Ухвала суду № 138006042, 07.07.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12843/26

Провадження № 1-кс/344/5038/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12026090000000197, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_5 , будучи зареєстрованою користувачем соціальної мережі «Facebook» під нік-неймом « ОСОБА_6 », перебуваючи в м. Тетіїв, Білоцерківського району, Київської області, дізнавшись про те, що вона знаходиться в стані вагітності, вирішила не залишати в себе народжену нею дитину після пологів, а продати її.

У подальшому, у невстановлений час, проте не пізніше 14.03.2026, ОСОБА_5 , не маючи бажання та намірів виховувати, піклуватись та забезпечувати належні соціальні, побутові умови проживання для своєї новонародженої дитини, усвідомлюючи та достовірно розуміючи протиправність своїх дій, передбачаючи настання негативних суспільно-небезпечних наслідків у вигляді незаконної передачі людини, а саме: використання матір`ю підневільного стану своєї новонародженої дитини та влади над нею, неконтрольованого перебування дитини у розпорядженні сторонніх осіб, мета яких на заволодіння дитиною для ОСОБА_5 суттєвого значення не мала, одночасного із тим, порушення першочергового права дитини на зростання та виховання в рідній сім`ї, природних та невідчужуваних конституційних прав і свобод людини в частині вільності та рівності у своїй гідності і правах, та бажаючи їх настання, маючи умисел, направлений на передачу без укладання передбачених законодавством України угод щодо усиновлення, піклування своєї малолітньої дитини, Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми 2005 року та реалізуючи його, з метою протиправного збагачення вирішила продати свою дитину одразу після народження стороннім особам за грошову винагороду.

З цією метою, 14.03.2026 ОСОБА_5 в соціальній мережі «Facebook» у спільноті «Сурогатне материнство/Суррогатное материнство База сурмам» в коментарях під дописами в завуальованій формі зазначила про намір продати свою ще не народжену дитину.

В ході листування у соціальних мережах ОСОБА_5 познайомилась із ОСОБА_7 , яка висловила намір придбати народжену ОСОБА_5 дитину та реалізуючи свій злочинний умисел щодо передачі своєї дитини, переслідуючи корисливі мотиви, з метою отримання грошових коштів, повідомила про готовність передати одразу після народження свою дитину за грошову винагороду у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) доларів США.

На виконання свого злочинного умислу, спрямованого на торгівлю малолітньою дитиною, 06.04.2026 о 11:15:09 год, ОСОБА_5 від ОСОБА_7 отримала на банківську карту № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень з метою придбання квитків на автобус з метою приїзду до м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області.

Надалі, 07.04.2026 ОСОБА_5 прибула до м. Івано-Франківська, де по вул. Коновальця зустрілася з ОСОБА_7 . Вказані особи спільно направилися до Комунального некомерційного підприємства «Лисецька лікарня Лисецької селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області», яке знаходиться по вул. Радчанська, 10, в селищі Лисець Лисецької територіальної громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області, з метою проведення медичного обстеження ОСОБА_5 .

В свою чергу, в ході вказаної зустрічі ОСОБА_5 підтвердила свій намір не залишати в себе дитину після пологів та продати її за 20000 (двадцять тисяч) доларів США.

Після проведення медичного обстеження, ОСОБА_5 отримала від ОСОБА_7 завдаток у сумі 10000 (десять тисяч) гривень за виконання домовленостей щодо оплатної передачі дитини, про що написала відповідну розписку.

В період з травня по червень 2026 року включно ОСОБА_7 , на виконання висловлених ОСОБА_5 умов, оплачувала оренду квартири для окремого проживання останньої, купувала ОСОБА_5 продукти харчування, речі домашнього вжитку, ліки, здійснювала оплату витрат, пов`язаних із передпологовим обстеженням останньої в закладах охорони здоров`я, а також передавала ОСОБА_5 готівкові кошти для побутових витрат.

В подальшому, 25.06.2026 ОСОБА_5 була госпіталізована в Комунальне некомерційне підприємство «Івано-Франківський обласний перинатальний центр обласної ради» (надалі - Перинатальний центр), що по вул. Чорновола, 49 у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області. У вказану закладі 02.07.2026 ОСОБА_5 народила хлопчика вагою 4300 гр, зростом 58 см, про що сповістила ОСОБА_7 та в черговий раз підтвердила намір здійснити оплатну передачу народженої нею дитини.

Надалі, 06.07.2026, ОСОБА_5 , з метою приховування своєї злочинної діяльності, перебуваючи в палаті Перинатального центру, що по вул. Чорновола, 49 у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області уклала з ОСОБА_7 договір щодо надання послуг сурогатного материнства.

Продовжуючи реалізацію свого умислу, спрямованого на вчинення торгівлі людиною, ОСОБА_5 06.07.2026 близько 17:10 год, перебуваючи у палаті Перинатального центру, доводячи до кінця свій злочинний умисел на продаж дитини, діючи умисно, з корисливих мотивів, являючись матір`ю новонародженого сина, нехтуючи положенням ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», яка регламентує обов`язки батьків з питань виховання, що спрямовані на розвиток особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, порушуючи вказані принципи та недотримуючись положень ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, усвідомлюючи та бажаючи настання негативних наслідків для власної малолітньої дитини, пов`язаних із неконтрольованим її перебуванням у розпорядженні невідомої особи, дотримуючись попередніх домовленостей із ОСОБА_7 , передала в розпорядження ОСОБА_7 свою новонароджену дитину, отримавши в свою чергу за такі дії обумовлену суму грошових коштів у розмірі 20000 (двадцять тисяч) доларів США.

