Ухвала суду № 138006123, 07.07.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1192/26

Провадження № 6/347/111/26

У Х В А Л А

Іменем України

07.07.2026 року Косівський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Драч Д.С.,

за участі секретаря Атаманюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів клопотання ОСОБА_1 пророзстрочку виконання рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18.06.2026,

ВСТАНОВИВ:

30.06.2026 рокузаявник ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням пророзстрочку виконання рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18.06.2026 у справі № 347/1192/26, мотивуючи свої вимоги тим, що 18.06.2026 року Косівський районний суд Івано-Франківської області розглянув справу №347/1192/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ознайомившись із рішенням суду, заявник просить розглянути клопотання про розстрочку виконання рішення.

Заявник вказує, що не має змоги виконати рішення суду одразу в повному обсязі, щоб це не ускладнило його майновий стан. Виконання рішення одразу і в повному обсязі поставить його у дуже скрутне матеріальне становище, що завдасть йому шкоду, оскільки він не зможе забезпечити себе усім необхідним, у тому числі достатній і гідний рівень життя, що суперечитиме положенням Конституції України та висновкам Конституційного суду України.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, причини їх неявки не відомі.

Неявка сторін не перешкоджає вирішенню питання про розстрочення виконання рішення суду.

За вказаних обставин фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює, що відповідає ч.2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить на наступних висновків:

Судом встановлено, що відповідно до рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18.06.2026 року у справі №347/1192/26 (провадження №2/347/939/26) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задоволено частковота стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1502-5106 від 25.01.2025 в сумі 16682 (шістнадцять тисяч шістсот вісімдесят дві) гривні 40 копійок, а також судові витрати: судовий збір в сумі 2364 (дві тисячі триста шістдесят чотири) гривні 21 копійка.

Вказане рішення не набрало законної сили.

Виконання зазначеного рішення суду заявник просить розстрочити, посилаючись на те, що сума боргу для нього є непосильною, оскільки його дохід є недостатнім для виконання рішення суду одразу в повному обсязі, що підтверджується долученими довідками форми ОК-7 та ОК-5, за змістом яких відповідач доходу у 2026 році не отримував (а.с.73-77).

Заявник стверджує, що у нього склалися обставини, пов`язані із складним матеріальним становищем, які істотно ускладнюють виконання рішення суду.

В той же час, заявник не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, що істотно ускладнюють виконання ним рішення суду.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем.

Боржником не наведено у заяві та не доведено обставин можливого виникнення негативних наслідків для нього при виконанні рішення у встановлений законом.

Безпідставне розстрочення виконання судового рішення створить додаткові перешкоди для реального виконання судового рішення та порушить принцип обов`язковості судового рішення, передбачений статтею 18 ЦПК України.

Викладені заявником обставини не підтверджують існування виняткових або ж вагомих підстав для розстрочення виконання рішення суду. Посилання боржника на складний матеріальний стан, не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Розстрочка - спосіб виконання зобов`язання, при якому виконання проводиться не одночасно і в повному обсязі, а частинами і в строки, встановлені наперед.

Згідно з правовими висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі № 796/43/2018, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Згідно положень ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Право сторони звернутися із заявою про розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Підставою для застосування статей 435 ЦПК України і 33 Закону України «Про виконавче провадження» є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Як вказано Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 червня 2021 року, справа № 9901/598/19 (провадження № 11-440заі20), обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

У відповідності до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26 грудня 2003 року, який було враховано Верховним Судом в постанові від 12 листопада 2018 року в справі № 2-101/99 (провадження № 61-44406 ск 18), при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що, відповідно до статті 373 ЦПК та статті 121 ГПК їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці в сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.

Також під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

У рішенні від 17 травня 2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Відповідно до змісту рішення від 20 липня 2004 року Європейського суду з прав людини «Шмалько проти України» право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що право на доступ до суду включає право на своєчасне виконання рішення (рішення у справі «Трихліб проти України», заява №58312/00, пп.25-32, від 20 вересня 2005 року, у справі «Іммобіліаре Саффі проти Італії», заява №22774/93, ЄСПЛ 1999-V, п.66).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру...», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.

Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом`якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Зважаючи на баланс інтересів сторін, враховуючи загальний розмір стягнення 19046,61 грн - суд дійшов висновку про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18.06.2026 року у справі №347/1192/26 (провадження №2/347/939/26) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Керуючись ст. 267, 435 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання ОСОБА_1 пророзстрочку виконання рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 18.06.2026 у справі №347/1192/26

залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Д.С. Драч