Рішення № 138001732, 07.07.2026, Куликівський районний суд Чернігівської області

Справа № 737/199/26

Провадження № 2/737/239/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 року с-ще Куликівка

Куликівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Рубаненко Н. Ю., за участі секретаря Решітько А. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 737/199/26 за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Кирда Вячеслав Володимирович,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Суліма Олена Олександрівна, Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Маєвська Владлена Олександрівна,

про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

учасники справи не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Т. М. від 22.12.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 75917, яким стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» кошти в розмірі 21626,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 не укладала кредитного договору № 1610749 від 08.12.2019, а також не підписувала жодних документів, які б підтверджували виникнення відповідного грошового зобов`язання. Крім того, позивачем не надано доказів укладення такого договору, що виключає можливість вчинення виконавчого напису.

Водночас, в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено, що Позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , але ОСОБА_1 постійно була зареєстрована та проживала в с. Горбів Куликівського району (наразі - Чернігівський р-н) Чернігівської області, що підтверджується відомостями з її паспорту громадянина України.

Також вважає, що вказаний виконавчий напис вчинений нотаріусом без наявності документа, що підтверджує безспірність заборгованості, нотаріально посвідченого кредитного договору, первинного документа про отримання від відповідача кредитних коштів, підписаних позивачем умов і правил надання кредиту, відсутня засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувана про непогашення заборгованості (або її відсутності), що є порушенням Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, а також Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок), ст. 88 Закону України «Про нотаріат». Також зазначають, що Позивачка не отримувала письмової вимоги від ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та інших документів про усунення порушень, що є необхідною умовою вчинення виконавчого напису, відповідно до підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку. Нотаріусу не було надано документів щодо безспірності боргу.

Просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Тамари Миколаївни від 22.12.2021, зареєстрований в реєстрі за № 75917, яким стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» грошові кошти в сумі 21626,00 грн, також просить стягнути судові витрати.

Позовна заява надійшла до суду 08.04.2026. Ухвалою судді Куликівського районного суду Чернігівської області від 10.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, за клопотанням сторони позивача витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Т.М. копію нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису від 22.12.2021, зареєстрованого в реєстрі за № 75917.

Ухвалою суду від 20.04.2026 за заявою позивача забезпечено позов шляхом зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 68706723 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості у розмірі 21626,00 грн на підставі виконавчого напису, вчиненого 22.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною, зареєстрованого в реєстрі за № 75917, що перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Маєвської Владлени Олександрівни до вирішення спору по суті.

Позивачка та її представник в судове засідання не з`явились. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідач ТОВ «ФК «ЄАПБ» в судове засідання свого представника не направило. У відзиві на позовну заяву заявлено клопотання про розгляд справи у відсутність представника відповідала. Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що 08.12.2019 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Позивачем було укладено Кредитний договір № 1610749.

23.04.2020 між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір відступлення прав вимоги № 23042020, у відповідності до умов якого правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «АВЕНТУС Україна» є ТОВ «ФК «ЄАПБ», в тому числі і за Кредитним договором № 1610749 від 08.12.2019 року. 22.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Тамарою Миколаївною вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 75917, щодо стягнення з Позивача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості в розмірі 21626,00 грн.

Виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом відповідно до вимог ст. 18, 34 Закону України «Про нотаріат» та Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року, якою затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Право вимоги до відповідача перейшло з передбачених законом підстав.

Строк звернення до суду позивача сплив у лютому 2025 року. Із позовом про визнання виконавчого напису, таким що не підлягає виконанню ОСОБА_1 звернулася у квітні 2026 року, тобто після спливу позовної давності. За відсутності у Позивача обґрунтованих доказів, щодо пропуску позовної давності - сплив позовної давності в даному випадку є підставою для відмови у позові.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з Відповідача орієнтовно понесених Позивачем судових витрат у вигляді професійної правничої допомоги в сумі 5 000,00 грн, ТОВ «ФК «ЄАПБ» вважає, що витрати на професійну правничу допомогу на суму 5 000,00 грн є не співмірними зі складністю цієї справи, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру, більш того Позивачем не надано жодного платіжного доручення чи квитанції в підтвердження оплати правової допомоги, які б були оформлені у встановленому законом порядку, також, відсутній детальний опис послуг із зазначенням витраченого часу, а отже, суд не має підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн, тобто в цій частині судових витрат Позивачу повинно бути однозначно відмовлено.

