Ухвала суду № 138003222, 26.06.2026, Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_______________

Провадження 1-кс/760/7960/26

В справі 760/16887/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

26 червня 2026 року в м. Києві

Слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань скаргу адвоката ОСОБА_3 , поданої в інтересах Потерпілої ОСОБА_4 , на постанову слідчого СВ Солом`янського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_5 від 23.04.2026 про закриття кримінального провадження №12026105090000260 від 25.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.

ІІ. Мотивувальна частина

У червні 2026 року адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Потерпілої ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12026105090000260 від 25.03.2026, звернулася до слідчого судді зі скаргою на постанову слідчого СВ Солом`янського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_5 від 23.04.2026 про закриття вказаного кримінального провадження.

Скаржниця вказує, що кримінальне провадження було розпочате за заявою ОСОБА_4 про те, що невстановлена особа (в подальшому встановлено - ОСОБА_6 ) самоправно, всупереч установленому законом порядку, розпорядилася транспортним засобом - автомобілем марки «Land Rover Discovery Sport», 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 . На переконання Скаржниці, вказаний автомобіль набутий ОСОБА_4 на підставі договору дарування №8045/2024/4665399, а отже є її особистою приватною власністю (п. 2 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України), тоді як ОСОБА_6 втратив будь-які речові права на цей транспортний засіб. Дії ОСОБА_6 , який 01.02.2026 самовільно забрав ключі від автомобіля, приховав його місцезнаходження та позбавив власницю можливості ним користуватися, Скаржниця розцінює як такі, що містять об`єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 КК України, а висновок слідчого про наявність між сторонами «виключно цивільно-правових відносин» вважає безпідставним.

Скаржниця також зазначає, що досудове розслідування проведено неповно: слідчий обмежився допитом Потерпілої та оглядом транспортного засобу, не вирішив питання про визнання автомобіля речовим доказом і накладення на нього арешту (ст. 98, 170 КПК України), не повідомив Потерпілу про встановлення місцезнаходження автомобіля (ст. 56 КПК України). Оскаржувану постанову Скаржниця вважає невмотивованою (ст. 110 КПК України), передчасною та такою, що прийнята без повного і всебічного з`ясування всіх обставин, а тому просить її скасувати, поновити досудове розслідування та зобов`язати уповноваженого слідчого вчинити процесуальні дії, спрямовані на збереження майна і відновлення прав Потерпілої.

Скаржниця подала заяву про розгляд скарги за її відсутності.

Слідчий, рішення якого оскаржується, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

На запит слідчого судді органом досудового розслідування надано матеріали кримінального провадження №12026105090000260 від 25.03.2026.

Відповідно до ч. 3 ст. 306 КПК України відсутність слідчого не є перешкодою для розгляду скарги.

Щодо дотримання строку звернення зі скаргою слідчий суддя зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на рішення слідчого, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, а якщо рішення оформлюється постановою, - з дня отримання особою її копії. Як убачається з матеріалів, копію оскаржуваної постанови представник Потерпілої отримала 04.06.2026, а скаргу подано 05.06.2026, тобто в межах установленого законом строку.

Дослідивши доводи скарги та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення скарги з наступних підстав.

Завданнями кримінального провадження, відповідно до ст. 2 КПК України, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

На підставі ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених випадках, - на потерпілого. Статтею 93 КПК України встановлено, що сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей та проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається у разі, коли встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення. При цьому за змістом наведених норм рішення про закриття кримінального провадження може бути прийнято лише за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, проведення необхідних слідчих (розшукових) і процесуальних дій та оцінки всіх зібраних і перевірених доказів.

Слідчим суддею встановлено, що відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 289 КК України, внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.03.2026 за №12026105090000260 за заявою ОСОБА_4 . У ході досудового розслідування 20.04.2026 слідчим слідчого відділу Солом`янського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_7 винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Постановою прокурора Солом`янської окружної прокуратури міста Києва від 23.04.2026 зазначену постанову слідчого про закриття кримінального провадження скасовано, а досудове розслідування відновлено. При цьому прокурор вказав на конкретні недоліки досудового розслідування, а саме: у матеріалах кримінального провадження відсутні документи, що підтверджують право власності ОСОБА_4 на автомобіль марки «Land Rover» д.н.з. НОМЕР_1 , а також не встановлено особу, яка 13.02.2026 керувала вказаним транспортним засобом.

Того ж дня - 23.04.2026 - слідчий СВ Солом`янського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_5 знову виніс постанову про закриття цього ж кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, яка є предметом оскарження у цій справі.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, слідчий суддя вважає оскаржувану постанову необґрунтованою та передчасною з наступних підстав.

По-перше, оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження винесена 23.04.2026 - у той самий день, коли постановою прокурора було скасовано попередню постанову про закриття (від 20.04.2026) та відновлено досудове розслідування саме з підстав його неповноти. Прокурор чітко визначив недоліки, які підлягали усуненню (відсутність документів про право власності на транспортний засіб та невстановлення особи, яка керувала ним 13.02.2026). Об`єктивно за один день слідчий не мав можливості вжити комплекс процесуальних заходів, спрямованих на усунення цих недоліків, зокрема витребувати відповідні правовстановлюючі документи та встановити і допитати вказану особу. Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про проведення після 23.04.2026 будь-яких нових слідчих (розшукових) чи процесуальних дій. За таких обставин недоліки, на які вказав прокурор, залишилися неусунутими, а нове рішення про закриття фактично відтворює попереднє, скасоване прокурором, що свідчить про формальний підхід слідчого до виконання завдань кримінального провадження.

По-друге, досудове розслідування проведено неповно та однобічно. Фактично слідчим здійснено обмежене коло процесуальних дій, спрямованих переважно на з`ясування позиції ОСОБА_6 , тоді як низку обставин, що мають істотне значення для правильної кваліфікації, не досліджено. Зокрема, не витребувано та не досліджено правовстановлюючих документів на автомобіль (у тому числі договору дарування №8045/2024/4665399), не встановлено особу, яка керувала транспортним засобом 13.02.2026, не з`ясовано обставин вибуття автомобіля з володіння ОСОБА_4 . За наявності відомостей про фактичне місцезнаходження автомобіля та про те, що ним розпоряджається інша особа, слідчим не вирішено питання про визнання транспортного засобу речовим доказом та про вжиття заходів забезпечення (ст. 98, 170 КПК України). Такий обсяг розслідування не відповідає вимогам всебічності, повноти та неупередженості, закріпленим у ч. 2 ст. 9 КПК України.

По-третє, оскаржувана постанова не відповідає вимогам вмотивованості. Слідчий обмежився загальним висновком про наявність між сторонами «виключно цивільно-правових відносин», не навівши правового аналізу кожного з елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 289 КК України, стосовно конкретної особи та не спростувавши доводів заяви про протиправне вилучення транспортного засобу у власника. Крім того, у резолютивній частині постанови підставу закриття сформульовано як закриття «у зв`язку з встановленням відсутності в діяннях зазначених осіб в заяві складу кримінального правопорушення». Таке формулювання є неконкретним та суперечливим: із нього неможливо встановити, про діяння яких саме осіб ідеться, тоді як за заявою Потерпілої йшлося про дії однієї особи (спочатку невстановленої, згодом - ОСОБА_6 ). Пункт 2 частини 1 статті 284 КПК України як підставу закриття передбачає встановлену відсутність у діянні складу кримінального правопорушення, що вимагає індивідуалізованого висновку щодо конкретного діяння конкретної особи із зазначенням, відсутність яких саме елементів складу встановлено та на підставі яких доказів. Натомість оскаржувана постанова таких висновків не містить, а її формулювання має шаблонний характер, що додатково свідчить про формальний підхід слідчого до прийняття процесуального рішення.

Водночас слідчий суддя наголошує, що в межах розгляду цієї скарги він не вирішує по суті питання про наявність чи відсутність у діях будь-якої особи складу кримінального правопорушення та не надає оцінки доказам з точки зору доведеності вини, оскільки це виходить за межі повноважень слідчого судді на стадії досудового розслідування. Предметом судового контролю є законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, а встановлені недоліки свідчать про передчасність висновку слідчого про закриття кримінального провадження.

Виходячи зі змісту ст. 40 КПК України, слідчий є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а слідчий суддя не наділений повноваженнями надавати слідчому конкретні вказівки щодо проведення окремих слідчих (розшукових) чи процесуальних дій і не може перебирати на себе функції органу досудового розслідування (п. 18 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 22 КПК України). З огляду на це слідчий суддя вважає за необхідне роз`яснити, що під час відновленого досудового розслідування органу досудового розслідування необхідно перевірити викладені у заяві обставини, вжити всіх можливих та передбачених КПК України заходів для всебічного, повного й неупередженого дослідження обставин провадження та за їх результатами прийняти законне і вмотивоване процесуальне рішення.

Отже, слідчим суддею встановлено, що оскаржувана постанова про закриття кримінального провадження є необґрунтованою та передчасною, прийнята без усунення недоліків, на які вказав прокурор, за неповноти досудового розслідування та без належного мотивування, у зв`язку з чим наявні підстави для її скасування.

Згідно з ч. 2 ст. 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про скасування рішення слідчого чи прокурора.

ІІІ. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 303, 304, 306, 307 КПК України, слідчий суддя ухвалив:

1. Скаргу адвоката ОСОБА_3 , подану в інтересах Потерпілої ОСОБА_4 , задовольнити.

Скасувати постанову слідчого СВ Солом`янського УП ГУНП у місті Києві ОСОБА_5 від 23.04.2026 про закриття кримінального провадження №12026105090000260 від 25.03.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України.

2. Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: