Рішення № 138000319, 06.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 липня 2026 року м. Київ справа №320/54544/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кочанової П.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №110171-1305-2651 від 30.10.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що контролюючим органом безпідставно та необґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення, оскільки неправильно обраховано суму грошового зобов`язання, а також не враховано, що позивачу належить лише 21/100 частки (254,1 кв. м.), а не все приміщення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_3 з посади, справу №320/54544/24 розподілено судді Кочановій П.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17 березня 2025 року справу № 320/54544/24 прийнято до провадження суддею Кочановою П.В., розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, надав до суду відзив, в якому наполягав на правомірності податкового повідомлення-рішення, оскільки, відповідно до інформації, наявної в інформаційно-комунікаційній системі органів ДПС, ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) перебуває на обліку, як платник податку на майно в частині плати за землю з фізичних осіб за земельну ділянку під нежитловим приміщенням, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та площа земельної ділянки складає 0,045742 га., що обліковується за позивачем. При цьому відповідачем вказано про порушення позивачем процесуального строку звернення до суду із цим позовом.

З метою вирішення питання щодо своєчасного/несвоєчасного звернення ОСОБА_1 до суду із цим позовом ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.04.2026 було витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві належним чином засвідчену копію податкового повідомлення-рішення №110171-1305-2651 від 30.10.2018, розрахунку до цього податкового повідомлення-рішення, докази направлення податкового повідомлення-рішення ОСОБА_4 належним чином, інформацію на підставі якої таке повідомлення-рішення було прийнято; ОСОБА_1 належним чином засвідчену копію оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №110171-1305-2651 від 30.10.2018.

На виконання вимог ухвали суду від Головного управління ДПС у м. Києві надійшло клопотання про долучення доказів, в якому контролюючим органом було повідомлено про неможливість надання витребуваних документів, з огляду на їх знищення у зв`язку із закінченням строків їх зберігання.

У свою чергу ОСОБА_2 у своїй позовній заяві вказував, що він, в особі свого представника, звертався до контролюючого органу із адвокатським запитом, з метою отримання копії оскаржуваного ППР, проте отримав відповідь схожого змісту, щодо відсутності у контролюючого органу запитуваної копії ППР.

Вказана відповідь долучена останнім до матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Позивачу, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має РНОКПП: НОМЕР_1 , є громадянином Ізраїлю, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , місце перебування в Україні: АДРЕСА_3 , належить на праві власності, згідно Договору купівлі-продажу Серії ННС № 563852, укладеного у м. Києві між ним (покупцем) та громадянкою України ОСОБА_5 , 21/100 частки нежитлового приміщення, загальною площею 254,1 кв.м., від загальної площі всього приміщення 1221,0 кв.м., що розташоване за адресою: м. Київ, Харківське Шосе, буд. 172-Б.

Договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зубченком Р.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1549.

Копія Договору наявна в матеріалах справи, крім цього, право власності на частку нежитлового приміщення у розмірі 21/100 підтверджується, також, наявним у матеріалах справи, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 126747111 від 07.06.2018.

Позивач у позовній заяві вказує, що, як тільки йому стало відомо, що за ним обліковується заборгованість зі сплати земельного податку з фізичних осіб по Дарницькому району м. Києва, з метою з`ясування всіх обставин виникнення боргу, останній, в особі свого представника, звернувся до ГУ ДПС у м. Києві із адвокатським запитом, копія якого наявна у матеріалах справи, щодо причин його виникнення.

У відповідь на адвокатський запит адвоката Адамович Оксани Вікторівни б/н від 24.09.2024 (вхідний реєстраційний номер до ГУ ДПС у м. Києві 85586/6 від 24.09.2024), ГУ ДПС надана відповідь від 30.09.2024 вих.№ 79656/6/326-15-24-01-11-08, в якій було зазначено, що, згідно ІКС систем органів ДПС Штейман Цві перебуває на обліку за земельну ділянку за адресою: м. Київ, Дарницький р-н., Харківське шосе, 172Б, площею 0,045742 га.

Враховуючи викладене, ГУ ДПС у м. Києві було сформовано податкове повідомлення-рішення від 10.07.2018 № 110171-1305-2651 на суму 36590,81 грн.

Сума податку за 2018 рік (за період 01.06.2018-31.12.2018) була розрахована наступним чином: 457,42x803,16x2,0x1,5x1,249x1,433x1,06x3% х 213 / 365=36590,81 грн., де:

803,16 грн. за 1 кв.м. - базова вартість 1 кв.м. території в межах економіко-планувальної зони (Рішення Київської міської Ради від 03.07.2014р. № 23/23, введено в дію з 01.07.2015р. Рішенням Київської міської ради від 10.12.2014р. №565/565);

2 - коефіцієнт на функціональне використання землі (Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016р. № 489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» із змінами та доповненнями в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018р. № 162 «Про внесення змін до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів»;

1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки (Рішення Київської міської Ради від 03.07.2014р. № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва»);

1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015р. № 6-28-0-22-215/2-15 та ст. 289 ПКУ;

1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016р. № 6-28-0.22-201/2-16 та ст. 289 ПКУ;

- коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017р. №22-28-0.22-443/2-16 та ст. 289 ПКУ

3% - ставка земельного податку (відповідно пп. 5.3 п. 5 Положення «Про плату за землю в місті Києві» затвердженого Рішенням Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» від 23.06.2011р. № 42/5629 із змінами та доповненнями у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018р. № 1910/5974).

213 - кількість днів перебування на обліку у 2018 році;

365 - кількість днів у 2018 році.

Проте, згідно наданої відповіді, надати копію цього ППР контролюючий орган позбавлений можливості, оскільки таке знищене за закінченням строку зберігання.

Враховуючи, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів, що оскаржуване рішення було вручене позивачу належним чином, шляхом направлення листом з рекомендованим повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, а також, враховуючи, що ним не надано підтвердження стосовно згоди позивача отримувати податкову кореспонденцію в електронному кабінеті, а також беручи до уваги те, що звернення до суду Штейманом Цві відбулось у найкоротший термін, після отримання відповіді від контролюючого органу, у строк, встановлений КАС України, суд погоджується із доводами позивача, що ним не було порушено процесуального строку звернення до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд зазначає таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Статтею 206 Земельного кодексу України (далі за текстом - ЗК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пункту «в» частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Частинами першою, другою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно зі статтями 125, 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі за текстом - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України з урахуванням критеріїв, які визначені у розділі XIII такого Кодексу.

Згідно із статтею 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Пунктом 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь та земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (пункт 274.1 статті 274 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Пунктом 286.5 статті 286 цього Кодексу встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому у нового власника виникло право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Крім того, пунктом 286.6 статті 286 ПК України визначено, що за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб: 1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом; 2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності; 3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Також відповідно до пункту 287.8 статті 287 ПК України, власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Поряд з цим у частинах першій, другій статті 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 289 ПК України встановлено, що для визначення розміру податку використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об`єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов`язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Отже, оскільки позивач є власником нежитлового приміщення, за земельну ділянку під яким відповідачем оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням нараховано земельний податок, незважаючи на те, що позивач не зареєстрував право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, обов`язок зі сплати земельного податку виник у позивача з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 07 липня 2015 року №826/12388/13-а, від 24 листопада 2015 року № 826/14303/13-а та від 02 грудня 2015 року № 826/3130/15.

Відповідно до пункту 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про наявність у контролюючого органу правових підстав для нарахування позивачу земельного податку з фізичних осіб.

При цьому, власники (фізичні особи) нежитлових приміщень в багатоповерховому і багатоквартирному житловому будинку наділені обов`язком вносити до бюджету плату за землю (земельний податок) пропорційно від площі, яку займають, в розмірі ідеальної частки площі будинку і прибудинкової території, що розміщений на відповідній землі.

Перевіряючи правильність здійсненого відповідачем розрахунку спірної суми земельного податку суд встановив, що останній був визначений за наступною формулою:

457,42 x 803,16 x 2,0 х 1,5 x 1,249 х 1,433 x 1,06х3%=36590,81 грн, де:

457,42 кв. м. - площа земельної ділянки;

803,16 грн. за 1 кв. м. - базова вартість 1 кв.м. території в межах економіко-планувальної зони (рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 №23/23, введено в дію з 01.07.2015 рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 №565/565);

2 - коефіцієнт на функціональне використання землі (наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 №489 «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» із змінами та доповненнями в редакції Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України від 27.03.2018 №162 «Про внесення змін до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів»;

