Ухвала суду № 137998966, 06.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

06 липня 2026 року Справа 160/18441/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., перевіривши у м. Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та моральної шкоди, завданих невиконанням рішення суду, -

ВСТАНОВИВ:

30 червня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі відповідач), в якій позивач просить:

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 3% річних у розмірі 512,12 грн (п`ятсот дванадцять гривень 12 копійок), нарахованих на суми несвоєчасно виплаченої (невиплаченої) пенсії за період з 01.07.2025 по дату ухвалення рішення у справі;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 1 400,74 грн (одна тисяча чотириста гривень 74 копійки), нараховані на суми несвоєчасно виплаченої (невиплаченої) пенсії за період з 01.07.2025 по дату ухвалення рішення у справі;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 30 165,45 грн (тридцять тисяч сто шістдесят п`ять гривень 45 копійок).

Позовна заява обґрунтована посиланнями на наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат, трьох процентів річних та моральної шкоди, завданих невиконанням рішення суду.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/18441/26 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Згідно пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам ст. ст. 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що вона підлягає залишенню без руху, з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2026 становить 3328 грн.

Розміри ставок судового збору визначені у ст.4 Закону №3674-VI.

Згідно із приписами ст.4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру фізичною особою розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, позивачем поданий позов з ціною позову: 32 078,31 грн, яка складається із суми інфляційних втрат (1 400,74 грн), трьох процентів річних (512,12 грн) та моральної шкоди (30 165,45 грн).

Вимоги про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та моральної шкоди є вимогами майнового характеру.

Отже, за подання цієї позовної заяви належить сплатити судовий збір у мінімальному розмірі 1331,20 грн (1 відсоток ціни позову становить 320,78 грн, що є меншим за 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб 1331,20 грн, у зв`язку з чим судовий збір справляється у мінімальному розмірі).

В порушення вказаних нормативних положень до позовної заяви не додано квитанцію про сплату судового збору.

В тексті позовної заяви заявлено клопотання про звільнення від сплати судового збору (а в разі неможливості - відстрочення), в якому позивач зазначає, що майновий стан Позивача унеможливлює сплату судового збору за цим позовом. Єдиним джерелом доходу Позивача є пенсія, якої вона майже рік була позбавлена саме внаслідок протиправної бездіяльності Відповідача. На день звернення до суду Відповідач так і не виконав у повному обсязі рішення суду від 01.09.2025 у справі №160/20249/25 та має перед Позивачем непогашену заборгованість у розмірі 23 057,00 грн. За таких обставин покладення на Позивача обов`язку сплатити судовий збір до розгляду справи фактично позбавило 6 її права на доступ до суду для захисту порушеного права.

Так, згідно ч. 1 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Положення частини першої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України як загальної норми, що регулює питання звільнення від сплати судового збору, деталізовані конкретизуючими нормами спеціального закону - статтями 5 та 8 Закону №3674-VI, що свідчить про необхідність при застосуванні положень статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України та вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору осіб, не зазначених у статті 5 Закону №3674-VI застосовувати критерії, визначені статтею 8 цього Закону.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18.

Згідно п. 1, 3 ч. 1 ст. 8 Закону №3674-VI враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону №3674-VI).

Для звільнення від сплати судового збору відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 8 Закону №3674-VI необхідним є надання довідки з органу Державної податкової служби України про розмір її доходів за попередній календарний рік, яка підтверджує, що розмір судового збору в цій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №9901/77/20.

Належними та достатніми доказами для підтвердження скрутного майнового становища позивача можуть бути довідки про доходи з органів державної податкової інспекції, довідка про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги тощо.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 10.10.2019 року по справі № 215/3329/19.

До позовної заяви долучені наступні документи, які можуть характеризувати майновий стан позивача:

1) копії чеків (понад 100 одиниць);

2) виписку по особовому рахунку з 01.07.2025 року по 21.05.2026 року;

3) довідку про доходи за березень-травень 2026 року.

Суд констатує, що позивач не виконала імперативну вимогу закону для застосування пільги щодо сплати судового збору на підставі майнового стану - довідку про дохід за попередній календарний рік не надано.

Окрім цього, надані сума витрат по наданим чекам перевищує розмір підтверджених витрат, що свідчить про існування інших джерел доходу.

Позивачем не надано достатньої характеристики свого майнового стану для застосування відповідної пільги, в т.ч. не надано довідку податкового органу про дохід за попередній календарний рік, не охарактеризована майновий стан позивача в інших аспектах: відомості та докази щодо складу сім`ї, наявності об`єктів нерухомого майна, залишки коштів на рахунках тощо.

Оскільки позивачем не надано достатніх доказів для оцінки її майнового стану, така оцінка судом не може бути здійснена, в зв`язку з чим відсутні підстави для висновку про наявність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

З цих же підстав суд зауважує, що зміст предмету позову в цій справі не є обов`язковою підставою для звільнення від сплати судового збору, ця обставина є підставою для можливого звільнення від сплати судового збору «враховуючи майновий стан сторони», який позивач не підтвердила належним чином.

Відповідно, підстави для звільнення від сплати судового збору відсутні.

Позивач окремо вказала, що просить відстрочити сплату судового збору у разі відмови у звільненні від сплати судового збору.

Водночас, за ч. 1 ст. 8 Закону №3674-VI відстрочення від сплати судового збору також здійснюється «враховуючи майновий стан сторони», який позивачем не підтверджено належним чином. Як наслідок, з тих же підстав суд констатує відсутність правових підстав для відстрочення сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, у задоволенні клопотання належить відмовити в повному обсязі.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Установлення законом строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексу адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Порівняльний аналіз словоформ «дізналася» та «повинна була дізнатися» дає підстави виснувати про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Щоб переконатись, що особа могла і повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод, інтересів), суд повинен установити обставини, які б беззаперечно свідчили, що обізнаність особи була ймовірною, а ступінь ймовірності був високим і достатнім для висновку, що строк звернення до суду особа пропустила з поважних причин.

У разі якщо особа не знала про допущене порушення, але з певної дати повинна була про нього дізнатись, перебіг строку обчислюється саме з моменту, коли особа повинна була дізнатись про відповідне порушення її прав. Законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить стягнути інфляційні втрати та три проценти річних, нараховані на суми несвоєчасно виплаченої (невиплаченої) пенсії за період з 01.07.2025. При цьому про порушення свого права на своєчасне отримання кожного місячного пенсійного платежу позивач дізнавався або повинен був дізнатися з моменту настання строку виплати відповідного платежу (не пізніше 25 числа відповідного місяця). Позовну заяву подано до суду 30 червня 2026 року, тобто частина вимог, які стосуються платежів за період, що передує 30.12.2025 року, заявлена за межами шестимісячного строку звернення до суду.

Позивачем, в свою чергу, до позовної заяви не додано заяви про поновлення строку звернення до суду з цим адміністративним позовом, до якої не надано доказів поважності причин його пропуску в порушення вимог ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, згідно із частиною четвертою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням позивачу строку для усунення вказаних в цій ухвалі недоліків позовної заяви в спосіб подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстав, разом із доказами в їх обґрунтування.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 123, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху (ч.1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, суд вважає за необхідне дану позовну заяву залишити без руху із наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 133, 161, 169, 171, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору, відстрочення сплати судового збору відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних та моральної шкоди, завданих невиконанням рішення суду залишити без руху.

Запропонувати позивачу протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду:

- квитанцію про сплату судового збору в сумі 1331,20 грн за наступними реквізитами: "Отримувач коштів: УК у Соборному р. м. Дніпра/Соборний р./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача №UA368999980313141206084004632, код класифікації доходів бюджету - 22030101. Призначення платежу: *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ОСОБА_1 , Дніпропетровський окружний адміністративний суд" або належні докази на обґрунтування підстав звільнення від сплати судового збору або відстрочення такої сплати;

- заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями), згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко