Ухвала суду № 138005400, 19.06.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8929/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника адвоката - ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання старшого слідчої групи у кримінальному провадженні №12026070000000236 старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене процесуальним керівником у кримінальному провадженні заступником начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №12026070000000236 відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Куштановиця Мукачівського району Закарпатської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, який має на утриманні одну неповнолітню дитину, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України

про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою

В С Т А Н О В И В:

Слідчий за погодженням з прокурором, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з вказаним клопотанням, у якому зазначає, що слідчими СУ ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026070000000236 від 18.06.2026 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням точний час, але не пізніше 06 годин 25 хвилин 18.06.2026, ніде непрацюючий мешканець Мукачівського району Закарпатської області ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах, умисно, незаконно, без передбаченого законом дозволу придбав та переніс за місцем свого проживання, а саме до будинку АДРЕСА_1 вогнепальну зброю рушницю (карабін) марки «ВЕПР» калібру 7,62 мм, 1995 року випуску, серії НОМЕР_1 , 15 патронів калібру 7,62 мм. Після цього, ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, всупереч ст. 68 Конституції України та законодавству України, зокрема п. п. 1, 2 Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12.10.1992, п. п. 12.1, 12.2, 12.13 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу, спорядженими гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 622 від 21.08.1998, умисно зберігав без передбаченого законом дозволу зазначені вище предмети, за місцем свого проживання, а саме в будинку АДРЕСА_1 до моменту їх виявлення і вилучення працівниками поліції, що мало місце о 06 годин 25 хвилин 18.06.2026 року.

18.06.2026 відповідно до ст. ст. 276-278 КПК України повідомлено про підозру ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу.

Наявність обґрунтованої підозри, повідомленої стороною обвинувачення

ОСОБА_5 підтверджується зібраними доказами у їх сукупності, а саме: матеріалами проведених обшуків, актами вибухотехнічного обстеження, іншими матеріалами кримінального провадження.

Обгрунтовуючи заявлене клопотання слідчий зазначає, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки злочин який інкримінують ОСОБА_7 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вищевказана обставина, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами Європейського союзу, а саме: Румунією, Угорщиною, Словацькою Республікою та Республікою Польща дають підстави вважати, що ОСОБА_7 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватися від органу досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, як і в межах пункту пропуску через державний кордон України так і поза межами таких, а також переховуватись на території України. Як встановлено, підозрюваний ОСОБА_5 проживає в с. Куштановиця, Мукачівського району, Закарпатської області, що розташоване неподалік державного кордону України.

Вказані обставини у своїй сукупності дають реальні підстави органу досудового розслідування вважати, що останній, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого кримінальних правопорушень, з метою перешкоджання досудовому розслідуванню, затягування строків слідства та уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду за межами території України протягом тривалого часу та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, що негативно вплине на хід досудового розслідування та судовий розгляд даного кримінального провадження.

Також наявний ризик впливу того, що знаходячись на волі, ОСОБА_5 , може незаконно впливати на свідків, експерта у кримінальному провадженні, який обґрунтовується тим, що що у вказаному кримінальному провадженні є необхідність у проведенні ряду судових експертиз; у допиті осіб в якості свідків із обставин, що мають значення для кримінального провадження, які відомі підозрюваному, як під час досудового розслідування так і у ході судового розгляду кримінального провадження, у тому числі тих, які ще не допитані з об`єктивних причин, та будуть допитані у ході подальшого досудового розслідування. Оцінюючи можливість впливу на свідків, слід виходити із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.

Окрім того, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто перешкодити явці свідків чи заявника до органу досудового розслідування та в суд, для проведення слідчих дій та дачі показів.

Слідчий зазначає, що у органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що будь-який інший запобіжний захід, не пов`язаний із позбавленням волі, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_5 .

А тому, на підставі вищенаведеного слідчий просить клопотання задовольнити та застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Куштановиця, Мукачівського району, Закарпатської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, тимчасово не працюючого, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строків досудового розслідування, але не більше ніж на 60 діб.

В судовому засіданні встановлено, що клопотання про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, разом з матеріалами клопотання, вручено підозрюваному та його захиснику вчасно.

У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, просив таке задовольнити, враховуючи те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке відноситься до категорії тяжкого злочину і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, та наявні достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності буде переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може незаконно впливати на свідків та експертів у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто перешкодити явці свідків чи заявника до органу досудового розслідування та в суд для проведення слідчих дій та дачі показів.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив проти клопотання, зазначивши, що зазначені слідчим ризики жодним чином не доведені і ґрунтуються на припущеннях. ОСОБА_5 не має наміру вчинити жодної, із зазначених слідчим у клопотанні, дій, співпрацює зі слідством, з"являвся на всі виклики слідчого. Просив слідчого суддю врахувати, що ОСОБА_5 позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Просив відмовити у задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрати відносно нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника. Зазначив, що не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків чи експертів у даному кримінальному провадженні чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зазначив, що співпрацює зі слідством, з"являвся на всі виклики слідчого, і надалі буде з"являтися. Просив відмовити у обранні відносно нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрати запобіжний захід у виді домашнього арешту. Додав, що зброю він знайшов 2-3 тижні тому, та чекав коли буде місячник добровільної здачі зброї, щоб її здати, одразу не заніс у поліцію , бо боявся, що затримають працівники ТЦК.

Вивчивши клопотання та надані сторонами кримінального провадження матеріали, вислухавши думку учасників судового провадження, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Крім того, згідно ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м"яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків передбачених ч.5 ст. 176 КПК України.

У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року № 14-рп/2003 тяжкість злочину законом не визначається як підстава для застосування будь-якого виду запобіжного заходу, а тільки враховується поряд з іншими обставинами, передбаченими відповідними статтями КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Обґрунтованість підозри містить у собі два аспекти. Перший стосується питання права: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Другий питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення.

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції».

За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

Зокрема, згідно з позицією Європейського суду з прав людини, відображеною у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Сукупність фактичних даних, які містяться в наданих слідчому судді матеріалах кримінального провадження, дає підстави вважати повідомлену ОСОБА_5 підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні вже під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

Такий висновок цілком узгоджується і з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, відповідно до правової позиції ЄСПЛ у справі «Мюррей проти Сполучного Королівства» (п.55 рішення) факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу.

Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.

Що стосується ризиків, то такими у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови достатньої їх ймовірності.

Слідчий суддя враховує, що ОСОБА_5 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 263 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років. Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Разом із тим, щодо інших ризиків передбачених ст. 177 КПК України про наявність яких зазначає слідчий в клопотанні, а прокурор в судовому засіданні, а саме: того, що знаходячись на волі ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків та експертів у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя вважає, що існування таких ризиків матеріалами клопотання та прокурором в судовому засіданні не доведено.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України також враховує, що ОСОБА_5 раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, 2015 року народження, виключно позитивно характеризується за місце проживання.

При розгляді питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя бере до уваги вимоги національного законодавства та практики Європейського суду з прав людини, зокрема приписи, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», (п. 80) відповідно до якого при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов"язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів», а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (п. 29) відповідно до якого Європейський суд прийшов до висновку, що тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обгрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м"якого запобіжного заходу.

Згідно п. 62 рішення «Боротюк проти України» ЄСПЛ в частині правозастосування ст. 5 Конвенції зазначив: «При цьому існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів. До аналогічних висновків ЄСПЛ прийшов у рішеннях «Смірнова проти Росії», «Вренчев проти Сербії».

Враховуючи вищенаведене, слідчий суддя доходить висновку, що сама підозра ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину за відсутності фактичних даних, які б свідчили про те, що інші більш м"які запобіжні заходи можуть не забезпечити його належної поведінки та виконання ним процесуальних обов"язків, передбачених КПК України, не є підставою для обрання відносно нього найбільш суворої міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

За таких обставин, враховуючи, що прокурором доведено обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 КПК України, але не доведено обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя доходить переконання, що в задоволенні клопотання про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити та вважає за потрібне застосувати відносно ОСОБА_5 більш м"який запобіжний захід, а саме у виді домашнього арешту, який на думку слідчого судді забезпечить дотримання підозрюваним ОСОБА_5 процесуальних обов`язків під час досудового розслідування та подальшого судового розгляду кримінального провадження, та може забезпечити запобігання можливим ризикам, які передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, на які посилався слідчий в заявленому клопотанні.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 196, 197, 309, 392, 395 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого слідчої групи у кримінальному провадженні №12026070000000236 старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_6 , погоджене процесуальним керівником у кримінальному провадженні заступником начальника відділу Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про обрання відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовити.

Застосувати щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Куштановиця Мукачівського району Закарпатської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, який має на утриманні одну неповнолітню дитину, тимчасово не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.263 КК України - запобіжний захід у виді домашнього арешту, та заборонити залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду цілодобово.

Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.

Строк дії ухвали про тримання під домашнім арештом по 15 серпня 2026 року включно.

Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу поліції за місцем проживання підозрюваного ОСОБА_5 .

Контроль за виконанням обраного запобіжного заходу доручити начальнику Мукачівське РУП ГУНП в Закарпатській області.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1