Ухвала суду № 138002720, 01.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 522/696/26

Провадження № 1-кп/947/1034/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2026 року

Київський районний суд міста Одеси у складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

провівши в м.Одесі підготовче судове засідання у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42024110000000387 від 14.11.2024 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Біляївка, Одеського району, Одеської області, громадянина України, українця, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки російської федерації, громадянки Білорусі, білоруски, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимої,

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_5 ,

захисники: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представники потерпілих: ОСОБА_8 , ОСОБА_9

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42024110000000387 від 14.11.2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України.

В підготовчому судовому засіданні судом було винесено на обговорення питання щодо можливості призначення судового розгляду у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42024110000000387 від 14.11.2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України.

Так, сторона захисту заперечувала проти призначення справи до судового розгляду та, зокрема, захисником обвинуваченого ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_6 , було заявлено письмове клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, у зв`язку з його невідповідністю вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України. Своє клопотання адвокат обґрунтовує тим, що стороною обвинувачення не була виконана вимога «викладу фактичних обставин» та «формулювання обвинувачення», так як в обвинувальному акті не зазначено конкретних норм регуляторного законодавства, які були порушені та прокурор зобов`язаний був деталізувати якими нормами нормативно-правових актів визначені конкретні обов`язки медичного працівника, так як саме дотримання таких обов`язків є об`єктом кримінально-правової охорони ст.140 КК України, проте прокурор обмежився загальними твердженнями про «неналежне виконання обов`язків» та не надав фактичного порушення конкретних норм спеціальних правил, що є прямим порушенням вимог п.5 ч.2 ст.291 КПК України. Крім того, захисник обвинуваченого зазначає, що безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони ст.140 КК України є правовий порядок діяльності медичних працівників, який базується на дотриманні чітко визначеної ієрархії норм законів, стандартів та протоколів, а згідно ст.14-1 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», визначено, що клінічний протокол є уніфікованим документом, який визначає вимоги до діагностичних, лікувальних методів надання медичної допомоги та їх послідовність, тобто такий протокол є не рекомендацією, а правовою вимогою, а для лікаря-хірурга він визначає межі його професійного обов`язку. Так, за переконанням сторони захисту, у разі обвинувачення медичного працівника у неналежному виконанні професійних обов`язків, прокурор зобов`язаний зазначити в обвинувальному акті фактичні обставини невиконання лікарем під час надання медичної допомоги пацієнту, конкретних обов`язків, визначених нормами клінічних протоколів, тобто в обвинувальному акті прокурор мав зазначити вимоги клінічних протоколів, які не виконав лікар-хірург ОСОБА_3 під час надання медичної допомоги пацієнту Ківану Аднану. У зв`язку з тим, що вказані обставини не зазначені в обвинувальному акті, на думку адвоката, він не відповідає критерію «зрозумілості» та обвинувачений ОСОБА_3 не розуміє, які саме норми права, що визначають його професійні обов`язки, він порушив. Сторона захисту зауважує, що у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що в обвинувальному акті повинні бути викладені усі деталі, які дозволяють обвинуваченому зрозуміти висунуті проти нього претензії, а неконкретність обвинувачення, в частині порушених клінічних протоколів, позбавляє ОСОБА_3 можливості ефективно здійснювати право на захист, чим завідомо порушується його право на справедливий суд, тому його захисник просить повернути прокурору обвинувальний акт, у зв`язку з його невідповідністю вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку захисника.

