Ухвала суду № 137999588, 03.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 липня 2026 рокуСправа №160/1648/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши питання про витребування доказів в адміністративній справі №160/1648/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку проведення компенсацій громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159, за період з 31.07.2023 року по 25.12.2025 року;

- зобов`язати Державну установу «Криворізька установа виконання покарань (№ 3)» нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , за рахунок бюджетних асигнувань за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112 («Грошове забезпечення військовослужбовців»), компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період з 31.07.2023 року по 25.12.2025 року у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, у розмірі - 89 684,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.12.2025 на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду відповідачем було здійснено повний розрахунок з виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 . З огляду на положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України, позивач зазначає, що має право на нарахування та виплату середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні за період з 31.07.2023 року по 25.12.2025 року. Наведені обставини і стали підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 02.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

24.02.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач проти позову заперечує, вказує, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України. При цьому, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата з надбавками, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо). Компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати, а з прийняттям судових рішень, положення статті 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов`язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов`язання виконати судові рішення на користь позивача, що регулюється матеріальними нормами трудового права. Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, доводи сторін в обґрунтування своєї правової позиції, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Приписами ч.ч. 6, 9 ст. 80 КАС України унормовано, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

У разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

Частинами 8, 9 ст. 79 КАС України унормовано, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Спірні правовідносини виникли з підстав правомірності відмови Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» у нарахуванні та виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.

У постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця. Суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Однак у матеріалах адміністративної справи відсутня довідка про середній заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, а також з метою забезпечення повного, всебічного та об`єктивного вирішення справи, суд вважає необхідним витребувати від Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» наведену вище інформацію.

Керуючись ст. ст.9, 77, 79, 80, 241, 248, 256, 370 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Витребувати у Державної установи «Криворізька установа виконання покарань (№3)» довідку про середній заробіток ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Витребувані документи надати до суду у п`ятиденний строк з дня отримання ухвали.

Роз`яснити відповідачу, що у випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом (ч.8 ст. 80 КАС України).

Роз`яснити Державній установі «Криворізька установа виконання покарань (№3)», що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.

За приписами ч. 1 ст. 147 КАСУ у разі неподання без поважних причин письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, або неповідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом.

Суд зазначає, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи.

Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Відповідно до ст. 370 КАС України,судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Ухвала про витребування доказів не може бути оскаржена окремо, але заперечення проти неї можуть бути включені до скарги на судове рішення, ухвалене за результатами розгляду даної справи.

Суддя О.С. Луніна