_5

- 26.07.2025 о 08:58 год переказ грошових коштів на банківську картку належної ОСОБА_9 № НОМЕР_3 у сумі 5025 гривень 13 копійок;

Після чого покинув місце вчинення злочину, розпорядившись у подальшому викраденим майном на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду ОСОБА_8 на загальну суму 13 065 (тринадцять тисяч шістдесят п`ять) гривень 34 копійки.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопрушення, передбачене ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинено повторно, в умовах воєнного стану.

Крім того, 26 липня 2025 з 08 год 30 хв по 9 год 30 хв, встановити більш точний час не виявилось можливим, знаходячись у комунальній квартирі, на кухні, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_7 отримав вільний доступ до мобільного телефону потерпілої ОСОБА_8 , в якому було встановлено SIM-карта мобільного оператору ПрАТ «Київстар» із номером НОМЕР_6 , яку потерпіла використовувала як фінансовий номер для отримання SMS-повідомлень з кодами підтвердження інтернет-банкінгу. Надалі, ОСОБА_7 , використовуючи доступ до Інтернету на телефоні, через браузер зайшов на веб-сайт інтернет-банкінгу АТ КБ «ПриватБанк» та отримав несанкціонований доступ до банківського рахунку потерпілого, оскільки SMS-коди підтвердження надходили на SIM-карту, що знаходилася у мобільному телефоні, яким останній користувався за вищевказаний період часу.

Отримавши доступ до банківського акаунту потерпілої через веб-сайт інтернет-банкінгу, ОСОБА_7 , діючи умисно та з корисливих мотивів, переглянув залишок коштів на рахунку та перейшов до меню керування рахунком і проведення операцій. Переконавшись, що система успішно приймає підтвердження через SMS-коди, які надходили на SIM-карту у мобільному телефоні, яким останній користувався за певний період часу, ОСОБА_7 розпочав незаконне розпорядження коштами потерпілої.

26.07.2025 за період часу з 08 год 57 хв по 09 год 03 хв він умисно сформував та підтвердив чотири перекази грошових коштів з розрахункових рахунків потерпілої на іншу банківську картку № НОМЕР_3 належної ОСОБА_9 , на загальну суму 13 065 (тринадцять тисяч шістдесят п`ять) гривень 34 копійки.

Таким чином, ОСОБА_7 , отримавши несанкціонований доступ до інформаційної (автоматизованої) банківської системи через веб-інтерфейс інтернет-банкінгу та використавши доступ до фінансового номера потерпілого (SIM-карту), умисно здійснив втручання в роботу банківської системи і незаконне розпорядження грошовими коштами.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопрушення, передбачене ч. 1 ст. 361 КК України, тобто несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем.

Крім того, 29 липня 2025 року у період часу з 04 год 17 хв по 08 год 16 хв, встановити більш точний час не виявилося можливим, перебуваючи у приміщенні квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_4 , у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна грошових коштів з банківських рахунків, належних ОСОБА_10 .

Реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_7 діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного особистого збагачення за рахунок інших осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу до мобільного телефону та банківської картки, впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав грошові кошти з банківських рахунків, які належать потерпілому ОСОБА_10 на загальну суму 19 833 гривень 85 копійок, а саме:

№ НОМЕР_7

- 29.07.2025 о 02:34 переказ грошових коштів на банківську картку у сумі

1299 гривень;

- 29.07.2025 о 02:55 розрахунок, купівля товару Google TikTok Videos, London,GB у сумі 4946 гривні 65 копійки;

- 29.07.2025 о 03:15 поповнення «збір для 57 ОМБр» у сумі 5000 гривень;

- 29.07.2025 о 04:17 переказ грошових коштів на власний банківський рахунок ОСОБА_10 у сумі 10 200 гривень;

- 29.07.2025 о 04:46 переказ грошових коштів на власний банківський рахунок ОСОБА_10 у сумі 8500 гривень;

- 29.07.2025 о 04:46 переказ грошових коштів на власний банківський рахунок ОСОБА_10 у сумі 54 гривні, 35 копійки.

№UA233220010000026204310675012

- 29.07.2025 о 08:08 сплата за товар у магазині «АТБ» у сумі 268 гривень

20 копійок;

- 29.07.2025 о 08:16 зняття грошових коштів через банкомат DN00, який розташований за адресою: м. Харків, вул. Отакара Яроша 18Д у сумі 8320 гривні.

Після чого покинув місце вчинення злочину, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду ОСОБА_10 на загальну суму 19 833 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот тридцять три) гривні 85 копійок.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинено повторно, в умовах воєнного стану.

Крім того, 29 липня 2025 року з 04 год 17 хв по 08 год 16 хв, встановити більш точний час не виявилося можливим, знаходячись у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_7 отримав вільний доступ до мобільного телефону потерпілого ОСОБА_10 , в якому було встановлено SIM-карта мобільного оператору ПрАТ «Київстар» із номером НОМЕР_8 , яку потерпілий використовував як фінансовий номер для отримання SMS-повідомлень з кодами підтвердження інтернет-банкінгу. Надалі, ОСОБА_7 , використовуючи доступ до Інтернету на телефоні, через браузер зайшов на веб-сайт інтернет-банкінгу АТ «УніверсалБанк» та отримав несанкціонований доступ до банківського рахунку потерпілого, оскільки SMS-коди підтвердження надходили на SIM-карту, що знаходилася у мобільному телефоні, яким останній користувався за вищевказаний період часу.

