Рішення № 137999977, 02.07.2026, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2026 р. справа № 300/3314/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Матуляка Я.П.,

при секретарі Бойко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якого діє Яремчук Олександр Олексійович до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 29526029 від 23.04.2026 та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 80847719 від 23.04.2026, -

ВСТАНОВИВ:

Яремчук Олександр Олексійович звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 29526029 від 23.04.2026 та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 80847719 від 23.04.2026.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору та, як наслідок, постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеної постанови, оскільки з 2011 року, протягом тривалого часу відповідачем не вчинялось жодних дій, спрямованих на виконання виконавчого документа, виданого Івано-Франківським міським судом. Водночас, відповідач в порушення вимог ч.2 ст. 25 та ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" №606-XIV від 21.04.1999, чинного на момент відкриття виконавчого провадження, не виніс постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Вказана бездіяльність відповідача призвела до того, що розмір виконавчого збору, який підлягав стягненню з позивача станом на 2011 рік суттєво збільшився.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.05.2026 дану позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліку.

27.05.2026 представником позивача зазначений в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недолік усунутий.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

В судовому засіданні, яке відбулось 19.06.2026 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, а представник відповідача проти позову заперечив з підстав наведених у відзиві на позовну заяву та просив в задоволенні позову відмовити.

Крім того, судом відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про повернення без розгляду позовної заяви.

В судове засідання, призначене на 02.07.2026 представники сторін не прибули, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України, правила якої поширюються, в тому числі й на справи, визначені статтею 287 цього Кодексу, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.

Як наслідок, за відсутності обставин, які б перешкоджали подальшому розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість продовження розгляду справи за таких обставин.

Розглянувши матеріали адміністративної справи у відповідності до вимог статті 287 КАС України, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши докази, судом встановлено таке.

27.10.2011 старшим державним виконавцем відділу ДВС Івано-Франківського міського управління юстиції Стельмахом С.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №29526029 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області від 13.10.2011 за №2-3366 про зобов`язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Станім" в користуванні земельною ділянкою площею 0,25 га по вул. Промислова, 18А, м. Івано-Франківськ (а.с.64).

Вказаною постановою надано боржнику семиденний термін на добровільне виконання виконавчого документа.

14.05.2013 та 11.11.2014 відповідачем видано розпорядження, якими зобов`язував боржника не чинити перешкоди товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Станім" в користуванні земельною ділянкою площею 0,25 га по вул. Промислова, 18А, м. Івано-Франківськ (а.с.67, 68).

Постановою від 27.01.2021 винесено постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 за невиконання рішення суду (а.с.71).

Крім того, актами державного виконавця від 13.07.2021 та від 27.07.2021, встановлено факт невиконання боржником рішення суду (а.с.72-74).

23.04.2026 головним державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України складено акт, яким встановлено факт виконання судового рішення та, як наслідок, на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 29526029 (а.с.77, 78).

У зв`язку із закінченням виконавчого провадження ВП № 29526029, 23.04.2026 головним державним виконавцем Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати 17 294 грн (а.с.80-81).

З метою виконання вказаної постанови, постановою від 23.04.2026 відкрито виконавче провадження ВП №80847719 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України виконавчого збору у розмірі 17 294 грн (а.с.83-84).

Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору від 23.04.2026 та постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.04.2026 протиправними, представник позивача звернулася з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-XIV, в редакції, яка діяла на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №606-XIV та Закон № 1404-VІІІ).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 606-XIV виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами першою та другою статті 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами (частини перша статті 3 Закону № 606-XIV).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження, зокрема, на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 3 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Статтею 24 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно частини 2 статті 25 Закону №606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Згідно ч. 3 ст. 28 Закону №606-XIV постанова про стягнення виконавчого збору виноситься під час першого надходження виконавчого документа державному виконавцю.

В контексті наведених норм, суд зазначає, що у спірному випадку постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні ВП № 29526029 повинна була бути винесена, після закінчення строку на добровільне виконання, визначеного постановою про відкриття виконавчого провадження від 27.10.2011, тобто до 03.11.2011, виходячи з розміру у шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що, станом на 2011 рік, становило 1020 грн (60 x 17).

Водночас, в порушення вимог чинної на 2011 рік норми, відповідач зазначену постанову не виніс.

У постанові від 11.08.2021 по справі №300/3260/20, Верховний Суд, зокрема зазначив, що виконавче провадження було відкрито за правилами, передбаченими Законом № 606-XIV, то при визначенні розміру виконавчого збору, який підлягає стягненню з боржника, треба керуватися положеннями статті 28 Закону № 606-XIV (чинного на той час).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, постанова про стягнення виконавчого збору від 23.04.2026 ВП № 29526029, винесена у відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, розмір виконавчого збору за якою становить 17 294,00 грн.

Так, частиною 3 статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Враховуючи наведене, державний виконавець зобов`язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору після закінчення виконавчого провадження, керуючись положеннями статті 28 Закону № 606-XIV.

Підсумовуючи усе вищевикладене, суд доходить висновку про те, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору, діяв не у спосіб, встановлений законодавством, без дотримання встановленої законом процедури вчинення дій, що в свою чергу призвело до порушення прав позивача, а тому така постанова підлягає до скасування.

Як наслідок, підлягає також до скасування постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з вказаним позовом, позивачем сплачено 2192,92 гривень судового збору, що підтверджується квитанціями від 04.05.2026 та від 27.05.2026 (а.с.24,35).

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню понесені судові витрати у розмірі 2192,92 грн.

Крім того, в позовній заяві представник позивача вказує, що розмір витрат на правничу допомогу становить 3000 гривень, однак доказів понесення таких витрат до суду не надано.

Відтак, на даний час у суду відсутні підстав для вирішення питання про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу на його користь.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 35021710, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправними та скасування постанови про стягнення виконавчого збору ВП № 29526029 від 23.04.2026 та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 80847719 від 23.04.2026 - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 29526029 від 23.04.2026 та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80847719 від 23.04.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківського відділу державної виконавчої служби в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 35021710, вул. Галицька, 45, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 2192 (дві тисячі сто дев`яносто дві) гривні 92 копійки.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Матуляк Я.П.

Рішення складене в повному обсязі 07 липня 2026 р.