У відповіді на відзив сторона позивача посилається на те, що Позивачка не укладала кредитного договору № 1610749 від 08.12.2019 та не підписувала жодних документів, які б підтверджували виникнення відповідного грошового зобов`язання. У відзиві Відповідач обмежується формальним посиланням на нібито укладення зазначеного кредитного договору між Позивачкою та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», а також на подальше відступлення права вимоги на підставі договору від 23.04.2020 № 23042020. Однак такі твердження не підтверджені жодними належними і допустимими доказами. Відповідачем не надано: примірника кредитного договору, підписаного Позивачкою; доказів акцепту умов договору (у разі його укладення в електронній формі); доказів отримання Позивачкою кредитних коштів; будь-яких первинних бухгалтерських документів, які підтверджують виникнення зобов`язання. Таким чином, сам факт існування кредитного зобов`язання є недоведеним.

Навіть за умови існування кредитного договору Відповідачем не враховано, що на момент вчинення виконавчого напису законодавство передбачало можливість його вчинення виключно щодо нотаріально посвідчених договорів. Так, відповідно до підпунктів 3.2 та 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, нотаріус зобов`язаний перевірити наявність документів, передбачених Переліком документів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172. Разом з тим, зміни до зазначеного Переліку, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662, якими було розширено можливість вчинення виконавчих написів на підставі кредитних договорів, були визнані незаконними та нечинними. Зокрема: постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 зазначені зміни визнано незаконними та нечинними; ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 це рішення залишено без змін; постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018 відмовлено у перегляді зазначеного рішення. Отже, станом на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису застосуванню підлягав Перелік документів у редакції, яка передбачала можливість вчинення виконавчих написів виключно щодо нотаріально посвідчених договорів. Оскільки Відповідач не надав жодного доказу нотаріального посвідчення кредитного договору № 1610749 від 08.12.2019, а також не довів самого факту його укладення, у нотаріуса були відсутні правові підстави для вчинення виконавчого напису. Таким чином, доводи Відповідача щодо існування кредитного договору та правомірності звернення до нотаріуса є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідачем не надано жодного доказу отримання Позивачкою будь- яких вимог або повідомлень про наявність заборгованості. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису отримував первинні бухгалтерські документи, які підтверджують видачу кредиту та його часткове погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери тощо), що унеможливлює перевірку правильності визначення розміру заборгованості. Таким чином, у нотаріуса були відсутні правові підстави вважати заборгованість безспірною, а отже, виконавчий напис вчинено з порушенням вимог чинного законодавства.

Доводи Відповідача щодо пропуску Позивачкою строку позовної давності є безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства. Позивачка дізналася про наявність виконавчого напису нотаріуса та відкриття виконавчого провадження лише у травні 2025 року, після винесення постанови приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маєвської В.О. від 09 травня 2025 року про арешт коштів боржника, якою було накладено арешт на її грошові кошти та електронні гроші. Саме з цього моменту Позивачці стало відомо про існування спірного виконавчого напису та порушення її прав, у зв`язку з чим саме з травня 2025 року слід обчислювати початок перебігу позовної давності, оскільки до цього часу вона об`єктивно не була обізнана ані про наявність заборгованості, ані про вчинення виконавчого напису, ані про відкриття виконавчого провадження. Крім того, формальне обчислення строку позовної давності не враховує фактів запровадження в Україні карантину та воєнного стану.

Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн є обґрунтованими та співмірними, оскільки охоплюють: надання правничої консультації Позивачці; аналіз документів та формування правової позиції; підготовку та подання позовної заяви; підготовку та подання заяви про забезпечення позову; супровід справи на стадії її розгляду. З урахуванням характеру спірних правовідносин, необхідності аналізу судової практики, підготовки процесуальних документів та значення справи для Позивачки (зокрема, у зв`язку з примусовим стягненням коштів та арештом рахунків), заявлений розмір витрат є розумним та таким, що відповідає критеріям співмірності.

Третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Солонець Тамара Миколаївна за адресою розташування нотаріальної контори судових викликів і повідомлень не отримує.

Приватний виконавець виконавчого округу Маєвська Владлена Олександрівна в судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення пошитого відправлення, заяв про суті справи не надала.

Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Суліма Олена Олександрівна в судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення пошитого відправлення, заяв про суті справи не надала.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Безпосередньо дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступне.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т. М. 22.12.2021 вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 75917, яким задоволені вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення з ОСОБА_1 на період з 23.04.2020 по 30.11.2021 відступлених ТОВ «Авентус Україна» грошових коштів в розмірі: 6000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 3240 грн - заборгованість за відсотками, 12336 грн - заборгованість за штрафами, пенею, 50 грн - плата за вчинення виконавчого напису, всього 21626,00 грн (а.с. 15).

Виконавче провадження № 687064723 відкрите Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Сулімою Т. М. 18.02.2022 (а.с. 16).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Маєвської Владлени Олександрівни від 09 травня 2025 року накладений арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , що знаходяться на відкритих рахунках, а також на рахунках, які можуть бути відкриті у майбутньому, в межах загальної суми стягнення, окрім грошових коштів, що містяться на рахунках, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (а.с. 17-18).

Оскільки Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т. М. не виконана ухвала суду від 10.04.2026 про витребування копії нотаріальної справи, у якій був вчинений оскаржуваний виконавчий напис, суд виніс ухвалу про витребування відповідних матеріалів з Київського державного нотаріального архіву.

На виконання ухвали суду від 08.05.2026 надійшла відповідь, що Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т. М. передані на державне відповідальне зберігання до Київського державного нотаріального архіву документи нотаріального діловодства та архів за період з 2001 по 2017 роки (а.с. 121).

Оскільки сторони не надали суду кредитний договір № 1610749 від 08.12.2019, укладений між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 та договір відступлення прав вимоги № 23042020, у відповідності до умов якого правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «АВЕНТУС Україна» є ТОВ «ФК «ЄАПБ», в тому числі і за Кредитним договором № 1610749 від 08.12.2019 та інші первинні документи, якими підтверджується факт укладення кредитного договору та перерахування грошових коштів, суд позбавлений можливості зробити будь-які висновки з питання укладення/не укладення кредитного договору, отримання позивачем кредитних коштів, обґрунтованості вимог про стягнення заборгованості та її розміру.

Однак, позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на порушення чинного законодавства при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Солонець Т. М.

За приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України, зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № № 296/5 .

Положення ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюєтьсяКабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно з підпунктом 3,5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (у редакції на день вчинення виконавчого напису) при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Зокрема, доповнено перелік після розділу Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості».

На зазначений пункт посилався нотаріус у виконавчому написі.

Проте, при вчинені виконавчого напису не враховано, що пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року був визнаний судом незаконним та не чинним, а саме Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14, яка набрала законної сили.

Як вбачається з мотивувальної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року: «…оскаржувані зміни порушують рівність кредитора та позичальника перед законом, визнаючи суб`єктивну і необґрунтовану належним (передбаченим законом) чином позицію заінтересованої особи (сторони кредитора) як істину на шкоду законним інтересам і сторони правочину (сторони позичальника). Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку з укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважає за необхідне визнати нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів в частині, з моменту її прийняття».

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені Офіційний вісник України від 21 березня 2017 року № 23.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду Постановою від 20 червня 2018 року відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Частиною 2 статті 265 КАС України, якою врегульовано наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним, встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, укладених між позивачем та відповідачем у простій письмовій формі, оскільки пункт 2 Переліку з 22 лютого 2017 року визнаний нечинним відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду.

Отже, оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 22 грудня 2021 року - в період часу, коли законодавством не було передбачено можливості вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору.

У Постанові від 21 вересня 2021 року в справі № 910/10374/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виконавчий напис, вчинений на підставі не посвідченого нотаріально кредитного договору, є таким, що не підлягає виконанню (у правовідносинах із 22 лютого 2017 року).

Враховуючи, що на момент вчинення виконавчого напису за реєстровим № 75917 від 22 грудня 2021 року приватний нотаріус керувався нечинними положеннями Закону, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Заява відповідача про застосування строку позовної давності і відповідно, про відмову у позові, задоволенню не підлягає з таких підстав:

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень у ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

30 січня 2024 року набув чинності закон, який визначає, що на строк дії воєнного стану в Україні зупиняється перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом. У чинній до цього редакції від березня 2022 року відповідний пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачав, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257- 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільного кодексу, продовжуються на строк його дії.

04 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким скасовано зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Таким чином, незалежно від факту обізнаності ОСОБА_1 про вчинення виконавчого напису нотаріуса 22.12.2021, за період з 21.12.2021 по 24.02.2022 та за період з 04.09.2025 по 08.04.2026 (день звернення до суду) строк позовної даності не закінчився.

На підтвердження суми судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн представником позивача надано договір про надання правничої (правової) допомоги № 14/26 від 12 березня 2026 року, додаткову угоду до нього, звіт про виконання доручення, у якому зазначено, що підготовка позовної заяви склала 5 годин, загальна варіть 5000 грн, та ордер серії СВ № 1166047 (а.с. 10-14).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Згідно з ч. 2 ст. 138 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: ціну позову, складність та обсяг виконаних адвокатом робіт, їх доцільність, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд, з урахуванням критеріїв співмірності, необхідності і достатньості витрат приходить до висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000 грн відповідають вказаним вище критеріям, є обгрунтованими, справедливими та співвмірними з ціною позову, складністю справи, обсягом наданих послуг. Об`єктивні підстави для зменшення заявлених витрат на професійну правову допомогу відсутні.

За таких обставин суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн, а також сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1331,20 грн та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Солонець Тамари Миколаївни від 22.12.2021, зареєстрований в реєстрі за № 75917, яким стягнено з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014) грошові кошти в розмірі 21626,00 грн

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, Київська обл., м. Бровари, вулиця Лісова, буд. 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 1996,80 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 07.07.2026.

Суддя Н. Ю. Рубаненко