Отримавши доступ до банківського акаунту потерпілого через веб-сайт інтернет-банкінгу, ОСОБА_7 , діючи умисно та з корисливих мотивів, переглянув залишок коштів на рахунку та перейшов до меню керування рахунком і проведення операцій. Переконавшись, що система успішно приймає підтвердження через SMS-коди, які надходили на SIM-карту у мобільному телефоні, яким останній користувався за певний період часу, ОСОБА_7 розпочав незаконне розпорядження коштами потерпілого.

29.07.2025 за період часу з 04 год 17 хв по 08 год 16 хв ОСОБА_7 умисно, повторно сформував та підтвердив вісім транзакцій по банківським рахункам потерпілого ОСОБА_10 .

Перекази грошових коштів з рахунків потерпілого та інші транзакції були зроблені на загальну суму 19 833(дев`ятнадцять тисяч вісімсот тридцять три) гривні

85 копійок.

Таким чином, ОСОБА_7 , отримавши несанкціонований доступ до інформаційної (автоматизованої) банківської системи через веб-інтерфейс інтернет-банкінгу та використавши доступ до фінансового номера потерпілого (SIM-карту), умисно, повторно здійснив втручання в роботу банківської системи і незаконне розпорядження грошовими коштами.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 361 КК України, тобто несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчинене повторно.

Крім того, 30 липня 2025 року у період часу з 02 год 04 хв по 12 год 04 хв, встановити більш точний час не виявилося можливим, перебуваючи у приміщенні квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна грошових коштів з банківських рахунків, належних ОСОБА_11 .

Реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_7 діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного особистого збагачення за рахунок інших осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу до мобільного телефону, впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав грошові кошти з банківських рахунків, які належать потерпілому ОСОБА_11 на загальну суму 28 880 гривень, а саме:№ НОМЕР_9 - 30.07.2025 о 02:04 переказ грошових коштів на банківську картку у сумі 5200 гривень;- 30.07.2025 о 02:04 переказ грошових коштів на банківську картку у сумі 4680 гривень.№ НОМЕР_10 - 30.07.2025 о 12:03 переказ грошових коштів на банківську картку належної ОСОБА_9 № НОМЕР_3 у сумі 18000 гривень;- 30.07.2025 о 12:04 переказ грошових коштів на банківську картку належної ОСОБА_9 № НОМЕР_3 у сумі 18000 гривень;

Після чого покинув місце вчинення злочину, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду ОСОБА_11 на загальну суму 28 880 (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинено повторно, в умовах воєнного стану.

Крім того, 30 липня 2025 року з 02 год 04 хв по 12 год 04 хв, встановити більш точний час не виявилося можливим, знаходячись у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_7 отримав вільний доступ до мобільного телефону потерпілого ОСОБА_11 , в якому було встановлено SIM-карта мобільного оператору ПрАТ «ВФ Україна» із номером НОМЕР_11 , яку потерпілий використовувала як фінансовий номер для отримання SMS-повідомлень з кодами підтвердження інтернет-банкінгу. Надалі, ОСОБА_7 використовуючи доступ до Інтернету на телефоні, через браузер зайшов на веб-сайти інтернет-банкінгу АТ «АкцентБанк», АТ «ПУМБ» та отримав несанкціонований доступ до банківських рахунків потерпілого, оскільки SMS-коди підтвердження надходили на SIM-карту, що знаходилася у мобільному телефоні, яким останній користувався за вищевказаний період часу.

Отримавши доступ до банківських акаунтів потерпілого через веб-сайт інтернет-банкінгу, ОСОБА_7 , діючи умисно та з корисливих мотивів, переглянув залишок коштів на рахунку та перейшов до меню керування рахунком і проведення операцій. Переконавшись, що система успішно приймає підтвердження через SMS-коди, які надходили на SIM-карту у мобільному телефоні, яким останній користувався за певний період часу, ОСОБА_7 розпочав незаконне розпорядження коштами потерпілого.

30.07.2025 за період часу з 02 год 04 хв по 12 год 04 хв він умисно, повторно сформував та підтвердив чотири перекази грошових коштів з рахунків потерпілої на інші банківські картки № НОМЕР_3 , належної ОСОБА_9 , № НОМЕР_12 належної ОСОБА_12 на загальну суму 28 880 (двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят) гривень.

Таким чином, ОСОБА_7 , отримавши несанкціонований доступ до інформаційної (автоматизованої) банківської системи через веб-інтерфейс інтернет-банкінгу та використавши доступ до фінансового номера потерпілого (SIM-карту), умисно, повторно здійснив втручання в роботу банківської системи і незаконне розпорядження грошовими коштами.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 361 КК України, тобто несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчинене повторно.

Крім того, на початку серпня 2025 року, встановити більш точний час та дату не виявилося можливим, перебуваючи у приміщенні квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_6 , у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.

Так, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, з метою незаконного власного збагачення, попросив у ОСОБА_13 мобільний телефон марки та моделі «Motorola G05» об`єм пам`яті 4/128 Gb з imei1: НОМЕР_13 , imei2: НОМЕР_14 , з метою здійснення телефонного дзвінка, однак при цьому, ще до початку прохання, вже не мав наміру повертати вказаний мобільний телефон власнику, а мав намір лише заволодіти ним та розпорядитись на власний розсуд.

ОСОБА_13 у свою чергу, повіривши в щирість намірів ОСОБА_7 , надав останньому свій мобільний телефон марки та моделі «Motorola G05» об`єм пам`яті 4/128 Gb з imei1: НОМЕР_13 , imei2: НОМЕР_14 .

Після чого, ОСОБА_7 , на початку серпня 2025 року, у невстановлений в ході досудового розслідування час, доводячи свій злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, утримуючи при собі вказане майно, розуміючи, той факт, що ОСОБА_13 не слідкує за ним, покинув місце скоєння злочину, тим самим заволодів вищевказаним мобільним телефоном марки та моделі «Motorola G05» об`єм пам`яті 4/128 Gb з imei1: НОМЕР_13 , imei2: НОМЕР_14 , вартістю згідно з висновку експерта складає 3228 грн 33 коп.

Надалі, ОСОБА_7 розпорядився вищевказаним майном на власний розсуд, тим самим завдав потерпілому ОСОБА_13 матеріальні збитки на загальну суму 3228 грн 33 коп.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Крім того, 03 вересня 2025 року в період часу з 00 год 11 хв по 00 год 14 хв, встановити більш точний час не виявилося можливим, перебуваючи у приміщенні квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна грошових коштів з банківського рахунку належного ОСОБА_11 .

Реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного особистого збагачення за рахунок інших осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу до мобільного телефону, впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав грошові кошти з банківського рахунку, які належить потерпілому ОСОБА_11 на загальну суму 9000 гривень, а саме:

№UA213077700000026201014511849

- 03.09.2025 о 00:11 переказ грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_15 належної ОСОБА_14 у сумі 5000 гривень;

- 03.09.2025 о 00:14 переказ грошових коштів на банківську картку № НОМЕР_15 належної ОСОБА_14 у сумі 4000 гривень;

Після чого покинув місце вчинення злочину, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду ОСОБА_11 на загальну суму 9000 (дев`ять тисяч) гривень.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинено повторно, в умовах воєнного стану.

Крім того, 03 вересня 2025 року з 00 год 11 хв по 00 год 14 хв, встановити більш точний час не виявилося можливим, ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , отримав вільний доступ до мобільного телефону потерпілого ОСОБА_11 , в якому було встановлено SIM-карта мобільного оператору ПрАТ «ВФ Україна» із номером НОМЕР_11 , яку потерпілий використовувала як фінансовий номер для отримання SMS-повідомлень з кодами підтвердження інтернет-банкінгу.

Надалі, ОСОБА_7 , використовуючи доступ до Інтернету на телефоні, через браузер зайшов на веб-сайт інтернет-банкінгу АТ «АкцентБанк» та отримав несанкціонований доступ до банківського рахунку потерпілого, оскільки SMS-коди підтвердження надходили на SIM-карту, що знаходилася у мобільному телефоні, яким останній користувався за вищевказаний період часу.

Отримавши доступ до банківського акаунту потерпілого через веб-сайт інтернет-банкінгу, ОСОБА_7 , діючи умисно, повторно та з корисливих мотивів, переглянув залишок коштів на рахунку та перейшов до меню керування рахунком і проведення операцій. Переконавшись, що система успішно приймає підтвердження через SMS-коди, які надходили на SIM-карту у мобільному телефоні, яким останній користувався за певний період часу, ОСОБА_7 розпочав незаконне розпорядження коштами потерпілого.

03.09.2025 за період часу з 00 год 11 хв по 00 год 14 хв він умисно сформував та підтвердив два перекази грошових коштів з рахунку потерпілого на іншу банківську картку № НОМЕР_15 належної ОСОБА_14 на загальну суму 9000 (дев`ять тисяч) гривень.

Таким чином, ОСОБА_7 , отримавши несанкціонований доступ до інформаційної (автоматизованої) банківської системи через веб-інтерфейс інтернет-банкінгу та використавши доступ до фінансового номера потерпілого (SIM-карту), умисно, повторно здійснив втручання в роботу банківської системи і незаконне розпорядження грошовими коштами.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 361 КК України, тобто несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчинене повторно.

Крім того, близько 10 вересня 2025 року, встановити більш точний час та дату не виявилося можливим, перебуваючи у приміщенні квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_7 , у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.

Так, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, з метою незаконного власного збагачення, попросив у ОСОБА_15 мобільний телефон марки та моделі «Samsung A52» об`єм пам`яті 4/128 Gb з imei: НОМЕР_16 з метою здійснення телефонного дзвінка, однак при цьому, ще до початку прохання, вже не мав наміру повертати вказаний мобільний телефон власнику, а мав намір лише заволодіти ним та розпорядитись на власний розсуд.

ОСОБА_15 у свою чергу, повіривши в щирість намірів ОСОБА_7 , надала останньому свій мобільний телефон марки та моделі «Samsung A52» об`єм пам`яті 4/128 Gb з imei: НОМЕР_16 .

Після чого, ОСОБА_7 , близько 10 вересня 2025 року, у невстановлений час, доводячи свій злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, утримуючи при собі вказане майно, розуміючи, той факт, що ОСОБА_15 не слідкує за ним, покинув місце скоєння злочину, тим самим заволодів вищевказаним мобільним телефоном марки та моделі «Samsung A52» об`єм пам`яті 4/128 Gb з imei: НОМЕР_16 , вартістю згідно з висновку експерта № 17093 від 18.11.2025 складає 3700 грн 00 коп.

Надалі, ОСОБА_7 розпорядився вищевказаним майном на власний розсуд, тим самим завдав потерпілій ОСОБА_15 матеріальні збитки на загальну суму 3700 грн 00 коп.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопрушення, передбачене ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство) вчинене повторно.

Крім того, 21 жовтня 2025 року, встановити більш точний час встановити не виявилося можливим, перебуваючи біля під`їзду, який розташований за адресою: м. Харків, вул. 23-го серпня буд.58, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.

Так, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, з метою незаконного власного збагачення, попросив у ОСОБА_16 мобільний телефон марки та моделі «iPhone SE» об`єм пам`яті 128 Gb з imei: НОМЕР_17 з метою здійснення телефонного дзвінка, однак при цьому, ще до початку прохання, вже не мав наміру повертати вказаний мобільний телефон власнику, а мав намір лише заволодіти ним та розпорядитись на власний розсуд.

ОСОБА_16 у свою чергу, повіривши в щирість намірів ОСОБА_7 , надала останньому свій мобільний телефон марки та моделі «iPhone SE» об`єм пам`яті 128 Gb з imei: НОМЕР_17 .

Після чого, ОСОБА_7 , 21 жовтня 2025 року, у невстановлений час, доводячи свій злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, утримуючи при собі вказане майно, розуміючи, той факт, що ОСОБА_16 не слідкує за ним, покинув місце скоєння злочину, тим самим заволодів вищевказаним мобільним телефоном марки та моделі «iPhone SE» об`єм пам`яті 128 Gb з imei: НОМЕР_17 , вартістю згідно з висновку експерта № 17092 від 18.11.2025 складає 6466 грн 66 коп.

Надалі, ОСОБА_7 розпорядився вищевказаним майном на власний розсуд, тим самим завдав потерпілій ОСОБА_16 матеріальні збитки на загальну суму 6466 грн 66 коп.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопрушення, передбачене ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство) вчинене повторно.

Крім того, 25 жовтня 2025 року у період часу з 23 год 41 хв по 23 год 49 хв, перебуваючи біля банкомату, що розташована за адресою: м. Харків, просп. Науки, буд. 64Б, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна грошових коштів з банківського рахунку належного ОСОБА_17 .

Реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна ОСОБА_7 діючи умисно, повторно, в умовах воєнного стану, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного особистого збагачення за рахунок інших осіб, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу до мобільного телефону, впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав грошові кошти з банківського рахунку, які належить потерпілому ОСОБА_17 на загальну суму 25 000 гривень, а саме:

№UA123052990000026203665857346:

- 25.10.2025 о 23:41 було здійснено зняття готівки в банкоматі м. Харків, проспект Науки буд.64 у сумі 5000 гривень;

- 25.10.2025 о 23:47 було здійснено зняття готівки в банкоматі м. Харків, проспект Науки буд.64 у сумі 5000 гривень;

- 25.10.2025 о 23:47 було здійснено зняття готівки в банкоматі м. Харків, проспект Науки буд.64 у сумі 5000 гривень;

- 25.10.2025 о 23:48 було здійснено зняття готівки в банкоматі м. Харків, проспект Науки буд.64 у сумі 5000 гривень;

- 25.10.2025 о 23:49 було здійснено зняття готівки в банкоматі м. Харків, проспект Науки буд.64 у сумі 5000 гривень.

Після чого, ОСОБА_7 покинув місце вчинення злочину, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, спричинивши матеріальну шкоду ОСОБА_17 на загальну суму 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинено повторно, в умовах воєнного стану.

Крім того 25 жовтня 2025 року в період часу з 23 год 41 хв по 23 год 49 хв, встановити більш точний час не виявилося можливим, ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_8 , отримавши вільний доступ до мобільного телефону потерпілого ОСОБА_17 , в якому було встановлено SIM-карта мобільного оператору ПрАТ «Київстар» із номером НОМЕР_18 , яку потерпілий використовувала як фінансовий номер для отримання SMS-повідомлень з кодами підтвердження інтернет-банкінгу.

