Ухвала суду № 138005034, 07.07.2026, Шахтарський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Першотравенський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 186/630/26

Провадження № 4-с/0186/4/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року м.Шахтарське.

Шахтарський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Янжули С.А.

при секретарі - Лиман Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжі Олександра Володимировича про арешт коштів боржника,

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2026 року в провадження Шахтарського міського суду Дніпропетровської області надійшла скарга ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжі Олександра Володимировича про арешт коштів боржника.

Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що вона 16 травня 2026 року о 00 годині 50 хвилин отримала повідомлення на мобільний додаток «Приват24» про списання залишку на її пенсійному рахунку № НОМЕР_1 у банку АТ КБ «ПриватБанк», а саме: 09 гривень 61 копійки.

Перевіривши рахунок (ввійшовши в додаток «Приват24»), побачила окрім повного списання коштів з рахунку також запис про те, що на її рахунок накладено арешт відповідно до виконавчого провадження.

Відразу після цього почала перевіряти інформацію в мобільному застосунку «ДІЯ» і знайшла джерело такого блокування рахунку, а саме: постанову про арешт коштів боржника від 14.05.2026 ВП № 81008428, винесену приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжою Олександром Володимировичем.

Зазначений рахунок № НОМЕР_1 у банку АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до довідки № B60LU8331D7TV1IL від 19.05.2026 відкритий для цільового зарахування пенсії.

Вважає, що при здійсненні виконавчих дій Відповідачем були грубо порушені вимоги Закону України „Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII та мої права як боржника, які гарантовані ст. 19, 28, 48, 73 Закону України „Про виконавче провадження.

З даної банківської картки (рахунку) вона систематично здійснює і оплату комунальних послуг та, відповідно, зменшує виниклу заборгованість по опаленню за зимові місяці, оскільки розмір пенсії, яку отримує не дозволяє повністю погашати суму комунальних послуг в зимовий період, а виниклу заборгованість систематично погашає в весняно-літні місяці, які мають мінімальне навантаження на опалення або взагалі відсутні (в літній період).

Опалення в м.Шахтарське за вказаною в постанові про арешт рахунків боржника ( АДРЕСА_1 ) централізоване, тому в неї немає можливості відключити опалення в квартирі, хоча вона на даний момент через велику загрозу життю, через обстріли та близькість до лінії фронту не проживає. Також наголошує, що в зимовий період 2025-2026 років, за які і виникла дана невелика заборгованість централізоване опалення, як і водопостачання, здійснювалось із великими перебоями, що спричиняло відсутність як води так і опалення подеколи на декілька діб. Однак нарахування комунальних послуг за опалення здійснювалось без врахування нестабільних графіків теплопостачання.

Просить суд визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжі Олександра Володимировича про арешт коштів боржника від 14.05.2026 ВП № 81008428; зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжу Олександра Володимировича в цілому знати арешт з рахунку № НОМЕР_1 у банку АТ КБ «ПриватБанк».

В судове засідання учасники провадження не з`явилися, надали заяви про розгляд справи в їх відсутність.

Приватний виконавець Ванда О.В. надав відзив на скаргу, в якому вимоги скарги не визнає, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просить відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Згідно ч.2 ст.450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20 березня 2026 року Шахтарський міський суд Дніпропетровської області видав судовий наказ №186/630/26 за заявою Шахтарського міського житлово-комунального підприємства про видачу судового наказу за вимогою про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 .

Вказаним судовим наказом було стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , на користь Шахтарського міського житлово-комунального підприємства, 52800, м.Шахтарське, Синельниківський район, Дніпропетровська область, вул.Молодіжна, буд.12, код ЄДРПОУ 32598423, на р/р НОМЕР_3 в АТ "ТАСКОМБАНК" м.Києв, МФО 339500, суму боргу, за:

- централізоване теплопостачання за період з 01 квітня 2023 року по 01 березня 2026 року в розмірі 9 203,55 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої по АДРЕСА_1 , судовий збір на користь Шахтарського міського житлово-комунального підприємства, 52800, м.Шахтарське, Синельниківський район, Дніпропетровська область, вул.Молодіжна, буд.12, код ЄДРПОУ 32598423, на р/р НОМЕР_3 в АТ "ТАСКОМБАНК" м.Києв, МФО 339500, в розмірі 332,80 гривень.

Судовий наказ набрав законної сили та був пред`явлений стягувачем до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжі О.В. 13 травня 2026 року.

Приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження №81008428.

Відповідно до ст.1Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності, тощо.

Згідно ч. 1 ст.5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частин 5, 7, 8 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, який регулює порядок вчинення виконавчих дій, при цьому детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню.

Пункти 4 та 5 розділу ІІІ цієї Інструкції регламентують дії виконавця, які передують відкриттю виконавчого провадження.

Так, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа. У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Частиною 4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підстави для повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання, а саме: рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; боржника визнано банкрутом; Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; юридичну особу - боржника припинено; виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26цього Закону; виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку.

В даному випадку підстави для повернення стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання, були відсутні.

Розглянувши вищезазначену заяву, приватним виконавцем 14 травня 2026 року в порядку ст. ст.3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною другою статті 18 Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний

здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 2 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах, у зв`язку із чим, в тому числі з урахуванням вимог викладених в заяві про відкриття виконавчого провадження щодо одночасного накладення арешту при винесені постанови про відкриття виконавчого провадження, 14 травня 2026 року приватним виконавцем, в порядку ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», з метою забезпечення реального виконання рішення суду, винесено постанову про арешт коштів боржника, копії якої направлені сторонам до відома, та відповідним банківським установам для виконання. Також того ж дня на адресу банківської установи направлені платіжні інструкції, після опрацювання, яких за рахунок безакцептного списання на рахунок виконавця надійшло 9,61 грн.

Суду доведено, що всі процесуальні документи 15 травня 2026 року направлені боржнику в дотримання вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження». Положення статті 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням.

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. В даному випадку у виконавчому документі зазначена адреса боржника, на яку безпосередньо в дотримання вимог статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» і направлені всі постанови, а саме: АДРЕСА_2 (трекінг поштового відправлення/№ відправлення ШКІ R067173079840).

Згідно з частиною другою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника в національній та іноземній валютах, інші цінності, в тому числі на кошти на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах.

Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що перебувають на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що перебувають на таких рахунках.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банки мають право відкривати своїм клієнтам депозитні, поточні рахунки, рахунки ескроу та кореспондентські рахунки.

Положення статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначають, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

Положеннями статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що не підлягають арешту, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов`язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках. Тобто, у випадку накладення виконавцем арешту на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом, передбачено відповідний порядок дій банку, іншої фінансової установи, при цьому постанова про арешт коштів боржника в цій частині не підлягає до виконання. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону № 1404-VIII повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на відповідному «захищеному» рахунку, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на такому рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VIII.

В матеріалах справи відсутні дані про те, що від АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надходила інформація з приводу того, що рахунки ОСОБА_1 є зі спеціальним режимом використання або на вказані рахунки заборонено звертати стягнення до офісу приватного виконавця.

Крім того, слід зазначити, що р/р НОМЕР_1 відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є звичайним поточним рахунком (на який наразі можуть надходити будь-які платежі), а надані документи, жодним чином не підтверджують статус рахунку зі спеціальним режимом.

Поточний рахунок вид банківського рахунку, який відкривається банківською установою юридичним та фізичним особам для зберігання коштів і здійснення безготівкових платежів у національній або іноземній валюті відповідно до умов договору на розрахунково-касове обслуговування та вимог законодавства, тобто на вказані рахунки можуть бути зараховані будь-які виплати.

У випадках, коли рахунок боржника не має спеціального режиму використання та на нього зараховуються кошти з різним цільовим призначенням (не лише пенсійні / соціальні), банк може не мати інформації про характер таких надходжень і, відповідно, не знати, які саме кошти підлягають арешту, а які ні. У такому разі арешт підлягає зняттю виконавцем на підставі поданих боржником документів із підтвердженням, що арештовані кошти є саме пенсійними коштами боржника (соціальними виплатами тощо).

На даний момент, жодним законом чи іншим нормативно-правовим актом, у тому числі й тими, які регулюють банківську діяльність, порядок відкриття рахунків у банківських, фінансових та кредитних установах тощо, не віднесено рахунки на які перераховується соціальні або пенсійні виплати, до рахунків зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунків, звернення стягнення на які заборонено законом.

Кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат), та набули статус вкладу.

Вимогами статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», визначений вичерпний перелік обставин, за якими можливо припинити чинність арешту майна (коштів) боржника.

На момент винесення постанови про накладення арешту на кошти боржника, розміщені на рахунках, приватний виконавець діяв у межах наданих йому повноважень, оскільки на той момент не мав інформації про те, що рахунок № НОМЕР_1 використовується для отримання пенсійних виплат.

Закон України «Про виконавче провадження» не покладає на виконавця обов`язку здійснювати попереднє дослідження цільового призначення кожного банківського рахунку боржника до накладення арешту. Ч. 3 ст. 52 зазначеного Закону прямо покладає такий обов`язок на банк - саме він повинен перевірити, чи підпадає рахунок під спеціальний режим, і в разі виявлення цільового призначення, яке виключає арешт, зобов`язаний повідомити виконавця та повернути постанову без виконання.

Арешт накладено у межах суми звернення стягнення. Сам факт накладення арешту на рахунок не є тотожним зверненню стягнення на кошти, що на ньому перебувають. Наявність арешту лише блокує розпорядження коштами, однак не передбачає автоматичного списання пенсій чи інших соціальних виплат, що охороняються законом. Відтак такий арешт може бути знятий після з`ясування спеціального правового режиму рахунку, але при цьому, як вже зазначалось раніше, зазначений рахунок є звичайним поточним рахунком та нього можуть надходити будь-які платежі, про що свідчить безпосередньо той доказ, який надала ОСОБА_1 до матеріалів справи, а саме: виписка по картці № B60LU8331D7TV1IL від 19 травня 2026 року.

Відповідно до вказаної виписки на поточний рахунок боржника в період з 19.11.2025 року по 19.05.2026 року надійшла сума коштів у розмірі 48 674,60 грн., з яких пенсійні виплати складають 22 644,0 грн., а інша сума в розмірі 26 030,60 це безпосередньо будь-які інші платежі (перекази, поповнення).

Виконавець має право накладати арешт на кошти боржника в межах суми стягнення під час відкриття виконавчого провадження, навіть якщо на рахунок зараховуються пенсійні чи соціальні виплати, за відсутності інформації про спеціальний режим такого рахунку.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20), від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21), у постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 338/1125/23.

З урахуванням вищенаведеної інформації, в тому числі наявністю інформації щодо зарахування на рахунок боржника, не виключно пенсійних виплат, та відповідної заяви боржника про визначення поточного рахунку фізичній особі-боржнику у банку для здійснення видаткових операцій, приватним виконавцем 20 травня 2026 року винесена відповідна постанова ВП № 81008428, якою поточний рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» визначено для здійснення видаткових операцій.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих особливостей організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів під час дії воєнного стану» від 11 квітня 2023 року № 3048-IX внесено зміни до пункту 10-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX фізичні особи - боржники, на кошти яких накладено арешт органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, можуть здійснювати видаткові операції з поточного рахунку на суму в розмірі, що протягом одного календарного місяця не перевищує двох розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на 1 січня поточного календарного року, а також сплачувати податки, збори без урахування такого арешту, за умови що такий поточний рахунок визначений для здійснення видаткових операцій у порядку, встановленому цим підпунктом. Звернення стягнення у межах зазначеної суми на такому рахунку не здійснюється.

Державний, приватний виконавець протягом двох робочих днів з дня отримання відповідної заяви фізичної особи - боржника виносить постанову про визначення поточного рахунку фізичної особи - боржника у банку для здійснення видаткових операцій та невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після винесення постанови надає/надсилає відповідну постанову банку (обслуговуючому банку).

Використання боржником зазначеного рахунку, тобто здійснення видаткових операцій підтверджується, доказами. наявними в матеріалах справи, а саме:скріном з АСВП, відповідно до якого на момент 20 травня 2026 року на рахунку ОСОБА_1 наявні кошти в сумі 3 725 грн., а станом на 27 травня 2026 року наявні 128,90 грн.)

Суду доведено, що проведені виконавчі дії та вжиті відповідні заходи примусового виконання здійснені приватним виконавцем з дотриманням вимог діючого законодавства, в тому числі Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, а відповідні процесуальні документи винесені без порушень, та відповідають всім вимогам та порядку їх оформлення. Крім того наявність арешту на рахунку, жодним чином не порушує права боржника, оскільки наразі наявна можливість використовувати рахунок в межах двох мінімальних заробітних плат, що боржник в свою чергу і здійснює.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №18-рп/2012 від 13 грудня 2012 року); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №11-рп/2012 від 25квітня 2012 року).

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (справа «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року); було б незрозуміло, якби стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуації, що суперечить принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Шмалько проти України», рішення від 20 липня 2004 року); існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» та те, що заборгованість буде їй сплачено.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що в задоволенні скарги ОСОБА_2 слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.450, 451,452,453 ЦПК України, ЗУ "Про виконавче провадження", - суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжі Олександра Володимировича про арешт коштів боржника відмовити.

Судові витрати по справі відсутні.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали суду виготовлено 07 липня 2026 року.

Суддя: С.А. Янжула.