Рішення № 138005353, 06.07.2026, Свалявський районний суд Закарпатської області

СВАЛЯВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 306/401/26

Провадження № 2/306/612/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Свалява

Свалявський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого-судді Уліганинця П.І.

за участю секретаря судового засідання Сова-Фафула А.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Свалява цивільну справу за позовною заявою представника товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" - Усенко Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В:

Представник ТОВ «ФК "Кредит-Капітал» звернувся до суду з названим позовом, посилаючись на те, що 26.02.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» укладено кредитний договір №7075727 за яким відповідач отримав 4500 грн. В обгрунтування доводів зазначає, що відповідач відповідно до графіку платежів повернення кредиту, відсотків та комісій не здійснив, хоча ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання виконало в повному обсязі, надавши кредитні кошти, факт укладення договору відповідачем підтверджено Анкетою-заявою та електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Зазначає, що 25.06.2024 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №107-МЛ, за яким новому кредитору передано право вимоги за кредитним договором № 17075727 та матеріали кредитної справи. Вказує, що відповідно до витягу з реєстру боржників заборгованість відповідача становить 15997,50 грн., яку представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 та понесені ТОВ «ФК"Кредит-Капітал» судові витрати у розмірі 10662,40 грн. які складаються з 8000 грн. - витрати на професійну правничу допомогу та 2662,40 грн. - судового збору за подання позову до суду.

Ухвалою суду від 03.03.2026 року суд за клопотанням представника позивача витребував у "Монобанк", емітент АТ "Універсал Банк". інформацію про надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_1 коштів в розмірі 4500 грн. в період з 26.02.2024 року по 04.03.2024 року.

В судове засідання сторони не з`явилися.

Представник позивача у поданому позові просив розгляд справи проводити у його відсутності (а.с. 7).

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих суд причин, хоча був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Розміщено оголошення на веб-сайті Свалявського районного суду Закарпатської області про виклик відповідача ОСОБА_1 у судове засідання (з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи, а.с.87, а.с.89).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, ст. 55 Конституції України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; ч.3 ст. 12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; ч.2 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Належними та допустимими доказами встановлено, що згідно договору про споживчий кредит №7075727 від 26.02.2024 року, паспорту споживчого кредиту та Анкети-заяви на кредит №7075727 від 26.02.2024 року, ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Мілоан» грошові кошти у розмірі 4500 грн., шляхом переказу коштів на належний позивачу картковий рахунок № НОМЕР_1 , строком на 105 днів, з 26.02.2024 року до 12.03.2024 року, пільговий період складає 15 днів, поточний період складає 90 днів, остаточна дата погашення заборгованості 10.06.2024 року. Даний договір підписаний ОСОБА_1 із застосуванням електронного підпису, одноразовим ідетифікатором 62515831 (а.с. 14-).

Відповідно до повідомлення АТ "УНІВЕРСАЛБАНК" від 21.04.2026 року (вх.№3178) на ім`я ОСОБА_1 банк емітував банківську карту № НОМЕР_2 на яку за період з 26.02.2024 року по 04.03.2024 року було зарахування коштів на суму 4500 грн. (а.с.82, а.с.84)

Судом встановлено, що право вимоги за вказаним договором, 25.06.2024 року, перейшло до ТОВ «ФК "КРЕДИТ КАПТАЛ" (а.с.36-45).

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України - кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); ст. 514 ЦК України - до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом; ч.1 ст.516 ЦК України передбачено - заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ТОВ "ФК "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №7075727 від 26.02.2024 року.

Позивачем, на адресу відповідача, 04.02.2026 року було скеровано претензію з вимогою виконання останнім зобов`язання за кредитним договором (а.с.58).

Предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за договором, укладеним в електронній формі. Порядок укладення договорів в електронній формі регламентується ЗУ «Про споживче кредитування» та ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були в ньому закріплені; ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»); ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним; п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Отримані за кредитним договором кошти у відповідності до ст. 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути банку та сплатити відсотки; ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається; ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; ст. 610, 615 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання; ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів; ст. 625, 629 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд при розгляді справи встановив, що позивач, як сторона договору, яка виконала свої зобов`язання за договором, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, а саме повернення кредитних коштів та погашення виниклої заборгованості.

Із доданого до позову розрахунку суд встановив, що загальний борг ОСОБА_1 (відповідача) за договором № 7075727 від 26.02.2024 року складає 15997,50 грн., а саме: 4500 грн прострочена заборгованість за кредитом, 10732,50 грн. прострочена заборгованість за сумою відсотків, 765 грн. прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту (а.с.35).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України - завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави; ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; докази на їх підтвердження; ч.1 ст. 95 ЦПК України - письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору; ст. 89 ЦПК України - суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №17075727 від 26.02.2024 року є обгрунтованими та доведеними, знайшли своє підтвердження при розгляді справи, поскільки фактично отримані та використані грошові кошти в добровільному порядку відповідачем не повернуті, зобов`язання за вказаним договором належним чином відповідач не виконав вчасно та у повному обсязі.

В стягненні 765 грн. простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб; ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Тобто, положеннями Закону України «Про споживче кредитування» чітко визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом віднесені комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 13.07.2022 року у справі №363/1834/17 виснувала, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З вищенаведеної постанови Великої Палати вбачається, що банк (в даному випадку фінансова установа) не вправі встановлювати комісію за дії, які вчиняються з метою встановлення правовідносин, а саме укладення кредитного договору. Оскільки, комісія за надання кредиту/позики пов`язана з встановленням правовідносин у сфері споживчого кредитування, то комісії за надання кредиту не підлягають стягненню.

З огляду на вищенаведене, враховуючи встановлені та перевірені у судовому засіданні докази, обставини справи, аналізуючи надані позивачем докази на обґрунтування позовних вимог, суд доходить висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

В частині вимоги позивача про стягнення судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 265 ЦПК України - у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат. Відповідно до п.6 ст. 264 ЦПК України - під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат; ч. 1 ст. 133 ЦПК України - судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При вирішенні питання щодо розподілу судового збору, суд ураховує, що відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову, судові витрати покладаються на відповідача.

Судовий збір сплачено та зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України відповідно до платіжної інструкції № 11859 від 18.02.2026 року у розмірі 2662,40 грн. (у відповідності до ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" - при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору).

Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України - у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати, понесені ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" у розмірі 2535,08 грн.

Згідно п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За частинами 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У позовній заяві наведений попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести, у зв`язку з розглядом справи. До таких, окрім судового збору входять витрати на правничу професійну допомогу на загальну суму 8000 грн.

На підтвердження понесених витрат представником позивача надано: договір №0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 року, укладений між ТОВ "ФК "КРЕДИТ-Капітал" та адвокатом адвокатським об`єднанням "Апологет" в особі адвоката Усенко Михайла Ігоровича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2093 від 29.09.2012 року, акт №Д/17034 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 12.02.2026 року, детальний опис наданих послуг до акт №Д/17034 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) за договором №0107 про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 року з переліком наданих послуг.

Велика Палата Верховного Суду у рішенні 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц, зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

За роз`ясненнями викладеними у постанові КЦС ВС від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19 та від 28.04.2021 року у справі № 910/12591/18 при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами третьою п`ятою, дев`ятою статті 141 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні здійснених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Рішеннями ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 та у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 року стверджено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим і відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення витрат на грошову допомогу у даній справі є розумність заявлених витрат. Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат. Стягнення заявленої суми має співвідноситися із виконаною роботою щодо представництва інтересів у суді та досягнення обумовленого між сторонами успішного результату.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога ТОВ "ФК"Кредит-Капітал" щодо покладення витрат на професійну (правничу) допомогу на відповідача, в частині стягнення 8000 грн. вищезгаданим нормам закону не відповідає, витрати у заявленій сумі не мають характеру необхідних, не співрозмірні із виконаною роботою в суді, у зв`язку з чим в даній частині позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Керуючись ст. 12, 18, 76, 81, 128, 133, 134, 137, 141, 223, 263, 265, 273, 354 ЦПК України, ст. 526, 610, 615, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов представника товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" - Усенко Михайла Ігоровича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором №17075727 від 26.02.2024 року у розмірі 15232,50 грн. (п`ятнадцять тисяч двісті тридцять дві гривні 50 коп.).

У стягненні 765 грн. (сімсот шістдесят п`ять гривень 00 коп.) простроченої заборгованості за комісією за видачу кредиту - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканця АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь ТОВ "ФК "Кредит-Капітал" (код ЄДРПОУ 37356833) суму сплаченого судового збору в розмірі 2535,08 грн. (дві тисячі п`ятсот тридцять п`ять гривень 08 коп.).

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.

ГОЛОВУЮЧИЙ П.І.Уліганинець

06.07.2026 року.