Ухвала суду № 138004882, 03.07.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 175/16152/25

Номер провадження2/205/5273/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2026 року місто Дніпро

Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Грона Д.С., ознайомившись з матеріалами справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

26.06.2026 до Новокодацького районного суду міста Дніпра за підсудністю з Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ознайомившись із матеріалами цивільної справи, проходжу до наступного.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2026 року матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, були передані на розгляд Новокодацькому районному суду міста Дніпра за територіальною підсудністю.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суддя приходить до висновку, що Дніпровським районним судом Дніпропетровської області помилково направлено дану справу до Новокодацького районного суду міста Дніпра, з порушенням правила підсудності, з огляду на наступне.

Недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру N? 1955753 від 31.10.2025 та № 2977005 від 03.07.2026 відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

У своїй ухвалі від 11 травня 2026 року суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області зазначає, що 07 травня 2026 року від відповідача до суду надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю до Новокодацького районного суду міста Дніпра. В обґрунтування клопотання відповідач зазначає, що наразі він проживає у АДРЕСА_2 , що знаходиться в межах територіальної юрисдикції (підсудності) Новокодацького районного суду міста Дніпра.

Згідно статті 1 ч.1 абз.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (стаття 4 ч. 1, 2 Закону). Частиною першою статті 5 Закону визначено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону. Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509, зі змінами, регулює як механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, так і облік даних про внутрішньо переміщених осіб, включених до Єдиної інформаційної бази, у тому числі, містить дані про фактичне місце проживання/перебування таких особи, які по суті являють собою реєстрацію фактичного місця проживання/перебування цих особи у зв`язку із тимчасовою окупацією частини території України, на якій була проведена реєстрація місця проживання/перебування осіб до їх переселення до інших регіонів країни.

У зв`язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року №265 втратила чинність постанова Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 «Про затвердження Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органам реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру».

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад" прийнятий Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), згідно пункту 4 якого визначено, що особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Таким чином, переселенці, які покинули домівки внаслідок бойових дій та окупації місць їх постійного проживання, можуть звертатися з позовами до судів в районах тимчасового перебування. Якщо особа-переселенець зареєструвалася на новому місці як внутрішньо переміщена особа, то маючи відповідну довідку про взяття на облік, переселенець може звертатись з позовом до суду у місці свого тимчасового перебування. Отже, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи можна визнати документом, що підтверджує зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання/перебування відповідача при визначені підсудності розгляду справ за ч. 1 ст. 27 ЦПК України.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має враховувати імперативні положення спеціального Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (постанова Верховного Суду від 29 липня 2019 у справі №409/2636/17).

Порядок реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів, встановлювались Правилами реєстрації місця проживання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207 (далі - Правила).

Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (пункт 7 Правил).

В абзаці 1 пункту 9 Правил встановлено, що відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

В пункті 18 Правил наведений перелік документів, які подає особа або її представник для реєстрації місця проживання. Зокрема, документами, що підтверджують право на проживання в житлі, можуть бути: ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи.

Реєстрація (декларування) місця проживання/перебування у встановленому порядку має значення для реалізації окремих прав особи, зокрема, під час вибору суду, якому підсудна справа.

Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду №554/7669/21 від 24 червня 2024 року.

Однак, згідно відповідей № 2718775 від 11.05.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери та № 2977102 від 03.07.2026, Довідки ВПО у відповідача ОСОБА_1 відсутні.

З приводу клопотання відповідача ОСОБА_1 від 07.05.2026, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 43 ЦПК України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним підписом учасника справи (його представника).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» створення електронного документа завершується накладенням електронного підпису. Електронний підпис використовується для ідентифікації автора електронного документа.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (за умови додержання встановлених вимог до підпису і сертифікатів). Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Частинами 1, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Відповідно ч. 8 ст.14 ЦПК України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Враховуючи вищевикладене, при використанні електронного документообігу електронний документ повинен бути підписаний особистим електронним цифровим підписом, який надаватиме можливість ідентифікувати автора документа, а також підтверджуватиме, що відповідний документ є оригіналом.

З матеріалів справи вбачається, що клопотання, направлене від імені відповідача ОСОБА_1 про передачу справи до суду за місцем проживання, подане на електронну адресу суду, не скріплена кваліфікованим електронним підписом (КЕП), тобто клопотання не підписано у визначений законом спосіб.

Крім того, до клопотання відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження проживання у Новокодацькому районні міста Дніпра.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд приходить до висновку, що місце проживання/перебування відповідача за адресою: АДРЕСА_2 , жодним чином не підтверджено.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов?язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

3 огляду на вищевикладене та беручи до уваги, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , дана справа знаходиться в межах територіальної юрисдикції (підсудності) Кіровського районного суду міста Макіївки, підсудність якого була змінена на Краматорський міський суд Донецької області, підсудність якого була змінена на Дніпровський районний суд Дніпропетровської області.

3 метою дотримання гарантій прав особи на судовий захист, вважаю за можливе передати дану цивільну справу за підсудністю, з урахуванням ст. 27 ЦПК України до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача.

Право на суд, визначений законом, є однією з ключових гарантій справедливого судового розгляду, закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та Конституції України. Це означає, що справа має бути розглянута тим судом, який відповідно до правил територіальної, предметної та виключної підсудності уповноважений законом здійснювати такий розгляд.

Хоча частиною 1 статті 32 ЦПК України прямо заборонено спори між судами про підсудність, це правило застосовується лише в разі, коли справа передана суду, який має юрисдикцію відповідно до закону. Натомість у даному випадку справа була помилково направлена до суду, який не є судом, визначеним законом для її розгляду, що порушує як національні норми процесуального права, так і міжнародні стандарти.

У разі, коли суд, до якого передано справу, не є компетентним відповідно до вимог процесуального закону, такий суд має право передати її до належного суду, навіть з урахуванням того, що спори про підсудність формально не допускаються. Інакше це призводить до фактичного позбавлення особи права на справедливий судовий розгляд.

У зв?язку з чим відсутні підстави для розгляду цієї справи Новокодацьким районним судом міста Дніпра, дана справа підлягає направленню до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області, за підсудністю.

На підставі викладеного та керуючись ч. 12 ст. 28, п.1 ч.1 ст.31,ст.32, ч. 1 ст. 260 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, передати для розгляду за підсудністю до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області (52005 смт. Слобожанське, вул. Теплична, 7).

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду в п?ятнадцятиденний строк із дня складення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п?ятнадцяти днів із дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Денис ГРОНА