1,5 - узагальнюючий локальний коефіцієнт на місцезнаходження земельної ділянки (рішення Київської міської Ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва»);

1,249 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державного агентства земельних ресурсів України від 14.01.2015 №6-28- 0.22-215/2-15 та ст. 289 ПКУ;

1,433 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2016 №6-28-0.22-201/2-16 та ст. 289 ПКУ;

1,06 - коефіцієнт індексації грошової оцінки, відповідно до листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 12.01.2017 №22-28-0.22-443/2-16 та ст. 289 ПКУ;

3% - ставка земельного податку відповідно до п.5.3 Положення « Про плату за землю в місті Києві» затвердженого Рішенням Київської міської ради «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку» від 23.06.2011№242/5629 із змінами та доповненнями у редакції рішення Київської міської ради від 18.10.2018 №1910/5974).

213 кількість днів перебування на обліку у 2018 році.

365 кількість днів у 2018 році.

З даного розрахунку неможливо встановити правильність визначення площі земельної ділянки (457,52 кв.м.), з якої проведено нарахування позивачу земельного податку в сумі 36590,81 грн., оскільки відсутні дані щодо площі всієї земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний житловий будинок, немає даних щодо площі приміщень зазначеного будинку з урахуванням частки (21/100) позивача, та відповідно вирахуваної пропорційної частки прибудинкової території, яка припадає на позивача, що не дає можливості суду перевірити дотримання відповідачем вимог пункту 286.6 статті 286, пункту 287.8 статті 287 ПК України та вірність розрахунку суми податкового зобов`язання.

Міністерством фінансів України наказом від 06.07.2018 №602 затверджено узагальнюючі податкові консультації з деяких питань оподаткування платою за землю.

За висновками Узагальнюючої податкової консультації щодо сплати земельного податку власником нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені, особа, яка володіє нерухомим майном, що розташоване на земельній ділянці. права на яку для такої особи не оформлені, не можна вважати платником земельного податку в розумінні статті 269 ПК України до моменту виникнення відповідних прав такої особи на цю земельну ділянку відповідно до запису, сформованого у Державному земельному кадастрі у порядку визначеному законом. До такого моменту зазначена особа відповідно до вимог Податкового кодексу України не повинна сплачувати земельний податок.

Крім того, за висновками Узагальнюючої податкової консультації щодо особи, яка володіє нерухомим майном у багатоквартирному будинку, то, виходячи із викладеного вище, права на земельну ділянку під багатоквартирним будинком та прибудинкову територію виникають у всіх співвласників (власників житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку) з моменту державної реєстрації таких прав на земельну ділянку під цим багатоквартирним будинком та відповідну прибудинкову територію у Державному земельному кадастрі у порядку, визначеному законом. Тому, безпосереднім платником земельного податку в цьому випадку буде виступати особа, щодо якої здійснено державну реєстрацію прав на земельну ділянку під багатоквартирним будинком з урахуванням прибудинкової території (установа або організація, яка здійснює управління багатоквартирним будинком державної або комунальної власності; об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке є суб`єктом реєстрації відповідно до рішення співвласників), з моменту такої реєстрації прав особи на земельну ділянку.

Таким чином, оскільки, п. 287.8 ст. 287 ПК України передбачено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно, та підставою для нарахування згідно п. 286.1 ст.286 ПК України є дані державного земельного кадастру, то при нарахуванні земельного податку Скаржнику за земельну ділянку, розташовану за адресою м. Київ, вул. Харківське шосе, буд 172-Б, контролюючим органом не дотримано вимоги п. 286.1 ст.286 та п. 287.8 ст. 287 ПК України.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст.2 КАС України).

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, під час розгляду адміністративної справи не доведено правомірність нарахування позивачу грошового зобов`язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 36590,81 грн., з огляду на відсутність в останньому всіх складових необхідних для визначення податку.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує з матеріалів справи при зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 47433323 від 05.11.2024 на суму1211,20 грн .

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м.Києві слід стягнути судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві, про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві №110171-1305-2651 від 30.10.2018.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 44116011, місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19 м. Київ, 04116) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який є громадянином Ізраїлю, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , місце перебування в Україні: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 6 липня 2026 року.

Суддя Кочанова П.В.