Надалі, ОСОБА_7 використовуючи доступ до фінансового номеру потерпілого інтернет-банкінгу АТ КБ «ПриватБанк» та отримав несанкціонований доступ до банківського рахунку потерпілого, оскільки SMS-коди підтвердження надходили на SIM-карту, що знаходилася у мобільному телефоні, яким останній користувався за вищевказаний період часу.

Отримавши доступ до фінансового номеру потерпілого в інтернет-банкінгу, ОСОБА_7 ініціював операції зі зняття готівкових коштів із банківського рахунку ОСОБА_17 через банкомат, а саме: 25.10.2025 у період часу з 23:41 по 23:49 здійснено зняття грошових коштів з банкомату, який розташований за адресою: м. Харків, Проспект Науки, буд. 64, на загальну суму 25 000 гривень.

Таким чином, ОСОБА_7 , отримавши несанкціонований доступ до інформаційної (автоматизованої) банківської системи через веб-інтерфейс інтернет-банкінгу та використавши доступ до фінансового номера потерпілого (SIM-карту), умисно, повторно здійснив втручання в роботу банківської системи і незаконне розпорядження грошовими коштами.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 361 КК України, тобто несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих) систем, вчинене повторно.

Солдат ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем, перебуваючи на посаді водія-радіотелефоніста 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону (Шквал) військової частини НОМЕР_2 , 15 лютого 2026 року близько 18:30 годині, встановити більш точний час не виявилося можливим, перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_9 , у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.

Так, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, з метою незаконного власного збагачення, попросив у ОСОБА_18 мобільний телефон товарної марки та моделі

«Samsung A35» об`єм пам`яті 8/256 Gb, з метою здійснення телефонного дзвінка, однак при цьому, ще до початку прохання, вже не мав наміру повертати вказаний мобільний телефон власнику, а мав намір лише заволодіти ним та розпорядитись на власний розсуд.

ОСОБА_18 у свою чергу, повіривши в щирість намірів ОСОБА_7 , надав останньому свій мобільний телефон товарної марки та моделі «Samsung A35» об`єм пам`яті 8/256 Gb з imei1: НОМЕР_19 .

Після чого, ОСОБА_7 , 15 лютого 2026 року, у невстановлений в ході досудового розслідування точний час, доводячи свій злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, утримуючи при собі вказане майно, розуміючи, той факт, що ОСОБА_18 не слідкує за ним, покинув місце скоєння злочину, тим самим заволодів вищевказаним мобільним телефоном товарної марки та моделі «Samsung A35» об`єм пам`яті 8/256 Gb з imei1: НОМЕР_19 , вартістю згідно з висновку експерта складає 7.838 (сім тисяч вісімсот тридцять вісім) гривень.

Надалі, ОСОБА_7 розпорядився вищевказаним майном на власний розсуд, тим самим завдав потерпілому ОСОБА_18 матеріальні збитки на загальну суму 7838 (сім тисяч вісімсот тридцять вісім) гривень

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Крім того, 18 лютого 2026 року близько 18:00 годин, встановити більш точний час не виявилося можливим, перебуваючи неподалік будинку №11, який розташований за адресою: м. Харків, вулиця Ахсарова, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.

Так, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, з метою незаконного власного збагачення, попросив у ОСОБА_19 мобільний телефон товарної марки та моделі «iPhone 14 pro» об`єм пам`яті 128 Gb, з метою здійснення телефонного дзвінка, однак при цьому, ще до початку прохання, вже не мав наміру повертати вказаний мобільний телефон власнику, а мав намір лише заволодіти ним та розпорядитись на власний розсуд.

ОСОБА_19 у свою чергу, повіривши в щирість намірів ОСОБА_7 , надав останньому свій мобільний телефон товарної марки та моделі «iPhone 14 pro» об`єм пам`яті 128 Gb з imei1: НОМЕР_20 .

Після чого, ОСОБА_7 , 18 лютого 2026 року, у невстановлений час, доводячи свій злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, утримуючи при собі вказане майно, розуміючи, той факт, що ОСОБА_19 не слідкує за ним, покинув місце скоєння злочину, тим самим заволодів вищевказаним мобільним телефоном товарної марки та моделі «iPhone 14 pro» об`єм пам`яті 128 Gb з imei1: НОМЕР_20 , вартістю згідно з висновку експерта складає 21533 (двадцять одна тисяча п`ятсот тридцять три) гривні.

Надалі, ОСОБА_7 розпорядився вищевказаним майном на власний розсуд, тим самим завдав потерпілому ОСОБА_19 матеріальні збитки на загальну суму 21.533 (двадцять одна тисяча п`ятсот тридцять три) гривні.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Крім того, 20 лютого 2026 року, встановити точний час не виявилося можливим, перебуваючи неподалік будинку №64, який розташований за адресою: м. Харків, проспект Науки, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.

Так, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, з метою незаконного власного збагачення, попросив у ОСОБА_20 мобільний телефон товарної марки та моделі

«iPhone 13 pro» об`єм пам`яті 128 Gb, з метою здійснення телефонного дзвінка, однак при цьому, ще до початку прохання, вже не мав наміру повертати вказаний мобільний телефон власнику, а мав намір лише заволодіти ним та розпорядитись на власний розсуд.

ОСОБА_20 у свою чергу, повіривши в щирість намірів ОСОБА_7 , надав останньому свій мобільний телефон товарної марки та моделі «iPhone 13 pro» об`єм пам`яті 128 Gb з imei1: НОМЕР_21 .

Після чого, ОСОБА_7 , 20 лютого 2026 року, у невстановлений точний час, доводячи свій злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, утримуючи при собі вказане майно, розуміючи, той факт, що ОСОБА_20 не слідкує за ним, покинув місце скоєння злочину, тим самим заволодів вищевказаним мобільним телефоном товарної марки та моделі «iPhone 13 pro» об`єм пам`яті 128 Gb з imei1: НОМЕР_21 , вартістю згідно з висновку експерта складає 14500 (чотирнадцять тисяч п`ятсот) гривень.

Надалі, ОСОБА_7 розпорядився вищевказаним майном на власний розсуд, тим самим завдав потерпілому ОСОБА_20 матеріальні збитки на загальну суму 14500 (чотирнадцять тисяч п`ятсот) гривень.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Крім того, 01 березня 2026 року, близько 12:00 годин, встановити більш точний час не виявилося можливим, перебуваючи неподалік вулиці, яка розташована за адресою: м. Харків, вулиця Джанкойська, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.

Так, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, з метою незаконного власного збагачення, попросив у ОСОБА_21 мобільний телефон товарної марки та моделі «ZTE Blade A36» об`єм пам`яті 4/64 Gb з метою здійснення телефонного дзвінка, однак при цьому, ще до початку прохання, вже не мав наміру повертати вказаний мобільний телефон власнику, а мав намір лише заволодіти ним та розпорядитись на власний розсуд.

ОСОБА_21 у свою чергу, повіривши в щирість намірів ОСОБА_7 , надав останньому свій мобільний телефон товарної марки та моделі «ZTE Blade A36» об`єм пам`яті 4/64 Gb з imei1: НОМЕР_22 .

Після чого, ОСОБА_7 , 01 березня 2026 року, у невстановлений точний час, доводячи свій злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, утримуючи при собі вказане майно, розуміючи, той факт, що ОСОБА_21 не слідкує за ним, покинув місце скоєння злочину, тим самим заволодів вищевказаним мобільним телефоном товарної марки та моделі «ZTE Blade A36» об`єм пам`яті 4/64 Gb з imei1: НОМЕР_22 , вартістю згідно з висновку експерта складає 3239 (три тисячі двісті тридцять дев`ять) гривень 10 (десять) копійок.

Надалі, ОСОБА_7 розпорядився вищевказаним майном на власний розсуд, тим самим завдав потерпілому ОСОБА_21 матеріальні збитки на загальну суму 3239 (три тисячі двісті тридцять дев`ять) гривень 10 (десять) копійок

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Крім того, 04 березня 2026 року, близько 19:00 годин, встановити більш точний час не виявилося можливим, перебуваючи неподалік будинку №24, який розташований за адресою: м. Харків, проспект Людвіга Свободи, у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.

Так, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, з метою незаконного власного збагачення, попросив у ОСОБА_22 мобільний телефон товарної марки та моделі «iPhone 11» об`єм пам`яті 64 Gb, з метою здійснення телефонного дзвінка, однак при цьому, ще до початку прохання, вже не мав наміру повертати вказаний мобільний телефон власнику, а мав намір лише заволодіти ним та розпорядитись на власний розсуд.

ОСОБА_22 у свою чергу, повіривши в щирість намірів ОСОБА_7 , надав останньому свій мобільний телефон товарної марки та моделі «iPhone 11» об`єм

пам`яті 64 Gb з imei1: НОМЕР_23 .

Після чого, ОСОБА_7 , 04 березня 2026 року, у невстановлений точний час, доводячи свій злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, утримуючи при собі вказане майно, розуміючи, той факт, що ОСОБА_22 не слідкує за ним, покинув місце скоєння злочину, тим самим заволодів вищевказаним мобільним телефоном товарної марки та моделі «iPhone 11» об`єм пам`яті 64 Gb з imei1: НОМЕР_23 , вартістю згідно з висновку експерта складає 4733 (чотири тисячі сімсот тридцять три) гривні 33 (тридцять три) копійки.

Надалі, ОСОБА_7 розпорядився вищевказаним майном на власний розсуд, тим самим завдав потерпілому ОСОБА_22 матеріальні збитки на загальну суму 4733 (чотири тисячі сімсот тридцять три) гривні 33 (тридцять три) копійки.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

Крім того, 10 березня 2026 року, близько 14:00 годині, встановити більш точний час не виявилося можливим, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_10 , у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою.

Так, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та особистої зацікавленості, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи спричинення майнової шкоди та бажаючи її настання, з метою незаконного власного збагачення, попросив у ОСОБА_23 мобільний телефон товарної марки та моделі «Tecno Spark 10» об`єм пам`яті 128 Gb, з метою здійснення телефонного дзвінка, однак при цьому, ще до початку прохання, вже не мав наміру повертати вказаний мобільний телефон власнику, а мав намір лише заволодіти ним та розпорядитись на власний розсуд.

ОСОБА_24 у свою чергу, повіривши в щирість намірів ОСОБА_7 , надав останньому свій мобільний телефон товарної марки та моделі Tecno Spark 10» об`єм пам`яті 128 Gb з imei1: НОМЕР_24 , imei2: НОМЕР_25 .

Після чого, ОСОБА_7 , 10 березня 2026 року, у невстановлений точний час, доводячи свій злочинний умисел, спрямований на повторне заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою, утримуючи при собі вказане майно, розуміючи, той факт, що ОСОБА_24 не слідкує за ним, покинув місце скоєння злочину, тим самим заволодів вищевказаним мобільним телефоном товарної марки та моделі Tecno Spark 10» об`єм пам`яті 128 Gb з imei1: НОМЕР_24 , imei2: НОМЕР_25 , вартістю згідно з висновку експерта складає 3927 (три тисячі дев`ятсот двадцять сім) гривень.

Надалі, ОСОБА_7 розпорядився вищевказаним майном на власний розсуд, тим самим завдав потерпілому ОСОБА_23 матеріальні збитки на загальну суму 3927 (три тисячі дев`ятсот двадцять сім) гривень.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 190 Кримінального кодексу України, тобто заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 361 КК України, визнав повністю, визнавши обставини, викладені в обвинувальному акті. Додатково вказав, що він розкаюється у вчиненому, надавав показання, просив звернути заставу на потреби ЗСУ.

Потерпілі надали до суду заяви, в яких просили розглядати справу без їх участі. Учасники справи, які були присутні в судовому засіданні, не заперечували проти розгляду справи без участі потерпілих

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_7 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорювали фактичні обставини провадження, в той час як судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним продовження дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, врахувавши визнання обвинуваченим всіх обставин, які викладені у обвинувальному акті, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_7 суд кваліфікує за ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1,2 ст. 361, КК України, а саме:

- за ч. 5 ст. 407 КК України- тобто нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовця, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

- за ч. 4 ст. 185 України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану;

- за ч. 2 ст. 190 України як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчинене повторно;

- за ч. 1 ст. 361 КК України як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж.

- за ч. 2 ст. 361 КК України як несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж, вчинене повторно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться за ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185 КК України до тяжкого злочину, за ч. 2 ст. 190, ч, 2 ст. 361 КК України до нетяжкого злочину, а за ч. 1 ст. 361 КК України до кримінального проступку. Також суд враховує особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_2 , негативно характеризується за місцем проходження військової служби, неодружений, раніше неодноразово судимий та звільнений умовно-достроково з метою проходження військової служби, не перебуває на обліку у лікарів нарколога чи психіатра, вину визнав.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненні кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання згідно зі ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину.

На підставі викладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідки, особу обвинуваченого, який офіційного доходу немає та не працює, відсутність обставин, що обтяжують покарання та наявність обставини, що пом`якшує покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 наступні покарання:- за ч. 5 ст. 407 К України у виді позбавленні волі;- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі;- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі;- за ч. 1 ст. 361 КК України у виді штрафу; - за ч. 2 ст. 361 КК України у виді обмеження волі.

Остаточне покарання обвинуваченому за вищевказаними правопорушеннями має бути визначено за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, оскільки має місце сукупність кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим із остаточним призначенням покарання у виді позбавлення волі.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та буде достатнім для досягнення відповідно до ст. 50 КК України мети покарання.

Крім того, суд враховує, що вироком Салтівського районного суду м. Харкова від 22.06.2026 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, 1,3 ст. 357, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361 КК України та призначено йому на підставі ч. 1 ст. 70, ч.1 ст. 72 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покарання у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі. Відповідно до ч. 1 ст. 71, ч. 3 ст. 81-1 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного за вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.03.2024 року до покарання призначеного за цим вироком призначене остаточне покарання у виді 6 (шести) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Також суд враховує, що вироком Індустріального районного суду м. Харкова від 02.07.2026 ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361 КК України та призначено йому на підставі ч.1 ст. 70 КК України покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та за вироком Новобаварського районного суду м. Харкова від 18.06.2026, призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та 6 (шість) місяців.

Вказані вироки не набрали законної сили станом на час розгляду цієї справи в Шевченківському районному суді м. Харкова.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

При сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань (ч. 1 ст. 70 КК України).

Оскільки в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1,2 ст. 361 КК України до постановлення вироку Індустріального районного суду м. Харкова від 02.07.2026 та вироку Салтівського районного суду м. Харкова від 22.06.2026, то суд, враховуючи кількість епізодів кримінальних правопорушень, вважає за необхідне остаточне покарання обвинуваченому призначити на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком і попереднім вироком.

При цьому суд враховує, що законодавець чітко визначив момент у часі щодо необхідності застосування правил, передбачених приписами ч. 4 ст. 70 КК - постановлення обвинувального вироку, а не набрання ним законної сили. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 лютого 2025 року у справі № 759/22685/23.

Початок строку відбуття покарання обвинуваченим слід обчислювати з дня набуття вироком законної сили, оскільки згідно з ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 перебував під запобіжним заходом у виді застави на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2026 року, та був звільнений з-під варти у зв`язку із внесенням застави.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень.

Відповідно до ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Згідно з п.7 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2012 №15 (в актуальній редакції), кошти, внесені як застава, підлягають поверненню повністю або частково у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України. Застава повертається особі або заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ними банківський рахунок, а у разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового зв`язку (п. 8 Порядку).

Разом з тим, Національний банк України 24.02.2022 ухвалив рішення відкрити спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України.

Прокурор просив перерахувати заставу, а саме грошові кошти у сумі 60560,00 грн на спеціальний рахунок НБУ для Збройних Сил України зважаючи на ситуацію в Державі, проти чого обвинувачений та його захисник не заперечували.

В умовах воєнного стану, збройної агресії та проведення бойових дій на території України, необхідності забезпечення наповнення державного бюджету України перерахування застави у розмірі 60560,00 грн. на потреби ЗСУ, що забезпечить досягнення завдань Кримінального Кодексу України, які полягають у забезпеченні прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, у зв`язку з чим дане клопотання підлягає задоволенню.

Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлені.

Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_7 згідно ст. 124 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 190 та ч. 1 ст. 361, ч. 2 ст. 361 КК України, і призначити йому наступні покарання:

- за ч. 5 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (пять) років;

- за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років;

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

- за ч. 1 ст. 361 КК України у виді штрафу у розмірі 1 (однієї) тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян що складає 17000 (сімнадцять тисяч) 00 грн.

- за ч. 2 ст. 361 КК України у виді 2 років позбавлення волі.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_7 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупності злочинів, шляхом часткового складання покарань за даним вироком та за вироком Індустріального районного суду м. Харкова від 02.07.2026, Салтівського районного суду м. Харкова від 22.06.2026, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років та 3 (три) місяці.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 обчислювати з дня набрання цим вироком законної сили.

Запобіжний заход у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 до набрання вироком чинності вважати продовженим і залишити без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з 25.03.2026.

На підставі ч.5 ст. 72 КК України, ОСОБА_7 , у строк покарання за цим вироком зарахувати:

- строк попереднього ув`язнення з 29.10.2025 по 03.11.2025 із розрахунку 1 ( один) день попереднього ув`язнення за 1 ( один) день позбавлення волі;

- строк попереднього ув`язнення із 25.03.2026 року по набрання вироком законної сили із розрахунку 1 ( один) день попереднього ув`язнення за 1 ( один) день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави:

- 4580,10 гривень відповідно до акту № 5448 від 17.04.2026 здачі-приймання висновку експерта ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса»;

- 5496, 10 гривень відповідно до акту № 5449 від 14.04.2026 здачі-приймання висновку експерта ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса»;

- 3664,08 гривень відповідно до акту № 5464 від 16.04.2026 здачі-приймання висновку експерта ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса»;

- 3664,08 гривень відповідно до акту № 5450 від 14.04.2026 здачі-приймання висновку експерта ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса»;

- 400,00 гривень за проведення судової- товарознавчої експертизи № 645/26 від 15.04.2026;

- 1832,04 грн. відповідно до акту № 5467 від 16.04.2026 здачі-приймання висновку експерта ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса»;

- 4240,80 грн. відповідно до акту № 17094 від 19.11.2025 здачі-приймання висновку експерта ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса»;

- 2544,48 грн відповідно до акту №17093 від 14.11.2025 здачі-приймання висновку експерта ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса»;

- 2544,48 грн відповідно до акту № 17092 від 14.11.2025 здачі-приймання висновку експерта ННЦ «ІСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса».

Речові докази у справі: акт службового розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли факту неприбуття з лікування до військової частини військовослужбовцем за контрактом водія- радіотелефоніста 1 штурмового спеціалізованого відділення 1 штурмового спеціалізованого взводу 3 штурмової спеціалізованої роти штурмовогоспеціалізованого батальйону «ШКВАЛ» військової частинир НОМЕР_2 - залишити в матеріалах справи.

Звернути в дохід держави заставу у розмірі 60560 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят) гривень, внесених за обвинуваченого ОСОБА_7 , ОСОБА_25 , на розрахунковий рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Харківській області, на підставі ухвали Шевченківського районного суду м.Харкова від 29.10.2025 року (справа № 638/21362/25, провадження № 1-кс/638/2708/25), перерахувавши на спеціальний рахунок для збору коштів на підтримку Збройних Сил України (для зарахування коштів у національній валюті) з наступними реквізитами: Банк: Національний банк України, МФО 300001, Рахунок № UA843000010000000047330992708, код ЄДРПОУ 00032106, Отримувач: Національний банк України, Призначення платежу: на підтримку Збройних сил України.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Харкова.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя ОСОБА_1