Рішення № 138001407, 26.06.2026, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/440/26

2/579/404/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2026 року Кролевецький районний суд Сумської області в складі головуючого судді Придатка В.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що 01.10.2019 року між ТОВ «Займер» та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір №83534 про надання коштів на умовах фінансового кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Відповідно до п.1.2 кредитного договору товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені договором. Сума виданого кредиту: 3000,00 грн., дата надання кредиту: 01.10.2019 року. Строк кредиту: 21 день. Валюта кредиту: UAH. Стандартна процентна ставка 2% на добу.

11.03.2020 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №ЗК-11032020, відповідно до умов якого ТОВ «Займер» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги до боржників, вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 11.03.2020 року до договору факторингу №ЗК-11032020 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 .

Станом на 13.01.2026 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 26625 грн., з яких 3000 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1260 грн. прострочена заборгованість за процентами; 22365 грн - заборгованість за пенею.

Посилаючись на викладене, позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за кредитним договором №83534 від 01.10.2019 року та судові витрати, з яких 2662 грн. 40 коп. судового збору, 8000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

За змістом позову позивач проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.5).

Відповідно до ухвали Кролевецького районного суду Сумської області від 02 березня 2026 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, роз`яснено сторонам порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання та витребувано докази.

Представник позивача, належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, клопотань про розгляд справи в іншому порядку не подавав, в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за відсутності представника.

Відповідач, належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, направив до суду відзив, за змістом якого стверджує, що кредитний договір із ТОВ «Займер» вона не укладала, грошові кошти не отримувала, та просить застосувати наслідки пропуску строку позовної давності, оскільки кредитний договір укладено 01.10.2019 року, тобто минув загальний строк позовної давності у три роки, дій, які свідчили б про визнання нею боргу або переривання строку позовної давності, нею не вчинялося. Клопотання про розгляд справи в іншому порядку відповідач не подавала. Вказане відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 8 ст. 178, ч. 5 ст. 279 ЦПК України дає суду підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив такі обставини та дійшов до відповідних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що 01.10.2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Займер» та ОСОБА_1 було укладено договір №83534 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с.13-15), який підписано електронним підписом позичальника одноразовим ідентифікатором KL9342, що був надісланий позичальнику на номер мобільного телефону НОМЕР_1 (а.с.15).

Відповідно до умов договору товариство зобов`язалось надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 3000 грн. Строк кредиту 21 день. Тип процентної ставки фіксована.

Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є додатком №1 до договору (а.с.15).

Відповідно до п.п.1.4 укладеного договору кредит надається Товариством у безготівковій формі, шляхом перерахунку коштів кредиту на реквізити платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту.

ТОВ «Займер» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі. Відповідно до довідки ТОВ «Платежі онлайн», видача кредита №83534 відбулася о 23:48:05 01.10.2019 року на банківську картку № НОМЕР_2 у сумі 3000 грн, номер транзакції 26996-28830-70078 (а.с.16 зв.). Відповідно до відомостей, наданих АТ «Акцент-банк», картка 5169157308870033 емітована на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ; на вказану картку 01.10.2019 року було переказано 3000 грн, у графі «призначення платежу» зазначено «Отримання переказу коштів на картку ПАТ «А-БАНК» у терміналах інших банків №I0130GKJ, ZAYMERB2CMC, ZaymerB2CMC, 6536, 01/10/2019, № картки 516».

11 березня 2020 року між ТОВ «Займер» та ТОВ «Фінансова компанія Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № ЗК-11032020 (а.с. 19-23). Згідно п. 6.1. Договору факторингу клієнт передає (відступає) фактору права вимоги до боржників, які виникли у клієнта внаслідок невиконання боржниками умов кредитних договорів, та які входять до портфеля заборгованості.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № ЗК-11032020 від 11 березня 2020 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №83534 від 01.10.2019 року в сумі 26625,00 грн., з яких: 3000,00 грн. - залишок по тілу кредиту; 1260,00 грн. - залишок по відсотках; 22365 грн заборгованість по штрафах/пені (а.с.24).

Однак станом на день розгляду справи зобов`язання за кредитним договором відповідачем не виконано.

Вищевикладені правовідносини, виходячи з сукупності досліджених по справі доказів, у системному зв`язку регулюються наступними вимогами закону.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно ч.ч.3, 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, серед іншого, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

За змістом ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватись на припущеннях.

