Ухвала суду № 138005209, 06.07.2026, Воловецький районний суд Закарпатської області

УХВАЛА

про продовження строку тримання під вартою

Справа № 936/259/26

Провадження № 1-кп/936/84/2026

06.07.2026 селище Воловець

Воловецький районний суд Закарпатської області в складі судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , її захисника ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , його представника ОСОБА_7 , які брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, під час відкритого судового засідання по кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 про обвинувачення її у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.286 КК України,

встановив:

У провадженні Воловецького районного суду Закарпатської області перебуває вказане кримінальне провадження.

Під час судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 .

Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 заявив клопотання про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою.

Клопотання прокурора мотивовано тим, що на розгляді Воловецького районного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.286 КК України- порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та загибель кількох осіб. Ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 20.05.2026 щодо обвинуваченої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб- до 18.07.2026 року включно з визначенням застави.

Підставою продовження обвинуваченій строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, прокурор вважає наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та продовжують існувати.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав клопотання та просив таке задовольнити. Ствердив, що застосування до обвинуваченої більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить її належної процесуальної поведінки, з огляду на те, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України не зменшились.

Потерпілий ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_7 клопотання прокурора підтримали.

Обвинувачена ОСОБА_4 та її захисник ОСОБА_5 проти застосування найбільш обтяжливого запобіжного заходу заперечили, просили суд застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту або заставу в мінімальному розмірі.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши клопотання та долучені до нього матеріали, суд дійшов наступного висновку.

З обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.3 ст.286 КК України-порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження та загибель кількох осіб.

Як встановлено з матеріалів справи, ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 27.03.2026 щодо обвинуваченої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб- до 25.05.2026 року включно з визначенням застави.

Ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 27.03.2026 щодо обвинуваченої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб- до 25.05.2026 року включно з визначенням застави.

Ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 20.05.2026 продовжено строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 на 60 днів- до 18.07.2026; визначено заставу 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 332 800 гривень 00 копійок.

Положеннями ст.331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.

Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу (ч.1 ст.183 КПК України).

Підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 була наявність обгрунтованої підозри та ризиків передбачених п.п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що обвинувачена перебуваючи на волі може здійснити спроби переховування від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих в даному кримінальному провадженні.

За змістом ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

У разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішенні питання про продовження ОСОБА_4 строку тримання під вартою, суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з необхідності уникнення ризиків, визначених п.п. 1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.

Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Суд, слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Тобто ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених статтею 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.

Водночас КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При чому, ризик кримінального провадження, як критерій застосування запобіжного заходу має прогностичний характер, спрямований на усунення негативного впливу на кримінальне провадження в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, у цьому кримінальному провадженні.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

Вказане кримінальне правопорушення характеризується підвищеним ступенем суспільної небезпеки, оскільки посягає на безпеку дорожнього руху та створює реальну загрозу життю і здоров?ю людей. У разі визнання ОСОБА_4 винуватою в інкримінованому злочині їй загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років.

Ураховуючи викладене, а також тяжкість інкримінованого діяння та суворість можливого покарання, обвинувачена, усвідомлюючи реальність притягнення до кримінальної відповідальності та неминучість покарання у разі постановлення обвинувального вироку, може вчинити дії, спрямовані на переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Зазначений ризик є обґрунтованим з огляду на те, що обвинувачена проживає на території Закарпатської області, яка межує з кількома країнами Європейського Союзу, що об?єктивно спрощує можливість виізду за межі України як через офіційні пункти пропуску, так і поза їх межами. Крім цього, на обвинувачену не поширюються обмеження у виїзді за кордон, встановлені дією на території України воєнного стану.

Таким чином, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватися як на території України, так і за її межами, що унеможливить виконання нею процесуальних обов?язків та належне здійснення судового розгляду.

З огляду на наведене, суд приходить висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор у своєму клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ризик можливості з боку обвинуваченої переховуватися від суду, тобто ризик передбачений п.1.ч.1 ст. 177 КПК України, існує та не зменшився.

Також з огляду на обставини вчиненого кримінального правопорушення, його наслідки, обвинувачена, перебуваючи на волі, може здійснювати незаконний вплив на потерпілих і свідків у цьому кримінальному провадженні з метою зміни або спотворення їхніх показань, узгодження позицій чи ухилення від явки до суду.

При встановленні наявності ризику незаконного впливу на свідків суд враховує, що відповідно до вимог кримінального процесуального закону суд має право обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто під час допиту слідчим суддею на стадії досудового розслідування. Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковій стадії кримінального провадження під час збирання доказів, а й на стадії судового розгляду - до моменту безпосереднього допиту свідків у суді та дослідження їхніх показань судом.

Таким чином, суду доведено існування ризику, передбаченого п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України- незаконний вплив на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні. Доказів зменшення цього ризику в ході судового розгляду не встановлено.

Одночасно із встановленням обставин, що зумовлюють існування вищезазначених ризиків, чинне законодавство зобов`язує суд перевірити також можливість застосування більш м`якого запобіжного заходу до особи.

Суд вважає, що крім обґрунтованої підозри, наявність якої вже досліджувалась при обранні запобіжного заходу у виді тримання під вартою і яку підтверджує, в тому числі, скерований на розгляд до суду обвинувальний акт, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають можливість обрання іншого більш м`якого запобіжного заходу щодо обвинуваченої.

Отже, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених у досліджуваному клопотанні, надавши оцінку запереченням захисника обвинуваченої, суд вважає, що на даний час стороною обвинувачення доведено, що з моменту взяття обвинуваченої під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання не змінилися обставини, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і його продовження та не змінилася обстановка, яка дала б суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченої може забезпечити більш м`який запобіжний захід.

Враховуючи наведене, суд приходить висновку, що клопотання про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 10 ст.182 КПК України визначено, що у разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, суд в ухвалі від 27.03.2026, з урахуванням положень статей 182, 183 КПК України, враховав також практику Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, «Мангурас проти Іспанії» від 08.01.2009 про те, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні.

Задовольняючи клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити обвинуваченій заставу в розмірі, встановленому ухвалою Воловецького районного суду Закарпатської області від 27.03.2026 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та в ухвалі Воловецького районного суду Закарпатської області від 20.05.2026 про продовження строку тримання під вартою - 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також покласти на неї обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з мотивів наведеного в клопотанні обґрунтування.

Керуючись ст.ст.182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 201, 331, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, суд

постановив:

Клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_8 про продовження обвинуваченій ОСОБА_4 строку тримання під вартою- задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів- до 03.09.2026.

Визначити ОСОБА_4 заставу 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 332 800 (триста тридцять дві тисячі вісімсот) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на спеціальний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України у Закарпатській області (ТУ ДСА України в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 26213408, ДКСУ м.Київ, UA 198201720355209001000018501, код банку 820172).

У разі внесення застави негайно звільнити ОСОБА_4 з-під варти.

З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти у зв`язку з внесенням застави, вважати її такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У разі внесення застави, відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, в межах строку дії цієї ухвали, покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- прибувати до суду за кожною вимогою;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_5 про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою - відмовити.

Роз`яснити обвинуваченій, що у разі невиконання покладених на неї при застосуванні запобіжного заходу обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Строк дії ухвали визначити до 03.09.2026 включно.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали буде оголошено 07.07.2026 о 14:00 годині.

Суддя ОСОБА_1