Рішення № 138001843, 07.05.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 741/250/26

Провадження № 2/741/649/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 07 травня 2026 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Киреєва О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (далі позивач) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами,

встановив:

13 лютого 2026 року позивач звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що 29 серпня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем було укладено кредитний договір № 70287-08/2025. 29 жовтня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 29102025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належне ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» право вимоги за кредитним договором № 70287-08/2025 від 29 серпня 2025 року на загальну суму 11490 грн.

12 серпня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та відповідачем було укладено договір позики № 7414764. 23 грудня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 23122025/2, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належне ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» право вимоги за договором позики № 7414764 від 12 серпня 2025 року на загальну суму 13080 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь:

- заборгованість за кредитним договором № 70287-08/2025 від 29 серпня 2025 року в сумі 11490 грн.;

- заборгованість за договором позики № 7414764 від 12 серпня 2025 року в сумі 13080 грн.;

- понесені судові витрати.

Ухвалою від 19 лютого 2026 року у справі було відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Сторони отримали копію ухвали про відкриття провадження у справі, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.

28 квітня 2026 року відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, який ухвалою суду був повернутий заявнику без розгляду на підставі ч. 4 ст. 183 ЦПК України, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами без урахування обставин, викладених у відзиві.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 29 серпня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем в електронній формі було укладено договір про надання фінансового кредиту № 70287-08/2025 (далі кредитний договір), відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в сумі 5000 грн. строком на 120 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом, а також інших платежів, передбачених договором. Денна відсоткова ставка становить 0,98%.

12 серпня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та відповідачем в електронній формі було укладено договір позики № 7414764, відповідно до умов якого відповідач отримав позику в сумі 4000 грн. строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом, а також інших платежів, передбачених договором. Денна відсоткова ставка становить 0,90%, відсотки за понадстрокове користування позикою 5% за день, пеня 5% за день.

Оскільки зміст укладених між сторонами договорів зафіксований в кількох документах, вчинених в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, з огляду на їх неоспорювання відповідачем, письмова форма даних правочинів дотримана, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування» та не суперечить приписам ст.ст. 6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України.

При цьому, на виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, сторони у вказаних договорах досягли згоди щодо всіх істотних умов цих правочинів, в зв`язку з чим вони в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Наведений висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за вищевказаними договорами, унаслідок чого виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунків, наданих позивачем, становить:

- за кредитним договором № 70287-08/2025 від 29 серпня 2025 року 11490 грн., з якої 5000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 2790 грн. заборгованість за відсотками, 3200 грн. заборгованість за штрафом та 500 грн. - комісія;

- за договором позики № 7414764 від 12 серпня 2025 року 13080 грн., з якої 4000 грн. заборгованість за основною сумою боргу, 11,60 грн. заборгованість за відсотками, 8000 грн. заборгованість за пенею та 1068,40 грн. - комісія.

Інші відомості щодо розміру заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вказаних розрахунків заборгованості, не доведено належного повернення кредиту/позики у розмірі та на умовах, визначених договорами, презумпція правомірності яких не спростована.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ч. 1 ст. 513 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

29 жовтня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 29102025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належне ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» право вимоги за кредитним договором № 70287-08/2025 від 29 серпня 2025 року на загальну суму 11490 грн.

12 серпня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та відповідачем було укладено договір позики № 7414764. 23 грудня 2025 року між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено договір факторингу № 23122025/2, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належне ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» право вимоги за договором позики № 7414764 від 12 серпня 2025 року на загальну суму 13080 грн.

На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, умов договорів не виконав та не бажає у повному обсязі погасити заборгованість за цими договорами у добровільному порядку, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за основною сумою боргу, відсотками та комісією.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу), суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Ураховуючи те, що неустойка (пеня, штраф), яка передбачена договорами № 70287-08/2025 від 29 серпня 2025 року та № 7414764 від 12 серпня 2025 року, нарахована у період дії в Україні воєнного стану, вона підлягає списанню кредитодавцем/позикодавцем, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договорами в загальному розмірі 13370 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 3328 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Позовні вимоги задоволено на 54,42 %, а тому з відповідача на користь позивача підлягають присудженню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1811,10 грн.

Керуючись ст.ст. 16, 512, 513, 525, 526, 530, 610, 611, 1046, 1054, 1077-1082 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, розрахунковий рахунок НОМЕР_2 в АТ «ТАСкомбанк»):

- заборгованість за кредитним договором № 70287-08/2025 від 29 серпня 2025 року в сумі 8290 (вісім тисяч двісті дев`яносто) грн.;

- заборгованість за договором позики № 7414764 від 12 серпня 2025 року в сумі 5080 (п`ять тисяч вісімдесят) грн.;

- судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1811 (одна тисяча вісімсот одинадцять) грн. 10 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв