Рішення № 138004968, 06.07.2026, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/555/26

Номер провадження 2/184/705/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Заочне)

06 липня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Коваленко В.О.,

за участю секретаря судового засідання Руденко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №72847636 у розмірі 30 600,00 грн., а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 08.10.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №72847636, згідно умов якого сума кредиту 8 500,00 грн. строком на 14 днів, із фіксованою процентною ставкою у розмірі 2,5% в день.

22.10.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №7905056 до Договору позики №72847636, за умовами якої сторони домовились предметом якої є пролонгація строку кредитування на 14 днів, в результаті чого строк кредитування складає 28 днів, тобто до 05.11.2022.

04.11.2022 укладено Додаткову угоду №7993091 до Договору позики №72847636, згідно якої сторони домовилися щодо пролонгації строку на 13 днів, до 18.11.2022.

18.11.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №8084327 до Договору, за умовами якої сторони домовились предметом якої є пролонгація строку кредитування на 14 днів, в результаті чого строк кредитування складає 55 днів, тобто до 02.12.2022.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав, надавши позичальнику кредит в сумі 8 500,00 грн. на банківський картковий рахунок відповідача НОМЕР_1 .

Відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 30 600,00 грн., що складається з: 8 500,00 грн. - заборгованості за основною сумою боргу; 22 100,00 грн. - заборгованості за відсотками.

03.04.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу № 033-030423, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі прав вимог, в тому числі, за договором №72847636 від 08.10.2022.

05.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено Договір факторингу № 05/12/25-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі прав вимог, в тому числі, за договором №72847636 від 08.10.2022.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 05/12/25 від 05.12.2025 до Договору факторингу ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 30 600,00 грн.

Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання.

Представником позивача заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу та надано підтвердження сплати вартості послуг позивачем в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву, згідно якої просить розглянути справу за його відсутності, у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти винесення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив не надав.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст.280 ЦПК України суд ухвалює по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Згідно ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений зобов`язанням строк, належним чином відповідно до умов договору, вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 1054 ЦК передбачено, що кредит надається на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже, обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Цивільне законодавство передбачає заміну кредитора в будь-якому зобов`язанні, за винятком зобов`язань, нерозривно пов`язаних з особою кредитора (ст. 515 ЦК України). При цьому заборона на відступлення права вимоги має встановлюватися законом або договором.

Таким чином відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, для стягнення заборгованості за кредитним договором суд на підставі відступлення права вимоги до інших осіб, повинен перевірити на підставі належних та допустимих доказів як факт наявності в Клієнта права вимоги до боржників, так і факт переходу права вимоги до Фактора, зокрема, здійснення повної оплати Фактором Клієнту права вимоги, що переходить.

08.10.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_2 укладено Договір позики №72847636.

Згідно умов Договору (п.п.2.1-2.3, п.4) сума кредиту 8 500,00 грн.; строк кредитування 14 днів; процентна ставка 2,5% в день, фіксована; проценти за Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.

Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.

Відповідно до Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, сума кредиту дорівнює 8 500,00 грн., проценти за користування кредитом складають 2 975,00 грн., загальна вартість кредиту складає 11 475,00 грн.

22.10.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №7905056 до Договору позики №72847636, за умовами якої сторони домовились предметом якої є пролонгація строку кредитування на 14 днів, в результаті чого строк кредитування складає 28 днів, тобто до 05.11.2022, орієнтовна загальна вартість позики складає 14 450,00 грн.

04.11.2022 укладено Додаткову угоду №7993091 до Договору позики №72847636, згідно якої сторони домовилися щодо пролонгації строку на 13 днів, до 18.11.2022, орієнтовна загальна вартість позики складає 17 212,50 грн.

18.11.2022 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №8084327 до Договору, за умовами якої сторони домовились предметом якої є пролонгація строку кредитування на 14 днів, в результаті чого строк кредитування складає 55 днів, тобто до 02.12.2022, орієнтовна загальна вартість позики складає 20 187,50 грн.

Кредитодавець свої зобов`язання виконав, надавши позичальнику 08.10.2022 кредит в сумі 8 500,00 грн. на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжною інструкцією, яка міститься в матеріалах справи.

Згідно з наданим первісним кредитором розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача становить 30 600,00 грн., що складається з 8 500,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 22 100,00 грн. заборгованості за відсотками.

03.04.2023 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Сіроко Фінанс» укладено Договір факторингу № 033-030423, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «Сіроко Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Сіроко Фінанс» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі прав вимог.

Відповідно до витягу з Реєстру прав вимог № 04/05/23 від 04.05.2023 до Договору факторингу ТОВ «Сіроко Фінанс» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором в сумі 30 600,00 грн., що складається з 8 500,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 22 100,00 грн. заборгованості за відсотками.

Матеріалами справи підтверджено перехід права вимоги від ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» до ТОВ «Сіроко Фінанс».

05.12.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» укладено Договір факторингу № 05/12/25-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Сіроко Фінанс» передає (відступає) ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» приймає належні ТОВ «Сіроко Фінанс» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі прав вимог.

Відповідно до Реєстру прав вимог № 05/12/25 від 05.12.2025 до Договору факторингу ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» набуло право грошової вимоги до відповідача за Договором в сумі 30 600,00 грн., що складається з 8 500,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 22 100,00 грн. заборгованості за відсотками.

Матеріалами справи підтверджено перехід права вимоги від ТОВ «Сіроко Фінанс» до ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП».

Як зазначає позивач у позові, і проти чого не надано заперечень відповідачем, кредитор, надавши обумовлені договором кошти, свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, натомість ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим наявна заборгованість за Договором в розмірі 30 600,00 грн., з урахуванням здійснених відповідачем платежів в рахунок погашення заборгованості в розмірі 8 712,50 грн.

Крім того, на виконання ухвали суду АТ КБ «Приватбанк» надано інформацію стосовно рахунків ОСОБА_1 та повідомлено, що на ім`я останнього в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Наданою банком випискою підтверджено зарахування коштів 08.10.2022 у сумі 8 500,00 грн. на картковий рахунок відповідача по справі.

Розглядаючи даний спір, суд виходить із того, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються загальними положення ЦК України про зобов`язання та параграфом 2 Глави 71 ЦК України "Кредит".

Порядок укладання договорів в електронній формі передбачений Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п.12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Проаналізувавши наведені норми чинного законодавства та надані у справі докази, керуючись принципами змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, суд вважає доведеним факт укладення договору №72847636 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 та отримання кредитних коштів з огляду на таке.

У пункті 52 постанови Верховного Суду від 22 серпня 2024 року у справі 916/735/23 викладено висновок про те, що доказами на підтвердження наявності боргу можуть бути, зокрема, але не виключно: судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення. Такими доказами можуть бути, зокрема, банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи, та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником взятих на себе зобов`язань.

Неодноразово Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Щодо наведеного позивачем розрахунку заборгованості за вищезазначеним Договором суд встановив, що заборгованість за тілом кредиту у загальному розмірі 8 500,00 грн. відповідачем на момент пред`явлення позову не була погашена. Отже, заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8 500,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо стягнення заборгованості за відсотками, слід вказати наступне.

Так, відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як було зазначено вище, сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунку заборгованості, складає 22 100,00 грн., що перевищує суму отриману відповідачем у позику 8 500,00 грн.

Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не зміг ефективно здійснити свої права бути поінформованим про дійсні умови кредитування ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення ОСОБА_1 договору перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Отже, суд враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 22 100,00 грн. не є співрозмірною сумі кредиту в сумі 8 500,00 грн. за договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про те, що необхідно зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.

На підставі викладеного, з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за процентами в розмірі 8 500,00грн.

За таких обставин, суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №72847636 у загальному розмірі 17 000,00 грн., та урахуванням здійснених відповідачем платежів в рахунок погашення заборгованості в розмірі 8 712,50 грн., суд задовольняє позов частково в сумі 8 287,50 грн.

Представник позивача заявив клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

В обґрунтування клопотання зазначив, що відповідно до витягу з акту про приймання-передачу виконаної правничої допомоги адвокатом надано правничу допомогу, зокрема за вивчення/збір документації та складання позовної заяви, вартість послуг складає 4500 грн., яка була сплачена позивачем.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Статтею 133 ЦПК України передбачено види судових витрат, які складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

До матеріалів заяви представником позивача додано Договір про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025,згідно з яким, адвокат Ткаченко Юлія Олегівна прийняла на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу ТОВ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» та погодили винагороду за надання послуг.

Згідно Витягу з Акту № 5-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 02.01.2026 адвокатом виконано роботу за наступним списком: вивчення документів та їх аналіз, вивчення правової позиції, збір доказів для формування позовної заяви, складання та подача позовної заяви, в тому числі представництво інтересів клієнта в суді. Вартість наданих послуг становить 4500 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 4500 грн. суд зазначає наступне.

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine), заява № 19336/04, § 268).

В той же час, відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не подав жодних заперечень з приводу не співмірності витрат позивача на правничу допомогу.

Суд не вправі самостійно перебирати на себе обов`язок сторони щодо оспорювання понесених іншою стороною витрат на правничу допомогу.

А тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 1 218,60 грн. (4 500 грн. х 27,08%) витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Оскільки позов підлягає до часткового задоволення, тому відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 721,00 грн. (2662,40х27,08%).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 77, 81, 141, 247, 259, 263-268, 280 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд.31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_5 , відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528) суму заборгованості за Договором позики №72847636 в розмірі 8 287,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЕАЛ ФІНАНС ГРУП» (код ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження: 08205, м. Ірпінь, вул. Садова, буд.31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_5 , відкритий в АТ «ОТП БАНК», код банку 300528) судовий збір в сумі 721,00 грн., та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 218,60 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, яким повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, мають право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом 30 днів, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06.07.2026.

Суддя Покровського міського суду В. О. Коваленко