Ухвала суду № 138000256, 06.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

06 липня 2026 року № 320/11303/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Діска А.Б., розглянувши в приміщенні суду в місті Києві матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, що полягає в нездійсненні належного перерахунку пенсії із застосуванням актуальних показників середньої заробітної плати по Україні на відповідний рік, заробітної плати, яку отримувала Позивачка протягом всіх періодів трудової діяльності та відповідних коефіцієнтів, визначених постановами КМУ за відповідні роки, протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням правильно визначеної бази заробітної плати за весь страховий стаж згідно з даними системи персоніфікованого обліку, коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,197 з 01.03.2023 відповідно до Постанови КМУ від 24.02.2023 № 168, а також усі інші коефіцієнти, визначені постановами КМУ за відповідні роки: 1,17 з 01.03.2019 (постанова№ 124); 1,11 з 01.05.2020 (постанова № 251); 1,11 з 01.03.2021 (постанова № 127); 1,14 з 01.03.2022 (постанова № 118); 1,0796 з 01.03.2024 (постанова № 185); 1,115 з 01.03.2025 (постанова № 209), шляхом послідовного збільшення базового показника середньої заробітної плати на кожний коефіцієнт з урахуванням результатів попереднього перерахунку, а також здійснити перерахунок доплат, передбачених статтею 28 Закону № 1058, із застосуванням актуальних значень прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та мінімальної заробітні плати на кожну дату їх законодавчого збільшення протягом усього строку отримання пенсії Позивачем, забезпечивши таким чином відповідність розміру кожної зі складових пенсії чинному законодавству на дату останнього перерахунку пенсії.

Ухвалою суду позовну заяву було залишено без руху та встановлено 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На адресу суду від позивача надійшла заява, у якій просить поновити пропущений строк звернення до суду та зазначає, що позивачка немає юридичної освіти та спеціальних правових знань, є пенсіонером похилого віку та про факт порушення своїх прав дізналась лише після отримання відповіді від Пенсійного органу, а тому наявні підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Розглянувши подане позивачем клопотання, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд звертає увагу, що ніяким законом не встановлені інші, ніж шість місяців, строки звернення до суду з адміністративним позовом у зв`язку із порушенням права особи внаслідок невиплати вказаного підвищення, яке не було нараховане пенсійним органом.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Суд зазначає, що у постанові від 13.01.2025 року у справі № 160/28752/23 Верховний Суд зазначив, що право громадян, пенсія яким призначена у 2020 - 2023 роках, на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, суд також враховує правову позицію Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, що викладені в постанові від 31.03.2021 по справі № 240/12017/19, згідно яких для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів; позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду; в той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Отримуючи щомісячно пенсію, позивач повинен був знати, що вона виплачується в меншому розмірі, ніж це передбачено законом.

Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо, і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.

Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Суд зазначає, що у клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивач жодним чином не обґрунтовує обставини, які перешкоджали звернутись до Головного управління Пенсійного фонду після порушення її прав, починаючи з 2019 року.

Позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку для звернення до суду не вказуються обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежали від його волевиявлення, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне в період з 01.03.2019 (01.05.2020, 01.03.2021, 01.03.2022, 01.03.2023, 01.03.2024, 01.03.2025) по 08.09.2025 звернення до суду, не надано доказів на підтвердження таких обставин.

Враховуючи вищезазначене, суд не знаходить підстав для його поновлення.

Таким чином, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Зазначене кореспондується із приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, відповідно до якого позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

На підставі викладеного, позовна заява в частині позовних щодо здійснення перерахунку пенсії з 01.03.2019 по 08.09.2025, у відповідності до частини другої статті 42 Закону України №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії позивача підлягає поверненню.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 11.02.2025 у справі № 160/6064/24, від 18.03.2025 у справі № 560/6257/24 та від 25.03.2025 у справі № 400/4957/24, від 07.04.2025 № 200/3947/24, від 15.04.2025 № 520/21890/24.

Керуючись статтями 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Визнати неповажними причини пропуску позивачем строку звернення з позовною заявою до суду.

Клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду залишити без задоволення.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії в частині позовних вимог щодо здійснення перерахунку пенсії за період з 01.03.2019 по 08.09.2025 повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання тексту ухвали.

Суддя Діска А.Б.