Вирок № 138001362, 06.07.2026, Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/3769/26

Провадження № 1-кп/577/394/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Конотопа кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026200450000446 від 15.05.2026 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Конотоп Сумської області, зареєстрованого: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 ; українця, громадянина України, освіта вища, не одруженого, директор ТОВ «Лероніка», раніше не судимого,

за ознаками скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини 3 ст. 79 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Відповідно до частини 1 ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про державний контроль за використанням та охороною земель», самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо земельної ділянки.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 112 Земельного кодексу України, охоронні зони створюються уздовж ліній зв`язку, електропередачі, земель транспорту, навколо промислових об`єктів, для забезпечення нормальних умов їх експлуатації, запобігання ушкодження, а також зменшення їх негативного впливу на людей та довкілля, суміжні землі та інші природні об`єкти.

Згідно п. п. 1, 2 «Правил охорони електричних мереж» (далі - Правила), що затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1455 від 27 грудня 2022 року, які запроваджені з метою забезпечення збереження електричних мереж, створення належних умов їх експлуатації та запобігання нещасним випадкам від впливу електричного струму і використовуються у разі проектування, будівництва та експлуатації електричних мереж, а також під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж охоронні зони електричних мереж встановлюються уздовж повітряних ліній електропередачі - у вигляді земельної ділянки та повітряного простору, обмежених вертикальними площинами, що віддалені по обидва боки лінії від крайніх проводів за умови їх не відхиленого положення на таку відстань по горизонталі для повітряних ліній напругою 110 кВ відведена охоронна зона-20 метрів.

В середині квітня 2026 року (у невстановлений час) у ОСОБА_5 , виник злочинний корисливий умисел, направлений на самовільне зайняття несформованої земельної ділянки з яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 5910490500:06:012:0148, сільськогосподарського призначення площею 1.1 га, яка перебуває у комунальній власності Конотопської міської ради, у тому числі в межах охоронної зони лінії повітряних електричних мереж між опорами №9 та №10 ПЛ-110 кВ «Конотоп-Поршень л.1, л.2 та ПЛ-110 кВ Конотоп-Конотоп місто л.1, л.2»., шляхом її дискування та засадження сільськогосподарськими культурами .

Реалізуючи вказаний злочинний умисел ОСОБА_5 в середині квітня 2026 року (у невстановлений час), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, самовільно, без належного оформлення права власності, права користування чи оренди на землю, та їх державної реєстрації, за допомогою орендованого трактору МТЗ, здійснив дискування з метою подальшого засадження сільськогосподарськими культурами, несформованої земельної ділянки з яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 5910490500:06:012:0148, сільськогосподарського призначення площею 1.1 га, яка перебуває у комунальній власності Конотопської міської ради у тому числі в межах охоронної зони лінії повітряних електричних мереж між опорами №9 та №10 ПЛ-110 кВ «Конотоп-Поршень л.1, л.2 та ПЛ-110 кВ Конотоп-Конотоп місто л.1, л.2».

Оглядом місця події проведеним слідчим СВ Конотопського РВП ГУНП в Сумській області 15.05.2026 за участі спеціаліста Сумської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» виявлено факт самовільного зайняття ОСОБА_5 несформованої земельної ділянки з яка межує з земельною ділянкою з кадастровим номером 5910490500:06:012:0148, сільськогосподарського призначення площею 1.1 Га, яка перебуває у комунальній власності Конотопської міської ради, у тому числі в межах охоронної зони лінії повітряних електричних мереж між опорами №9 та №10 ПЛ-110 кВ «Конотоп-Поршень л.1, л.2 та ПЛ-110 кВ Конотоп-Конотоп місто л.1, л.2», шляхом її дискування з метою подальшого засадження сільськогосподарською культурою.

Згідно розрахунку проведеного спеціалістом - землевпорядником Бочечківської сільської ради Сумської області внаслідок самовільного зайняття вказаної земельної ділянки ОСОБА_5 заподіяно Конотопській міській раді шкоду в розмірі 4437,18 грн.

Отже, вказаними умисними протиправними діями ОСОБА_5 спричинив потерпілому Конотопській міській раді Сумської області матеріальну шкоду на вказану суму 4437,18 грн.

Таким чином, вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину повністю доведена і його дії слід кваліфікувати за ч.2 ст.197-1 КК України, тобто саме самовільне зайняття земельної ділянки, вчинене щодо земельних ділянок в охоронних зонах.

Разом з обвинувальним актом суду представлена угода про примирення укладена 30.06.2026 року між представником потерпілого та ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст. 468, 469, 471 КПК України.

Згідно даної угоди представник потерпілого та обвинувачений дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч.2 ст.197-1 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, обвинувачений щиро каявся, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завданий збиток підприємству. Вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести ОСОБА_5 за ч.2 ст.197-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 5100,00 грн.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою винуватість у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, підтвердив обставини скоєння кримінального правопорушення, вказаного в обвинувальному акті та просив затвердити угоду та повідомив про добровільність своєї позиції при укладенні угоди про примирення між представником потерпілого та обвинуваченим, розуміння характеру обвинувачення, наслідків укладання та затвердження угоди, просив вказану угоду з представником потерпілого затвердити і призначити узгоджену міру покарання.

Захисник ОСОБА_6 також прохає суд затвердити угоду про примирення.

Представнику потерпілого ОСОБА_4 зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України та просить затвердити зазначену угоду.

Прокурор пропонує затвердити угоду про примирення та призначити обвинуваченому узгоджену міру покарання.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про примирення між представником потерпілого та обвинуваченим, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду до початку розгляду справи по суті.

Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.

Згідно ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Судом з`ясовано, що представник потерпілого та обвинувачений цілком розуміють права, визначені ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, характер обвинувачення та вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до обвинуваченого у разі затвердження угоди судом.

Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені угодою.

Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам Кримінально-процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.

Вислухавши прокурора, обвинуваченого, його захисника, представника потерпілого, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши угоди на відповідність вимогам КПК України (зокрема, щодо змісту та порядку укладення угоди) і на відповідність вимогам КК України (зокрема, щодо узгодженої міри покарання), суд прийшов до висновку, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

За таких обставин, суд доходить висновку, що зміст угоди відповідає вимогам ст. 472 КПК України, вона укладена з додержанням порядку, добровільно без будь-якого примусу, про що свідчать дані в судовому засіданні пояснення обвинуваченого ОСОБА_5 . Міра покарання, яка узгоджена сторонами є достатньою для виправлення та перевиховання обвинуваченого і відповідає вимогам загальним засадам призначення покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про примирення між представником потерпілого ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Цивільний позов по справі не заявлявся.

Судові витрати відсутні.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про примирення між представником потерпілого ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_5 укладену 30 червня 2026 року.

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 197-1 КК України та призначити йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян в сумі 5100 (п`ять тисяч сто) грн. 00 коп.

Вирок може бути оскаржено в Сумський апеляційний суд через Конотопський міськрайсуд протягом 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - в той саме строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на вирок, якщо його не скасовано, вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1