Щодо вимог про стягнення суми заборгованості за пенею, то суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1, 2 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

24.12.2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким внесені зміни у Закон України «Про споживче кредитування» та скасовано положення про звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами про споживчий кредит, укладеними пізніше 30-го дня включно з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

У зв`язку з цим виникла суперечність між нормами п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», за змістом якого через 30 днів після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дозволяється встановлення договірної відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, і п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 р. строком на 30 днів введений воєнний стан, який продовжено і до цього часу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу. Якщо суб`єкт права законодавчої ініціативи подав до Верховної Ради України проект закону, який регулює цивільні відносини інакше, ніж цей Кодекс, він зобов`язаний одночасно подати проект закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Поданий законопроект розглядається Верховною Радою України одночасно з відповідним проектом закону про внесення змін до Цивільного кодексу України. Зміни до цього Кодексу можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Цивільного кодексу України.

Тобто усі закони України, які є актами цивільного законодавства, повинні відповідати ЦК України.

В рішенні Конституційного Суду України від 13.03.2012 у справі № 5-рп/2012 вказано: «Виходячи з наведеного Конституційний Суд України вважає, що невідповідність окремих положень спеціального закону положенням Кодексу не може бути усунена шляхом застосування правила, за яким з прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним у часі раніше. Оскільки Кодекс є основним актом цивільного законодавства, то будь-які зміни у регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого абзацом третім частини другої статті 4 Кодексу».

Таким чином, ЦК України має вищу юридичну силу, тому до цих правовідносин підлягає застосуванню п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у зв`язку з чим відповідач звільняється від обов`язку сплати на користь позивача відсотків, нарахованих по ст.625 ЦК України, за прострочення виконання зобов`язання.

Враховуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені у сумі 22365 грн.

Що стосується стверджуваного відповідачем пропуску строку позовної давності, суд звертає увагу на наступне.

Згідно з Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) від 30.03.2020 №540-ІХ року, Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID -19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Карантин, встановлений 12 березня 2020 року, відмінено Постановою Кабінету Міністрів України Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 від 27 червня 2023 р.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану №2120-ІХ від 15.03.2022 Розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії». Вказаний пункт було викладено Законом України Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини №3450-ІХ від 08.11.2023 у такій редакції: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану" в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Водночас з прийняттям Закону України Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу Україні щодо поновлення перебігу позовної давності №4434-IX від 14.05.2025 даний пункт виключено з чинного законодавства. Оскільки вказаний Закон набрав чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування (публікація відбулась 03.06.2025 року у газеті Голос України), процесуальні строки були поновлені 04 вересня 2025 року та починають відраховуватись саме з цього часу.

Таким чином, з 12.03.2020 року по 03.09.2025 року перебіг загальних строків позовної давності був фактично зупинений і за обставинами даної справи пропущений не був.

На відповідача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести відповідно до вимог ст.ст.12, 13 ЦПК України за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст.78-80 ЦПК України, протилежне тому, на що позивач посилається як на підставу своїх вимог.

Доводи відповідача щодо неотримання нею коштів та неукладення кредитного договору не знайшли свого підтвердження за матеріалами справи та були спростовані сукупністю доказів, наданих суду. Відповідач доказів того, що він договору не укладав, не отримував грошові кошти, своєчасно та в повному обсязі виконав умови договору не надав та не надав доказів про відсутність заборгованості чи про заборгованість у меншому розмірі; більше того, за змістом відзиву стверджує, що жодних дій з погашення заборгованості не здійснювала.

За таких обставин, враховуючи викладене, наявність заборгованості у ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором №83534 від 01.10.2019 року, яка доведена поза розумним сумнівом, суд приходить до висновку про достатність обґрунтованих підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 4260 грн., з яких 3000 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1260 грн. прострочена заборгованість за процентами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню пропорційно до задоволеної частини позовних вимог понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 425,98 грн..

Що стосується стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат як витрати, пов`язані з розглядом справи.

Порядок визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, розподілу витрат між сторонами визначається ст. 137 ЦПК України.

Так, згідно ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

01 липня 2025 року між позивачем ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» був укладений договір про надання правової допомоги (а.с.28).

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Суд вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн. є непропорційними до ціни позову 26625 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи предмет спору та складність розгляду справи, зокрема те, що справа розглядалась в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін, адвокат не приймав участі в судових засіданнях, з урахуванням неспівмірності вказаних витрат до ціни позову, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих адвокатом послуг, а тому вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає до часткового задоволення у розмірі 2000 грн.

Відповідно до ст.ст. 3, 525, 526, 530, 610, 612, 1048-1049, 1054, 1082 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 76, 81, 133, 137, 141, 247, 265, 268, 274, 279, 280, 282, 352, 354, 355 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Кредит-Капітал, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, 4-й поверх, код ЄДРПОУ 35234236, до ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал заборгованість за кредитним договором №83534 від 01.10.2019 року в розмірі 4260 (чотири тисячі двісті шістдесят) грн. 00 коп., з яких: 3000,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 1260,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Кредит-Капітал витрати за сплату судового збору в розмірі 425 (чотириста двадцять п`ять) грн. 98 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Суддя В. М. Придатко