Ухвала суду № 137999131, 07.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

07 липня 2026 року Справа №160/35214/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прудника С.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву судді про самовідвід у справі №160/35214/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Балівська виробничо-будівельна компанія» про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

11.12.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 10.12.2025 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року №73/56 Про проект Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз.Московське в районі відведення земельної ділянки під будівництво споруд фізкультурно-спортивного призначення по адресу: вул. Замполіта Бєляєва Амур-Нижньодніпровського району.

За наслідками розгляду даної позовної заяви, 25.03.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано неповажними причини пропуску строку звернення до суду. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду відмовлено. Клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю «Балівська виробничо-будівельна компанія» Кім Ганни Володимирівни про залишення позовної заяви без розгляду задоволено повністю. Позовну заяву ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Балівська виробничо-будівельна компанія» про визнання протиправним та скасування рішення залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 25.03.2026 року, позивач подав апеляційну скаргу. За наслідками розгляду даної апеляційної скарги, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 року в адміністративній справі №160/35214/25 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При скасуванні ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 у справі №160/35214/25 суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду, а також передчасно зроблено висновок про правову природу оскаржуваного рішення. Зокрема, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2026 встановлено, що висновок суду першої інстанції про те, що рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року №73/56 є актом індивідуальної дії, є передчасним, оскільки суд першої інстанції не дослідив затверджений цим рішенням проєкт «Водоохоронна зона та прибережна захисна смуга оз. Московське…» та не надав оцінки самому проєкту на предмет наявності у нього ознак нормативно-правового акта. Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, зазначивши, що для визначення початку перебігу такого строку необхідно встановити час, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому колегія суддів звернула увагу, що висновок суду першої інстанції про можливість отримання позивачем повного тексту рішення ще у 2021 році ґрунтується лише на припущеннях і не підтверджений матеріалами справи. Сам факт згадки рішення № 73/56 у рішенні Дніпровської міської ради від 24.02.2021 № 326/4 або в інших документах сам по собі не свідчить про обізнаність позивача зі змістом оскаржуваного рішення. Апеляційний суд також врахував, що матеріалами справи підтверджується направлення позивачу тексту рішення Дніпропетровської міської ради від 28.04.2010 року №73/56 лише супровідним листом Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпровської міської ради від 11.06.2025 року №1/13-178, а тому погодився з доводами апеляційної скарги про те, що для належного обґрунтування позовних вимог недостатньо лише знати реквізити рішення - необхідним є ознайомлення з його повним змістом. З огляду на наведене Третій апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції від 25.03.2026 року постановлена з неповним з`ясуванням обставин справи, що призвело до неправильних висновків суду, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

16.06.2026 року справа №160/35214/25 надійшла до канцелярії Дніпропетровського окружного адміністративного суду із суду апеляційної інстанції.

22.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до провадження адміністративну справу №160/35214/25 та продовжено розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

29.06.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відвід судді Прудника С.В., в якій позивача просить суд:

Залучити до справи скаргу щодо дисциплінарного проступку судді ОСОБА_2 з доказом направлення до ВРП.

Відвести від розгляду справи суддю Прудника С.В. та передати справу до канцелярії суду для повторного авторозподілу.

Аргументи даної заяви полягають у тому, що судом апеляційної інстанції встановлено істотні порушення, допущені судом першої інстанції під час розгляду цієї справи, що, на думку позивача, викликає сумнів у можливості подальшого неупередженого розгляду справи цим самим суддею.

30.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду визнано необґрунтованою заяву ОСОБА_1 про відвід судді Прудника С.В. в адміністративній справі №160/35214/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю Балівська виробничо-будівельна компанія про визнання протиправним та скасування рішення. Передано матеріали адміністративної справи №160/35214/25 для визначення складу суду для вирішення питання про відвід судді.

01.07.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Калугіна Н.Є.) у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді в адміністративній справі №160/35214/25 відмовлено. Адміністративну справу №160/35214/25 передано для продовження розгляду.

07.07.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшли заява про зміну підстав позову; позовна заява у новій редакції; клопотання про долучення доказів (відповідь Державного агентства водних ресурсів України регіональний офіс водних ресурсів у Дніпропетровській області та Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку) та клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

З метою уникнення у майбутньому сумнівів з боку позивача у неупередженості та об`єктивності головуючого судді під час розгляду справи №160/35214/25 та виключення будь-яких сумнівів щодо дотримання судом принципів законності, судом подано заяву про самовідвід.

При вирішенні питання про наявність підстав для самовідводу судді, суд виходить з наступного.

За змістом Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Підстави для відводу (самовідводу) судді наведені у ст.36 КАС України.

Пунктом 4 ч.1 ст.36 КАС України встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ч.1 ст.39 КАС України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Згідно з ч.3 ст.39 КАС України, відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Суд ухвалою залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.

Частиною 1 ст.40 КАС України передбачено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про судоустрій і статус суддів, кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, а наявність безсторонності повинна визначатись суб`єктивними та об`єктивними критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід небезсторонність суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри в неупередженості, повинен заявляти самовідвід або бути відведений.

Частиною 1 ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року у справі Білуха проти України та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1998 року у справі Ветштайн проти Швейцарії зазначено, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

Щодо безсторонності Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості в результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім - тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності.

Статтею 2 Закону України 23.02.2006 року №3477-IV Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також ЄСПЛ) є обов`язковими для виконання Україною. Вказаний Закон прямо закріплює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Принципи об`єктивності визначені у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до яких, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Згідно з пунктом 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Зважаючи на вказані обставини, аналіз норм чинного законодавства України, Бангалорськи принципи поведінки суддів, Конвенції про захист прав і основних свобод людини, практики Європейського суду з прав людини, та з урахуванням приписів статей 36, 39, 40 КАС України, з урахуванням того, що позивач має сумніви у неупередженості та об`єктивності судді, з метою уникнення у майбутньому сумнівів з боку позивача у неупередженості та об`єктивності головуючого судді під час розгляду справи №160/35214/25 та виключення будь-яких сумнівів щодо дотримання судом принципів законності, суд вважає, що подана заява судді про самовідвід є вмотивованою та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 36, 39, 241, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву про самовідвід судді Прудника С.В. в адміністративній справі №160/35214/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Балівська виробничо-будівельна компанія» про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Справу передати для здійснення розподілу між суддями в порядку, встановленому ч.1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включаться до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя С. В. Прудник