Ухвала суду № 137999584, 03.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

03 липня 2026 рокуСправа №160/1757/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 19.03.2025 року № 3347- 55/VIII «Про зупинення рішення Межиріцької сільської ради № 3327-54/VIII від 20.02.2025 року»;

- зобов`язати Межиріцьку сільську раду Павлоградського району Дніпропетровської області вчинити дії, спрямовані на реалізацію рішення від 20.02.2025 року № 3327-54/VIII, а саме: підготувати та надати ОСОБА_1 для підписання проект договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1223583800:01:003:0001 площею 39,6571 га терміном на 49 років для рибогосподарських потреб.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 року у справі №160/22676/24 було зобов`язано Межиріцьку сільську раду повторно розглянути його клопотання про передачу в оренду земельної ділянки. Однак, відповідачем з посиланням на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області було відмовлено у наданні земельної ділянки в оренду, на скасувавши рішення в належному порядку. Зважаючи на викладене позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та просять задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі №160/1757/26, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою надано відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.

Копію ухвали про відкриття провадження отримано Межиріцькою сільською радою Павлоградського району Дніпропетротровської області 23.02.2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд», про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка про доставку електронного листа.

Відповідачем відзиву проти позову не було надано. З клопотаннями, заявами, поясненнями до суду не звертались.

Відповідно до частини першої статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог статей 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд приходить до наступних висновків.

У травні 2023 року, ОСОБА_1 звернувся до Межиріцької сільської ради з клопотанням №175001-000423-635-21-2023 про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 1223583800:01:003:0001 площею 39,6571 в оренду по фактичному розміщенню будівель та споруд та для рибогосподарських потреб.

11.07.2024 Межиріцька сільська рада ухвалила Рішення № 2939-46/VІІІ, яким відмовила в передачі в оренду земельної ділянки.

Не погоджуючись із вищевказаним Рішенням ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з метою захисту своїх прав.

Так, відповідно до Рішення від 20.11.2024 Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/22676/24, Суд визнав рішення ради протиправним, скасував його та зобов`язав сільську раду повторно розглянути клопотання з урахуванням висновків суду.

На виконання зазначеного судового рішення, Межиріцька сільська рада восьмого скликання на п`ятдесят четвертій сесії ухвалила рішення №3327-54/VIII від 20.02.2025, яким вирішила надати громадянину ОСОБА_1 в оренду строком на 49 років земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 1223583800:01:003:0001 загальною площею 39,6571 га (КВЦПЗ 10.07 - для рибогосподарських потреб), у тому числі пасовища площею 14,2072 га та землі під ставком площею 25,4499 га, без розроблення документації із землеустрою, за фактичним розміщенням належних йому нежитлових будівель та споруд.

20.02.2025, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області задовольнив в рамках справи №185/6402/24 ухвалив рішення, відповідно до якого, позов Павлоградської окружної прокуратури, поданий в інтересах держави в особі Межиріцької сільської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні цією ж земельною ділянкою водного фонду задоволено в повному обсязі.

19.03.2025, посилаючись на зазначене рішення від 20.02.2025 Павлоградського міськрайонного суду по справі №185/6402/24 щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою водного фонду, Межиріцька сільська рада вже 19.03.2025 ухвалила нове рішення №3347-55/VIII, яким призупинила дію власного рішення №3327-54/VIII від 20.02.2025 про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 - до остаточного вирішення судового спору з органами прокуратури.

Представником позивача, адвокатом Федорчук Кириллом Юрійовичем направлено адвокатський запит № 01-2912 від 29.12.2025 року до Межиріцької сільської ради про отримання завірену належним чином копію рішення сільської ради від 19 березня 2025 року № 3347- 55/VIII "Про зупинення рішення Межиріцької сільської ради № 3327- 54/VIII «Про розгляд клопотання реєстраційний номер 175001- 000423- 635-21-2023 гр.».

Виконавчий комітет Межиріцької сільської ради у своїй відповіді від 02.01.2026 (вих. № 6/0/2-26) повідомив, що питання про надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 не буде вирішуватися, на підставі ухвалення рішення від 20.02.2025 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області у справі №185/6402/24.

Вважаючи протиправним рішення Межиріцької сільської ради від 19 березня 2025 року № 3347- 55/VIII "Про зупинення рішення Межиріцької сільської ради № 3327- 54/VIII «Про розгляд клопотання реєстраційний номер 175001- 000423- 635-21-2023 гр.» позивач звернувся з цим позовом до суду.

Розглянувши матеріали адміністративної справи з урахуванням доводів позивача, суд вважає потрібним закрити провадження у справі з огляду на наступне.

Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ чітко визначена статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом першим частини першої цієї статті визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

А відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з пунктами 7, 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За змістом наведених приписів участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим і розглядати його за правилами адміністративної юрисдикції. Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід враховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Основними ознаками публічно-правових відносин є: обов`язкова участь у цих відносинах суб`єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпоряд-кованість одного учасника публічно-правових відносин іншому - суб`єкту владних повноважень (що проявляється у можливості суб`єкта владних повноважень вирішувати питання про права і обов`язки підпорядкованої особи); імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.

Обов`язковою ознакою позовної форми захисту права в адміністративному суді має бути наявність спору про публічне право, тобто спору про права і обов`язки в публічних правовідносинах. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі.

Так, обгрунтовуючи спірні правовідносини позивач зазначає, що Межиріцька сільська рада восьмого скликання на п`ятдесят четвертій сесії ухвалила рішення №3327-54/VIII від 20.02.2025, яким вирішила надати громадянину ОСОБА_1 в оренду строком на 49 років земельну ділянку комунальної власності з кадастровим номером 1223583800:01:003:0001 загальною площею 39,6571 га (КВЦПЗ 10.07 - для рибогосподарських потреб), у тому числі пасовища площею 14,2072 га та землі під ставком площею 25,4499 га, без розроблення документації із землеустрою, за фактичним розміщенням належних йому нежитлових будівель та споруд, однак в подальшому дію зазначеного рішення було призупинено. Вважаючи протиправним рішення про призупинення дії попереднього позивач наполягає на укладенні договору оренди земельної ділянки.

У рішенні Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №429/12773/12 суд зазначив, що з моменту укладення договору оренди землі між землекористувачем та органом місцевого самоврядування припиняються адміністративні відносини та в подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 січня 2019 року у справі №910/20323/17 зазначила, що укладення договору оренди в установленому законом порядку буде реалізацією рішення, а після набуття права оренди в установленомузакономпорядку дію цього рішення буде вичерпано, з цього моменту адміністративні правовідносини між суб`єктом владних управлінських функцій та фізичною чи юридичною особою трансформуються у цивільні правовідносини між орендодавцем та орендарем.

Аналогічна правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у рішенні від 03 квітня 2019 року у справі №727/1002/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №488/3005/17 зазначила, що якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

У постанові від 16 вересня 2020 року у справі №804/8836/17 при визначенні юрисдикції спору Велика Палата Верховного Суду зазначила: публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Порушені права землекористувачів підлягають захисту способами, передбаченими статтею 152 Земельного кодексу України, з обов`язковим дотриманням норм чинного законодавства. Згідно вказаної статті захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом, способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку. Відтак спір у цій справі не має ознак публічно-правового і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Наведені обставини свідчать, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд є неповноважним судом для розгляду та вирішення цієї справи з огляду на її предметну підсудність.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Оскільки суд дійшов висновку, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, провадження у справі підлягає закриттю згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 КАС України.

Водночас, згідно з вимогами частини 1 статті 239 КАС України, суд роз`яснює позивачеві, що його заява підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною 2 статті 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до частини 2 статті 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки на час постановлення ухвали про закриття провадження у справі відсутнє клопотання особи, яка його сплатила, питання про повернення судового збору буде вирішуватися після надходження відповідного клопотання.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 19, 238, 239, 241, 248, 293, 294, 295 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у адміністративній справі №160/1757/26 за позовом ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна