Рішення № 138001841, 07.05.2026, Носівський районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 741/353/26

Провадження № 2/741/706/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 07 травня 2026 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Киреєва О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі позивач) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

05 березня 2026 року позивач звернувся до суду з цим позовом, мотивуючи його тим, що 08 листопада 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір (оферти) № 08.11.2023-100002838 (далі договір). Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у розмірі 3500 грн. строком на 42 дні зі сплатою відсотків за користування кредитом та інших платежів, передбачених договором. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі. Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в загальному розмірі 6930 грн.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 08.11.2023-100002838 від 08 листопада 2023 року у сумі 6930 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою від 16 березня 2026 року у справі було відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Сторонам було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі, інформація про розгляд справи також була розміщена на офіційній сторінці суду веб-порталу Судова влада України, клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, відповідач відзив на позов до суду не подав.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18 березня 2021 року у справі 911/3142/19, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17).

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

08 листопада 2023 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено кредитний договір (оферти) № 08.11.2023-100002838 в електронній формі шляхом акцептування позичальником пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 3500 грн. строком на 42 дні із дати його надання зі сплатою відсотків та інших платежів, визначених договором.

Оскільки зміст укладеного між сторонами кредитного договору зафіксований в кількох документах, вчинених в електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, з огляду на їх неоспорювання відповідачем, письмова форма даного правочину дотримана, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування» та не суперечить приписам ст.ст. 6, 205, 207, 627-628, 634, 639, 642 ЦК України.

При цьому, на виконання вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, сторони у вказаному договорі досягли згоди щодо всіх істотних умов цього правочину, в зв`язку з чим він в силу положень ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Наведений висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, надав відповідачу кредит у обумовленому розмірі.

У судовому засіданні встановлено, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання за кредитним договором, в результаті чого виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості складає 6930 грн., з якої 3500 грн. тіло кредиту та 3430 грн. відсотки.

Інші відомості щодо розміру заборгованості в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вказаного розрахунку заборгованості, не доведено належного повернення кредиту у розмірі та на умовах, визначених договором, презумпція правомірності якого не спростована.

На підставі вищезазначеного та враховуючи те, що відповідач порушив взяті на себе зобов`язання, умов договору не виконав та не бажає у повному обсязі погасити заборгованість за цим договором у добровільному порядку, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З відповідача підлягає стягненню сума боргу визначена позивачем при зверненні до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією.

Зазначені витрати позивача підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 16, 525, 526, 530, 610, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 354 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, заборгованість за кредитним договором № 08.11.2023-100002838 від 08 листопада 2023 року в сумі 6930 (шість тисяч дев`ятсот тридцять) грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Киреєв