Крім того, захисник обвинуваченої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_7 , також заперечувала проти призначення справи до судового розгляду, подавши до суду клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, у зв`язку з його невідповідністю вимогам п.5 ч.2 ст.291 КПК України. Заявлене клопотання, адвокат обґрунтовує тим, що формулювання обвинувачення включає дії невстановленої особи як обов`язковий елемент причинно-наслідкового зв`язку, при тому що особа не є учасником даного кримінального провадження, а досудове розслідування щодо неї триває. Крім того, обвинувальний акт формулює умову збереження життя пацієнта як сукупну відсутність дефектів ОСОБА_3 , дефектів ОСОБА_4 та дефектів невстановленої особи одночасно, а не відсутність дій кожного учасника окремо. Також адвокат зазначає, що обвинувальний акт не містить жодного самостійного причинно-наслідкового висновку щодо ОСОБА_4 без участі невстановленої особи та він не відповідає на запитання «чи настала б смерть пацієнта виключно внаслідок дій ОСОБА_4 , якби ТАП-блокада невстановленою особою взагалі не проводилась?», а без такої відповіді обвинувачення останньої є неповним та таким, що не відповідає вимогам ст.291 КПК України та якщо невід`ємним елементом причинно-наслідкового ланцюга є дії невстановленої особи, розслідування щодо якої досі триває, то ОСОБА_4 позбавлена можливості ефективно заперечити цей елемент та організувати свій захист. Крім того, сторона захисту наголошує на відсутності у формулюванні обвинувачення посилань на конкретні нормативні акти (медичні стандарти, клінічні протоколи та настанови), порушення яких становить об`єктивну сторону інкримінованого злочину, так як усі нормативні посилання в обвинувальному акті є загальнонормативними документами, що визначають загальні обов`язки медичного працівника та жоден із них не встановлює конкретного клінічного алгоритму дій лікаря-онколога, а тому сторона захисту позбавлена можливості визначити, який конкретний клінічний протокол чи медичний стандарт їй протиставляється, що унеможливлює підготувати ефективний захист. Також адвокат ОСОБА_7 зауважує, що «формулювання обвинувачення» та «виклад фактичних обставин» в обвинувальному акті не містить самостійного, індивідуального формулювання, а є дослівним механічним копіюванням, у розділі «формулювання обвинувачення» не з`являється жодних додаткових конкретизацій вини, меж відповідальності чи розмежування дій ОСОБА_4 від дій інших учасників, відтак «формулювання обвинувачення» як самостійний процесуальний елемент обвинувального акту, відсутнє, що унеможливлює реалізацію обвинуваченою права знати точне і повне формулювання висунутого проти неї обвинувачення. Враховуючи викладене, сторона захисту просить суд повернути обвинувальний акт прокурору для усунення недоліків.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала думку захисника.

Разом з тим, прокурор в судовому засіданні заперечувала проти клопотань захисників щодо повернення обвинувального акту, зазначила, що обвинувальний акт складено із дотриманням вимог ст.291 КПК України, будь-які недоліки відсутні, підсудність визначена ІНФОРМАЦІЯ_3 є вірною, підстав для закриття провадження чи повернення обвинувального акту немає, а тому просить суд призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42024110000000387 від 14.11.2024 року відносноОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України.

Представники потерпілих адвокат ОСОБА_8 та адвокат ОСОБА_9 також заперечували проти клопотань сторони захисту щодо повернення прокурору обвинувального акту, вважали їх необґрунтованими і безпідставними, так як обвинувальний акт відповідає вимогам законодавства, а тому просили суд призначити справу до судового розгляду. Крім того, адвокати надали суду письмові заперечення потерпілого на клопотання сторони захисту щодо повернення обвинувального акту, згідно яких останній зазначає, що посилання захисників обвинувачених на відсутність конкретної норми спеціального нормативно-правового акту, яким доповнюється зміст бланкетної диспозиції ст.140 КК України, є безпідставним і ґрунтується лише на неправильному ототожненні вимог до форми обвинувального акту з питаннями доведеності обвинувачення по суті, адже конвенційними стандартами не встановлено жодної спеціальної формальної вимоги щодо способу, у який обвинуваченого має бути проінформовано про характер і підставу висунутого обвинувачення, а вимагається лише забезпечення достатньої проінформованості особи про фактичну та юридичну суть обвинувачення, а також реальної можливості підготувати захист, а складений обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні повністю відповідає вимогам, встановленим національним законодавством, а саме ст.291 КПК України. Щодо відсутності в обвинувальному акті конкретної норми стандарту у сфері охорони здоров`я, потерпілий у своїх запереченнях та його представники в судовому засіданні зазначили, що вищезгадане фактично спрямоване на передчасну оцінку повноти, правильності та доказової перспективи обвинувачення, що має здійснюватись під час судового розгляду, а не на стадії підготовчого судового засідання, так як у кримінальних провадженнях за ст.140 КК України, зміст клінічних протоколів, наказів ІНФОРМАЦІЯ_4 , посадових інструкцій чи локальних актів закладу охорони здоров`я має значення для доказування об`єктивної сторони кримінального правопорушення. Так, обвинувачених повідомлено в обвинувальному акті про правову природу обвинувачення, а саме про фактичні обставини кримінального правопорушення, правову кваліфікацію та формулювання обвинувачення, а так як обвинувальний акт відповідає вимогам кримінального процесуального закону, судовій практиці та теорії кримінального процесу, представники потерпілих не вбачають порушення права обвинувачених на справедливий суд, тому просять відмовити у задоволенні клопотань сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору та призначити справу до судового розгляду.

Вивчивши клопотання, вислухавши думку учасників, суд приходить до наступного.

Так, п.3 ст.314 КПК України передбачає, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти таке рішення, як повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.291 КПК України, обвинувальний акт, поряд з іншими відомостями, має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до положень п.13 ч.1 ст.3, ч.4 ст.110, ч.1 ст.291 КПК України, обвинувальний акт це процесуальний акт документ, у якому формулюється твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, який після його складання слідчим затверджується прокурором, а також може бути складений прокурором.

Дослідивши обвинувальний акт, судом встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42024110000000387 від 14.11.2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки в ньому зазначено фактичні обставини кримінального провадження, які прокурор вважає встановленими, формулювання обвинувачення та, в тому числі, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону та статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, інші необхідні дані згідно ст.291 КПК України, тому суд приходить до висновку, що відсутні перешкоди для призначення судового розгляду, передбачені ст.314 КПК України.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в інформаційному листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 від 03 жовтня 2012 року «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до КПК України» повернення обвинувального акта прокурору передбачає не формальну невідповідність такого акта вимогам закону, а наявність у ньому таких недоліків, які перешкоджають суду призначити судовий розгляд.

Доводи сторони захисту, які ретельно перевірені судом, суд вважає безпідставними та такими, що не є підставою для повернення обвинувального акту прокурору, оскільки стадія підготовчого судового засідання у кримінальному провадженню має організаційний характер, в результаті якого суд, приймаючи рішення, керуючись ст.ст.314-315 КПК України, має перевірити відповідність вимогам кримінального процесуального закону обвинувальний акт, підготувати умови для проведення судового розгляду й призначити справу до судового розгляду, або повернути обвинувальний акт прокурору.

Усі інші відомості, які зазначаються захисниками обвинувачених, обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність вини у діях ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та їх причетність до подій, як зазначені в обвинувальному акті, будуть перевірені судом під час судового розгляду при дослідженні доказів та при ухваленні вироку.

Під час підготовчого судового засідання не встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини 3 статті 314 КПК України, та судом проведено підготовку до судового розгляду.

За викладених обставин суд приходить до висновку, що клопотання захисників про повернення обвинувального акту прокурору задоволенню не підлягають, а кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42024110000000387 від 14.11.2024 року відносноОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, можливо призначити до судового розгляду.

Крім того, відповідно до ст.ст.314, 314-1 КПК України з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачених, а також прийняття судового рішення про міру покарання, суд зобов`язаний залучити орган пробації для підготовки і складання досудової доповіді. Заборон щодо складання досудової доповіді у вказаному кримінальному провадженні не встановлено.

Також, до початку судового засідання, потерпілим ОСОБА_10 до суду було подано клопотання про здійснення судового розгляду кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42024110000000387 від 14.11.2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, у закритому режимі. У своєму клопотанні потерпілий зазначає, що у ході судового розгляду підлягатимуть дослідженню матеріали кримінального провадження, які містять відомості, що становлять лікарську таємницю, а також конфіденційні відомості про особисте та сімейне життя потерпілих, зокрема обставин, пов`язаних із станом здоров`я, перебігом лікування та смертю його батька, а зазначені відомості мають приватний характер, їх розголошення може призвести до порушення права потерпілих на повагу до приватного та сімейного життя. Крім того, поведінка його батька під час перебування на лікуванні, а саме використання іншого ім`я (псевдоніму), свідчить про прагнення останнього обмежити поширення відомостей щодо стану його здоров`я, тому проведення відкритого судового розгляду фактично нівелюватиме той рівень конфіденційності, який він намагався забезпечити за життя та призведе до публічного розголошення відомостей, доступ до яких він прагнув обмежити, а оголошення персональних відомостей потерпілих, їхніх анкетних даних, обставин сімейного життя, навіть у разі формального нерозголошення окремих реквізитів, їх сукупність дозволятиме безперешкодно ідентифікувати осіб, що створюватиме додаткове втручання у їхнє приватне життя.

Представники потерпілих в судовому засіданні підтримали вищевказане клопотання та просили суд його задовольнити.

Прокурор також вважала за доцільне здійснювати судовий розгляд у кримінальному провадженні в закритому режимі, зважаючи на обставини, викладені у клопотанні, а тому не заперечувала щодо його задоволення.

Разом з тим, сторона захисту заперечувала щодо клопотання про здійснення закритого судового розгляду кримінального провадження, зокрема захисник обвинуваченого ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6 , подав до суду письмові заперечення, згідно яких зазначає, що зазначена судова справа має суспільний резонанс та носить публічний характер, так як в межах вказаного кримінального провадження встановлюються обставини смерті відомого мецената та бізнесмена, а тому перебіг судової справи викликає суспільний відгук у громадян. Крім того, адвокат зауважує, що у засобах масової інформації містяться відомості про діагноз, перебіг лікування та причину смерті ОСОБА_11 , а представниками потерпілих було надано публічні коментарі щодо перебігу кримінального провадження, таким чином, відомості, що становлять лікарську таємницю, вже є розголошеними. Також, на переконання сторони захисту, після смерті особи суб`єктивне право на лікарську таємницю припиняється та не може існувати у відриві від особи, а тому в даному випадку, в правовому сенсі, суб`єкта права у справі за обвинуваченням ОСОБА_3 , не існує. Крім того, під час розгляду даної справи ІНФОРМАЦІЯ_5 у відкритому судовому засіданні, вже було оголошено зміст обвинувального акту та вступні промови, так присутнім в залі судового засідання стали відомі відомості про діагноз, причину смерті та методи лікування померлого, тому відомості, що становлять лікарську таємницю вже є розголошеними. Також, адвокат зауважує, що особливе значення вказана справа становить для професійної медичної спільноти у зв`язку із безпрецедентною спробою притягнення лікарів за нібито неналежне виконання професійних обов`язків, а закритий характер засідання унеможливлює залучення незалежних спеціалістів медичної галузі для публічного аналізу дій лікаря, що фактично позбавляє захист можливості ефективно спростувати висновки експертизи обвинувачення перед обличчям громадськості та професійної спільноти. Тому сторона захисту заперечує проти задоволення клопотання потерпілого про здійснення судового розгляду у закритому режимі та просить суд забезпечити відкрите судове провадження у справі і здійснення онлайн-трансляцій.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав думку захисника.

Адвокат ОСОБА_7 та обвинувачена ОСОБА_4 також заперечували проти задоволення клопотання щодо здійснення судового розгляду у закритому режимі, вважали його неактуальним на теперішній час та підтримали думку адвоката ОСОБА_6 .

Вивчивши клопотання, вислухавши думку учасників, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.2 ст.27 КПК України, кримінальне провадження в судах усіх інстанцій здійснюється відкрито, а слідчий суддя, суд може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні впродовж усього судового провадження або його окремої частини, у тому числі у випадку, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом.

Згідно п.п.2, 6, ч.1 ст.162 КПК України, до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належатьвідомості, які можуть становити лікарську таємницю та особисте листування особи та інші записи особистого характеру.

Враховуючи положення ст.40 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я», інформація про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, становить лікарську таємницю.

Згідно ст.39-1 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я», пацієнт має право на таємницю про стан свого здоров`я, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також про відомості, одержані при його медичному обстеженні.

Відповідно до Постанови Верховного Суду від 11.11.2020 року у справі №442/4791/17, медичною таємницею є: факт звернення людини до лікувального закладу за медичною допомогою; стан здоров`я людини; діагноз; обставини, що передували захворюванню або спровокували його, функціональні особливості організму; шкідливі звички, особливості психіки, майновий стан, інші відомості, отримані при медичному обстеженні, зокрема інформація про сімейне, інтимне життя людини, а також про стан здоров`я родичів, близьких пацієнта. Тобто під визначення медичної таємниці підпадають абсолютно всі аспекти, що стосуються здоров`я пацієнта. Лікар, медсестра, будь-який інший медичний працівник або інші особи, яким у зв`язку з виконанням їхніх професійних чи службових обов`язків стало відомо про хворобу, не має права розголошувати як медичну, так і немедичну інформацію про стан здоров`я людини. Такі особи не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Згідно зі статтею 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною чи юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

У преамбулі Закону України «Про інформацію» зазначено, що цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про інформацію», інформація з обмеженим доступом є трьох видів: конфіденційна (до неї належить і медична інформація), таємна та службова.

У рішенні Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року №5-зп щодо офіційного тлумачення положень статті 23 Закону України «Про інформацію» вказано, що треба розуміти так, що кожна особа має право знайомитись з зібраною про неї інформацією в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях, якщо ці відомості не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Медична інформація, тобто свідчення про стан здоров`я людини, історію її хвороби, про мету запропонованих досліджень і лікувальних заходів, прогноз можливого розвитку захворювання, в тому числі і про наявність ризику для життя і здоров`я, за своїм правовим режимом належить до конфіденційної, тобто інформації з обмеженим доступом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що відомості про стан здоров`я особи належать до найбільш чутливої категорії персональних даних та користуються підвищеним рівнем правового захисту в межах гарантій, передбачених статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у рішенні у справі «Z v. Finland» (заява №22009/93, рішення від 25.02.1997) Суд зазначив, що захист конфіденційності медичної інформації є одним із фундаментальних принципів правових систем держав-учасниць Конвенції та має вирішальне значення для забезпечення довіри до системи охорони здоров?я і реалізації права особи на повагу до приватного життя. ЄСПЛ визнав порушення статті 8 Конвенції у зв?язку з розголошенням у межах кримінального провадження відомостей про стан здоров?я заявниці без належного обгрунтування необхідності такого втручання та наголосив, що будь-яке розкриття медичних даних повинно бути суворо необхідним і виправданим переважаючою суспільною потребою.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «M.S. v. SWEDEN» передбачено: «Охорона даних особистого характеру (особливо медичних даних) має основоположне значення для здійснення права на повагу до приватного і сімейного життя. Дотримання конфіденційності відомостей про здоров?я становить основний принцип правової системи усіх держав-учасниць ЄКПЛ. Він є важливим не лише для захисту приватного життя хворих, а й для збереження їхньої довіри до працівників медичних закладів і системи охорони здоров?я загалом. Національне законодавство має забезпечувати відповідні гарантії, щоб унеможливити будь-яке повідомлення чи розголошення даних особистого характеру стосовно здоров?я, якщо це не відповідає гарантіям, передбаченим статтею 8 ЄКПЛ» У справі «В. and P. v. United Kingdom» (заяви №36337/97 та №35974/97, рішення від 24.04.2001)

Європейський суд з прав людини підтвердив, що принцип публічності судового розгляду, гарантований статтею 6 Конвенції, не є абсолютним та може бути обмежений у випадках, коли цього потребує захист приватного та сімейного життя учасників провадження. Суд дійшов висновку, що проведення закритого судового засідання за наявності достатніх підстав, пов?язаних із захистом конфіденційної інформації, відповідає вимогам Конвенції та не порушує права на справедливий суд.

У рішенні у справі «М.К. v. Ukraine» ЄСПЛ додатково наголосив, що інформація про стан здоров?я ранами потребує чіткої законної підстави, переслідування легітимної мети та дотримання принципу пропорційності між публічним інтересом і правом особи на повагу до приватного життя.

Подібна позиція висвітлена у рішенні ЄСПЛ у справі «Суріков проти України» (заява №42788/06), відповідно до якої відомості про стан здоров?я особи належать до конфіденційної інформації та перебувають під особливим захистом статті 8 Конвенції. ЄСПЛ наголосив, що збирання, зберігання, використання та поширення медичних даних становить втручання у право на повагу до приватного життя, потребує особливо ретельного обґрунтування, а доступ до такої інформації повинен бути максимально обмежений колом осіб, для яких він є об?єктивно необхідним.

