Рішення № 138001881, 07.07.2026, Срібнянський районний суд Чернігівської області

Справа № 361/1764/26

2/746/147/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2026 р.

Срібнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Нагорної Н.Г.,

при секретарі судовго засідання Марченко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Срібнянського районного суду Чернігівської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі ТОВ «ФК «Ейс») звернулося до Броварського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У позові ТОВ «ФК «Ейс» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 22 грудня 2023 року № 272133425 в сумі 25 911,72 грн, з яких:

5 400,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 20 511,72 грн заборгованість за несплаченими відсотками, також товариство просить стягнути з відповідача суму сплаченого при поданні позову судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Обґрунтовуючи позов, ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначило, що 22 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 272133425.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, строком до

28 листопада 2019 року. 28 листопада 2019 року між цими ж сторонами укладено додаткову угоду № 19, згідно з якою строк договору факторингу продовжено до 31 грудня 2020 року, при цьому інші умови договору залишилися без змін. 31 грудня 2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду № 26 до договору, згідно з якою продовжено строк договору до 31 грудня 2021 року. У цій додатковій угоді договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 викладено у новій редакції, проте

дата його укладення та його номер залишились незмінними. 31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року, при цьому інші умови договору факторингу залишилися в редакції цього договору від 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до

31 грудня 2023 року, при цьому інші умови договору факторингу залишилися в редакції договору від 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року, інші умови договору залишились у редакції договору від 31 грудня 2020 року.

За вказаним договором факторингу, зі змінами, ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 12716,28 грн, з них: 5400,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7316,28 грн заборгованість за відсотками.

31 липня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу № 10/1024-01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК«Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 25911,72 грн, з них: 5 400,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 20511,72 грн заборгованість за відсотками.

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 15/07/25-Е, строком до 31 грудня 2026 року, згідно з яким від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму25911,72 грн, з них: 5400,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 20 511,72 грн заборгованість за відсотками.

Оскільки всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання за кредитним договором, після набуття ТОВ «ФК «ЕЙС» права грошової вимоги до відповідача останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЕЙС», ні на рахунки попередніх кредиторів, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС», яку позивач просить стягнути з нього в судовому порядку.

Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 лютого 2026 року справу за позовом ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 24 квітня 2026 року справу передано на розгляд до Срібнянського районного суду Чернігівської області.

Справа надійшла до Срібнянського районного суду Чернігівської області 19 травня 2026 року.

Автоматизовною системою документообігу суду справу передано до провадження судді Нагорної Н.Г.

Ухвалою судді Срібнянського районного суду Чернігівської області від 21 травня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Сторонам роз`яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. Сторони повідомлені про місце, дату та час розгляду справи, призначеного на 11 год. 00 хв. 11 червня 2026 року.

Копію ухвали від 21 травня 2026 року надіслано сторонам.

09 червня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_1 просить розглянути справу без його участі та відмовити ТОВ «ФК «ЕЙС» у задоволенні позовних вимог у повному обсязі або зменшити розмір стягнення до розміру тіла кредиту, відмовивши у стягненні незаконно нарахованих відсотків, штрафів, комісій, а також витрат на правничу допомогу. При цьому відповідач зазначив, що відсотки нараховані позивачем незаконно, поза межами строку кредитування, нарахування штрафу та пені в період воєнного стану суперечить чинному законодавству України, перехід права вимоги та факт видачі коштів позивачем не доведені. Просить застосувати строк позовної давності терміном 3 роки та відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу або суттєво зменшити їх розмір.

11 червня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає: позовна давність по даному кредитному договору сплила під час дії воєнного стану та вважається продовженою на строк дії в Україні воєнного стану; доказами перерахування ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитних коштів відповідачу є платіжні доручення з відміткою товариства, додані до матеріалів справи; факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання грошового зобов`язання жодному з кредиторів не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язань; надані позивачем витяги з реєстру прав вимоги до договорів факторингу містять всі необхідні реквізити, підписи сторін та оформлені належним чином відповідно до встановлених форм договорів факторингу; всі нарахування відсотків здійснювались в межах, погоджених умовами кредитного договору; за вказаним договором не стягується жодних комісій, штрафних санкцій чи пені; витрати на правничу допомогу повністю доведені актом прийму-передачі виконаних робіт. У раховуючи викладене, представник позивача просить позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 11 червня 2026 року задоволено клопотання позивача, долучене до відповіді на відзив, та витребувано у АТ «СЕНС БАНК» інформацію, що містить банківську таємницю, щодо емітування карти банку на ім`я відповідача та щодо руху коштів за цією картою. Розгляд справи відкладено до 12 год. 30 хв. 07 липня 2026 року.

