Ухвала суду № 138004637, 03.07.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/11618/24

провадження 2/201/5808/2026

УХВАЛА

03 липня 2026 року м. Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Антонюк О.А., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до ТОВ «Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів і виробів» про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 20 вересня 2024 року звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ «Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів і виробів» про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди.

23 жовтня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано строк на їх усунення.

29 жовтня 2024 року позовну заяву було повернуто через неусунення недоліків.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року ухвалу суду від 29.10.24 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду.

22 квітня 2025 року суддею вкотре залишено позовну заяву без руху, через ненадання позивачем суду додатків до позовної заяви, які були повернуті.

06 червня 2025 року позовну заяву було повернуто через неусунення недоліків.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2026 року ухвалу суду від скасовано та направлено справу для продовження розгляду, зазначивши, що «Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що у постанові Дніпровського апеляційного суду від 10 квітня 2025 року встановлено факт направлення позивачем 31.10.2024 року листа з метою усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду першої інстанції. Водночас матеріали справи ні в паперовому вигляді, ні в електронному не містять відповідних документів.

Місцевий суд, всупереч вимогам повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, безпідставно не перевірив факт направлення позивачем вказаного листа та не вжив заходів для встановлення причин відсутності відповідних документів у матеріалах справи, що свідчить про формальний підхід до розгляду справи.»

Але суд зазначив, що матеріали справи не містять даних документів ні в електронному, ні в паперовому вигляді, а тому суд надає вкотре можливість позивачу надати документи та докази направлення позивачем вказаного листа, який зазначений в Постанові від 22 червня 2026 року, але позивач даним правом не користується вкотре.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

ТОМУ вказана позовна заява не відповідає вимогам: п. 2, 4, 6, 7, 8, 9, 10 ч. 3 ч. 6 ст. 175, ч. 1, 4, 5 ст. 177 ЦПК України:

?позивачу необхідно без СКОРОЧЕНЬ вказати повне найменування (для юридичних осіб), відомі адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

?позивач не вказав відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету;

?позивачем не зазначено ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; посилання позивача на ч. 2 ст. 176 ЦПК України - у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; у позивача позовні вимоги не стосуються майна, але стосуються виплат, які він просить стягнути з відповідача (ч. 4 ст. 176 ЦПК України);

?позивачу у позовній заяві слід уточнити зміст позовних вимог, оскільки у позовних вимогах він просить суд також стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, однак не зазначає її розмір (надати розрахунок);

?позивач у позовній заяві не зазначає відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

?позивачу у позовній заяві не зазначає відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися

?позивач у позовній заяві зазначає перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви (дадатки 9 пунктів), але фактично додатки в позовній заяві відсутні, не зазначає доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

?позивач не надає попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи;

?позивачем не надано підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав;

?позивачу необхідно додати всі додатки до позовної заяви, які було повернуто ухвалою суду від 29.10.24 року;

Апеляційний суд чомусь не звернув уваги на вказані недоліки та назвав прямі вимоги закону формалізмом.

За змістом позовної заяви та наведених позивачем мотивів він був звільнений за прогул згідно наказу від 31.07.2024 № 177-к, який до матеріалів справи додано не було.

Отже, оскільки предметом цього позову є стягнення заборгованості середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не звільненням із займаної посади/роботи/професії, що мало б наслідком вирішення питання про поновлення на роботі такого працівника, його міркування про наявність пільг при зверненні до суду із зазначеним у заяві питанням з підстав, наведених у позові, судом не приймаються.

Позивач намагається в поза процесуальний спосіб перекласти свій обов`язок по наданні документів та їх копій для відповідача на суд, що протирічить вимогам ЦПК України, які викладені в ухвалі суду.

Відповідно до постанови Верховного Суду в справі № 728/2955/18 від 10 січня 2019 року, починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 погодилася з попередніми правовими позиціями Верховного суду України, що вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не належать до вимог, за пред`явлення яких до роботодавця працівники-позивачі звільняються від сплати судового збору.

Схожі висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі 761/943/18.

В своїй постанові від 27 квітня 2021 року у справі № 182/729/17 Верховний Суд висловив думку про те, що згідно з частиною першою статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Із положень приписів ст. 94, 116, 117 КЗпП України та ст. 1, 2 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця та не входить до структури заробітної плати.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 12-301гс18 дійшла висновку, що пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

?позивачем з урахуванням його позовних вимог не було сплачено судовий збір у розмірі (1 211,20*2 = 2 422,40 грн.) за дві майнові вимоги про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», також не можуть бути взяті до уваги посилання позивача, що він звільнений від сплати судового збору и відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», крім того слід звернути увагу, що зазначеною нормою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанція звільняються: позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, однак у позовній заяві позивачем крім вище вказаних вимог заявлені також інші вимоги. Платiжнi реквізити для перерахування судового збору: Отримувач коштів ГУК у Дніпропетровський обл./Собор.р/ 22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA498999980313141206000004629; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Соборний районний суд міста Дніпра (назва суду, де розглядається справа) При заповненні платіжного документа у графі «Код платника» платником судового збору юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником фізичною особою ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв`язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані;

?позивачем до позовної заяви з усуненими недоліками слід додати її копію для відповідача та третьої особи.

З урахуванням зазначеного місцевий суд взагалі позбавлений можливості навіть відкрити провадження у справі, через відсутність і не надання позивачем документів про предмет спору і обставини його виникнення.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (ч. 2 ст. 83 ЦПК України).

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 83 ЦПК України).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України суд може враховувати правову позицію Верховного суду, а не апеляційного. Тому позивачеві необхідно лише виконати вимоги ухвали місцевого суду та усунути вказані недоліки.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Український науково-дослідний конструкторсько-технологічний інститут еластомерних матеріалів і виробів» про визнання звільнення незаконним, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди залишити без руху та запропонувати позивачу протягом трьох днів з дня отримання вказаної ухвали, усунути недоліки з додержанням вимог: п. 2, 4, 6, 7, 8, 9, 10 ч. 3 ч. 6 ст. 175, ч. 1, 4, 5 ст. 177 ЦПК України.

У разі якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала набрала законної сили 03 липня 2026 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Антонюк