Враховуючи викладене, те, що медична інформація підлягає особливому правовому захисту, а обмеження принципу публічності судового розгляду є правомірним та необхідним у випадках, коли відкритий розгляд може призвести до розголошення відомостей про стан здоров`я особи, іншої конфіденційної медичної інформації або відомостей про її приватне та сімейне життя, а також беручи до уваги те, що у даному кримінальному провадженні підлягатимуть дослідженню обставини надання медичної допомоги, перебіг захворювання, правильність діагностики та лікування, причинно-наслідковий зв`язок між діями медичних працівників і наслідками для пацієнта, його історія хвороби, висновки та результати медичних досліджень, документація, що містить лікарську таємницю, а також оголошуватимуться анкетні дані потерпілих, персональні відомості, обставини сімейного і приватного життя, родинні зв`язки, суд вважає за необхідне здійснювати судовий розгляд кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42024110000000387 від 14.11.2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, у закритому режимі.

Крім того, прокурором Приморської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_5 , до суду було подано клопотання про залучення спеціаліста під час судового розгляду у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42024110000000387 від 14.11.2024 року відносноОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України. Прокурор зазначає, що враховуючи специфіку захворювання ОСОБА_11 , для об`єктивного з`ясування обставин справи, дослідження доказів та надання консультацій щодо дотримання клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Онкологія» наявна необхідність у залученні спеціаліста, а саме лікаря-онколога, участь якого забезпечить належний розгляд справи судом під час дослідження доказів та допиту обвинувачених і свідків.

Прокурор в судовому засіданні підтримала подане клопотання та просила суд задовольнити його.

Представники потерпілих підтримали клопотання прокурора, вважали, що воно підлягає задоволенню.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник адвокат ОСОБА_6 , не заперечували проти клопотання прокурора, також вважали за необхідне в подальшому залучити до участі у судовому розгляді кримінального провадження спеціаліста лікаря-онколога.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_7 , зазначила, що таке клопотання є передчасним та за доцільніше повернутись до вирішення цього питання на стадії дослідження доказів.

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала думку захисника.

Вивчивши клопотання, вислухавши думку учасників, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.71 КПК України, спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації, пояснення, довідки, висновки та інші документи під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Відповідно до ч.1 ст.360 КПК України, під час дослідження доказів суд має право скористатися усними консультаціями або письмовими роз`ясненнями спеціаліста, наданими на підставі його спеціальних знань.

Так, основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст.140 КК, є здоров`я та життя особи, додатковим обов`язковим установлений порядок виконання медичним та фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків.

Відповідно до Постанови Верховного Суду у справі №712/5139/20 від 18.12.2024 року, підкреслено особливий статус медичних працівників у кримінальному процесі та складність встановлення причинно-наслідкового зв`язку між медичною маніпуляцією та наслідками.

Враховуючи вищезазначене, з метою об`єктивного з`ясування обставин справи та дотримання належної процедури дослідження доказів у кримінальному провадженні, задля коректного трактування та розуміння формулювань медичних визначень і термінів, що стосуються справи, суд вважає за необхідне залучити до участі у судовому розгляді кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42024110000000387 від 14.11.2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, спеціаліста лікаря онколога із числа лікарів онкологів КНП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » Одеської обласної ради, та забезпечити участь спеціаліста під час судового розгляду, дослідження доказів, допиту обвинувачених та свідків.

Також, захисником обвинуваченого ОСОБА_3 адвокатом ОСОБА_6 , до суду були подані клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у розпорядженні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », КНП « ІНФОРМАЦІЯ_8 » Одеської обласної ради та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 ».

Подані клопотання адвокат обґрунтовує тим, що як вбачається з матеріалів досудового розслідування, ОСОБА_12 проходив діагностику та лікування у вказаних медичних закладах, тому з метою отримання відомостей, які мають значення для кримінального провадження, стороною захисту були направлені адвокатські запити щодо отримання всіх копій документів, які місять медичні відомості щодо пацієнта, проте згідно отриманих відповідей, надання зазначеної інформації можливе виключно на підставі рішення суду. Тому, з метою всебічного та повного встановлення обставин діагностування і лікування хвороби пацієнта, адвокат просить суд надати тимчасовий доступ до речей і документів, що перебувають у розпорядженні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », КНП « ІНФОРМАЦІЯ_8 » Одеської обласної ради та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 ».

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав подані захисником клопотання.

Захисник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_7 , підтримала клопотання ОСОБА_6 .

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала думку захисника.

Прокурор в судовому засіданні просила суд відмовити в задоволенні клопотань, так як вважала їх передчасно поданими.

Представники потерпілих в судовому засіданні також заперечували проти задоволення вказаних клопотань, подали до суду письмові заперечення потерпілого ОСОБА_10 , в яких зазначено, що такі клопотання є безпідставними та необґрунтованими, сторона захисту не довела, що відомості, які становлять лікарську таємницю, за різні роки надання допомоги ОСОБА_13 в різних закладах охорони здоров`я, є обставинами, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні, а уся медична допомога з 2021 року надавалась пацієнту в ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_10 ». Також зауважено, що у рішеннях ЄСПЛ суд зазначає, що у справах про лікарську недбалість експертні висновки часто мають вирішальне значення, бо суди не можуть самостійно оцінити складні медичні питання, тому експерти повинні бути не лише формально, а й фактично незалежними від осіб, дії яких перевіряються, а так як в матеріалах кримінального провадження міститься висновок експерта, то такі клопотання про надання тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у розпорядженні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », КНП « ІНФОРМАЦІЯ_8 » Одеської обласної ради та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », є безпідставними, тому представники потерпілих просять суд відмовити у задоволенні таких клопотань.

Вивчивши клопотання, вислухавши думку учасників, суд приходить до наступного.

Згідно зі ст.2 КПК України одним із завдань кримінального провадження є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.131 КПК України одним з заходів забезпечення кримінального провадження є тимчасовий доступ до речей і документів.

Згідно ч.1 ст.159 КПК України, тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку).

З положення ч.2 ст.159 КПК України, вбачається, щотимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Відповідно до ст.160 КПК України, сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу. Слідчий має право звернутися із зазначеним клопотанням за погодженням з прокурором. У клопотанні зазначаються: 1) короткий виклад обставин кримінального правопорушення, у зв`язку з яким подається клопотання; 2) правова кваліфікація кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) речі і документи, тимчасовий доступ до яких планується отримати; 4) підстави вважати, що речі і документи перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; 5) значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні; 6) можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю; 7) обґрунтування необхідності вилучення речей і оригіналів або копій документів, якщо відповідне питання порушується стороною кримінального провадження.

Відповідно до ч.2 ст.163 КПК України, якщо сторона кримінального провадження, яка звернулася з клопотанням, доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує реальна загроза зміни або знищення речей чи документів, клопотання може бути розглянуто слідчим суддею, судом без виклику особи, у володінні якої вони знаходяться.

Згідно приписів ч.5 ст.163 КПК України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.

Згідно ч.6 ст.163 КПК України суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Так, адвокатом ОСОБА_6 , на думку суду, не було доведено можливості використання відомостей про діагностування та лікування ОСОБА_11 , що перебувають у розпорядженні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », КНП « ІНФОРМАЦІЯ_8 » Одеської обласної ради та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », в якості доказів у вказаному кримінальному провадженні та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Враховуючи вищевикладене та те, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не розпочато та судом не досліджувались жодні докази у кримінальному провадженні, подані захисником клопотання є передчасними, а тому в задоволенні клопотань захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6 про надання тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у розпорядженні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », КНП « ІНФОРМАЦІЯ_8 » Одеської обласної ради та ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 », слід відмовити.

Також,до суду надійшло клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6 , про скасування заходу забезпечення кримінального провадження. В обґрунтування свого клопотання адвокат зазначає, що під час проведення обшуку на підставі ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 14.11.2024 року, у приміщенні за адресою: АДРЕСА_5 (нежитлові споруди закладу охорони здоров`я), було вилучено майно, власником якого є ОСОБА_3 , разом з тим, з відкритих стороні захисту матеріалів досудового розслідування вбачається, що клопотань про арешт майна, яке було вилучено, не надходило, а тому таке майно підлягало негайному поверненню особі, в якої було вилучено, тобто ОСОБА_3 , проте прокурором таких вимог виконано не було. Тому сторона захисту просить суд скасувати захід забезпечення кримінального провадження та повернути вилучене в ході обшуку майно ОСОБА_3 , а саме: мобільний телефон iPhone 14 Pro, IMEI НОМЕР_1 та флешнакопичувач блакитного кольору із написом «Odrex».

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав думку захисника.

Прокурор в судовому засідання заперечувала проти клопотання адвоката, зазначивши, що подане клопотання задоволенню не підлягає, так як вилучене в ході обшуку майно було прямо зазначено в ухвалі слідчого судді про обшук та є речовим доказом у кримінальному провадженні.

Представники потерпілих заперечували проти задоволення клопотання захисника.

Захисник ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_7 , підтримала клопотання ОСОБА_6 .

Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала думку захисника.

Вивчивши клопотання, вислухавши думку учасників, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.

Згідно ч.2 ст.168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду. Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

З положень ч.1 ст.169 КПК України вбачається, що тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту; 5) за вироком суду в кримінальному провадженні щодо кримінального проступку.

Як вбачається з матеріалів, долучених до клопотання захисника, ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 14.11.2024 року було надано дозвіл на проведення обшуку приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , з метою відшукання та вилучення речей і документів, зокрема мобільних терміналів систем зв`язку, електронних та магнітних носіїв інформації, комп`ютерної техніки, планшетів, мобільних телефонів, в тому числі, у ОСОБА_3 .

Під час проведення вказаного обшуку, було вилучено майно, що належить ОСОБА_3 , а саме: мобільний телефон iPhone 14 Pro, IMEI НОМЕР_1 та флешнакопичувач блакитного кольору із написом «Odrex».

Відповідно до ч.7 ст.236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Так, зі змісту вказаної норми вбачається, що вилучені речі та документи, які були зазначені в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, не вважаються тимчасово вилученим майном.

Тобто, посилання сторони захисту на те, що вилучене під час проведення обшуку у ОСОБА_3 майно, є тимчасове вилученим майном, яке підлягає поверненню власнику, а у разі звернення прокурора з клопотанням про арешт майна, на таке майно повинен бути накладений арешт, є недоцільним.

Крім того, на думку суду, вказане клопотання є поданим передчасно, так як за повідомленням прокурора, вилучене у ОСОБА_3 майно, а саме: мобільний телефон iPhone 14 Pro, IMEI НОМЕР_1 та флешнакопичувач блакитного кольору із написом «Odrex», є речовими доказами у кримінальному провадженні, азгідно ст.100 КПК України доля речових доказів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Враховуючи зазначене, суд вважає за доцільне у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6 про скасування заходу забезпечення кримінального провадження відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2-4, 27, 71, 100, 110, 131, 159, 160, 162, 163, 167-169, 236, 291, 314-316, 370-372 КПК України, ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я», ЗУ «Про інформацію», суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6 та у задоволенні клопотання захисника обвинуваченої ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_7 , про повернення прокурору обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42024110000000387 від 14.11.2024 року відносноОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України відмовити.

Призначити судовий розгляд у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42024110000000387 від 14.11.2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, на 03.07.2026 року о 13 годині 45 хвилин.

Клопотання потерпілого ОСОБА_10 про здійснення судового розгляду кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42024110000000387 від 14.11.2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, у закритому режимі задовольнити.

Здійснювати судовий розгляд кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42024110000000387 від 14.11.2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, у закритому режимі.

Клопотання прокурора Приморської окружної прокуратури м.Одеси ОСОБА_5 про залучення спеціаліста під час судового розгляду у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42024110000000387 від 14.11.2024 року відносноОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України задовольнити.

Залучити до участі у судовому розгляді кримінального провадження внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42024110000000387 від 14.11.2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, спеціаліста лікаря онколога із числа лікарів онкологів КНП « ІНФОРМАЦІЯ_6 » Одеської обласної ради ( АДРЕСА_6 ).

Забезпечити участь спеціаліста у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №42024110000000387 від 14.11.2024 року відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КК України, під час судового розгляду, дослідження доказів, допиту обвинувачених та свідків.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6 про надання тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у розпорядженні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_7 » відмовити.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6 про надання тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у розпорядженні КНП « ІНФОРМАЦІЯ_8 » Одеської обласної ради відмовити.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6 про надання тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у розпорядженні ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_9 » відмовити.

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_6 про скасування заходу забезпечення кримінального провадження відмовити.

Доручити органу пробації до 24.07.2026 року скласти досудову доповідь щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Доручити органу пробації до 24.07.2026 року скласти досудову доповідь щодо обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Судовий розгляд здійснювати у закритому судовому засіданні суддею одноособово.

Участь прокурора та обвинувачених у судовому розгляді є обов`язковою.

Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1