Рішення № 138000005, 07.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2026 року № 320/19753/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОНТИНЕНТАЛЬ ЛОГІСТИК" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОНТИНЕНТАЛЬ ЛОГІСТИК" з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті у якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.03.2023 №358129.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржувану постанову протиправною, оскільки позивач не є «автомобільним перевізником» у розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" у спірних правовідносинах.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заву, в якому вказав, що під час перевірки водієм були надані документи відповідно до яких перевізником є саме позивач, можливістю подати додаткові документи під час розгляду справи по суті та винесення оскаржуваної постанови не скористався.

Позивач надав до суду відповідь на відзив та долучив документи, які підтверджують, що перевезення за результатами перевірки якого було винесено оскаржувану постанову здійснював підрядник, тобто інший суб`єкт господарювання на підставі відповідного договору.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

07.02.2023 на 252 км автомобільної дороги М-30 у Хмельницькій області посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті було проведено рейдову перевірку транспортного засобу марки Renault Premium 450.18Т (державний номерний знак НОМЕР_1 ) з напівпричепом марки Schwarzmuller (державний номерний знак НОМЕР_2 ), під керуванням водія ОСОБА_1 , на предмет додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

За результатами перевірки було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 352752 від 07.02.2023, яким зафіксовано виявлене під час перевірки порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: відсутність у водія на момент проведення перевірки роздруківки даних цифрового тахографа.

Про оформлення зазначеного акта перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОНТИНЕНТАЛЬ ЛОГІСТИК» (далі - Позивач, Товариство) не було обізнане, оскільки, за твердженням Позивача, безпосереднє перевезення здійснював інший перевізник - ТОВ «УКРКРАССЕРВІС» (код ЄДРПОУ 38777423), який не повідомив Товариство про вказані обставини.

Зазначений акт перевірки № 352752 від 07.02.2023 ТОВ «ТРАНСКОНТИНЕНТАЛЬ ЛОГІСТИК» отримало від Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті лише 03.04.2023, що підтверджується відбитком штемпеля оператора поштового зв`язку «Укрпошта» на конверті та роздруківкою відстеження пересилання поштових відправлень за трек-номером 0308301799904.

Разом із вказаним актом Відділ державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті направив супровідний лист вих. № 15618/28/24-23 від 13.03.2023, яким сповіщав, що розгляд справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом за актом № 352752 відбудеться 28.03.2023 з 10:00 до 15:00 год у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у місті Києві за адресою: м. Київ, пр-т Науки, буд. 57.

Таким чином, відповідне повідомлення про розгляд справи було отримано ТОВ «ТРАНСКОНТИНЕНТАЛЬ ЛОГІСТИК» після дати, на яку було призначено розгляд справи (28.03.2023), у зв`язку з чим останнє було позбавлене можливості взяти участь у розгляді справи та надати свої заперечення.

28.03.2023 за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі акта перевірки № 352752, Відділом державного нагляду (контролю) у місті Києві Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову № 358129 про застосування до Позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000,00 грн відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за «відсутність на момент перевірки роздруківки даних цифрового тахографа, індивідуальної чіп-карти водія».

Вищезазначену постанову ТОВ «ТРАНСКОНТИНЕНТАЛЬ ЛОГІСТИК» отримало 03.04.2023, що підтверджується даними «Укрпошти» за трек-номером 0308301798428.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 28.03.2023 № 358129 є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню з огляду на те, що Товариство є неналежним суб`єктом відповідальності.

На підтвердження своєї позиції Позивач надав суду копію Договору перевезення вантажів автомобільним транспортом № 04/01/2023-УКРКРАССЕРВІС/ТК від 04.01.2023, укладеного між ТОВ «ТРАНСКОНТИНЕНТАЛЬ ЛОГІСТИК» (Замовник) та ТОВ «УКРКРАССЕРВІС» (Перевізник). На виконання умов цього Договору Замовником було подано заявку № 21 від 05.02.2023 на надання послуг з перевезення вантажу.

ТОВ «УКРКРАССЕРВІС» підтвердило виконання вказаного перевезення та надало інформацію про транспортний засіб і водія (автомобіль Renault Premium 450.18Т д/н НОМЕР_1 з напівпричепом Schwarzmuller д/н НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 ), а також надало копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів та договір найму (оренди) транспортного засобу № 3 від 11.05.2022, укладений з власником автомобілів ОСОБА_2 . Факт надання послуг саме ТОВ «УКРКРАССЕРВІС» підтверджується підписаним сторонами Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000131 від 07.02.2023.

Позивач наголошує, що під час здійснення перевезення вантажу фактичним перевізником було ТОВ «УКРКРАССЕРВІС», відтак оформлення акта перевірки та винесення оскаржуваної постанови щодо Замовника (ТОВ «ТРАНСКОНТИНЕНТАЛЬ ЛОГІСТИК») є протиправним, оскільки обов`язки, передбачені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», покладаються виключно на автомобільного перевізника. Сам факт допущеного водієм правопорушення Позивачем не оспорюється.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2344-III основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, а також надання додаткових транспортних послуг.

Приписами статті 6 Закону № 2344-III передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок. Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Пунктом 4 Порядку № 1567 регламентовано, що рейдові перевірки (перевірок на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідно до підпункту 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, визначені статтею 48 Закону № 2344-III. Зокрема, вказаною статтею регламентовано, що автомобільні перевізники та водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до положень статті 1 Закону № 2344-III товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з положеннями статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи. Так, абзацом 3 частини першої вказаної статті визначено, що за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як визначено положеннями статті 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Тобто автомобільний перевізник - це не завжди власник автомобіля, а особа, яка його фактично використовує, здійснюючи перевезення пасажирів чи (та) вантажів цим транспортним засобом. Разом з тим, суд наголошує, що автомобільний перевізник відповідно до положень статті 48 Закону повинен мати документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах.

Як стверджує Позивач, у спірних правовідносинах він не має статусу перевізника у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», оскільки транспортний засіб фактично використовувався іншою особою, у той час як за статтею 60 вказаного Закону відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт покладено виключно на автомобільного перевізника.

Судом встановлено, що на момент проведення перевірки водієм транспортного засобу марки Renault Premium 450.18Т, номерний знак НОМЕР_1 (серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 ), був ОСОБА_1 .

Стаття 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає документи, на підставі яких виконуються вантажні перевезення. Так, відповідно до зазначеної статті, автомобільні перевізники та водії повинні мати і пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх переведений вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з ЄДРПОУ або податковий номер); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з ЄДРПОУ або податковий номер, прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення); вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з ЄДРПОУ або податковий номер); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що основним видом діяльності Позивача (ТОВ «Трансконтиненталь Логістик») є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 05.02.2023 № 322506/5, автомобільним перевізником визначено саме ТОВ «Трансконтиненталь Логістик», замовником та вантажоодержувачем зазначено ПАТ «Укрнафта».

З аналізу матеріалів справи судом вбачається, що генеральним перевізником продукції ПАТ «Укрнафта» є ТОВ «Трансконтиненталь Логістик», а ТОВ «УКРКРАССЕРВІС» залучене як субпідрядник для фактичного здійснення перевезення. Згідно з договором перевезення від 04.01.2023 № 04/01/2023 (далі - Договір), ТОВ «УКРКРАССЕРВІС» є перевізником, а ТОВ «Трансконтиненталь Логістик» - замовником для вказаного субпідрядника.

Згідно зі статтею 51 Закону України «Про автомобільний транспорт» замовник за договором про перевезення вантажу зобов`язаний, зокрема, забезпечити своєчасне та повне оформлення документів на перевезення вантажу. Пунктом 4.3 Договору також визначено, що обов`язком замовника є забезпечення своєчасного та повного оформлення у встановленому порядку транспортних документів для відправлення автомобілів із пунктів навантаження.

Перевізник та замовник у випадку невиконання або неналежного виконання зобов`язань за цим Договором несуть взаємну матеріальну відповідальність згідно з чинним законодавством (п. 6.1 Договору). Під час підписання рахунків, актів надання послуг, товарно-транспортних накладних та інших документів Сторони мають право використовувати факсиміле уповноважених представників (п. 9.3 Договору).

Відповідно до статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт» водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Під час зупинки транспортного засобу уповноваженими особами Укртрансбезпеки водій надав документи, згідно з якими перевізником значилося ТОВ «Трансконтиненталь Логістик». Будь-яких зауважень в Акті проведення перевірки щодо фактичного здійснення перевезення ТОВ «УКРКРАССЕРВІС» водієм зроблено не було, так само як і не надано будь-яких документів, які б дозволили перевіряючим особам дійти іншого висновку.

За змістом пунктів 25 27 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. У разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Матеріали справи свідчать про те, що Відповідач вжив усіх необхідних та залежних від нього заходів щодо належного повідомлення Позивача про дату, час та місце розгляду справи, направивши відповідне повідомлення завчасно на його адресу.

Так, згідно з трекінгом поштового відправлення № 0308301799343, повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи перебувало у точці видачі та було доступне Позивачу з 18.03.2023, тобто за десять днів до розгляду справи та винесення оскаржуваної постанови.

Таким чином, неотримання або несвоєчасне отримання кореспонденції Позивачем безпосередньо у поштовому відділенні є наслідком його власної процесуальної пасивності, тоді як Відповідач виконав свій обов`язок щодо належного та своєчасного інформування суб`єкта господарювання.

Також суд враховує, що предметом судового розгляду у цій справі є не встановлення внутрішніх договірних відносин між Позивачем та ТОВ «УКРКРАССЕРВІС», а перевірка правомірності оскаржуваної постанови суб`єкта владних повноважень з огляду на ті обставини та документи, які існували та були доступні Відповідачу безпосередньо на момент її прийняття.

Суд зазначає, що положення Закону України «Про автомобільний транспорт» та Порядку № 1567 пов`язують можливість здійснення державного контролю саме з тими документами, які перебувають у водія транспортного засобу під час здійснення перевезення та пред`являються посадовим особам контролюючого органу в момент проведення рейдової перевірки.

Як встановлено судом, під час проведення перевірки водієм було надано товарно-транспортну накладну № 322506/5 від 05.02.2023, відповідно до якої автомобільним перевізником зазначено саме ТОВ «Трансконтиненталь Логістик». Будь-яких документів, які б свідчили про здійснення перевезення іншим суб`єктом господарювання (у тому числі ТОВ «УКРКРАССЕРВІС»), під час проведення перевірки водієм не надано, а відповідних зауважень до акта перевірки ним не внесено.

Суд звертає увагу, що товарно-транспортна накладна є основним первинним документом на перевезення вантажу, який містить обов`язкові відомості про учасників перевезення, зокрема про автомобільного перевізника. Саме на підставі таких документів посадові особи Укртрансбезпеки здійснюють ідентифікацію суб`єкта перевезення та встановлюють наявність чи відсутність порушень вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту.

Надані Позивачем у ході судового розгляду договір перевезення, заявка, акт надання послуг та інші документи дійсно свідчать про наявність між Позивачем та ТОВ «УКРКРАССЕРВІС» господарських правовідносин щодо організації перевезення вантажу. Водночас такі документи не спростовують того факту, що саме Позивач був визначений автомобільним перевізником у товарно-транспортній накладній, яка використовувалась при здійсненні спірного перевезення та була пред`явлена під час проведення рейдової перевірки.

Крім того, суд враховує, що відповідно до статті 51 Закону України «Про автомобільний транспорт» та умов укладеного між сторонами договору, саме на замовника (яким у відносинах із субпідрядником є Позивач) покладено обов`язок щодо належного та повного оформлення документів на перевезення вантажу.

Відтак, ризик зазначення у товарно-транспортній накладній недостовірних або неповних відомостей щодо фактичного автомобільного перевізника не може покладатися на контролюючий орган, який діє виключно на підставі документів, наданих під час перевірки та подальшого розгляду справи.

Сама по собі наявність між Позивачем та ТОВ «УКРКРАССЕРВІС» договірних відносин щодо залучення останнього до безпосереднього виконання рейсу не виключає статусу Позивача як автомобільного перевізника у спірних правовідносинах перед третіми особами та органами контролю, оскільки саме Позивач задекларував цей статус у первинних документах перевезення, на підставі яких здійснювався рух вантажу.

При цьому суд бере до уваги, що контролюючий орган не наділений повноваженнями встановлювати приховані чи внутрішні господарські взаємозв`язки між суб`єктами господарювання поза межами тих документів, які офіційно оформлені сторонами перевезення та пред`явлені під час перевірки.

Посилання Позивача на те, що фактичним перевізником було ТОВ «УКРКРАССЕРВІС», не спростовує правомірності висновків Відповідача, зроблених на підставі наявних на момент перевірки документів, а свідчить про неналежну організацію документообігу та внутрішнього контролю за оформленням перевезення з боку самого Позивача та залученого ним субпідрядника.

Окремо суд враховує зміст укладеного між ТОВ «Трансконтиненталь Логістик» та ТОВ «УКРКРАССЕРВІС» Договору перевезення вантажів автомобільним транспортом від 04.01.2023 № 04/01/2023, положення якого також свідчать про збереження за Позивачем організаційно-розпорядчих та контролюючих функцій у спірних правовідносинах перевезення. Так, відповідно до пункту 4.3 Договору, саме на ТОВ «Трансконтиненталь Логістик» покладено обов`язок забезпечити своєчасне та повне оформлення у встановленому порядку транспортних документів для відправлення автомобілів із пунктів навантаження.

Отже, саме Позивач був відповідальним за формування та належне оформлення первинної документації на перевезення, у тому числі товарно-транспортної накладної, яка є єдиним документом, що ідентифікує учасників транспортного процесу та використовується контролюючим органом під час здійснення рейдової перевірки.

При цьому суд звертає увагу, що Позивач, будучи професійним учасником ринку транспортних послуг та маючи основним видом господарської діяльності вантажний автомобільний транспорт, не міг не усвідомлювати правові наслідки зазначення себе як автомобільного перевізника у товарно-транспортній накладній.

Крім того, умовами Договору сторони погодили взаємну матеріальну відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (п. 6.1 Договору). Наведене свідчить про те, що сторони усвідомлювали можливість настання негативних правових наслідків та передбачили цивільно-правові механізми захисту своїх прав у разі неналежного оформлення документів на перевезення або недотримання вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту.

Також суд враховує положення пункту 9.3 Договору, відповідно до якого сторони погодили можливість використання факсиміле під час підписання товарно-транспортних накладних та інших документів. Зазначене, у сукупності з оформленням товарно-транспортної накладної із визначенням Позивача як автомобільного перевізника, свідчить про те, що відповідні документи були сформовані та введені у господарський обіг за обопільним волевиявленням сторін договору, а тому ризик негативних наслідків такого оформлення не може бути перекладений на суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що залучення Позивачем іншого суб`єкта господарювання для фактичного виконання перевезення не звільняє його від наслідків оформлення первинних документів у такий спосіб, за якого саме він був визначений автомобільним перевізником у документах, наданих під час здійснення державного контролю. Внутрішній розподіл обов`язків між Позивачем та ТОВ «УКРКРАССЕРВІС», так само як і можливі підстави для подальшого врегулювання між ними питання відшкодування збитків чи застосування заходів договірної відповідальності, не впливають на правомірність оскаржуваної постанови, прийнятої Відповідачем на підставі легітимних документів, наявних під час проведення перевірки.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при прийнятті оскаржуваної постанови діяв добросовісно, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України. Враховуючи документи, які були у його розпорядженні та на підставі яких приймалося рішення, підстави для прийняття іншого рішення у нього були відсутні.

Суд додатково наголошує, що формування та збір документів для перевезення завершується до початку руху транспортного засобу. Усі документи щодо перевезення мають перебувати безпосередньо у водія, а не в офісах інших осіб. Саме на місці зупинки (події) водієм мають бути надані первинні документи, на підставі яких здійснюється транзит, і саме на підставі цих (а не складених в інший час або наявних поза місцем події документів) встановлюються фактичні обставини справи. Носієм доказової інформації щодо встановлених обставин є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом (акти, довідки) відповідно до затверджених процедур. У цьому випадку на місці зупинки за наданими водієм матеріалами складено акт, який є належним носієм доказової інформації, та встановлено, що юридичним перевірочним суб`єктом є Позивач.

Тому відсутність документів у водія та/або неналежне їх оформлення суб`єктами господарювання не можуть слугувати підставою для уникнення відповідальності за порушення законодавства у сфері автомобільного транспорту.

Додатково суд зазначає, що надані позивачем цивільно-правові та господарські документи, зокрема договір перевезення, заявка, рахунки та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), за своєю правовою природою не є документами суворої звітності чи первинними документами спеціального обліку вантажних перевезень на комерційній основі. Такі документи відображають виключно внутрішні розрахункові та господарські відносини між двома приватними суб`єктами господарювання і, з огляду на специфіку їх складання, можуть бути оформлені сторонами у будь-який час, у тому числі після фактичного вчинення господарської операції чи проведення контролюючого заходу органами Укртрансбезпеки.

Відтак, на відміну від товарно-транспортної накладної, яка є єдиним обов`язковим документом, що супроводжує вантаж безпосередньо під час його переміщення та фіксує юридичні факти в режимі реального часу, вищевказані договори та акти не можуть слугувати беззаперечним та об`єктивним доказом для спростування відомостей, зафіксованих уповноваженими особами під час рейдової перевірки на місці зупинки транспортного засобу

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність вчинених дій.

Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані відповідачем.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСКОНТИНЕНТАЛЬ ЛОГІСТИК" (код ЄДРПОУ 42576909; 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 5 оф. 701-Б) до Державної служби України з безпеки на транспорті (код ЄДРПОУ 39816845; 03150, м. Київ, вул. Антоновича, 51) про визнання протиправною та скасування постанови відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.07.2026.

Суддя Панченко Н.Д.