Рішення № 137998905, 30.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокуСправа №160/8242/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 30.01.2026 року № 0401037252 про відмову йому у призначені пенсії за вислугу років згідно із п."а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб";

- зобов`язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області здійснити йому призначення та виплачувати з 15.03.2021 року пенсію за вислугу років згідно із п."а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", виходячи з розрахунку вислуги років календарних 15 років 06 місяців 10 днів, з розрахунку пільгового обчислення 11 років 06 місяців 08 днів, а загалом з розрахунку загальної вислуги років 27 років 00 місяців 18 днів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії на підставі п.«а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Проте, відповідач рішенням від 30.01.2026 року № 0401037252 відмовив позивачу у призначенні пенсії на підставі п.«а» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв`язку із тим, що він не має 25 календарних років вислуги. На думку позивача, такі дії відповідача є протиправними, оскільки на момент звільнення він мав календарну вислугу років - 15 років 6 місяців 10 днів, в пільговому обчислені - 11 років 6 місяців 8 днів, а загальну вислугу 27 років 0 місяців 18 днів, тобто загальну вислугу років з урахуванням часу служби, що підлягає зарахуванню на пільгових умовах становила більше 25 календарних років. Тому позивач має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ. Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернувся з позовом до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.04.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні, витребувано копію пенсійної справи позивача.

Цією ж ухвалою суду зобов`язано відповідача надати належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідно до пункту а статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах б-д, ж статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2020 та на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. За даними розрахунку вислуги років на пенсію календарна вислуга позивача складає 15 років 03 місяці 27 днів, але відповідно до норм Закону № 2262-ХІІ для призначення пенсії необхідна календарна вислуга років не менш ніж 25 календарних років і більше. Враховуючи вищезазначене, підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно пункту а статті 12 Закону № 2262-ХІІ відсутні, що є підставою для відмови у задоволенні позову повністю.

23.04.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що на момент виникнення спірних правовідносин при обчисленні вислуги років необхідної для призначення йому пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 12, ст.17-1 Закону №2262-ХІІ необхідно керуватися постановою № 393 в редакції від 15.06.2019, якими передбачено зарахування пільгової вислуги років до календарної для призначення пенсії за вислугу років. Більш того, саме через противну бездіяльність (дії) уповноважених органів, починаючи з 26.04.2021 (відмовою ІНФОРМАЦІЯ_1 на його заяву про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ про направлення до органів Пенсійного фонду України заяви та необхідних документів) та у подальшому протиправною бездіяльністю (діями) ІНФОРМАЦІЯ_2 , його право на пенсію залишилось не реалізованим, що установлено рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 року у справі №160/8246/23, яке набрало законної сили. За таких обставин, позивач просив суд позов задовольнити повністю з підстав заявлених в ньому.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що з 01.08.2007 р. по 14.06.2008 р. позивач розпочав проходження військової служби на посаді курсанта військово-юридичного факультету Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

У подальшому позивач проходив військову службу на посадах офіцерського складу в органах військової прокуратури та працював в органах прокуратури України.

Позивач проходив військову службу на посадах: помічника військовою прокурора Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України (з 17.07.2008 р. по 12.07.2010 р.), слідчого військової прокуратури Криворізького гарнізону Південного регіону України (з 12.07.2010 р. по 29.04.2011 р.), помічника військового прокурора Криворізького гарнізону Південного регіону України (з 29.04.2011 р. по 18.04.2012 р.), слідчого військової прокуратури Луганського гарнізону Південного регіону України (з 18.04.2012 р. по 14.08.2012 р.).

Позивач працював на посадах слідчого Луганської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (з 15.08.2012 р. по 17.06.2014 р.), старшого слідчого Луганської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (з 18.06.2014 р. по 18.12.2014 р.).

Проходив військову службу на посадах старшого слідчого військової прокуратури Луганського гарнізону Південного регіону Україні (з 19.12.2014 р. по 17.08.2015 р.), у розпорядженні військового прокурора Південного регіону України (з 17 по 18.08.2015 р.), старшого слідчого військової прокуратури Луганського гарнізону сил антитерористичної операції (з 19.08.2015 р. по 14.12.2015 р.), слідчого другого відділу військової прокуратури Донецького гарнізону сил антитерористичної операції (з 14.12.2015 р. по 14.04.2016 р.), слідчого військової прокуратури Маріупольського гарнізону сил антитерористичної операції (з 14.04.2016 р. по 03.10.2016 р.), старшого слідчого військової прокуратури Маріупольського гарнізону об`єднаних сил (з 03.10.2016 р. по 14.12.2019 р.), прокурора військової прокуратури Маріупольського гарнізону (з 14.12.2019 р. по 14.03.2021 р.), що підтверджується витягом з послужного списку підполковника юстиції ОСОБА_1 , копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до наказу Міністра оборони України від 22.02.2021 р. № 56 та наказу керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил від 15.03.2021 р. підполковника юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «г» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів з посади прокурора військової прокуратури Маріупольського гарнізону та направлений для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 з вислугою років на службі в календарному обчислені станом на 01.01.2021 р. - 15 років 3 місяці 27 днів, в пільговому обчислені - 11 років 1 місяць 12 днів, загальною вислугою 26 років 5 місяців 9 днів, що підтверджується його розрахунком вислуги років військовослужбовця на пенсію.

Судом також встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 року у справі № 160/8246/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.

Так, вказаним рішенням визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_2 в оформленні документів для призначення ОСОБА_1 пенсії, викладену в листі від 09.03.2023 № 7/12165/1, щодо відсутності можливості оформити подання про призначення пенсії. Крім того, суд зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_4 оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням висновків суду.

08.01.2026 р. ІНФОРМАЦІЯ_4 , на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 року у справі № 160/8246/23, за вих. № 130/4/9 оформлено та направлено до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області документи, необхідні для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням висновків суду.

Проте, 30.01.2026 відповідачем прийнято рішення №0401037252, яким у призначені пенсії за вислугу років на підставі п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» позивачу відмовлено.

Вказане рішення відповідач обґрунтував тим, що відповідно до п.«а» ст.12 Закону №2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» ст.1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій ст.5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01 жовтня 2020 та на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. За даними розрахунку вислуги років на пенсію календарна вислуга позивача складає 15 років 03 місяці 27 днів, але відповідно до норм Закону № 2262-ХІІ для призначення пенсії необхідна календарна вислуга років не менш ніж 25 календарних років і більше. Враховуючи вищезазначене, підстави для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно пункту «а» ст.12 Закону № 2262-ХІІ відсутні.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) визначено умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно із пунктом «б» статті 1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, співробітники Служби судової охорони, особи начальницького складу податкової міліції, особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань.

Нормами статті 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема: з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше.

Згідно із пунктами «а», «б» частини 1 статті 17 Закону № 2262-XII особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", «з» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються військова служба; час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові 03.03.2021 у справі №805/3923/18-а зазначив: «……основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку…».

Крім того, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 14.04.2021 у справі №480/4241/18 вказав, що Закон №2262-ХІІ як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

Визначення у Законі №2262-ХІІ вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Таким чином, передбачена Законом №2262-ХІІ календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

У свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

Статтею 17-1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ від 17.07.1992 р. №393 затверджено «Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Порядок №393).

Згідно із підпунктом «а» пункту 3 Порядку № 393 до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, зокрема час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції.

Верховний Суд у постановах від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17, від 10 липня 2019 року у справі № 1840/3347/18, від 22 серпня 2019 року у справі №295/7220/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №360/1432/19 та від 27 березня 2020 року у справі №569/727/17, від 23 червня 2020 року у справі №750/10827/16-а викладав висновок про те, що задля отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.

Водночас, в подальшому Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 03.03.2021 р. у справі 805/3923/18-а відступив від правових висновків, викладених, зокрема, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №725/1959/17, від 27 березня 2018 року у справі №295/6301/17, і з метою приведення судової практики до єдиного тлумачення та застосування норм Закону № 2262-XII у частині призначення пенсії за вислугу років, зробив висновок про те, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (постанова від 14.04.2021р. у справі №480/4241/18) підтримала правову позицію, викладену у постанові від 03.03.2021р. у справі 805/3923/18-а, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262-XII календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393 та з метою забезпечення єдності та сталості судової практики відступила від висновків щодо застосування норм права у постановах Верховного Суду від 22.11.2018 р. у справі №161/4876/17, від 15.08.2019 р. у справі №281/459/17, від 27.03.2020 р. у справі №569/727/17 та інших, у яких Верховний Суд дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку №393 Закону №2262-ХІІ.

У той же час, суд звертає увагу, що відповідно до постанови Верховного Суду від 31 серпня 2023 року у справі № 200/4951/22, у якій, серед іншого Суд дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 в редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16 лютого 2022 року.

Аналогічна позиція також підтримана Верховним Судом в постанові від 07.09.2023 по справі № 560/9478/22.

Суд вказує, що зміни в постанову КМУ від 17 липня 1992 року №393, які були внесені постановою КМУ №119 від 16.02.2022 року, внесено пізніше, ніж дата, станом на яку відповідачем обчислено вислугу років позивача (14.03.2021 року - дата звільнення зі служби).

Отже, суд зазначає, що станом на дату звільнення позивача зі служби діяла норма, яка передбачала, що календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах.

При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ.

З огляду на це, позивач набув право на призначення йому пенсії статтею 12 Закону України ''Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб'', оскільки його календарна вислуга з урахуванням пільгового обчислення становить 26 років 5 місяців 9 днів.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ратифікованої Україною Законом №8475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб і юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було і вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Chahal v. the United Kingdom», заява 22414/93, рішення від 15 листопада 1996 року Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)),

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

В силу ч.2 ст.9 КАС України, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб`єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви, яке полягає у визнанні протиправним та скасуванні рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 30.01.2026 року № 0401037252 про відмову позивачу у призначені пенсії за вислугу років згідно із п."а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".

Щодо дати, з якої необхідно призначити пенсію, то суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту «б» частини 1, 2 статті 50 Закону № 2262-ХІІ особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення. Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Суд враховує, що на підставі наказу Міністра оборони України від 22.02.2021 р. № 56 та наказу керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил від 15.03.2021 р. підполковника юстиції ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас на підставі підпункту «г» п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів з посади прокурора військової прокуратури Маріупольського гарнізону.

Із заявою про оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивач звернувся одразу після звільнення, що вбачається із відповіді ІНФОРМАЦІЯ_3 від 26.04.2021 за №01/84, яка знаходиться в матеріалах справи про відмову в оформленні документів для призначення позивачу пенсії.

08.01.2026 р. ІНФОРМАЦІЯ_4 , на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.09.2023 року у справі № 160/8246/23, за вих. № 130/4/9 оформлено та направлено до відповідача документи, необхідні для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відтак, оскільки позивач звернувся за призначенням пенсії одразу після звільнення, а подання відповідних документів до пенсійного органу тільки 08.01.2026 р. відбулось не з його вини, то пенсію позивачу слід призначити з 15.03.2021 р.

З урахуванням викладеного задоволенню підлягає позовна вимога позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити йому призначення та виплачувати з 15.03.2021 року пенсію за вислугу років згідно із п."а" ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", виходячи з розрахунку вислуги років календарних 15 років 06 місяців 10 днів, з розрахунку пільгового обчислення 11 років 06 місяців 08 днів, а загалом з розрахунку загальної вислуги років 27 років 00 місяців 18 днів.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви з викладених вище підстав.

Судовий збір стягненню з відповідача не підлягає, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Інших витрат до розподілу по справі не заявлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 30.01.2026 року № 0401037252 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років згідно із пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 з 15.03.2021 року пенсію за вислугу років згідно із пунктом «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з календарної вислуги років - 15 років 06 місяців 10 днів, вислуги років у пільговому обчисленні - 11 років 06 місяців 08 днів, а всього 27 років 00 місяців 18 днів.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма