Рішення № 137999246, 07.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2026 рокуСправа №160/10173/26 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему Електронний Суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, викладеного у формі листа від 20.10.2025 №046050026109;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити достроково пенсію за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з дати звернення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 31.01.1998 року між ОСОБА_1 (після укладення шлюбу ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 було укладено шлюб, місце реєстрації: виконком Ордонікідзевської сільської Ради Криворізького району Дніпропетровської області, про що зроблено запис №1. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила сина ОСОБА_4 . 17 травня 2001 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (після розірвання шлюбу ОСОБА_1 ). В черні 2003 року у віці 5 років після отримання травми син ОСОБА_1 почав шкутильгати. Після обстеження його було направлено до Обласного комунального закладу «Дитячий кістково-туберкульозний санаторій №1м. Кривий Ріг» м. Кривий Ріг, пр-т. Гагаріна 49А., де він перебував на стаціонарному лікуванні з 24.07.2003 року по 26.05.2006 року з діагнозом «Остеохондропатія головки лівої стегнової кістки». У виписці із амбулаторної карти зазначено, що ОСОБА_4 інвалід дитинства з 08.04.2005 року. Перебував на обліку в КУ «КЦРБ-ДОС» з 2003 року. Окрім того зазначено, що індивідуальна програма реабілітації інваліда заповнена 30.06.2012 року рекомендації з подальшого лікування і огляду надані. 08.04.2005 року на ОСОБА_4 було оформлено медичний висновок №16 на дитину -інваліда з дитинства віком до 18 років. З 08.04.2005 по 09.06.2016 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2025 №695 Деякі питання надання окремих видів державної соціальної допомоги Пенсійним фондом України ОСОБА_1 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як отримувач державної соціальної допомоги на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення 18 років. Дане твердження підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.09.2025 року та посвідченням серії НОМЕР_2 виданим 20.01.2009 року Криворізькою РДА. Окрім того висновок ЛКК № 873 від 09.08.2025 року підтверджується що ОСОБА_1 здійснювала догляд за дитиною інвалідом і мала право на отримання соціальної допомоги на термін з 08.04.2005 по 09.06.2016 року. 11.10.2025 року ОСОБА_1 засобами порталу звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою щодо дострокового призначення пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки здійснювала догляд за дитиною інвалідом до досягнення ним шестирічного віку. На момент звернення ОСОБА_1 мала вік 56 років 1 місяць, а страховий стаж становить: 22 роки 9 місяців 1 день. Необхідний страховий стаж відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування: жінкам після досягнення віку 50 років становить 15 років страхового стажу. 20.10.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення №046050026109 про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку із недотриманням вимог пункту 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 за № 22-1. Відмова аргументована тим, що при призначення дострокової пенсії за віком не прийнятий до уваги висновок ЛКК від 09.09.2025 № 873, оскільки не відповідає вимогам пункту 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 за № 22-1: не зазначена інформація про те, що дитина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мала медичні показання для визнання дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку. Відмову у призначенні дострокової пенсії за віком Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області вважаємо необґрунтованою та протиправною, адже дитина ОСОБА_5 мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом з дитинства до досягнення шестирічного віку, вказані обставини підтверджені наданим позивачем разом із заявою про призначення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 року відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач не погоджується з позовними вимогами та зазначає, що до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 01.02.1986 по 01.09.1986 відповідно до трудової книжки НОМЕР_3 від 02.07.1987, оскільки він передує даті заповнення трудової книжки, дата прийому на роботу та дата звільнення не збігаються із відповідними наказами, що є порушенням вимог Інструкції № 58 та Інструкції № 162. Відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей про застраховану особу страховий стаж ОСОБА_1 станом на дату звернення з заявою про призначення пенсії складає 22 роки 09 місяців 01 день. За результатами аналізу наданих Позивачем документів, а саме: висновку ЛКК № 873 від 09.09.2025, встановлено, що даний документ не містить інформації про те, що дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мала медичні показання для визнання її дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку, Окрім того, оскільки відповідно до пункту 2.23 Порядку № 22 -1, документи для призначення пенсії мають подаватися в оригіналах (у разі особистого звернення) або у формі кольорових сканованих копій, виготовлених безпосередньо з оригіналів документів (у разі подання заяви в електронній формі через вебпортал електронних послуг), додані до заяви від 11.10.2025 виписки із медичної картки амбулаторного хворого та індивідуальна програма реабілітації інваліда не були взяті до уваги. З огляду на вищенаведене, Головним управлінням прийнято рішення про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком згідно з пунктом 3 частини 1 статті 115 Закону №1058 у зв`язку з непідтвердженням факту, що дитина мала медичні показання для визнання особою з інвалідністю до досягнення шестирічного віку. Приймаючи вказане рішення, відповідач діяв на підставі та в межах своїх повноважень, у спосіб, що передбачений приписами чинного законодавства України у сфері пенсійного забезпечення.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та не заперечується сторонами по справі, що 31.01.1998 року між ОСОБА_1 (після укладення шлюбу ОСОБА_2 ) та ОСОБА_3 було укладено шлюб, місце реєстрації: виконком Ордонікідзевської сільської Ради Криворізького району Дніпропетровської області, про що зроблено запис №1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 народила сина ОСОБА_4 . 17 травня 2001 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (після розірвання шлюбу ОСОБА_1 ).

В черні 2003 року у віці 5 років після отримання травми син ОСОБА_1 почав шкутильгати. Після обстеження його було направлено до Обласного комунального закладу «Дитячий кістково-туберкульозний санаторій №1м. Кривий Ріг» м. Кривий Ріг, пр-т. Гагаріна 49А., де він перебував на стаціонарному лікуванні з 24.07.2003 року по 26.05.2006 року з діагнозом «Остеохондропатія головки лівої стегнової кістки».

У виписці із амбулаторної карти зазначено, що ОСОБА_4 інвалід дитинства з 08.04.2005 року. Перебував на обліку в КУ «КЦРБ-ДОС» з 2003 року. Окрім того зазначено, що індивідуальна програма реабілітації інваліда заповнена 30.06.2012 року рекомендації з подальшого лікування і огляду надані.

08.04.2005 року на ОСОБА_4 було оформлено медичний висновок №16 на дитину -інваліда з дитинства віком до 18 років.

З 08.04.2005 по 09.06.2016 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2025 №695 Деякі питання надання окремих видів державної соціальної допомоги Пенсійним фондом України ОСОБА_1 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як отримувач державної соціальної допомоги на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення 18 років. Дане твердження підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.09.2025 року та посвідченням серії НОМЕР_2 виданим 20.01.2009 року Криворізькою РДА.

Крім того, зі змісту висновка ЛКК № 873 від 09.08.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала догляд за дитиною інвалідом і мала право на отримання соціальної допомоги на термін з 08.04.2005 по 09.06.2016 року.

11.10.2025 року ОСОБА_1 засобами порталу звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України з заявою щодо дострокового призначення пенсію за віком відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки здійснювала догляд за дитиною інвалідом до досягнення ним шестирічного віку.

Рішенням від 20.10.2025 р. № 046050026109 позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

В обґрунтування відмови у призначені пенсії в т.ч. зазначено:

- вік заявниці: 56 років 1 місяць.

- необхідний страховий стаж відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування: жінкам після досягнення віку 50 років становить 15 років страхового стажу.

- страховий стаж особи становить: 22 роки 9 місяців 1 день.

- при призначення дострокової пенсії за віком не прийнятий до уваги висновок ЛКК від 09.09.2025 № 873, оскільки не відповідає вимогам пункту 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 за № 22-1: не зазначена інформація про те, що дитина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мала медичні показання для визнання дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.

Вважаючи протиправними дії та рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Донецькій області, позивач звернулась до суду Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-IV від 09.07.2003 р. (далі - Закон України №1058-IV).

Відповідно до ст.1 Закону України №1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону України №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до досягнення зазначеного віку, - після досягнення віку 50 років та за наявності не менше ніж 15 років страхового стажу. При цьому особами з інвалідністю з дитинства вважаються також діти з інвалідністю віком до 18 років. За вибором матері або в разі її відсутності, якщо виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, до шестирічного віку здійснювалося батьком, батьку призначається дострокова пенсія за віком після досягнення віку 55 років та за наявності страхового стажу не менше ніж 20 років.

Відповідач не заперечує обставини, які надають право позивачу на призначення дострокової пенсії за віком, а саме наявність відповідного страхового стажу не менше 20 років, а саме 22 роки 9 місяців 1 день та досягнення відповідного віку 56 років.

При цьому, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії відповідач посилався на те, що при призначення дострокової пенсії за віком не прийнятий до уваги висновок ЛКК від 09.09.2025 № 873, оскільки не відповідає вимогам пункту 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 за № 22-1: не зазначена інформація про те, що дитина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 мала медичні показання для визнання дитиною з інвалідністю до досягнення шестирічного віку.

Суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

Підпунктом 6 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25 листопада 2005 року (далі Порядок № 22-1) встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком: жінкам, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства та тяжко хворих дітей, яким не встановлено інвалідність, які виховали їх до зазначеного віку,- документи про народження дітей (дитини), виховання їх (її) до шестирічного віку, про визнання дитини заявника особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність. У разі звернення за пенсією батька, яким здійснювалось виховання п`ятьох або більше дітей, дитини з інвалідністю чи тяжко хворої дитини, якій не встановлено інвалідність, додається заява матері про згоду щодо призначення пенсії батьку або документи, що підтверджують її відсутність (свідоцтво органу державної реєстрації актів цивільного стану (далі - ДРАЦС) про смерть, рішення суду тощо) (при призначенні пенсії згідно з пунктом 3 частини першої статті 115 Закону).

У віці 5 років після отримання травми син ОСОБА_1 почав шкутильгати. Після обстеження його було направлено до Обласного комунального закладу «Дитячий кістково-туберкульозний санаторій №1м. Кривий Ріг» м. Кривий Ріг, пр-т. Гагаріна 49А.) де він перебував на стаціонарному лікуванні з 24.07.2003 року по 26.05.2006 року з діагнозом «Остеохондропатія головки лівої стегнової кістки».

Вказані обставини підтверджуються копією виписки із медичної картки від 26.05.2006 року форми №027/о.

Згідно виписки із амбулаторної карти в якій зазначено, що ОСОБА_4 інвалід дитинства з 08.04.2005 року, перебував на обліку в КУ «КЦРБ-ДОС» з 2003 року. Індивідуальна програма реабілітації інваліда заповнена 30.06.2012 року рекомендації з подальшого лікування і огляду надані.

08.04.2005 року на ОСОБА_4 було оформлено медичний висновок №16 на дитину -інваліда з дитинства віком до 18 років.

З 08.04.2005 по 09.06.2016 відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2025 №695 Деякі питання надання окремих видів державної соціальної допомоги Пенсійним фондом України ОСОБА_1 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як отримувач державної соціальної допомоги на дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення 18 років. Дане твердження підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 02.09.2025 року та посвідченням серії НОМЕР_2 виданим 20.01.2009 року Криворізькою РДА, копії додані разом із позовною заявою.

Крім того висновком ЛКК № 873 від 09.08.2025 року підтверджується що ОСОБА_1 здійснювала догляд за дитиною інвалідом і мала право на отримання соціальної допомоги на термін з 08.04.2005 по 09.06.2016 року.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Окрім того, суд зазначає, що згідно з підпункту 4 пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; точнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.

Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Суд наголошує, що у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, відповідач таким правом не скористався.

Докази протилежного до суду не надані.

Крім того, доказів продовження за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, строку проведення додаткової перевірки достовірності відомостей стосовно позивача для визначення права на пенсію, до суду не надано.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.10.2025 №046050026109 є протиправним, а висновки зроблені відповідачем без належного дослідження документів та без врахування норм права, що регулюють спірні правовідносини, у зв`язку із чим підлягає скасуванню.

Разом з цим, в задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у призначенні дострокової пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування слід відмовити, оскільки у даному випадку належним захистом порушеного права достатньо визнання судом протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.10.2025 №046050026109 про відмову у призначенні пенсії.

Позовні вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити достроково пенсію за віком ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з дати звернення задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Статтею 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.

Аналогічна правова позиція висловлена Третім апеляційний адміністративним судом у постановах від 13 жовтня 2021 року у справі №160/17081/20, від 12 листопада 2021 року у справі №160/2493/21.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, адже це належить до дискреційних повноважень органу, що призначає пенсію.

Оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, адже це належить до дискреційних повноважень органу, що призначає пенсію, порушені права позивача слід відновити шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.10.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

Інші доводи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84121, Україна, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3; тимчасова адреса для листування: 28008, Кіровоградська область, м. Олександрія, просп. Соборний, 126А, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 20.10.2025 №046050026109.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.10.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

У задоволені іншої частини позовних вимог, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 96 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 07.07.2026 року.

Суддя О.М. Неклеса