Копію ухвали від 11 червня 2026 року надіслано сторонам та АТ«СЕНС БАНК».

02 липня 2026 року суд отримав запитувані відомості, надані АТ «СЕНС БАНК».

07 липня 2026 року представник позивача до суду не прибув, про причини неявки не повідомив. У прохальній частині позову представник ТОВ «ФК «ЕЙС» виклав клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. У разі неявки представника позивача у судове засідання просив провести розгляд справи за відсутності представника позивача, зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 також не прибув у судове засідання, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами поштового зв`язку (поштове відправлення повернулось до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою»), а також шляхом опублікування оголошення на офіційному вебсайті «Судова влада України» в мережі Інтернет https://sr.cn.court.gov.ua/sud2521/gromadyanam/vukdocourt/. У відзиві на позов просив справу розглянути без його участі.

Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін, на підставі матеріалів справи.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

22 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії № 272133425, згідно з яким позичальнику надано кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 6800,00 на умовах строковості, зворотності, платності (підпункт 2.1) шляхом перерахування на платіжну картку № НОМЕР_1 (підпункт 5.1 договору), строком на 5 років (підпункт 11.1.), з дисконтним періодом (підпункт 3.1.), який можливо продовжити за визначених договором умов (підпункти 3.2. 3.4.), зі сплатою за користування кредитними коштами 0,880 % на день від суми залишку кредиту під час дисконтного періоду (пункт 8.3.1 договору), у разі пролонгації дисконтного періоду зі сплатою 2,200 відсотки в день від суми кредиту за кожний день користуавння ним( підпункт 8.3.2 договору), зі сплатою за користування коштами 2,9890% на день від суми залишку кредиту після закінчення дисконтного періоду кредитування (пункт 8.4 договору).

Перерахування першого траншу в сумі 4 600,00 грн 22 грудня 2023 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану на ім`я ОСОБА_1 , підтверджується платіжним дорученням № 685ac307-5956-4ec0-8315-349a1d90ee26.

Перерахування другого траншу в сумі 800,00 грн 31 грудня 2023 року на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану на ім`я ОСОБА_1 , підтверджується платіжним дорученням № c585734f-e863-4cec-b3d8-15b7cf8bf94e .

Зарахування коштів у сумі 5 400,00 грн на банківський рахунок № НОМЕР_2 , до якого емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_1 в АТ «СЕНС БАНК», підтверджується інформацією, наданою АТ «СЕНС БАНК» на виконання ухвали суду від 11 червня 2026 року. У листі АТ «СЕНС БАНК» також зазначено, що фінансовим номером телефону ОСОБА_1 у АТ «СЕНС БАНК», на який здійснюються всі повідомлення про рух коштів за його рахунком та інше є номер телефону: НОМЕР_4 .

Укладення договору здійснено сторонами за допомогою ІКС ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», доступ до якої забезпечується клієнту через телекомунікаційний ресурс (пункт 4).

Позичальник через телекомунікаційний ресурс кредитодавця подав заявку на отримання кредиту в ІКС кредитодавця. Після обробки інформації, вказаної в заявці, збору та аналізу інформації про позичальника з інших джерел, в тому числі з бюро кредитних історій, проведення оцінки кредитспроможності та після проведення інших обов`язкових процедур ІКС кредитодавця прийняло рішення про надання позичальнику суми кредиту та про встановлення йому кредитного ліміту. ІКС кредитодавця, шляхом підстановки всієї необхідної інформації про кредитодавця в типову форму кредитного договору, згенерувало оферту, що містила усі істотні умови договору. Позичальник, ознайомившись з офертою в особистому кабінеті, підписав договір одноразовим ідентифікатором, згенерованим ІКС та направленим йому в смс-повідомлені та/або в повідомлені в месенджер та/або в електронному листі на електронну пошту та/або в особистому кабінеті, шляхом введення у спеціальному полі під офертою, яка містить усі істотні умови договору, одноразового ідентифікатора, який відповідає вимогам, визначеним Законом України «Про електронну комерцію».

З наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті неможливе. Отже, заповненням анкети-заяви та підписанням договору за допомогою одноразового ідентифікатора позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

22 грудня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 272133425.

28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео» (клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) уклали договір факторингу № 28/1118-01, строком до 28 листопада 2019 року. 28 листопада 2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду № 19, згідно з якою строк дії договору факторингу продовжено до 31 грудня 2020 року, при цьому інші умови договору залишилися без змін. 31 грудня 2020 року між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду від 31 грудня 2020 року № 26 до договору факторингу, згідно з якою продовжено строк договору до 31 грудня 2021 року. У цій додатковій угоді договір факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 викладено у новій редакції, проте дата його укладення та його номер залишились незмінними. 31 грудня 2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року, при цьому інші умови договору залишилися у редакції договору факторингу від 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року, при цьому інші умови договору залишилися в редакції договору факторингу від 31 грудня 2020 року. 31 грудня 2023 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року, інші умови договору залишилися в редакції договору факторингу від 31 грудня 2020 року.

Пунктом 2.1. розділу 2 (предмет договору) договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 передбачено, що згідно з умовами договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги.

Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги від 27 лютого 2024 року № 273 до договору факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01 (з урахуванням додаткових угод до нього), ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до ОСОБА_1 на загальну суму 12716,28 грн, з них: 5400,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 7316,28 грн заборгованість за відсотками.

31 липня 2024 року між ТОВ «Таліон Плюс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (далі ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс») укладено договір факторингу № 31/0724-01, строком до 31 грудня 2024 року, згідно з яким (витяг з реєстру прав вимоги від 31 липня 2024 року № 2 до договору факторингу від 31 липня 2024 року № 31/0724-01) від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 25911,72 грн, з них: 5400,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 20511,72 грн заборгованість за відсотками.

Відповідно до підпункту 5.3.3 договору факторингу фактор має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб.

15 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» уклали договір факторингу № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором на суму 25 911,72 грн, з них: 5 400,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 20511,72 грн заборгованість за відсотками.

За цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.

Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників.

Відповідно до пункту 1.2. договору факторингу від 15 липня 2025 року № 15/07/25-Е, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.

Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу від 15 липня 2025 року № 15/07/25-Е від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 25911,72 грн. Даний факт підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за вказаним договором факторингу та платіжними інструкціями від 24 вересня 2025 року № 361, від 06 жовтня 2025 року № 381, від 07 жовтня 2025 року № 383, від 10 жовтня 2025 року № 385, від 23 жовтня 2025 року № 396, від 24 жовтня 2025 року № 401, від 30 жовтня 2025 року № 404, від 31 жовтня 2025 року № 409 та від 03 листопалда 2025 року № 411, які свідчать про виконання фактором своїх обов`язків за вищевказаним договором факторингу.

Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Однак боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Частинами першою, третьою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом частини першої статті 615 ЦК України не припустима одностороння відмова від зобов`язання.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано Законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис» (в редакції, чинній на час укладення договору позики).

Відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» (в редакції, чинній на час укладення договору позики) електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа. Електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

За нормою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Отже, суд установив, що між ТОВ «Манівео» та ОСОБА_1 22 грудня 2023 року укладено договір кредитної лінії № 272133425, за яким ТОВ «Манівео» надало позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії з кредитним лімітом у сумі 6800,00 грн, перерахувавши кошти у вказаній сумі на банківську картку, реквізити якої вказав ОСОБА_1 у заявці на отримання коштів у кредит від 18 вересня 2023 року, тобто у ОСОБА_1 виникло перед ТОВ «Манівео» зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування такими коштам. Доказів виконання ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним договором перед ТОВ «Манівео» матеріали справи не містять.

Також суд установив, що ТОВ «Манівео» передало право вимоги до ОСОБА_1 ТОВ «Таліон Плюс» за договором факторингу від 28 листопада 2018 року № 28/1118-01, з послідуючими додатковими угодами від 28 листопада 2019 року № 19, від 31 грудня

2020 року № 26, від 31 грудня 2021 року № 27, від 31 грудня 2022 року № 31, від 31 грудня 2023 року № 32.

У свою чергу ТОВ «Таліон Плюс» передало право вимоги до ОСОБА_1 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за договором факторингу від 31 липня 2024 року № 31/0724-01, за яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 25911,72 грн, з них: 5 400,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 20511,72 грн заборгованість за відсотками, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» передало право вимоги до відповідача ТОВ «ФК «ЕЙС» за договором факторингу від 15 липня 2025 року № 15/07/25-Е, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЕЙС»» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 грудня 2023 року № 272133425 на вказану суму.

Доказів виконання ОСОБА_1 зобов`язання щодо повернення кредитних коштів ТОВ «ФК «ЕЙС»» матеріали справи також не містять.

Отже, позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС»» до ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі. Стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає заборгованість за договором від 22 грудня 2023 року № 272133425 про надання кредитної лінії в сумі 25 911,72 грн, з них: 5 400,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 20 511,72 грн заборгованість за відсотками.

При цьому твердження про порушення позивачем строків позовної давності відповідачем не доведено, оскільки кредитний договір № 272133425 між сторонами укладено 22 грудня 2023 року, а до суду кредитодавець звернувся у лютому 2026 року, тобто в межах загального (трирічного) строку позовної давності, визначеного статею 257 ЦК України.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити таке.

Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої цієї статті).

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розподіл судових витрат суд здійснює в порядку, визначеному статтею 141 ЦПК України, частиною першою якої визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а пунктом 1 частини другої цієї статті визначено, що у разі задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» задоволено в повному обсязі, судовий збір, сплачений при поданні позовної заяви, в сумі 2 662,40 грн підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь позивача.

Щодо розподілу судових витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, слід зазначити таке.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою третьою статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, надано:

- копію договору про надання правової допомоги від 20 серпня 2025 року № 20/08/25-01;

- копію акта прийому-передачі наданих послуг № 20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року;

- копію свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю від 19 жовтня 2018 року серії КС №7073/10, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Львіської області;

-копію ордера на налдання правничої допомоги від 20 серпня 2025 року.

Із вказаних документів вбачається, що розмір витрат на правничу допомогу становить 7 000,00 грн, вартість надання послуг правничої допомоги за одну кредитну справу у розмірі 7 000,00 грн визначена умовами договору про надання правової допомоги від 20 серпня 2025 року № 20/08/25-01.

В акті наданих послуг згідно з договором від 20 серпня 2025 року № 20/08/25-01 відображено перелік виконаних адвокатом АБ «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» Соломкою О.В. робіт та їх вартість, а саме:

1) складання позовної заяви (2 год.) - 5000,00 грн;

2) вивчення матеріалів справи (2 год.)- 1000,00 грн;

3) підготовчка адвокатського щапиту щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів (1 год.)-500,00 грн;

4) пілготовчка клопотання щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів (1 год.)-500,00 грн.

Усього витрачено 6 год. 00 хв., подано 1 позовну заяву.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

Принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, додатковій постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто в розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони в разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі частини четвертої статті 137 ЦПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц суд звернув увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, в положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Відповідач у справі ОСОБА_1 подав до суду клопотання про зменшення судових витрат на правничу допомогу, оскільки, на його думку, витрати на право допомогу у розмірі 7 000,00 грн не мають характеру необхідних у цій справі.

Вивчивши клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, дослідивши надані адвокатом АО «Апологет» Усенком М.І. докази, що підтверджують обсяг наданих ним послуг клієнту ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», у цій справі, суд дійшов висновку, що клопотання Горицького О.М. підлягає задоволенню.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Ураховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

При цьому суд врахував, що участі в судових засіданням представник позивача не приймав, позов не є складним, оскільки кредитний договір є типовим, тому підготовка до складання такого позову та семе його складання не могло зумовити складнощів та витрати значного часу у адвоката, особливо враховуючу тривалу співпрацю АБ «СОЛОМКО ТА ПАРТНЕРИ» та безпосередньо адвоката Соломки О.В. із ТОВ «ФК «ЕЙС», зокрема у зв`язку з поданням позовів про стягнення кредитної заборгованості.

Отже, стягненню із ОСОБА_1 на користь позивача підлягають судові витрати, пов`язані з оплатою витрат на професійну правничу допомогу, в сумі 3 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 10, 12, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 25 911 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот одинадцять) грн 72 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»» судові витрати, пов`язані з оплатою витрат на професійну правничу допомогу, в розмірі 3 000 (дві тисячі) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», адреса місцязнаходження: вул. Юрія Поправки, буд.6,каб.13, м. Київ, 02094, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Н.Г. Нагорна