У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка, зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 , українка, громадянка України, не працевлаштована, з повною загальною середньою освітою, одружена, на утриманні має четверо малолітніх дітей, депутатом не обиралася, адвокатом не являється, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , раніше не судима.

06 липня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України та цього ж дня їй повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні нею кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме відомостями які містяться в протоколах допиту свідків, протоколах про результати контролю за вчиненням злочину, протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також іншими доказами в їх сукупності, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до ст. 12 КК України, злочин передбачений ч. 3 ст. 149 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких, відповідно до ч. 3 ст. 149 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

З огляду на вищевказане положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, враховуючи обґрунтованість підозри у даному кримінальному провадженні, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених у п. п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість підозрюваної переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Можливість підозрюваної ОСОБА_5 переховуватись від органів досудового розслідування чи суду зумовлюється тим, що вона підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за які передбачено максимальна покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років, та усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинений злочин, може намагатись уникнути покарання.

Можливість підозрюваної перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обумовлена тим, що остання може не з`являтися на виклики, посилаючись на нібито форс мажорні чи поважні обставини, пов`язані із відсутністю квитків для проїзду до м. Івано-Франківська або грошових коштів на них, оскільки у випадку не застосування до підозрюваної забіжного заходу у вигляді тримання під вартою, остання відправиться до місця свого постійного проживання в м. Тетіїв, Білоцерківського району, Київської області.

Можливість підозрюваної ОСОБА_5 вчинити інше кримінальне правопорушення підтверджується тим, що остання не працевлаштована та джерело її доходів невідоме. Більше того, про вказаний ризик свідчить і той факт, що в підозрюваної на утриманні перебувають ще четверо малолітніх дітей, що не виключає можливості вчинення підозрюваною повторного аналогічного злочину.

Враховуючи вищевикладене, а також вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною ОСОБА_5 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого вона підозрюється, відсутність у підозрюваної офіційного працевлаштування, джерел доходу, ризиків продовження протиправної поведінки, та те, що ОСОБА_5 усвідомлюючи тяжкість покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, орган досудового розслідування приходить до висновку про необхідність обрання підозрюваній ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки уникнути вищевказаних ризиків шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливо, так як вони не зможуть запобігти вищевказаним ризикам.

Беручи до уваги вищевикладене, вважаю, що застосування менш суворих запобіжних заходів не може запобігти наведеним вище ризикам, а тому просить клопотання задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, посилаючись на викладені в ньому обставини, просив клопотання задовольнити.

В судовому засіданні захисник підозрюваної посилаючись на недоведеність ризиків, просив врахувати характеризуючі дані підозрюваної та застосувати щодо неї запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Підозрювана в судовому засіданні підтримала думку захисника.

Заслухавши прокурора, підозрювану та її захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.

Згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

З матеріалів клопотання вбачається, що 06 липня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України.

06 липня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України.

Відповідно до ст. 12 КК України, злочин передбачений ч. 3 ст. 149 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких, відповідно до ч. 3 ст. 149 КК України, передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Так, відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

В той же час наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 до вчинення зазначеного злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: відомостями які містяться в протоколах допиту свідків, протоколах про результати контролю за вчиненням злочину, протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також іншими доказами в їх сукупності, які містяться в матеріалах кримінального провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.

Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Враховуючи те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 149 КК України.

Крім цього, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вчинити дії, передбачені п.п.1,4 ч.1 ст. 177 КПК України.

Однак, прокурором жодним чином не доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана може вчинити дії, передбачені п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3,5,6,7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м`яких запобіжних заходів та обґрунтування обов`язків.

Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч.1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_5 зазначених вище злочинів, характеризуючі особу підозрюваної дані, її вік, стан здоров`я, одружена, має на утриманні четверо малолітніх дітей, раніше не судима.

В той же час обставини, які зазначені підозрюваною та її захисником, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні даного клопотання та застосування більш м"якого запобіжного заходу, оскільки такі не виключають обґрунтованості підозри та наявність встановлених в судовому засіданні ризиків.

При вирішенні клопотання, слідчим суддею враховується тяжкість та обставини злочину, який інкримінуються підозрюваній та міра покарання, яка їй загрожує у разі доведення вини, і саме наведені вище обставини у їх сукупності, а також дані про особу підозрюваної підтверджують існування доведених ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.

У рішенні "Марченко проти України" Європейського суду суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

При визначенні розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, суд враховує майновий стан підозрюваного, практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, а також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 за інкримінований злочин.

Отже, враховуючи вищенаведене, вважаю, що в судовому засіданні поза розумним сумнівом доведено відсутність можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього передбачених у ст. 194 КПК України обов`язків.

На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання задовольнити.

Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 02 вересня 2026 року включно.

Тримання під вартою підозрюваної ОСОБА_5 , здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Визначити заставу 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 499200 ( чотириста дев`яносто дев`ять тисяч двісті) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26289647, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA158201720355259002000002265).

У разі внесення застави покласти на підозрювану на строк до 02 вересня 2026 року включно обов`язки:

1) не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

2) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваній, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського Апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1