Рішення № 138004910, 06.07.2026, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/302/26

2/179/571/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

в складі головуючого судді Кравченко О.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Чабаненко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24.09.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №1077204, відповідно до умов якого відповідачу було надано грошові кошти в гривні (далі кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати усі обов`язки, передбачені кредитним договором. Сума наданого кредиту (загальний розмір) складає 6000 грн.

Відповідач не виконала належним чином умови кредитного договору, не вносила платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, а також сплату процентів за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 23082 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6000 грн., заборгованість за відсотками 17082 грн.

21.04.2021 ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Каптіла» уклали договір факторингу №ККЛУ-21042021.

Згідно вказаного договору та у відповідності до ст.512 ЦК України, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №1077204 від 24.09.2024.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №1077204 від 24.09.2020 в загальному розмірі 23082 грн., а також судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Ухвалою від 02.03.2026 відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалою від 13.04.2026 за клопотанням представника позивача витребувано у АТ КБ «Приват Банк» докази.

03.04.2026 Відповідач подала відзив (заперечення) на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що вона не має можливості сплатити кредит, оскільки сама виховує дитину, не має власного майна та офіційної роботи, має тимчасові заробітки.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів не заперечує. Пояснила, що у зв`язку з важким матеріальним становищем не змогла повернути кредит. На даний час також не має коштів, щоб сплатити заборгованість, оскільки має на утриманні малолітню дитину, яку виховує сама.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України суд здійснив розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, повно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що 24.09.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Договір №1077204 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - кредитний договір).

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Лінеура Україна» надає відповідачу кредит в сумі 6000 грн., строком на 30 днів. Дата повернення кредиту вказується в Графіку платежів, що є додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього договору. Стандартна процентна ставка складає 1,90% від суми кредиту за кожний день користування кредитом (п.п.1.2-1.4 кредитного договору).

Відповідно до п.2.1 кредитного договору кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на платіжну картку клієнта, зазначену клієнтом в особистому кабінеті, що має наступні реквізити № НОМЕР_1 .

Відповідно до п.4.1 кредитного договору у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі у встановлений термін та за умови, що заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн., клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення додаткової угоди до Договору.

Відповідно до п.5.1 кредитного договору, сторони доповилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, а у випадку, якщо відбулося продовження строку користування кредитом не пізніше дня, що є новою датою повернення кредиту, що вказано в додатковому договорі та відображається клієнту в Особистому кабінеті.

Кредитний договір укладено та підписано сторонами в електронній формі, зокрема відповідачем договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором С843, який направлений 24.09.2020 на номер телефону відповідача, зазначений у кредитному договорі, що підтверджується довідкою про ідентифікацію.

24.10.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений додатковий договір до кредитного договору №1077204 від 24.09.2020, відповідно до умов якого строк користування кредитом був продовжений до 24.11.2020, відсоткова ставка становить 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

24.11.2020 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладений додатковий договір до кредитного договору №1077204 від 24.09.2020, відповідно до умов якого строк користування кредитом був продовжений до 25.12.2020, відсоткова ставка становить 1,90% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Зазначені додаткові договори та паспорти споживчого кредиту до кожного додаткового договору підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Через ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке надає послуги з переказу коштів на підставі укладеного з ТОВ «Лінеура Україна» договору ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019, ТОВ «Лінеура Україна» 24.09.2020 здійснило переказ грошових коштів у розмірі 6000 грн. на картку № НОМЕР_2 , що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих№1-0701 від 07.01.2026.

Відповідно до інформації АТ КБ «Приват Банк» від 27.05.2026, наданого на виконання ухвали суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 ( НОМЕР_4 ), на зазначений рахунок 24.09.2020 було зараховано кошти у розмірі 6000 грн.

Відповідачка не заперечує факт укладення кредитного договору з додатковими угодами, а також факт отримання грошових коштів у розмірі 6000 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором №1077204 від 24.09.2020, складеного ТОВ «Лінеура Україна», сплату платежів за договором не здійснювала та станом на 20.04.2021 заборгованість становить 23082 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6000 грн., заборгованість за відсотками 17082 грн.

21 квітня 2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (фактор) було укладено Договір факторингу №ККЛУ-21042021, відповідно до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

Відповідно до акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 21.04.2021 до договору факторингу №ККЛУ-21042021 від 21.04.2021, ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» реєстр боржників від 21.04.2021, складений за формою згідно із додатком №1 до Договору.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ККЛУ-21042021 від 21.04.2021, до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1077204 від 24.09.2020 в розмірі 23082 грн., з яких: 6000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 17082 грн. заборгованість за відсотками.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною другою статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Судом установлено, що кредитний договір та додаткові угоди до кредитного договору відповідачем з первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна» укладені в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему, із застосуванням електронного підпису, у договорі вказано персональні дані відповідача, зокрема серія і номер її паспорту, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер його мобільного телефону, номер платіжної картки відповідача для зарахування грошових коштів.

Таким чином, договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тому належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами цього правочину, в якому сторони узгодили всі істотні умови розмір кредиту, строку кредитування, відсоткову ставку, порядок нарахування відсотків, умови продовження строку кредитування тощо.

У судовому засіданні відповідач не заперечував факт укладання кредитного договору №1077204 від 24.09.2020 з ТОВ «Лінеура Україна» та отримання кредитних коштів у розмірі 6000 грн., що свідчить про виконання первісним кредитором своїх зобов`язань за кредитним договором.

Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконала, кредитні кошти не повернула та допустила виникнення заборгованості.

Відповідно до положень ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з положеннями ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частина перша статті 1078 ЦК України передбачає, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

За статтею 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Відповідно до частини другої статті 1082 ЦК України боржник має право вимагати від фактора надання йому доказів того, що передання права грошової вимоги мало місце, тобто надати копію договору факторингу. Якщо фактор не виконає цієї вимоги, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним за основним договором.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, оскільки боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора.

Як установлено судом з матеріалів справи, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ТОВ «Лінеура Україна» договір факторингу №ККЛУ-21042021 від 21.04.2021 є чинним, а позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №1077204 від 24.09.2020 в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав в загальній сумі 23082 грн., з яких 6000 грн. заборгованість з основною сумою боргу, 17082 грн. заборгованість за відсотками.

Відповідач факт отримання та не повернення грошових коштів у розмірі 6000 грн. не заперечує, тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками підлягають частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до умов кредитного договору №1077204 від 24.09.2020, укладеного між первісним кредитором та відповідачкою, строк кредиту становить 30 днів.

Пунктом п.4.1 кредитного договору передбачено, що у випадку неможливості виконання зобов`язань за договором у повному обсязі у встановлений термін та за умови, що заборгованість за кредитом складає не менше 400 грн., клієнт може ініціювати продовження строку користування кредитом та зміну дати повернення кредиту, шляхом укладення додаткової угоди до Договору.

Додатковою угодою до кредитного договору, укладеною між первісним кредитором та відповідачкою 20.11.2020, строк користування кредитом був продовжений до 25.12.2020.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості, відсотки за користування кредитом у розмірі 17082 грн. нараховувались первісним кредитором з 24.09.2020 по 25.03.2021, тобто поза межами визначеного кредитним договором строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Оскільки зі спливом строку, на який був наданий кредит, припинилося право нараховувати проценти за кредитним договором, то після 25.12.2020 ТОВ «Лінеура Україна» не мало законних підстав нараховувати відсотки, передбачені кредитним договором №1077204 від 24.09.2020.

При цьому в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечуються нормою ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 наголосила на тому, що в охоронних правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечені ч. 2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочки виконання грошового зобов`язання. Отже, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочки позичальником виконання зобов`язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених ч. 2 ст.625 ЦК України.

За таких обставин, після спливу визначеного договором строку кредитування, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинено.

Враховуючи, що позивачкою до теперішнього часу кредитні кошті не повернуті, суд вважає, що з відповідачки підлягають стягненню відсотки за користування кредитом, у розмірі 7278 грн., нараховані первісним кредитором станом на 25.12.2020, тобто у межах строку дії кредитного договору.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, та з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6000 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 7278 грн, а всього 13 278 грн.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Судовий збір, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, згідно з ч.2 ст. 141 ЦПК України, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1. п.1 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 року (справа № 554/2586/16-ц) констатує, що при обчисленні гонорару слід керуватися зокрема умовами укладеного між замовником і адвокатом договору про надання правової допомоги (частина друга статті 137 ЦПК України, частина друга статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (ВП ВС у постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

На підтвердження надання правової допомоги представником позивача до матеріалів справи надано: ордер на надання правничої допомоги; копію договору про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І.; Акт наданих послуг №1236 від 13.02.2026 на суму 8000 грн.; детальний опис наданих послуг до акту №1236 за договором про надання правової допомоги №0107 від 01.07.2025, які включають в себе усну консультацію клієнта, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції клієнта у справі, складення позовної заяви, подання заяви до суду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Суд враховує, що справа є малозначною, предмет позову про стягнення заборгованості не є складним, не потребує складних правових досліджень, вивчення великого обсягу фактичних даних та аналізу первинних документів, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими, а обсяг наданих доказів є невеликим, представник позивача участь у розгляді справи не брав.

Тому, враховуючи складність справи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та матеріального становища відповідача, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 2000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1531,41 грн.

Керуючись ст. ст. 12,13, 76-78, 81, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №1077204 від 27.09.2020 у розмірі 13 278 грн. (тринадцять тисяч двісті сімдесят вісім грн.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1531,41 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса місцезнаходження: 79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького, буд.1, 28 корпус, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складений 06.07.2026.

Суддя О.Ю.Кравченко