Ухвала суду № 138002659, 06.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 947/23469/24

Провадження № 2-п/947/144/26

УХВАЛА

про залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду

06.07.2026

Київський районний суд м. Одеси,

головуючий суддя Куриленко О.М.,

розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по цивільній справі №947/23469/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2024 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом, в якому просив постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», код за ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, м. Київ, 01133, загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1168-5215 від 09.03.2023 р., в розмірі 41392 гривень та судові витрати.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2024 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», ідентифікаційний код юридичної особи (код за ЄДРПОУ) 38548598, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки 26, офіс 407, загальну суму заборгованості за Кредитним договором №1168-5215 від 09.03.2023 року, в розмірі 41392 (сорок одна тисяча триста дев`яносто дві) гривні, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 9442 гривень, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 31950 гривень та сплачений при поданні позову судовий збір у сумі 2422,40 гривень.

03 липня 2026 року представник відповідача ОСОБА_1 Фарина Ліна Василівна через підсистему «Електронний суд» звернулася до Київського районного суду міста Одеси із заявою про перегляд заочного рішення, якою просила: поновити пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси справа №947/23469/24 від 22.10.2024 року за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; переглянути заочне рішення Київського районного суду м. Одеси справа №947/23469/24 від 22.10.2024 року за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси справа №947/23469/24 від 22.10.2024 року за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси представник відповідача зазначала, що відповідач позовну заяву, ухвалу про відкриття провадження, судові повістки та усі інші матеріали справи не отримував, тому скористатись правом захисту своїх прав та інтересів шляхом подачі відзиву на позовну заяву не було можливості. Відповідач про ухвалене заочне рішення дізнався з автоматизованої системи виконавчих проваджень АСВП №78511135 та №78511139, після чого адвокат Фарина Л.В. 10.06.2026 року ознайомилась з матеріалами справи у суді, про ще є відповідна відмітка в матеріалах справи. У зв`язку із викладеним, відповідач просив суд поновити строк на подання заяви про перегляд вказаного заочного рішення суду.

Вивчивши підстави заяви сторони відповідача про перегляд заочного рішення суду, матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення заяви без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Законодавець встановив обмеження для реалізації відповідачем права на перегляд заочного рішення.

Водночас норми ЦПК України не визначають спеціального механізму процесуального реагування суду на пропуск відповідачем строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, якщо заявник не подав клопотання про поновлення пропущеного строку або якщо причини, зазначені ним у відповідному клопотанні, визнані судом неповажними.

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України. Відповідно до частини першої цієї статті із закінченням встановленого законом або судом строку втрачається право на вчинення процесуальних дій. Таке право втрачається в силу закону, тому не потребує додаткового визнання судом. Суд лише констатує пропуск процесуального строку та відсутність поважних причин для його поновлення, якщо була подана заява про поновлення такого строку.

Окремо ЦПК України встановлює наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, суд зобов`язаний залишити без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частина друга статті 126 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 127 ЦПК України установлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що «вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення від 3.04.2008 у справі «Ponomaryov v. Ukraine», п.41)»;

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

За загальним правилом пропуск процесуальних строків має наслідком втрату права на вчинення процесуальної дії, а для суду настає обов`язок застосувати передбачені ЦПК України наслідки подання документів після закінчення процесуальних строків. Під залишенням документів без розгляду треба розуміти відмову суду давати правову оцінку поданому з пропуском строку документу.

За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб`єктами правовідносин своїх прав та обов`язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов`язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.

Строк як відрізок часу обмежує дію суб`єктивних прав та обов`язків. Водночас процесуальний строк це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов`язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.

Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.

Отже, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, заявою, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.

У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).

Встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.

Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб`єктивні, а об`єктивні та непереборні причини їх пропуску.

Зокрема, ЄСПЛ у справах «Світлана Науменко проти України», «Трегубенко проти України», «Праведна проти Росії», «Желтяков проти України» зазначає, що у випадках перегляду судових рішень як у порядку нагляду, так і у зв`язку з нововиявленими обставинами національним судам необхідно забезпечувати дотримання учасниками справи встановлених строків та не допускати того, щоб за допомогою таких процесуальних механізмів, як продовження строку на оскарження, було порушено принцип правової визначеності.

Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).

У контексті даної справи, встановлений частиною другою статті 284 ЦПК України строк на звернення до суду із заявою про перегляд заочного рішення є одним з інструментів забезпечення принципу правової визначеності, адже право відповідача на доступ до суду апеляційної інстанції при заочному розгляді справи місцевим судом не є абсолютним та забезпечується за умови дотримання ним порядку та строку звернення до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення.

У даному випадку, представник відповідача зазначає, що позовну заяву, ухвалу про відкриття провадження, судові повістки та усі інші матеріали справи відповідач не отримував. Про ухвалене заочне рішення дізнався з автоматизованої системи виконавчих проваджень АСВП №78511135 та №78511139, після чого адвокат Фарина Л.В. 10.06.2026 року ознайомилась з матеріалами справи у суді, про ще є відповідна відмітка в матеріалах справи.

Разом із тим, суд констатує, що наведені доводи представника відповідача спростовуються матеріалами справи, оскільки відповідач ОСОБА_1 отримав заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2024 року, 22 жовтня 2024 року, що підтверджується Довідкою про доставку електронного документа до електронного кабінету відповідача в Електронному суді.

З огляду на викладене, відповідач мав право подати заяву про перегляд заочного рішення суду до Київського районного суду м. Одеси, в силу ч.3 ст. 284 ЦПК України, протягом двадцяти днів.

Заяву про перегляд заочного рішення та клопотання про поновлення процесуального строку подано до суду через підсистему «Електронний суд» 03.07.2026 року, тобто з пропуском строку для подачі відповідної заяви.

Суд зазначає, що укладення договору про надання правової допомоги з представником після ухвалення заочного рішення, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.

Наведене узгоджується з принципом римського права «знання закону презюмується», згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Зворотнім боком презумпції знання закону виступає загальновизнаний принцип права «незнання закону не звільняє від відповідальності», що часто позначається за допомогою латинської формули ignorantia legis non excusat. Ignorantia juris non excusat або ignorantia legis neminem excusat (з латинської - «незнання закону не є виправданням ні для кого») - це правовий принцип, згідно з яким людина, яка не знає певного закону, не може уникнути відповідальності за порушення такого закону лише тому, що вона не знала про нього.

У пунктах 71, 76, 77 постанови від 12 червня 2024 року у справі № 756/11081/20 (провадження № 14-25цс24) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Також, суд констатує що резолютивною частиною заочного рішення від 22 жовтня 2024 року, суд відповідачу роз`яснив строк та порядок подання заяви про його перегляд.

У питаннях оцінки поважності причин пропуску процесуального строку на оскарження як підстави для його поновлення Велика Палата Верховного Суду послідовно враховує критерії, сформовані у практиці ЄСПЛ, а саме: тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин; при цьому заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії», пункт 109 ).

Усталеним у практиці ЄСПЛ є підхід щодо врахування таких обставин при оцінці поважності причин пропуску строку звернення до суду та прийняті рішень про його поновлення: 1) складність справи, тобто обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі.

З огляду на сформовані критерії Велика Палата Верховного Суду зазначає, що за обставинами цієї справи при вирішенні питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення підлягає оцінці, зокрема, процесуальна поведінка відповідачки під час розгляду справи в суді, а також її дії після отримання інформації про постановлене рішення.

Прийшовши до висновку про залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без розгляду, суд також враховує, що відповідач був обізнаний про існування судового провадження у справі, клопотань про відкладення слухання справи від нього до суду не надійшло. Уся судова кореспонденція, скерована на ім`я відповідача повернута до суду без вручення з підстав відсутності адресата за вказаною адресою.

Частиною 8 ст. 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є зокрема день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у Постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

На підставі досліджених доказів, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин, що об`єктивно перешкоджали відповідачу звернутися до суду із заявою про перегляд заочного рішення у визначений процесуальним законом строк, а тому клопотання про поновлення цього процесуального строку задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 126, 127, 253, 260, 261, 284, 353 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити представнику відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 жовтня 2024 року.

Заяву представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по цивільній справі №947/23469/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя О. М. Куриленко