Рішення № 138004405, 07.07.2026, Південний міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Южний міський суд Одеської області)

Справа №519/618/26

"Е"2/519/575/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.07.2026 року м. Південне

Південний міський суд Одеської області у складі судді - Москаленко Інни Олександрівни, за участю секретаря судових засідань Коршак Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Південне Одеської області цивільну справу за

позовом представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф»

до відповідача ОСОБА_1

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості, негайно після закінчення судового розгляду, перебуваючи на стадії ухвалення судового рішення, ухвалив рішення про таке:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

1.До суду звернувся представник ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (надалі позивач) з позовом про стягнення з ОСОБА_1 (надалі відповідач) заборгованості за договором позики на умовах фінансового кредиту № 00020116918 від 09.11.2020 в розмірі 15 943,50 грн., судові витрати у розмірі 2662,40 та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

2.Позов мотивований тим, що 09.11.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» укладено кредитний договір № 00020116918, відповідно до якого банк надав, а позичальник отримав кредитні кошти в сумі 4 298.00 грн., з кінцевим терміном погашення не пізніше 23.11.2020, процентна ставка в день за користування кредитом становить 1.85%, відсотки за користування коштами у разі неповернення коштів після закінчення строку 2,5 %, в день.

3.Кредитодавець свої зобов`язання за договором позики виконало в повному обсязі, а саме: надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами договору позики.

4.30.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРЗА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК АРТЕМІДА-Ф» було укладено договір факторингу №20210630 -Ф/2, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АРТЕМІДА-Ф» набуло статус кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 , порядковий номер згідно реєстру боржників 132.

5.У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АРТЕМІДА-Ф» заборгованість в розмірі 15 943,50грн.

6.Також, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати та витрати на правничу допомогу.

7.У встановлений ухвалою строк відповідач не подав відзив на позов.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

8.Представник позивача надав до суду заяви про розгляд справи без його участі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

9.Заявою від 29.04.2026 Позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №00020116918 від 09.11.2020 р. в розмірі 14 838,07 грн. на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф».

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

10.Ухвалою судді Південного міського суду Одеської області Москаленко І.О. від 14.04.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

11.Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений про день слухання справи належним чином, відзив на позов не подав, а тому суд, приймаючи до уваги позицію представника позивача, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.

12.Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

IV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

13.Судом встановлено, що 09.11.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» укладено кредитний договір № 00020116918, відповідно до якого банк надав, а позичальник отримав кредитні кошти в сумі 4000,00 грн., з кінцевим терміном погашення не пізніше 23.11.2020, процентна ставка в день за користування кредитом становить 1.85%, відсотки за користування коштами у разі неповернення коштів після закінчення строку 2,5 %, в день.

14.Кредитодавець свої зобов`язання за договором позики виконало в повному обсязі, а саме: надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, визначений умовами договору позики, що підтверджується випискою по рахунку Відповідачки, що була надана АТ «ПУМБ» на вимогу суду.

15.30.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФОРЗА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК АРТЕМІДА-Ф» було укладено договір факторингу №20210630 -Ф/2, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АРТЕМІДА-Ф» набуло статус кредитора та отримало право грошової вимоги до ОСОБА_1 , порядковий номер згідно реєстру боржників 132.

16.Однак позичальник своїх зобов`язань належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 09.04.2026 виникла заборгованість за договором позики № 00020116918 від 09.11.2020 у розмірі 14 838,07 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, а саме: залишок заборгованості за тілом кредиту - 4 000,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування кредитом (нарахованих згідно ст. 1048 ЦК України та умов Договору позики) - 1 110,01 грн.; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом поза межами строку дії договору (нараховано Новим кредитором, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України та умов Договору позики, за період 01.07.2021 р. по 28.09.2021 р.) - 9 000,00 грн.; інфляційне збільшення (нараховано Новим кредитором, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період 24.11.2020 р. по 23.02.2022 р.) - 728,06 грн.

V. Оцінка Суду.

17.Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить з наступного.

18.Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

19.Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

20.За положенням статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

21.Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

22.Згідно п. 1 ч.2 ст.11ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини

23.У статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

24.Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).

25.В силу вимог ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

26.За приписами ч.1 ст.516ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

27.Відповідно до ч.1 ст.517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

28.Враховуючи надані позивачем докази переходу прав вимоги за договором позики № 00020116918 від 09.11.2020, суд дійшов висновку, що позивач набув права вимоги до відповідача в обсязі, визначеному вказаним договором.

29.Судом встановлено, що відповідач своєчасно не повернув фінансовій установі грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

30.Разом із поданням позовної заяви, позивач надав розрахунок заборгованості, з якої вбачається, що загальний розмір заборгованості за договором № 00020116918 від 09.11.2020 року складає 14 838,07 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, а саме: залишок заборгованості за тілом кредиту - 4 000,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування кредитом (нарахованих згідно ст. 1048 ЦК України та умов Договору позики) - 1 110,01 грн.; залишок заборгованості по простроченим процентам за користування кредитом поза межами строку дії договору (нараховано Новим кредитором, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України та умов Договору позики, за період 01.07.2021 р. по 28.09.2021 р.) - 9 000,00 грн.; інфляційне збільшення (нараховано Новим кредитором, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, за період 24.11.2020 р. по 23.02.2022 р.) - 728,06 грн.

31.Суд критично оцінює зазначений розрахунок з огляду на таке.

32.Велика Палата Верховного Суду у постанові від 5 квітня 2023 року по справі №910/4518/16 вказала, що Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

33.Інакше кажучи, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.28)).

34.На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

35.Велика Палата Верховного Суду нагадує, що у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання (пункт 17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц). Тому наслідки порушення грошового зобов`язання не можуть залежати від того, з яких підстав виникло грошове зобов`язання: з позадоговірних чи договірних відносин, або з якого саме договору.

36.Якщо грошове зобов`язання виникло з договірних відносин, то прострочення його виконання призводить до відповідальності боржника перед кредитором, зокрема - настання обов`язку зі сплати процентів річних у розмірі, встановленому законом або договором, але саме грошове зобов`язання залишається при цьому незмінним. Наприклад, якщо боржник не сплатив гроші за куплене майно, надані послуги в певній сумі, то прострочення грошового зобов`язання не змінює його розміру, яке залишається без змін незалежно від часу прострочення, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

37.Так само якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.

38.Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підхід, за якого проценти за «користування кредитом» могли нараховуватися та стягуватися за період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, не тільки не відповідає правовій природі таких процентів, а й призводить до вочевидь несправедливих результатів. Так, неможливо розумно пояснити, чому, наприклад, замовник робіт або послуг, який прострочив їх оплату, має сплачувати проценти річних за статтею 625 ЦК України, розмір яких може бути зменшений судом, якщо він надмірно великий порівняно зі збитками кредитора, а за прострочення повернення кредиту в такій самій сумі позичальник має додатково сплачувати ще й проценти як плату за «користування кредитом», розмір якої не може бути зменшений судом.

39.Викладене вище свідчить, що наслідки порушення грошового зобов`язання є однаковими незалежно від того, з якого договору таке зобов`язання виникло: з договору купівлі-продажу, договору про виконання робіт, кредитного договору тощо.

40.Отже, у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

41.Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.35).

42.Також Велика Палата Верховного Суду нагадує, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (пункт 8.22)).

43.При цьому компенсаторний характер процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, не свідчить про те, що вони є платою боржника за «користування кредитом» (тобто можливістю правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу). Такі проценти слід розглядати саме як міру відповідальності. На відміну від процентів за «користування кредитом», до процентів річних, передбачених зазначеною статтею, застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

44.Велика Палата Верховного Суду зауважує, що надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за «користування кредитом», так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов`язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов`язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника (наприклад, звернути стягнення на заставне майно боржника або стягнути борг з поручителя).

45.Несправедливість цього підходу стає особливо очевидною у випадках, коли ринковий розмір процентів за «користування кредитом» за час після укладення кредитного договору істотно знизився. У таких випадках кредитор стає навіть більше зацікавлений у невиконанні договору, ніж у задоволенні своїх вимог. За такого підходу кредитор може продовжувати нарахування процентів за «користування кредитом» (який при цьому навіть не надавався на новий строк) у розмірі, якого вже не існує на ринку. Цим самим створюються штучні передумови для банкрутства підприємств та збільшення кількості фізичних осіб, які не мають надії повернутися до нормального життя інакше, як через банкрутство, що негативно відбивається на економіці та підвищує соціальну напруженість.

46.Такий підхід вочевидь не відповідає балансу інтересів сторін кредитного договору та призводить до того, що кредитор не використовує ефективні способи захисту своїх прав (звернення стягнення на заставне майно боржника, стягнення боргу з поручителя тощо) одразу після порушення боржником умов договору.

47.Також слід мати на увазі, що, на відміну від розміру процентів за «користування кредитом», розмір процентів як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання може бути зменшений судом (пункт 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

48.Оскільки, сума нарахованих відсотків за прострочення виконання зобов`язання становить 10 838,07 гривень, що більш як у два рази перевищує суму наданої позики, що явно не відповідає шкоді, заподіяній кредитору, а тому, суд вважає, що 5838 грн. 07 коп. (тіло заборгованості 4000 гривень; відсотки за прострочення виконання зобов`язання 1 110,01 грн..; інфляційне збільшення 728,06 грн.) є тією сумою, яка б відповідала принципу розумності, добросовісності та справедливості та у повній мірі відшкодувала шкоду, заподіяну кредитору внаслідок невиконання зобов`язання.

49.Враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, та стягнення з Відповідача заборгованості у розмірі 5838 грн. 07 коп.

VI. Судові витрати

50.Відповідно до ч. 1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову.

51.Позивачем при подачі позовної заяви було надано квитанцію про сплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

52.З досліджених договору про надання правової допомоги №260316-1Ш від 16.03.2026, розрахунка суми судових витрат, судом встановлено, що позивач надав представнику за надані послуги 700 гривень.

53.Оскільки судом задоволено 5838,07 *100% / 14 838,07 = 39,35% позовних вимог, то з Відповідача на користь Позивача слід стягнути 1047,65 грн. судового збору та 2754,50 грн витрат на правничу допомогу, що пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

54.На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 526, 527, 549-552, 625, 629, 1046-1054 ЦК України, ст.ст. 141, 263 265, 279, 282-283 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

55.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту задовольнити частково.

56.Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» (реквізити позивача: код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_2 в ПАТ «КБ «АКОРДБАНК», МФО 380634) заборгованість за договором про надання позики на умовах фінансового кредиту №00020116918 від 09.11.2020 в розмірі 5838,07 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1047,65 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 2754,50 грн.

57.В задоволенні решти вимог відмовити.

58.Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним-процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

59.Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

60.Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

61.Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

62.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

63.Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним-процесуальним кодексом України.

64.Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду..

65.Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

66.Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

67.Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф», ЄДРПОУ: 42655697, IBAN НОМЕР_2 в АТ «ОТП Банк», МФО банку 300528, адреса: вулиця С. Бандери, 87, офіс 54, м. Львів, 79013, ел. пошта: info@artemidaf.com.

68.Відповідачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Суддя Південного міського суду

Одеської області І.О. Москаленко