Ухвала суду № 138000961, 30.06.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/5505/21

Провадження №: 6/755/267/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді Хромової О.О.

при секретарі - Бовкун М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_1 , про заміну стягувача у виконавчому документі, видачу дублікату виконавчого документа,

В С Т А Н О В И В:

Заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 , звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва із заявою, у якій просило замінити стягувача у виконавчому листі Дніпровського районного суду міста Києва у цивільній справі № 755/5505/21 з АТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника ТОВ «Капіталресурс» та видати ТОВ «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа Дніпровського районного суду міста Києва у цивільній справі № 755/5505/21.

На обґрунтування заяви ТОВ «Капіталресурс» зазначило, що ОСОБА_2 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг. 04 листопада 2015 року між позичальником та банком укладено кредитний договір № б/н, згідно якого позичальнику було надано кредит із сплатою процентів за користування ним. Позичальник не виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. 13 липня

2021 року Дніпровський районний суд міста Києва ухвалив рішення у цивільній справі № 755/5505/21 за позовом банку про стягнення заборгованості за кредитним договором. 17 серпня 2021 року судом видано виконавчий лист на примусове виконання зазначеного рішення. 22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» було укладено Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким відступлені права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором № б/н від

04 листопада 2015 року, укладеним між банком та позичальником. Таким чином, відбулась заміна кредитора у матеріальних правовідносинах за кредитним договором № б/н від 04 листопада 2015 року, укладеним між банком та позичальником та перехід прав, що випливають із судових справ, обумовлених кредитними правовідносинами, стягувач у виконавчому листі у цивільній справі № 755/5505/21 підлягає заміні з АТ КБ «ПриватБанк» на ТОВ «Капіталресурс» в порядку процесуального правонаступництва.

АТ КБ «ПриватБанк» пред`явило виконавчий лист у цивільній справі № 755/5505/21 до примусового виконання. Дніпровський відділ державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрив виконавче провадження № 69330549. 13 грудня 2024 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Проте, ані постанова від 13 грудня 2024 року, ані оригінал виконавчого листа у цивільній справі № 755/5505/21 на адресу АТ КБ «ПриватБанк» не надходили, тому зазначений виконавчий лист не був переданий ТОВ «Капіталресурс» як новому кредитору відповідно до Договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року. Таким чином, виконавчий лист у цивільній справі № 755/5505/21 втрачений.

З огляду на викладене вимоги заяви просили задовольнити.

В порядку протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О. 04 травня 2026 року.

Дніпровським районним судом міста Києва витребувано з архіву Дніпровського районного суду міста Києва матеріали цивільної справи № 755/5505/21 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 травня 2026 року заяву прийнято до розгляду, призначено судове засідання на 20 травня 2026 року на 10 год. 00 хв.

20 травня 2026 року у судове засідання сторони не з`явилися. Наступне судове засідання призначено на 30 червня 2026 року на 16 год. 20 хв.

30 червня 2026 року сторони у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Заявник ТОВ «Капіталресурс» судове засідання просили провести без їх участі.

Боржник ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився. Конверт з ухвалою про прийняття заяви до провадження вручено ОСОБА_1 26 травня 2026 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що міститься в матеріалах справи.

Згідно із вимогами частин третьої, п`ятої статті 442 Цивільного процесуального кодексу України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши доводи поданої заяви, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов таких висновків.

В провадженні Дніпровського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа

№ 755/5505/21 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 13 липня 2021 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 04 листопада 2015 року № б/н в розмірі 9 621,71 грн, а також судові витрати в розмірі 1 816,00 грн.

17 серпня 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва видано виконавчий лист по справі № 755/5505/21, відповідне поштове відправлення з копією рішення та виконавчого листа вручено АТ КБ «ПриватБанк» 30 серпня 2021 року.

29 вересня 2021 року до Дніпровського районного суду міста Києва надійшла заява Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк»), у якій заявник просить суд виправити помилку у виконавчому листі, виданому 17 серпня 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва у справі № 755/5505/21, провадження № 2/755/3244/21, у якому помилково зазначено прізвище боржника « ОСОБА_4 » замість правильного « ОСОБА_5 ».

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року заяву АТ КБ «ПриватБанк» задоволено, виправлено помилку, допущену у виконавчому листі, виданому Дніпровським районним судом міста Києва 17 серпня 2021 року у справі № 755/5505/21 за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а саме: у графі «найменування відповідача» та «прізвище, ім`я та по батькові (повне найменування) боржника, дата, місце народження» прізвище відповідача « ОСОБА_4 » вважати правильним « ОСОБА_5 ».

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 20 жовтня 2021 року доставлено до електронного кабінету АТ КБ «ПриватБанк» 21 жовтня 2021 року, про що свідчить довідка про доставку електронного документа.

З Інформації про виконавче провадження № 69330549 від 07 січня 2026 року встановлено, що

04 липня 2022 року головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Арійончик К.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69330549, а також постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та постанову про арешт коштів боржника.

13 грудня 2024 року в межах виконавчого провадження № 69330549 головним державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Білець Т.М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме вирішено виконавчий лист № 755/5505/21, виданий 17 серпня 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 11 437,71 грн, повернути стягувачу.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс», керуючись статтями

6, 512, 627, 1077-1084 ЦК України, відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом № 644402 електронних торгів від 14 серпня 2025 року, укладено договір факторингу

№ 8-22-08/2025, відповідно до умов якого клієнт відступив належні йому права вимоги, а саме права грошової вимоги клієнта до позичальників, зазначених у реєстрі боргових зобов`язань, який складається клієнтом, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за договорами, що укладені між клієнтом і боржниками, та перелік яких наведено згідно з відповідним реєстром боргових зобов`язань, а фактор здійснює фінансування клієнта шляхом купівлі в нього прав вимоги та сплачує клієнту за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим договором (пункт 1).

Відповідно до пункту 4 договору факторингу, за цим договором фактор, набуває прав кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками грошових зобов`язань за Основними договорами (повернення Боржниками сум основного боргу (кредиту), погашення заборгованості за нарахованими, але несплаченими за користування кредитними коштами процентами, право вимагати сплати неустойки (пені, штрафів), передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 ЦК України (індекс інфляції, три проценти річних), права, що випливають із судових справ, виконавчих проваджень щодо Боржників, задоволення всіх своїх вимог (повернення суми основної заборгованості, сплати нарахованих процентів, комісій, можливої неустойки (штраф, пеня), відшкодування збитків, тощо), що випливають з умов Основних договорів, за рахунок майна Боржників, тощо. Розмір заборгованості за Основними договорами, Права вимоги за якими переходять до Фактора, вказаний у відповідному Реєстрі боргових зобов`язань. Права кредитора за Основними договорами переходять до Фактора у повному обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення Прав вимоги, за виключенням права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків Боржників, що надане Клієнту відповідно до умов Основних договорів. Крім того, Права вимоги за Основними договорами переходять до Фактора незалежно від того, чи відбувалося стягнення за Основними договорами. Моментом (днем) переходу до фактора Прав вимоги (у відповідній частині) є день підписання сторонами відповідного Акту приймання-передачі відповідного Реєстру боргових зобов`язань (за формою, що наведена у Додатку №2 до цього Договору), що відповідає частині основних договорів за відповідним етапом відступлення прав вимоги, як зазначено у попередньому абзаці цього договору, який підписується сторонами на паперових носіях і в електронному вигляді шляхом підписання кваліфікованими електронними підписами уповноважених представників сторін.

Суд враховує, що до матеріалів справи долучено частину (витяг) договору факторингу від

22 серпня 2025 року № 8-22-08/2025, укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс».

До матеріалів справи долучено копію Акту від 10 вересня 2025 року № 5 приймання передачі Реєстру боргових зобов`язань від 10 вересня 2025 року № 5 за договором факторингу від 22 серпня

2025 року № 8-22-08/2025, яким сторони договору підтвердили, що клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр боргових зобов`язань від 10 вересня 2025 року № 5.

Також в матеріалах справи міститься копія витягу від 18 вересня 2025 року з Реєстру боргових зобов`язань № 5 до договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року, який містить інформацію про боржника ОСОБА_1 (№ 37661) за кредитним договором, сума заборгованості 11 955,68 грн.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт перший частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із зазначеними вимогами заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є окремою підставою процесуального правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.

За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов`язанні він замінюється правонаступником.

Виходячи з підпунктів першого та другого частини першої статті 512 ЦК України у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, а тому припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Також статтею 55 ЦПК України передбачено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу, тобто процесуальне правонаступництво можливо на будь-якій стадії цивільного процесу, а згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішення суду є його завершальною стадією.

Положеннями частин першої та другої статті 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. При цьому, положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України).

За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 8 Закону України «Про виконавче провадження».

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України в постанові від 20 листопада

2013 року у справі № 6-122цс13.

Отже, стаття 55 ЦПК України визначає процесуальний порядок правонаступництва та містить положення, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.

На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку приписи статті 442 ЦПК України, що містять процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 55 цього Кодексу.

У постановах від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10, провадження № 61-12076св18, від

09 грудня 2019 року у справі № 2-3627/09, провадження № 61-16520сво18 Верховний Суд дійшов висновку, що заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження».

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 55 ЦПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним вийнятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 442 ЦПК України.

Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 жовтня 2022 року у справі

№ 2-846/08 (провадження № 61-16235св21).

У частинах першій, другій статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» вказано, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Тлумачення вказаних норм права свідчить, що після видачі виконавчого документа процесуальний статус позивача у правовідносинах, пов`язаних із примусовим виконанням судового рішення, змінюється на стягувача.

Питання заміни сторони в справі (позивача або відповідача) та третьої особи її правонаступником врегульоване положеннями статті 55 ЦПК України.

Заміна ж стягувача у виконавчому провадженні або виконавчому листі передбачена статтею

442 ЦПК України.

Аналіз змісту заяви ТОВ «Капіталресурс» свідчить, що заявник просить замінити стягувача у виконавчому листі, що відповідає положенням статті 55 ЦПК України, та не суперечить чинному процесуальному законодавству.

З огляду на викладене вимога заяви ТОВ «Капіталресурс» про заміну стягувача підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги ТОВ «Капіталресурс» про видачу дублікату виконавчого листа, суд зазначає таке.

Підпунктом 17.4 пункту 17 Перехідних положень ЦПК України визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїй постанові від 25 вересня 2015 року № 8 «Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» вказав, що заява про видачу дубліката виконавчого листа повинна містити необхідні відомості для вирішення питання видачі дубліката виконавчого листа, зокрема, у таких заявах повинні бути зазначені назви сторін виконавчого провадження, викладені підстави для видачі дубліката виконавчого листа, посилання на докази, якими підтверджувалась би втрата виконавчого листа.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта, в даному випадку виконавчого листа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Підставою для видачі дублікату є заява стягувача або заява державного виконавця, в залежності від того хто втратив оригінал виконавчого документа. Причини втрати для вирішення цього питання не мають значення - оригінал може бути загублено, викрадено, знищено чи втрачено з інших причин.

Суду необхідно перевірити, чи оригінал виконавчого листа дійсно втрачено, щоб він у цей момент не перебував у виконавчому провадженні. Суд повинен запобігти ситуації, коли недобросовісний стягувач за одним судовим рішенням ініціює два виконавчі провадження - за оригіналом і дублікатом виконавчого листа.

Таким чином, суду повинні бути надані документи, які підтверджують втрату виконавчого листа, у тому числі і про проведення службового розслідування по факту втрати оригіналу виконавчого листа та результат його проведення.

Тобто, суд має право видати дублікат виконавчого листа тільки у разі доведеності втрати його оригіналу.

У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року по справі № 419/310/12 зроблено висновок, що: «єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено».

У постанові Верховного Суду від 08 листопада 2023 року по справі № 196/673/14-ц зроблено висновок, що: «аналіз пункту 17.4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі № 201/4043/19-ц, від

09 лютого 2022 року у справі № 757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 2-1053/10, від

23 вересня 2020 року у справі № 127/2-3538/10».

Обґрунтовуючи вимоги заяви про видачу дублікату виконавчого документу ТОВ «Капіталресурс» зазначило, що виконавчий лист № 755/5505/21, виданий 17 серпня 2021 року Дніпровським районним судом міста Києва, перебував на примусовому виконанні у Дніпровському відділі державної виконавчої служби у м. Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, виконавче провадження № 69330549. Виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі постанови від 13 грудня 2024 року. Проте, ані постанова від 13 грудня 2024 року, ані оригінал виконавчого листа у цивільній справі № 755/5505/21 на адресу АТ КБ «ПриватБанк» не надходили, тому зазначений виконавчий лист не був переданий ТОВ «Капіталресурс» як новому кредитору відповідно до Договору факторингу

№ 8-22-08/2025 від 22 серпня 2025 року.

Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Водночас, до заяви ТОВ «Капіталресурс» не долучено доказів на підтвердження втрати виконавчого листа, зокрема, але не виключно, не надано доказів відсутності виконавчого документа на зберіганні в органі примусового виконання та доказів відсутності виконавчого документа у первісного стягувача АТ КБ «ПриватБанк», проведення відповідного службового розслідування щодо випадку втрати оригіналу виконавчого документа стягувачем, тощо.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, враховуючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимог заяви ТОВ «Капіталресурс» про видачу дублікату виконавчого листа задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514 ЦК України, статтями 55, 260, 353, 354, 442 ЦПК України, пунктом 17.4 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, статтею 15 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_1 , про заміну стягувача у виконавчому документі, видачу дублікату виконавчого документа, - задовольнити частково.

Замінити стягувача - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1, м. Київ, 01001), у виконавчому листі № 755/5505/21, виданому Дніпровським районним судом міста Києва

17 серпня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 04 листопада 2015 року № б/ в розмірі 9 621,71 грн, а також судових витрат в розмірі 1 816,00 грн, на правонаступника стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 43513923, місцезнаходження: просп. Степана Бандери, буд. 28-А, м. Київ, 04073).

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені статтею 354 ЦПК України.

Повний текст ухвали виготовлено 06 липня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова